Рішення № 98559453, 15.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8538/16-ц

Провадження №2/201/94/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2016р. ПАТ “Укрсиббанк” звернулося до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. № 3-6 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.06.2016р. було відкрито провадження (а.с. № 98 т. № 1).

Ухвалою суду від 03.11.2016р. позовні вимоги ПАТ “УкрСиббанк” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості були залишені без розгляду (у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 18.05.2015р. актовий запис від 22.05.2015р. - а.с. № 97, 118, 119, 133 т. № 1).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 05.06.2007р. між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11164643000. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кошти у розмірі 90 000 дол.США з кінцевим терміном повернення до 05.06.2028р., зі сплатою процентів 9,5 % річних. В подальшому, між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 від 11.08.2009р., відповідно до умов якої змінено строки сплати процентів з 01 по 25 число кожного місяця. 11.09.2009р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у період з 11.09.2009р. по 11.09.2010р. у розмірі 660 дол.США, у період з 11.10.2010р. по 11.09.2012р. у розмірі 665 дол.США, у період з 11.10.2012р. і до кінця терміну дії договору у розмірі 679,80 дол.США. Крім того, змінено розмір процентної ставки по договору та кінцевий термін повернення кредиту, а саме не пізніше 05.06.2042р. Для забезпечення виконання зобов`язань по договору №11164643000 між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №11164643000/П1 від 05.06.2007р., згідно з яким поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором в повному обсязі за невиконанням боржником усіх його зобов`язань за кредитним договором, як існуючих в теперішній час так і тих, що виникають в майбутньому. 11.09.2009р. між позивачем та поручителем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 11164643000/П1 від 05.06.2007р., відповідно до умов якої, поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання. 22.03.2016р. боржнику та поручителю була направлена вимога про погашення заборгованості, однак станом на 27.05.2016р. вимоги банку залишені без задоволення. Станом на 27.05.2016р. заборгованість відповідачів по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить: 87 067,14 дол.США, з яких: кредитна заборгованість 78 336,03 дол.США; заборгованість по процентам 8 731,11 дол.США та заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 56 928,04 грн., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту 9 168,04 грн. пеня за прострочення сплати процентів 47 760 грн., яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2016р. позов ПАТ “УкрСиббанк” до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю (а.с. №136-137 т. № 1).

10.11.2016р. до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 04.11.2016р. - а.с. № 153 т. № 1) про перегляд заочного рішення суду від 03.11.2016р. (а.с. №63-66 т. № 1)

Ухвалою суду від 08.12.2016р. заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення суду від 03.11.2016р. по цивільній справі №201/8538/16-ц - скасовано (а.с. №168 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.12.2016р. цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. №2 т. № 2).

Ухвалою суду 28.03.2017р. провадження по справі було зупинено до вирішення іншої цивільної справи №201/900/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “УкрСиббанк” про визнання договору поруки припиненим (а.с.№38 т. № 2).

14.03.2019р. провадження у справі було відновлено (а.с.№53 т. № 2).

26.09.2019р. до суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_8 (діяла на підставі ордеру від 20.09.2019р. - а.с.№75 т.№2), в якій вона повідомила про смерть відповідача ОСОБА_5 та необхідність витребування доказів (а.с. №72 т. № 2).

Ухвалою суду від 11.12.2019р. були витребувані докази, а саме матеріали спадкової справи у приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А.А. та інформація про осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.№ 98 т. № 2).

27.02.2020р. до суду надійшли матеріали спадкової справи №20/2019 від 09.08.2019р., яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина померлого – ОСОБА_2 , та неповнолітній син - ОСОБА_3 , піклувальником якого, згідно рішення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради від 20.09.2019р. призначена ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.06.2020р. було залучено правонаступників ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме ОСОБА_2 та неповнолітнього - ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 .

17.11.2020р. від представника позивача - ОСОБА_8 (діє на підставі довіреності від 01.09.2020р.) надійшло клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_5 був потенційним спадкоємцем після смерті своєї дружини ОСОБА_6 (а.с. №226 т. № 3)

Ухвалою суду від 24.11.2020р. були витребувані докази, а саме у Першої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №698, яка була заведена після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.№242 т. № 3).

