Рішення № 98550704, 20.07.2021, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/244/20

Провадження №2/702/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н.В.

за участю секретарів судового засідання: Кольц І.С., Шевчук О.А., Мусіч Ю.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4 , представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенської державної нотаріальної контори: не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенська державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення від права спадкування за законом.

Підставою звернення до суду із позовом вважає те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно: будинок та земельна ділянка. Спадкоємицею померлого є його рідна сестра позивачка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину.

Після смерті брата ОСОБА_4 в нотаріальній конторі стало відомо про те, що до Монастирищенської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась відповідачка ОСОБА_2 . Відповідачка надала до нотаріальної контори копію свідоцтва про шлюб, який зареєстрований 04.08.2007 виконкомом Сатанівської сільської ради народних депутатів Монастирищенського району Черкаської області, актовий запис № 2. Але за життя ОСОБА_5 постійно жив сам у власному будинку по АДРЕСА_1 . Дітей в нього не було.

ОСОБА_5 з відповідачкою спільно не проживав, спільного господарства не вів.

Перед смертю померлий хворів та перебував на стаціонарному лікуванні в Монастирищенський ЦРЛ. Оскільки дітей в померлого не було, за ним доглядала позивачка та інші родичі, які постійно доглядала за ним та за власні кошти купувала ліки.

Відповідачка ОСОБА_2 допомоги ОСОБА_5 , який перебував у безпорадному стані, не надавала.

Просить усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Ухвалою суду 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Підчасюк В.Ю. 26.06.2020 подано відзив на позовну заяву згідно якого вона із зазначеним обґрунтуванням та позовною заявою в цілому не згідна. Вважає заявлені в ній вимоги безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Приблизно з червня 1991 року вона почала спільно проживати з ОСОБА_5 в будинку останнього, що по АДРЕСА_1 , приблизно через місяць вони переїхали до її будинку, що по АДРЕСА_2 , де проживали спільно разом з її донькою ОСОБА_6 . Приблизно в 1994 році ОСОБА_5 почав їздити до м Москви на заробітки, так як потрібні були кошти для ремонту будинку в с. Летичівка в який вони перейшли проживати в 2000 році.

Приблизно в 1999-2000 роках ОСОБА_5 приїхав з м. Москва, де перебував на заробітках. В той період часу він повідомляв, що був побитий невідомими і отримав травму голови. Вона особисто бачила декілька свіжих медичних швів на його голові. З того часу, він почав хворіти неврологічним захворюванням, внаслідок чого періодично звертався до лікаря-невропатолога за медичною допомогою та консультацією.

В 2003 році вона офіційно розірвала свій попередній шлюб. В липні 2007 року ОСОБА_5 запропонував їй зареєструвати шлюб з ним, так як довгий період часу живуть разом як одна сім`я. На вказану пропозицію вона погодилась і вони спільно вирішили подати заяви про реєстрацію шлюбу до Сатанівської сільської ради Монастирищенського району. Після написання заяв, через місяць вони офіційно зареєстрували шлюб, на що вказує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.08.2007. Після реєстрації шлюбу вони продовжували проживати разом та вести спільне господарство з усіма взаємними правами та обов`язками, які притаманні подружжю.

Приблизно з 2015 року ОСОБА_5 працював сторожем в школі-інтернат, що в м. Монастирище Черкаської області, де працював до останніх днів свого життя.

Так, приблизно о 8 годині 30 хвилин 22.12.2018 ОСОБА_5 не прийшов додому з чергування, хоча зазвичай, у вказаний період часу він вже постійно був вдома. Зателефонувавши до нього, вона зрозуміла, що з ним щось сталось. Згодом він був виявлений на одній із вулиць по дорозі до них додому, в лежачому положенні. До нього відразу було викликано швидку та доставлено до лікарні. Так як надворі був сильний ОСОБА_7 , то перебуваючи на землі він відморозив собі пальці на ногах. Спочатку ОСОБА_5 був доставлений в інфекційне відділення, згодом переведений у відділення інтенсивної терапії, а потім - в неврологічне відділення та в хірургічне відділення. За весь час перебування ОСОБА_5 в лікарні, вона постійно до нього навідувалась, купувала ліки та приносила йому продукти харчування.

Із вказаних обставин є зрозумілим, що ОСОБА_5 , внаслідок захворювання перебував в Монастирищенській ЦРЛ під наглядом лікарів, а вона надавала йому допомогу в межах своїх можливостей.

