Ухвала суду № 98554917, 12.07.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4111/13-ц

Провадження № 2-п/496/8/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву ОСОБА_1 про скасування та перегляд заочного рішення суду по цивільній справі № 496/4111/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 496/4111/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» було задоволено та стягнуто з неї ( ОСОБА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства “Ідея Банк” заборгованість за кредитним договором №910.13460 від 29.02.2012 року у розмірі 211245 грн. 55 коп., яка складається з: основного боргу - 123735 грн. 85 коп.; простроченого боргу - 18752 грн. 37 коп.; прострочених процентів - 27253 грн. 75 коп.; строкових процентів - 1720 грн. 75 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів - 37327 грн. 47 коп.; дебіторської заборгованості - 2455 грн. 36 коп..Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Ідея Банк” судовий збір у розмірі 2112 грн. 46 коп.. У вказаній заяві вона просить скасувати вказане рішення суду та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свою заяву обґрунтовує тим, що вона не була присутня у судовому засіданні, під час якого було ухвалено заочне рішення і вона не була повідомлена про час його проведення. Крім цього, зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до закінчення строку повернення кредиту, не звертався до неї про дострокове повернення кредиту, при цьому посилається на ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Також зазначає, що за вказаним кредитним договором нею було сплачено 190752 грн., а останній платіж відбувся 16.09.2015 року та станом на 16.09.2015 року розмір заборгованості становить 73019 грн. 68 коп., що суд не прийняв до уваги ухвалюючи рішення по справі.

Заявниця до судового засідання не з`явилася, а від її представника надійшла до суду заява, в якій він просив розглянути заяву про перегляд заочного рішення за відсутності заявниці.

Представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» до судового засідання не з`явився, проте подав до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, в якому просив заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що заочне рішення суду по цивільній справі № 496/4111/13-ц він вважає законним обґрунтованим, та таким, що ухвалене на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох підстав: відповідач не з`явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи. У своїй заяві про перегляд заочного рішення заявниця зазначає, що вона була належним чином повідомлена про судове засідання по справі, яке відбулося 27.12.2012 року, що підтверджується власноруч написаною нею та підписаною розпискою від 09.12.2013 року, проте про судове засідання, яке відбулося 30.01.2014 року вона не була належним чином повідомлена. Заявниця знала про розгляд цивільної справи № 496/4111/13-ц. Крім цього, її було повідомлено про дату, час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення їй судової повістки, яке міститься в матеріалах справи. Окрім цього, відповідно до ст. 43 ЦПК України участь у судових засіданнях – це право, а не обов`язок сторін. Учасники процесу зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися до суду без поважних причин, що і зробила заявниця, адже про судове засідання вона знала. Відтак, враховуючи те, що заявницю було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, також від неї не надходило заяв про причини неявки у судове засідання чи про розгляд справи у її відсутність, а також нею не було подано відзиву на позовну заяву і позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення по справі, а отже судом обґрунтовано було ухвалено заочне рішення по справі 30.01.2014 року. Щодо того, що докази, на які посилається заявниця мають істотне значення для правильного вирішення справи представник АТ «Ідея Банк» зазначив, що заявниця не надала таких доказів суду з огляду на наступне. Заявниця зазначає, що вона не отримувала від позивача по справі вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, при цьому посилається на ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Проте, станом на дату звернення до суду з позовом та станом на момент ухвалення судового рішення вказаного закону не існувало, оскільки він набрав чинності лише 10.06.2017 року. Окрім цього, досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи. Щодо доводів заявниці про те, що суд не взяв до уваги те, що вона частково сплатила борг за кредитом є помилковими та нічим не обґрунтованими. Належність суми заборгованості, яку стягнуто за вказаним рішення суду підтверджується: належним чином засвідченою копією кредитного договору, первинним бухгалтерськими документами (належним чином засвідчена копія меморіального ордеру), випискою з особового рахунку заявниці на підставі якої було здійснено розрахунок заборгованості заявниці із урахуванням внесених нею коштів на часткове погашення заборгованості. Враховуючи викладене представник АТ «Ідея Банк» вважає заяву про перегляд заочного рішення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України (в редакції на час ухвалення заочного рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Ч. 1 ст. 288 ЦПК України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, вирішуючи питання про скасування заочного рішення суд повинен встановити поважність причини неявки відповідача в судове засідання, наявність доказів, на які посилається відповідач, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З довідки Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області № 5462 від 23.08.2013 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 та зареєстрована з 22.08.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до чого судом на вказану адресу було надіслано відповідачці судову повістку про виклик на судове засідання 30.01.2014 року.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення судової повістки на судове засідання 30.01.2014 року із зазначенням вручено 10.01.2014 року особисто та з підписом ОСОБА_4 ..