05.01.2021р. до суду надійшли матеріали спадкової справи №698/2015 від 18.05.2015р., яка була заведена після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися донька померлої - ОСОБА_4 . Мати померлої - ОСОБА_9 10.11.2015р. подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь доньки померлої ОСОБА_4 , позичальник ОСОБА_5 не спадкував після смерті своєї дружини (а.с.№2-39 т. № 4).

В підготовчі засідання у справі, які призначалися на 27.01.2021р., 15.03.2021р., 24.05.2021р., відповідачі у справі не з`явилися, про дату та час розгляду справи кожного разу повідомлялися шляхом направлення судових повісток за адресою проживання та реєстрації, втім конверти з судовими повістками кожного разу поверталися до суду з відміткою “адресат відсутній за адресою” чи “за закінченням терміну зберігання” (а.с. № № 243, 246-248 т. № 3, а.с. №47, 51-53, 55, 57-59 т. № 4).

В підготовче засідання, яке було призначено на 24.05.2021р., на електрону адресу суду від представника позивача - ОСОБА_10 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та про розгляд цього питання без участі представника позивача.

Відповідно до положень ст.197, п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України підготовче засідання проведено 24.05.2021р. справу призначено до судового розгляду (а.с. № 71 т. № 4).

В судове засідання 15.07.2021р. також сторони не з`явилися. 14.07.2021р. до суду поштою від представника позивача - ОСОБА_10 (діє на підставі довіреності від 01.09.2020р. – а.с.№ 88 т.№ 4) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому представник просив суд врахувати, що в межах справи було витребувано достатньо доказів для вирішення справи по суті, просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с. №87 т. № 4).

Відповідачі в судове засідання 15.07.2021р. не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися шляхом направлення судових повісток за адресою проживання та реєстрації (а.с. №72, 74, 75 т. № 4). Крім того, про дату та час розгляду справи відповідачі повідомлялися шляхом розміщення оголошення на сайті “Судова влада України” (а.с. №90 т. № 4).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, суд розглянув справу в судовому засіданні 15.07.2021р. відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю усіх сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Підстав для ухвалення у справі повторного заочного рішення (ч.3 ст. 288 ЦПК України) у справі немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, а саме представник позивача – ОСОБА_10 (діє на підставі довіреності від 01.09.2020р. – а.с. № 88 т. № 4) у крайній заяві до суду, яка надійшла поштою 14.07.2021р. (а.с. № 87 т. № 4), не дав згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах суми заявлених вимог в редакції первісної позовної заяви від 07.06.2016р. (станом на день ухвалення рішення позивачем, після залучення правонаступників ОСОБА_5 , позовні вимоги станом на дату смерті позичальника не уточнювалися), оцінивши письмові докази наявні в матеріалах справи за принципами ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05.06.2007р. між АКІБ „УкрСиббанк” (в подальшому назву банку змінено на АТ „УкрСиббанк”) та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11164643000, відповідно до умов договору позивач надав позичальнику кошти у розмірі 90 000 дол.США з кінцевим терміном повернення до 05.06.2028р. та зі сплатою процентів у розмірі 9,5 % річних (а.с. № 7-11 т. № 1).

11.08.2009р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої змінено строки сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця (а.с. №17 т. № 1).

11.09.2009р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у період з 11.09.2009р. по 11.09.2010р. у розмірі 660 доларів США, у період з 11.10.2010р. по 11.09.2012р. у розмірі - 665 доларів США, у період з 11.10.2012р. і до кінця терміну дії договору - у розмірі 679,80 доларів США. Крім того, змінено розмір процентної ставки по договору та кінцевий термін повернення кредиту, а саме не пізніше 05.06.2042р. (а.с. №18 т. № 1).

Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 05.06.2007р.(а.с. №65 т. № 1).