Представником позивача зроблено посилання на ч.5 ст.1224 ЦК України як на підставу за якою можливе усунення особи від спадкування за законом. Однак, тлумачення вказаної норми свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов, ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

На обов`язковість таких умов вказує і постанова Верховного Суду України від 08.11.2018 у справі №521/20849/16. Крім того, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі N 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі N 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Враховуючи викладене, є очевидним, що представником позивача не надано доказів щодо існування умов, необхідних для усунення її від спадкування за законом, а тому позовні вимоги є необгрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.

Просить в задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 до неї про усунення від права на спадкування за законом, відмовити повністю.

Ухвалою суду 11.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. Про дату час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Представництво своїх інтересів довірила представнику ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Поданий відзив підтримала.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він з ОСОБА_2 знайомий близько 20-25 років. З ОСОБА_5 , який проживав в с. Летичівка він разом працював до 2000 року. З 2000 року зустрічався з ним раз чи два на рік. ОСОБА_5 з ОСОБА_10 він не бачив та не знав, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі. В ОСОБА_2 був чоловік на ім`я ОСОБА_11 , який працював по заробітках. Напередодні своєї смерті ОСОБА_5 був один. Від сусідів йому відомо, що похованням ОСОБА_5 займалася його сестра.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_2 він не знайомий. ОСОБА_5 знає, оскільки він його сусід. Спілкувався з ним майже кожного ранку, після того як він повертався додому після роботи. На сьогоднішній день його вже немає, він покійний. Він особисто не бачив чи проживав ОСОБА_5 з кимось в будинку і йому невідомо чи був він одружений. За весь час знайомства він його з дружиною ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є родичами між собою, він знайомий, оскільки в свій час разом працювали. Крім цього з ОСОБА_5 сусіди і доволі часто спілкувалися, товаришували. Пам`ятає, що ОСОБА_5 був одружений лише один раз і його дружина померла. Після смерті його дружини він нікого іншого там не бачив. Йому відомо, що ОСОБА_5 помер у лікарні, у хірургічному відділенні, де вони його з іншим сусідом відвідували. В лікарні вони його голили, переодягали, купували йому ліки і в лікарні він перебував близько трьох тижнів. Особисто йому ОСОБА_5 не скаржився на будь-кого, що йому належним чином не допомагають. Під час їх розмов він все усвідомлював, розумів, пам`ятав. В той час коли він відвідував ОСОБА_5 в лікарні він не міг самостійно рухатись, він лежав, оскільки втратив два пальці на нозі.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що їй відомо про те, що дядько ОСОБА_15 , нині покійний, знаходився у лікарні напередодні Нового Року, два роки назад. Її чоловік також в той час перебував у лікарні і вони разом з ОСОБА_16 їздили до лікарні. ОСОБА_16 в лікарні просив її позичити кошти які терміново потрібні були для лікування дядька. Він просив позичити більше 2000 грн, але в неї було лише 2000 тисячі, які вона йому позичила. Їй не відомо як саме ОСОБА_16 розпорядився цими коштами, але вона була впевнена, що вони потрібні саме на лікування дядька, якого ОСОБА_17 відвідував в лікарні і кошти він передав медсестрам. Позичені кошти ОСОБА_16 їй повернув того ж дня. Крім цього, ОСОБА_16 їй говорив, що допомагає дядьку він і ОСОБА_18 також. В той час ОСОБА_16 в лікарні не лежав, оскільки возив її автомобілем до лікарні.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вона працює в лікарні. Хворий ОСОБА_5 перебував в лікарні в хірургічному відділенні приблизно два тижні. Вона бачила, що хворого відвідував сусід, який повідомив їй, що дружина хворого з ним не проживає, а проживає з іншим чоловіком. Племінниця хворого ОСОБА_20 , також працює в лікарні і постійно навідувала ОСОБА_5 . Крім цього до нього також приходили ОСОБА_21 , його сестра ОСОБА_22 , племінник ОСОБА_23 . ОСОБА_24 вона не знає і в лікарні її ніколи не бачила. Хворий ОСОБА_5 потребував сторонньої допомоги. Через деякий час він помер.