Рішення № 98559262, 14.07.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/145/21)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Ведькало М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - адвокат Герасименко М.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 000143 від 26.12.2017, ордер серія ВА № 1013978 від 19.04.2021, договір про надання правової допомоги без номеру від 18.07.2019;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр" Діденка Олександра Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47135360 від 31.05.2019, номер запису про право власності №31799090, відповідно до якого зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , проведену державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр" Діденком Олександром Петровичем (запис №31799090 від 28.05.2019).

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що 29.05.2012 між Приватним підприємством «Приватна фірма «МАКС» та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» було укладено кредитний договір №2012-22 про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості по кредитній лінії в розмірі 1000000,00 грн на термін по 28.11.2013 (включно).

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.05.2012 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» було укладено іпотечний договір №2012- 27, відповідно до умов якого поручитель передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: склад - літ.И, склад металевий -літ.К, склад арочний - літ.Л, склад арочний - літ.М, склад СВ - 1 - літ.О, склад СВ-2-літ.П П1 П2, склад металевий - літ.п, склад металевий - літ.Р, склад СВ - 3 - літ.С С1, убиральня - літ Т, огорожа (1), огорожа (2), який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округ Новіковим Ігорем Миколайовичем.

09.10.2018 на адресу позивача від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшов лист від 28.09.2018 №1161/1В, в якому відповідач повідомив про намір звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та про набуття всіх прав кредитора за кредитним договором та договором іпотеки.

В повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки від 28.09.2018 року №1161/1В ПАТ «Українська інноваційна компанія» повідомило позивача про те, що 22.11.2016 за рішенням загальних зборів акціонерів банку товариство перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрінком», а 28.03.2017 змінено назву на - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія.

Листом від 24.10.2018 позивач повідомив відповідача про те, що 29.11.2016 у кредитора та іпотекодержателя закінчився встановлений законом строк на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки відповідно до умов кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту є 28.11.2013.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачу стало відомо про те, що 28.05.2019 Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденком Олександром Петровичем було здійснено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія".

Зазначені реєстраційні дії, на думку позивача, є незаконними, проведені всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою для проведення реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» на предмет іпотеки стали, зокрема, протокол, серії та №3, виданий 22.11.2016 ПАТ "Укрінбанк"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серії та №1161/1 В, виданий 28.09.2018 ПАТ "Українська інноваційна компанія"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та №1-к/092017, виданий 19.07.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія"; іпотечний договір №2724 від 30.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Новіковим І.М.; кредитний договір №2012-22 від 29.05.2012.

Позивачем зазначено, що твердження відповідача про перехід до ПАТ «Українська інноваційна компанія» всіх прав та обов`язків від Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" спростовуються положеннями чинного законодавства та постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі №925/698/16, враховуючи положення законодавства, за установлених обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, можна прийти до висновку про те, що правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" здійснено без дотримання відповідної процедури і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Матеріали справи не містять будь - яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище. Отже зазначені обставини спростовують доводи позивача про наявність у нього на час звернення з позовом до суду правових підставі для стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, укладеним банківською установою - ПАТ "Укрінбанк" стосовно якої за інформацією, викладеною Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на офіційному сайті, запроваджено процедуру ліквідації, поза межами порядку щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку, встановленого законами України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно переходу прав ПАТ "Укрінбанк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія", відповідачем зазначено, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набула будь - яких прав банку і відповідно права на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між банком та відповідачем.

Щодо не проведення оцінки предмету іпотеки при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності, позивачем зазначено наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою для проведення права власності за Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія", серед документів, що стали підставою для проведення перереєстрації права власності відсутня оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відсутність проведення оцінки предмета іпотеки на момент проведення перереєстрації права власності є також підставою для скасування такої перереєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №306/2053/16-ц).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2021 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.03.2021 прийнято позовну заяву №913/266/20(913/145/21) до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.04.2021 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 21.04.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 19.05.2021 о 12 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 19.05.2021 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 09.06.2021 о 12 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 09.06.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2021 о 10 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 01.07.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 14.07.2021 о 12 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2012 між Приватним підприємством «Приватна фірма «МАКС» та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» було укладено кредитний договір №2012-22 про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості по кредитній лінії в розмірі 1000000,00 грн на термін по 28.11.2013 (включно).

Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 25,0% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості з дати її виникнення. Будь - який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з першого по десяте число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним повернення кредиту шляхом перерахування з поточного рахунку на рахунок банку. У разі якщо десяте число місяця є святковим та неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів, в перший робочий день, який слідує за десятим числом місяця (п.3.4.1. в редакції додаткового договору №1 від 28.12.2012).

Забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором є:

- комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 (іпотечний договір №2012-27 від 30.08.2012);

- магазин за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 (іпотечний договір №2012-31 від 30.05.2012);

- автобус "Богдан", 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 (договір застави №2012-29 від 30.05.2012);

- автобус "Богдан", 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 та автобус "Богдан", 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_5 (договір застави №2012-25 від 30.05.2012);

- автобус "Богдан", 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (договір застави №2012-28 від 30.05.2012);

- автомобіль КАМАЗ 5511, 1983 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_6 (договір застави №2012-24 від 30.05.2012);

- автомобіль Hyundai Santa FE, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_7 (договір застави №2012-26 від 30.05.2012);

- автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 , автомобіль КАМАЗ 5511, 1982 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_8 , автомобіль КАМАЗ 5511, 1982 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_9 , автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_10 , екскаватор ЕО - 2621, 1991 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_11 , автогрейдер ДЗ-122, 1992 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_12 , які належать ТОВ "Муніципальна енерго - сервісна компанія" (договір застави №2012-30 від 30.05.2012) (п.3.7. в редакції додаткового договору №1 від 28.12.2012).

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 30.05.2012 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» було укладено іпотечний договір №2012- 27, відповідно до умов якого поручитель передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: склад - літ.И, склад металевий -літ.К, склад арочний - літ.Л, склад арочний - літ.М, склад СВ - 1 - літ.О, склад СВ-2-літ.П П1 П2, склад металевий - літ.п, склад металевий - літ.Р, склад СВ - 3 - літ.С С1, убиральня - літ Т, огорожа (1), огорожа (2), який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округ Новіковим Ігорем Миколайовичем.

Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна складові частини та внутрішнні системи, що існують на момент укладення договору, та ті, що виникнуть в майбутньому. Усі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, зміни, доробки, тощо, автоматично стають предметом іпотеки за цим договором.

Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 0,5531 га (кадастровий номер земельної ділянки 7110500000:10:003:0307), оформлення оренди якої здійснюється іпотекодавцем згідно з рішенням Смілянської міської ради Черкаської області №45-43/V від 25.02.2016. Після оформлення в оренду земельної ділянки предметом іпотеки буде також право користування земельною ділянкою на якій розташоване майно.

У випадку звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, набувач майна має право на одержання права користування земельною ділянкою відповідно до законодавства України (п.2.1. іпотечного договору).

Вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 367434,00 грн без ПДВ (п.2.2 іпотечного договору).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі:

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.20210, виданого виконкомом Смілянської міської ради на підставі рішення Смілянської міської ради №743 від 23.12.2010;

- витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №34169631 від 17.05.2012, виданого Смілянським виробничим відділком КП "ЧООБТІ";

- витягу про державну реєстрацію прав №28549368 від 29.12.2010, виданого Смілянським виробничим відділком КП "ЧООБТІ";

- договору купівлі - продажу частини комплексу нежитлових будівель, нотаріально посвідченого 16.05.2009 приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М., зареєстрованого в реєстрі за номером №2529 (п.2.3. іпотечного договору).

Відповідно до п.3.2.7 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 3.2.17 договору: якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань (в тому числі і по сплаті будь - яких платежів, які повинні бути здійсненні відповідно до кредитного договору), забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; у разі виникнення у нього права вимагати дострокового виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором

Відповідно до п.3.2.17 іпотечного договору іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30 днів вимога іпотекодержателя до іпотекодавця/позичальника про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та/або іпотечним договором залишається без задоволення.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.1. іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає добровільну передачу іпотекодержателю предмета іпотеки у власність в рахунок виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п.6.2. іпотечного договору).

Вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволенні шляхом прийняття іпотекодержателем у разі згоди останнього та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором. Цей договір та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв`язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п.6.3. іпотечного договору).

Вимоги іпотекодержателя також можуть бути задоволенні шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу в порядку, передбаченому п. 4.2.1. цього договору та чинним законодавством України (п.6.4. іпотечного договору).

09.10.2018 на адресу позивача від Публічного акціонерного товариства Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" надійшов лист від 28.09.2018 №1161/1В, в якому відповідач повідомив про намір звернення стягнення на предмет іпотеки та про набуття всіх прав кредитора за кредитним договором та договором іпотеки.

В повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки від 28.09.2018 року №1161/1В ПАТ «Українська інноваційна компанія» повідомило позивача про те, що 22.11.2016 за рішенням загальних зборів акціонерів банку останній перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрінком», а 28.03.2017 змінено назву на - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія.

Листом від 24.10.2018 позивач повідомив відповідача про те, що 29.11.2016 у кредитора та іпотекодержателя закінчився встановлений законом строк на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки кінцевим терміном повернення кредиту за кредитним договором є 28.11.2013.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 28.05.2019 Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Діденком Олександром Петровичем було здійснено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія".

Підставою для проведення реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» на предмет іпотеки стали, зокрема, протокол, серії та № 3, виданий 22.11.2016 ПАТ "Укрінбанк"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серії та № 1161/1 В, виданий 28.09.2018 ПАТ "Українська інноваційна компанія"; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та № 1-к/092017, виданий 19.07.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія"; іпотечний договір №2724 від 30.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Новіковим І.М.; кредитний договір №2012-22 від 29.05.2012.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що рішення державного реєстратора є таким, що прийнято з порушенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, вказуючи, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є ані іпотекодержателем за іпотечним договором, ані правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", а також, що перереєстрація права власності предмета іпотеки відбувалась з порушенням ч.5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" без проведення оцінки предмета іпотеки на момент набуття ПАТ "Українська інноваційна компанія" права власності.