Як вказує позивач у позовній заяві, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором №11164643000 станом на 27.05.2016р. заборгованість ОСОБА_5 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 87 067,14 дол.США, з яких: кредитна заборгованість - 78 336,03 дол. США; заборгованість по процентам - 8 731,11 дол.США, а також наявні заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 56 928 грн. 04коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 9 168 грн.04коп. та пеня за прострочення сплати процентів - 47 760 грн.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпцію правомірності, укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту №11164643000 або окремих його частин, укладених до договору додаткових угод, під час розгляду справи спростовано не було, в тому числі і шляхом пред`явлення зустрічних вимог. Судових рішень, які б набули чинності, щодо визнання договору, додаткових угод або окремих їх частин недійсними, суду також надано не було.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер, про що 08.08.2019р. Соборним районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області видано свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, який міститься в матеріалах спадкової справи №20-2019, копія якого надійшла до суду 27.02.2020р. (а.с. №123 т. № 2).

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №20/2019, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А.А. ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся син померлого — неповнолітній ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на підставі чого приватним нотаріусом заведено спадкову справу №20/2019 (а.с. №117-119 т. № 2).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №57170889 від 09.08.2019р. заповіт ОСОБА_5 за життя не складався (а.с. № 121 т. № 2).

Також, 28.01.2020р. із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого — ОСОБА_2 , інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса в установлений законом шестимісячний строк не звертались (а.с. №133-136 т. № 2).

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради №384 від 20.09.2019р. про встановлення піклування та призначення піклувальника над дитиною ОСОБА_3 призначено ОСОБА_4 (а.с. №201 т. № 2)

Правовідносини, що виникли між банком та боржником ОСОБА_5 після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст.1282 ЦК України (з урахуванням положень ст. 1281 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.2,4 ст.1273 ЦК України, які передбачають право на відмову від прийняття спадщини (ч.4 ст.1268 ЦК України).

Згідно до положень ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Недотримання кредитором передбачених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право на пред`явлення вимог до спадкоємців. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. у справі № 6-2962цс16, в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі № 6-33цс15 та в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17.04.2018р. у справі № 14-53цс18.

Судом встановлено, що в рамках спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , АТ “УкрСиббанк” 05.02.2020р. до приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А.А. було направлено вимогу до спадкоємців, в якій кредитором зазначено, що станом на 03.08.2019р. заборгованість боржника - ОСОБА_5 за договором №11164643000 від 05.06.2007р. становить 112 364,15 дол.США, з яких: заборгованість по кредиту - 78 336,03 дол.США, заборгованість по процентам за користування кредитом — 32 408,48 дол.США, заборгованість за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін (ст.625 ЦК України) — 1 619,64 дол.США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту — 14 619,12 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів —130 310,05 дол.США.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2019р. до АТ “УкрСиббанк” надійшов запит приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А.А. по спадковій справі №20/2019, в якому було повідомлено, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. № 73 т. № 2), отже про смерть ОСОБА_5 кредитору стало відомо 02.09.2019р., а тому враховуючи положення ч.3 ст.1281 ЦК України, кредитор 05.02.2020р. протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини, пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого боржника.

Згідно ч.1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях( ч.1,6 ст.81 ЦПК).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №247525625, яка була сформована станом на 10.02.2021р. за померлим ОСОБА_5 зареєстрована 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

За даною адресою померлий проживав на момент свої смерті (а.с. №114 т. № 2), після відкриття спадщини та прийняття спадщини спадкоємцями реєстрація права власності залишається за ОСОБА_5 . Отже, дане нерухоме майно увійшло до складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 (а.с. №62 т. № 4).

В поданій до суду заяві від 18.03.2021р. позивач виклав свою правову позицію в межах розгляду даної справи та посилався на те, що до складу спадщини померлого ОСОБА_5 також увійшла 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана дружиною померлого ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 та на сьогоднішній день залишається зареєстрованою за ОСОБА_6 . За обставинами прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка за життя була дружиною позичальника ОСОБА_5 і також виступала поручителькою та майновою поручителькою (іпотекодавицею) в якості забезпечення виконання зобов`язаннь за договором №11164643000 від 05.06.2007р. згідно матеріалів спадкової справи №698/2015, позичальник ОСОБА_5 не спадкував після смерті своєї дружини, натомість донька померлої — ОСОБА_4 26.09.2015р. подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

При встановленні обставин щодо обсягу спадкового майна померлого позичальника ОСОБА_5 , визначення кола спадкоємців, до яких перейшли права та обов`язки (спадщина) від померлого, суд критично оцінює викладені представником позивача в заяві аргументи про врахування обставин щодо спадкового майна та кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , виходячи з наступного.

