Ухвала суду № 9856406, 12.08.2009, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

справа № 22ц-4720/2009.

Головуючий у першій інстанції: Омелюх В. М.

категорія: 32

Суддя-доповідач: Віхров В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого - Віхрова В. В.,

Суддів: Григорченка Е. І., КочковоїН. О.,

з секретарем Горобець К. В.,

за участі відповідача в особі директора товариства Калівода В. М. ,

представника відповідача Косолапа О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» про відшкодування витрат на поховання, майнової та моральної шкоди, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 пред'явила у квітні 2009 року через суд позови до ТОВ «СІС» (код ЄДРПОУ 32694258 м. Дніпропетровськ) про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю її сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії ОСОБА_6, який на час пригоди перебував у трудових відносинах з товариством, а так само майнової шкоди через зникнення мобільного телефону вартістю 699 гривень, який був у володінні покійного, та, крім того, заявила вимогу про відшкодування витрат, понесених нею на поховання загиблого у зв'язку з відправленням обряду, спорудженням надгробного пам'ятника, на підставі чого просила стягнути на свою користь відшкодування майнової шкоди на суму 699 гривень, 8 703 гривень 74 коп. витрат на поховання і 300 000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року позови ОСОБА_5 задоволені частково, і на її користь стягнуто з ТОВ «СІС» 7 703 гривні 74 коп. витрат на поховання та 40 000 гривень відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині вимог відмовлено; питання про судові витрати вирішено.

В апеляційній скарзі ТОВ «СІС» оскаржує рішення лише в частині присудженого розміру відшкодування моральної шкоди, вказуючи на залишення судом поза увагою збитковість діяльності товариства, через що суд не застосував ч. 4 ст. 1193 ЦК України з розрахунку подальшої регресної вимоги до водія, а також на неправильне застосування ст. 23 ЦК України через надане їй тлумачення щодо врахування вимог розумності і справедливості, яке суперечить їх точному змісту, у зв'язку з чим порушує питання про зміну ухваленого рішення.

Суд, заслухавши суддю-ДОповідача, доводи відповідача, який вважав достатньою сумою відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, представника відповідача, який підтримав скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у з'ясованій дорожній обстановці експлуатацією транспортного засобу спричинені потерпілому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, чому сприяли вчинені на дорозі потерпілим за його грубої необережності дії, у зв'язку з чим відповідач з урахуванням вини потерпілого має сплатити на користь позивача, якій потерпілий за життя доводився сином, відшкодування моральної шкоди у визначеній на засадах цивільного законодавства сумі 40 000 гривень, врахувавши при цьому також намагання відповідача зарадити тяжкій душевній втраті позивача допомогою у перевезенні тіла потерпілого до місця поховання, придбанні домовини, а також з того, що відповідач добровільно покрив витрати позивача на поховання в сумі 1 000 гривень тоді, як причинний зв'язок втрати мобільного телефону з дорожньо-транспортною пригодою не встановлений.

Судом першої інстанції з наведенням відповідних мотивів з оцінки доказів встановлено, що 29.09.2006 близько 21 год. у м. Дніпропетровську на освітленій ділянці вулиці Київська відповідач, здійснюючи пасажирські перевезення, використовував належний йому на праві власності автобус «БАЗ-А 079-21», д/н НОМЕР_1, яким, виконуючи свої обов'язки з трудового Договору з відповідачем, керував ОСОБА_6, третя особа у справі, який з увімкненим ближнім світлом фар у дощову погоду в умовах мокрого дорожнього покриття з появою попереду з-за вантажного автомобіля «КамАЗ», що стояв без руху у правій смузі, потерпілого ОСОБА_7 , який за ходом руху автобуса переходив вулицю з права ліворуч, продовжив рух автобуса, зменшуючи швидкість з розрахунку на достатній інтервал між пішоходом та вантажівкою, внаслідок чого на відстані, на якій ОСОБА_7, будучи у стані алкогольного сп'яніння, не зупинившись, рушив назад спиною, уникаючи невстановленого легкового автомобіля з зустрічного напрямку, що виконував обгін, третя особа не змогла за браком технічної можливості екстреним гальмуванням зупинити автобус, що наїхав на потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження несумісні з життям. З цим пов'язані витрати позивача на поховання, включаючи відправлення церковного обряду і спорудження надгробного пам'ятника, та її душевні страждання як матері загиблого. Ці обставини підтверджені матеріалами закритої провадженням кримінальної справи, порушеної за фактом цієї пригоди, які досліджувалися судом у судовому засіданні, та які не заперечує апелятор, не оскаржуючи рішення суду в цій частині.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач через загибель потерпілого, зазнала глибоку психологічну травму, наслідки якої відчуватиме і в майбутньому, зазнала немайнових втрат внаслідок порушеного звичного укладу життя та нормальних життєвих зв'язків. Ці обставини місцевим судом встановлені за наслідками дослідження в судовому засіданні та оцінки пояснень позивача у зв'язку з добутими об'єктивними фактичними даними, мотиви з приводу чого судом першої інстанції в рішенні наведеш.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно кваліфікував виникнення зобов'язання з делікту за ст. 1167 ЦК України, визначивши зобов'язану особу за ст. 1187 ЦК України та належного позивача згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а так само правильно визначив сторони зобов'язання та обсяг обов'язку брржника за ст. 1201 ЦК України, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність грубої необережності потерпшого, що підлягає врахуванню згідно з ч.ч. 2, З ст. 1193 ЦК України лише під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Присуджений розмір'відшкодування моральної шкоди Судом першої інстанції належним чином вмотивований з огляду на загальнолюдські уявлення про цінність людського життя та з урахуванням усіх обставин, що визнані судом у цій справі істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та вимог ст. 23 ЦК України, коли підстави для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України відсутні, оскільки у цій справі боржником у зобов'язанні є юридична особа, а не фізична особа, і третя особа користується гарантіями передбаченими трудовим законодавством на випадок покладення на неї матеріальної відповідальності за завдану відповідачу пряму дійсну шкоду.

З наведених міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що наведені в апеляційній скарзі доводи, будучи неспроможними, повністю спростовані наведеними в рішенні висновками місцевого суду, що ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 3П ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з суворим додержанням норм процесуального і права та у відповідності з нормами матеріального права, на підставі чого згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК перегляду (скасуванню чи зміні) не підлягає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 291, 308, 313-315, 317 ЦПК України, судова палата, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» відхилити, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги, а так само на неї може бути внесене прокурором касаційне подання, протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.