З приводу посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Також суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, обставини встановлені у справі №925/698/16 не мають преюдиційного значення для справи, яка розглядається господарським судом Луганської області з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п. 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду №48/340 від 02.07.2019 зазначено, що суд не врахував належним чином, що в іншій справі №137/7 суди не визнали за державою права власності на спірне майно. При цьому Господарський суд міста Києва, з рішенням якого погодився Вищий господарський суд України, дійшов правильного висновку про те, що рішення у справі № 137/7 не вважається преюдиційним з двох причин. По-перше, склад учасників справи № 137/7 та цієї справи не є тотожним. По-друге, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правової їх оцінки.

В п. 47 постанови Верховного Суду №761/29966/16-ц від 18.12.2019 зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки направлення справи на новий розгляд свідчить про відсутність остаточного рішення та правового висновку, а обставини встановлені у справі не мають преюдиційного значення.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ "Львівобленерго" на ПрАТ "Львівобленерго") не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта (п. 4), який зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов`язків від одного суб`єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов`язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб`єктів, дотримання процедури переходу прав та обов`язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов`язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою.

Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Предметом спору у справі №910/8117/17 було стягнення заборгованості, тоді як у справі №826/11199/16 позов було заявлено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Суд враховує те, що правовий висновок у справі №826/11199/16 було сформовано пізніше, та враховує те, що саме у зазначеній справі до предмету доказування входили обставини на підтвердження або спростування законності проведення реєстраційних дій, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, та знайшли своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб`єктність юридичної особи та спеціальна правосуб`єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено що 29.05.2021 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія" та Приватним підприємством "Приватна фірма "Макс" було укладено кредитний договір №2012-22, відповідно до якого банк надав позивачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості по кредитній лінії у розмірі 1000000 грн 00 коп. до 28.11.2013.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30.05.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №2012-27, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: склад - літ.И, склад металевий -літ.К, склад арочний - літ.Л, склад арочний - літ.М, склад СВ - 1 - літ.О, склад СВ-2-літ.П П1 П2, склад металевий - літ.п, склад металевий - літ.Р, склад СВ - 3 - літ.С С1, убиральня - літ Т, огорожа (1), огорожа (2), загальною площею 1150 кв.м.

Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії відповідачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Отже станом на момент укладення договорів (30.05.2012) у відповідача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати відповідач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного договору від 30.05.2012, в той час коли відповідач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє боржника в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов`язків. Так само втрата банківської ліцензії відповідачем, не звільняє позивача від обов`язку належного виконання взятих не себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов`язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, зобов`язання які виникли на підставі кредитного договору та іпотечного договору належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме відповідачу належить право вимоги за кредитним договором та право на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (постанова Верховного Суду від 12 березня 2019 року, справа №907/56/18).

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Приписами статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що дія цього закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 5 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться у строки, встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Для створення кваліфікованого електронного підпису використовуються виключно засоби кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (п. 3 Порядку №1127) .

Відповідно до п. 7 Порядку №1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, державної реєстрації дострокового припинення права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що перебуває в іпотеці, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві нерухомого майна, на припинення відповідного речового права на земельну ділянку.

Дія цього пункту не поширюється на випадки: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину; державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду; державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається в результаті його примусової реалізації відповідно до закону (п. 60 Порядку №1127).

Пунктом 61 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Наведений висновок узгоджується з положеннями пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", за змістом якого виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що звертаючись до приватного нотаріуса Смілянського районного нотаріального округу Новікова Ігоря Миколайовича, Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" для проведення перереєстрації предмета іпотеки за іпотечним договором №2012-27 від 30.05.2012 були надані наступні документи: протокол, серії та № 3, виданий ПАТ "Укрінбанк" 22.11.2016; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серії та № 1161/1 В, виданий ПАТ "Українська інноваційна компанія" 28.09.2018; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та № 1-к/092017, виданий ПАТ "Українська інноваційна компанія" 19.07.2017; іпотечний договір №2724 від 30.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Новіковим І.М.; кредитний договір №2012-22 від 29.05.2012, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна .

Проте, Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" в порушення ч. 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не було надано документів, які б підтверджували проведення іпотекодержателем оцінки предмета іпотеки станом на момент набуття Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" предмета іпотеки у власність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2, проведену державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр" Діденком Олександром Петровичем (запис №31799090 від 28.05.2019), є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

В даному випадку, належним способом захисту порушеного права буде скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення державного реєстратора, за наслідками якого відбулась державна реєстрація речового права, вичерпало свою дію, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр" Діденка Олександра Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47135360 від 31.05.2019, номер запису про право власності №31799090, відповідно до якого зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2, не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2, проведену державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр" Діденком Олександром Петровичем (запис №31799090 від 28.05.2019).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_13 )

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2021.

Суддя С.В. Масловський