Згідно копії спадкової справи № 698/2015, яка була заведена відносно майна померлої ОСОБА_6 , її чоловік ОСОБА_5 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відомості, що на момент відкриття спадщини подружжя були зареєстровані та мешкали за однією адресою в матеріалах спадкової справи також відсутні. Крім того, на момент ухвалення рішення у даній справі обидва з подружжя вже померли, отже відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України їх цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя за померлими особами.

Як роз`яснено у п.32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», поручитель приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (ст.ст. 553-554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, а згідно зі ст.607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

У ч. 2 п. 25 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин.» від 30.03.2012р. роз`яснено, що порука є способом забезпечення виконання зобов`язання (ст. 553 ЦК), договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих у п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення ст. 607, ч. 1 ст. 608 ЦК України, а також сутність поруки, як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

Зважаючи на те, що порука ОСОБА_6 у спірних правовідносинах не є майновою, а є фінансовою, АТ “УкрСиббанк” в 2016р. звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_6 саме, як до фінансового поручителя за укладеним договором поруки №11164643000/П2 від 05.06.2007р. (вимоги залишені без розгляду ухвалою суду від 03.11.2016р.), враховуючи вищенаведені норми права та роз`яснення, у разі смерті фінансового поручителя ОСОБА_6 спадкоємці поручителя, а в даному випадку це донька померлої — ОСОБА_4 не є солідарним боржником по зобов`язанням ОСОБА_5 за договором №11164643000 від 05.06.2007р.

Таким чином, спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , до складу якої увійшла 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 - є ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 .

Відомості, що спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно, в матеріалах спадкової справи №20/2019 відсутні.

Згідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком, а тому зволікання з його отриманням спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину не може шкодити кредитору в задоволенні його вимог. Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі № 645/1566/16-ц, від 23.09.2020р. у справі № 750/5506/19.

Принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у ст.81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

В постанові від 18.09.2019р. у справі № 640/6274/16-ц Верховний Суд зазначив: ‘’Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у ст.60 ЦПК України 2004р. (на час розгляду справи) та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача’’.

Верховний Суд в постанові від 19.02.2020р. у справі №607/98/17 дійшов висновку: “Якщо спадкоємець прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця”.

Таким чином, відповідальність спадкоємців - ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 за борги спадкодавця ОСОБА_5 носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого спадкоємцями.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012р. роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно позовних вимог, АТ “УкрСиббанк” просив стягнути заборгованість за договором №11164643000 від 05.06.2007р. станом на 27.05.2016р. по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 87 067,14 дол.США, з яких: кредитна заборгованість – 78 336,03 дол. США; заборгованість по процентам - 8 731,11 дол.США, а також - заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 56 928 грн.04коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 9 168 грн.04коп.; пеня за прострочення сплати процентів - 47 760 грн.

При розгляді справи суд враховує, що згідно вимоги кредитора до спадкоємців від 05.02.2020р. після смерті ОСОБА_5 , заборгованість по договору №11164643000 від 05.06.2007р. збільшилась і складає 112 364,15 дол.США та пеня у розмірі 144 929 грн.17коп., отже, за життя спадкодавцем не здійснено погашення боргу, проте, оскільки позовні вимоги позивачем в бік збільшення суми боргу станом на дату смерті позичальника не уточнювалися, суд розглядає справу в межах заявлених АТ “УкрСиббанк” вимог в редакції позовної заяви від 07.06.2016р.

Відповідно до ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відтак, з урахуванням відсутності відомостей щодо зміни розміру часток між спадкоємцями померлого ОСОБА_5 борг спадкодавця перед банком, який було нараховано за життя за договором про надання споживчого кредиту №11164643000 від 05.06.2007р., в сумі основного боргу 87 067,14 дол.США та пені 56 928 грн. 04 коп. слід розподілити між спадкоємцями ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_3 у рівних частках. Отже, кожен зі спадкоємців має погасити свою долю боргу у розмірі 43 533,57 дол. США та 28 464 грн.02коп., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обставини, за яких припиняється порука, визначені ст.559 ЦК України, відповідно до вимог ч.3 якої порука, зокрема, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Аналогічне правило міститься також у ч.1 ст. 523 ЦК України - порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Поручитель приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (ст.ст. 553, 554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо така умова міститься у договорі поруки.