Відповідно до чого, Біляївським районним судом Одеської області 30.01.2014 року було ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 496/4111/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Ідея Банк” заборгованість за кредитним договором №910.13460 від 29.02.2012 року у розмірі 211245 грн. 55 коп., яка складається з: основного боргу - 123735 грн. 85 коп.; простроченого боргу - 18752 грн. 37 коп.; прострочених процентів - 27253 грн. 75 коп.; строкових процентів - 1720 грн. 75 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів - 37327 грн. 47 коп.; дебіторської заборгованості - 2455 грн. 36 коп..Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Ідея Банк” судовий збір у розмірі 2112 грн. 46 коп..

Суд не приймає до уваги доводи заявниці, що вказаний підпис їй не належить, оскільки судова повістка вручалась працівником «Укрпошти» в обов`язок якого і входить встановлення особи отримувача.

Отже, доводи заявниці про те, що вона не знала про дату та час проведення судового засідання за результатами якого було ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 496/4111/13-ц не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки в матеріалах справи міститься підписане поштове повідомлення, що свідчить про отримання заявницею судової повістки.

Будь-яких заяв та клопотань щодо поважності причин неявки до судового засідання чи відкладення слухання справи матеріали справи не містять, що дає підстави прийти суду до висновку, що заявниця (відповідачка) будучи належним чином повідомленою про дату час та місце слухання справи без поважних причини не з`явилася у судове засідання.

Крім цього, суд звертає увагу на той факт, що заочне рішення, яке просить переглянути заявниця було ухвалено 30.01.2014 року, а звернулася остання із заявою про його перегляд лише 05.05.2021 року, знаючи про те, що вказана справа розглядається судом, з чого випливає те, що вона не цікавилася її розглядом на протязі тривалого часу.

Причин поважності неявки в судове засідання заявницею не наведено та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявницею до заяви про перегляд заочного рішення не надано жодного письмового доказу, що спростовував би висновки, викладені в заочному рішенні суду, або підтверджував будь-які обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи відповідно до наступного.

Заявниця посилається, як на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи на ЗУ «Про споживче кредитування», а саме на ті норми, що споживчий кредит (кредит)– це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові)на придбання товарів (робіт, послуг)для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої зазначеної статті).

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавия повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто заявниця вважає, що згідно вказаної норми передбачений досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту та посилається на правову позицію Верховного суду, викладену у справі № 638/13683/15-ц від 26.05.2020 року.

Проте суд не приймає до уваги посилання заявниці на ЗУ «Про споживче кредитування» та правову позицію Верховного суду, викладену у справі № 638/13683/15-ц від 26.05.2020 року, як на підставу для перегляду заочного рішення суду, з огляду на те, що станом на 13.08.2013 року (дата звернення ПАТ «Ідея Банк» до суду з позовом) та станом на момент ухвалення судового рішення (30.01.2014 року) вказаного закону не існувало, оскільки він набрав чинності лише 10.06.2017 року.

Окрім цього, суд приймає до уваги доводи представника АТ «Ідея Банк» про те, що досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи.

Щодо доводів заявниці про те, що суд не взяв до уваги те, що вона частково сплатила борг за кредитом, суд зазначає, що додані до заяви копія виписки щодо кредитного договору № 910.13460 від 29.02.2012 року та копія довідки про залишок заборгованості за кредитом неналежним чином завірені. Крім цього, копія виписки заборгованості розрахована на дату 16.09.2015 року, а суд ухвалив заочне рішення 30.01.2014 року, тобто відповідачка після ухвалення рішення сплатила частину заборгованості і вказана обставина не може вплинути на істотне значення для вирішення справи, а лише свідчить про часткове виконання відповідачкою як кредитного договору так і рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_4 належним чином була повідомлена про час слухання справи, доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи суду не надала, у зв`язку з чим відсутні підстави для перегляду заочного рішення суду по цивільній справі № 496/4111/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 128, 259, 260, 287-288 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі № 496/4111/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Л.О. Пендюра