Ухвала суду № 9856510, 22.09.2009, Апеляційний суд Херсонської області

Справа №11 a-1048 2009 p. Головуючий в 1 інстанції - Романова М.Ю.

Категорія: 364 ч.3,366 ч.2 Доповідач: Буженко Н.В.

КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Раєнка В.І.;

суддів: Буженко Н.В.; Красновського І.В.;

з участю прокурора - Пагуби Д.В.;

засудженої - ОСОБА_1;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь у розгляді справи на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2009 року;

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, раніше не судима;

засуджена за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права займати посади пов'язані з фінансово-господарською та організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 1 рік. Застосовано ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, та від призначеного покарання звільнено.

За ст.ст. 364 ч.3, 366 ч.1, 366 ч.2, 368 ч.3 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона, будучи головним державним податковим інспектором податкової міліції ДПІ в м. Херсоні, не досвідчившись у особі громадянина, який до неї прийшов, 18.02.2005 р. в своєму службовому кабінеті склала та підписала акт № 386/26-2/31488826 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного виробничо-комерційного підприємства «Автотехснаб». Крім того, ОСОБА_1 документацію для перевірки приймала та повертала без оформлення відповідних актів, чим вчинила злочин, передбачений ст. 367 ч.1 КК України, тобто службову недбалість.

У апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, ставиться питання про скасування вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, та постановления нового вироку щодо неї.

Засуджена ОСОБА_1 у запереченнях на апеляцію прокурора, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, просила апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав свою апеляцію та вважав за необхідне скасувати вирок суду та постановити новий вирок, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка не погодилась з апеляцією та в останньому слові просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку» від 29.09.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1996 р., та № 12 від 03.12.1997 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Висновок суду щодо доведеності винності засудженої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч.1 КК України, за який її засуджено є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується, зокрема показами засудженої ОСОБА_1, яка давала послідовні визнавальні покази під час всього судового розгляду справи та сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів.

Досліджуючи матеріали справи та надані попереднім слідством докази в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст. ст. 364 ч.3, 366 ч.1, 366 ч.2, 368 ч.3 КК України судом правильно зроблено висновок про необхідність її виправдання, оскільки вина її у вчиненні цих злочинів не доведена, а згідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Міра покарання засудженій ОСОБА_1 призначена судом відповідно до ст. 65 КК України та у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами

кримінального покарання», з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи засудженої, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, у межах, встановлених санкцією інкримінованих їй статті КК України, є необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_3 та призначення більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає. Крім того, колегія суддів вважає, що судом правильно застосована ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, та від призначеного покарання вона звільнена, оскільки злочин, за вчинення якого вона визнана винною та засуджена не є тяжким, а вона на утриманні має неповнолітню дитину.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.