Таким чином, на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладено відповідальність лише за таких умов: наявності у боржника правонаступника - спадкоємця, який прийняв спадщину; наявності спадкового майна; зафіксованої письмово згоди поручителя відповідати за нового боржника, у тому числі й у договорі поруки.

Так, 05.06.2007р. між позивачем та поручителем ОСОБА_1 було укладено договір поруки №11164643000/П1, згідно з яким, поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед позивачем в повному обсязі за невиконанням боржником ОСОБА_5 усіх його зобов`язань за кредитним договором, як існуючих в теперішній час так і тих, що виникають в майбутньому. Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 до договору поруки кредитор та поручитель дійшли згоди на зміну основного зобов`язання внаслідок зміни відсоткової ставки за договором та встановлення нового кінцевого терміну виконання основного зобов`язання - 05.06.2042р. (а.с. №21-25 т. № 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2018р. у справі №201/900/17 (рішення набрало чинності 01.03.2019р.) позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ “УкрСиббанк” про визнання договору поруки припиненим задоволено частково. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №11164643000/111 від 05.06.2007р., укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 в частині виконання зобов`язань по поверненню щомісячних платежів по сплаті кредиту, відсотків, комісій, пені, інших грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11164643000 від 05.06.2007р., укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5 за період з 10.08.2014р. по 10.11.2015р. (а.с. № 50-52 т. № 2).

Як вже встановлено судом, внаслідок смерті позичальника ОСОБА_5 обов`язок за договором №11164643000 від 05.06.2007р. щодо повернення грошових коштів за кредитним договором перейшов до спадкоємців за законом: дружини померлого - ОСОБА_2 та неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора у рівних частках, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Проте, навіть за наявності рішення суду, яким поруку ОСОБА_1 визнано припиненою за період з 10.08.2014р. по 10.11.2015р., в даному випадку на поручителя не може бути покладено відповідальність після смерті боржника, оскільки, ані умовами договору поруки №11164643000/111, ані умовами укладеного до нього Додаткової угоди №1 не визначено, що поручитель ОСОБА_1 надавав письмову згоду відповідати за зобов`язаннями нового боржника, зокрема спадкоємцями позичальника, а тому суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_1 як поручителя про стягнення боргу за кредитним договором №11164643000 від 05.06.2007р.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ “УкрСиббанк” підлягають задоволенню частково, а саме, з кожного з відповідачів: ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 , окремо підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11164643000 від 05.06.2007р. у розмірі 43 533,57 дол. США основного боргу та пені 28 464 грн.02коп. в межах вартості майна одержаного у спадщину після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів: ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 33 634 грн. 69коп. (а.с. № 2 т. № 1 ) з кожного з відповідачів окремо по 16 817 грн.35коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 204, 526, 553-554, 559, 629, 1048, 1050, 1054, 1216, 1218, 1281, 1282, 1297 ЦК України, постановою Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012р., постановою Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі № 6-33цс15, постановами Верховного Суду від 12.04.2017р. у справі № 6-2962цс16, від 18.09.2019р. у справі № 640/6274/16-ц, від 19.02.2020р. у справі №607/98/17, від 16.07.2020р. у справі № 645/1566/16-ц, від 23.09.2020р. у справі № 750/5506/19, постановою Великої Палати Верховного Суду України від 17.04.2018р. у справі № 14-53цс18, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) в межах вартості спадкового майна одержаного у спадщину після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11164643000 від 05.06.2007р. у розмірі 43 533,57 дол. США основного боргу та пені у розмірі 28 464 грн. 02коп.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі піклувальника ОСОБА_4 в межах вартості спадкового майна, яке одержане у спадщину після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11164643000 від 05.06.2007р. у розмірі 43 533,57 дол. США основного боргу та пені у розмірі 28 464 грн. 02 коп.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 817 грн. 35 коп.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 817 грн. 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.