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що вона працює у хірургічному відділенні. До відділення взимку, поступив ОСОБА_5 , який перебував у відділенні близько трьох тижнів. Вона особисто ОСОБА_26 в лікарні не бачила. Вона особисто за власні кошти купувала ОСОБА_5 ліки, які потрібні були терміново через погіршення стану його здоров`я. Коштів у нього не було, вона вночі в аптеці купувала ліки, а вранці їй ОСОБА_20 віддавала кошти. За час його перебування у відділенні до нього приходив ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та інші чоловіки, прізвищ яких вона не знає. Через деякий час хворий помер. Хворий до неї звертався по допомогу як до медичного працівника і він потребував сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що про хворобу його дядька ОСОБА_5 та його перебування в інфекційному відділенні лікарні у грудні місяці йому повідомив брат ОСОБА_27 . Дядько потрапив у лікарню через отруєння. Зі слів брата та сестри вони його переодягли і сестра попросила щоб його перевели у реанімацію так як за ним не було кому доглядати. Зі слів брата коли все сталося приїхала ОСОБА_2 та повідомила, що вона йому не дружина і доглядати за ним не буде. Наступного дня він разом з сільським головою, чоловік якої в той час також перебував в лікарні, приїхали в лікарню. Медсестри з реанімації повідомили, що потрібно кошти на ліки. Вказані кошти він позичив у ОСОБА_28 в сумі 2000 грн та передав на лікування дядька. Допоки дядько лежав у реанімації, за ним там доглядали, а коли його звідти виписали та перевели у відділення за ним не було кому доглядати. Він з метою догляду за дядьком лягає в лікарню за допомогою сестри. Дядько перебував у відділенні на 3 поверсі, а він на 2 поверсі. Він постійно навідував дядька, купував медикаменти та возив його куди йому було потрібно, голив його, оскільки він не міг самостійно рухатися. Крім нього та брата дядьком займалася сестра ОСОБА_29 , також ОСОБА_4 , ОСОБА_30 і ОСОБА_31 . Крім цього до нього навідувалися і сусіди, і один з сусідів його навіть голив. Він допомагав дядьку матеріально, а саме купував ліки. Він разом з племінником ОСОБА_23 купували дядьку в м. Умань кров, коли в нього відкрилася кровотеча і потрібна була кров. Крім цього кров для дядька здавав також його кум. Дядько не міг обходитись без сторонньої допомоги, йому потрібно було постійно допомагати вставати. Інші родичі в дядька є: сестра, два брати. Дружини у дядька немає. Він з ОСОБА_32 не проживав. Дружини яка б йому прала, готувала їсти, проживала разом з ним в нього не було. Перша його дружина померла. Після цього він проживав весь час один в с. Летичівка. Дядько їм не повідомляв, коли перебував у лікарні, що в нього є офіційна дружина. Про це вони потім дізналися з його паспорта. ОСОБА_33 він майже не знає, лише бачив декілька разів. Вона приходила на похорон і він її там бачив. ОСОБА_24 він в лікарні жодного разу не бачив. Він часто до дядька приїздив додому, допомагав йому. Дядько також досить часто його відвідував, бував в нього і на свята. Він знаходився в лікарні допоки там перебував дядько. ОСОБА_5 перебуваючи в лікарні, напередодні смерті, все розумів, був у свідомості, розмовляв, але не пам`ятав чому саме він знаходиться у лікарні. Дядько помер в нього на руках. В основному лікування дядька проводив він, купував медикаменти, оплатив операцію. Ніхто із родичів до ОСОБА_2 за будь-якою допомогою не звертався. ОСОБА_5 йому не повідомляв, що йому потрібна допомога від конкретної особи. Йому невідомо про те, що ОСОБА_33 надавала якусь матеріальну допомогу ОСОБА_5 . Вважає, що як дружина вона зобов`язана була навіть поховати його, пам`ятник поставити, але вона за два роки навіть не була на кладовищі та не принесла квіти.

Заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, покази свідків, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.01.2019 виконавчим комітетом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 06 (т. 1 а.с.6).

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку та будинок.

Згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НА № 219512 ОСОБА_5 , який мешкає в с. Летичівка вул Новоселів Монатирищенського району Черкаської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.08.2004 № 2246 є власником земельної ділянки площею 2,8124 га, що розташована в адмінмежах Зарубинецької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.7).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 садиби в сільських населених пунктах УРСР, ОСОБА_5 на підставі рішення загальних зборів уповноважених колгоспників від 10.05.1978 надано земельну ділянку під забудову в с Аврамівка Монастирищенського району (т. 1 а.с.8).

Згідно запису акта про народження № 3 від 21.01.1953 ОСОБА_34 , батько значиться: ОСОБА_35 , мати: ОСОБА_36 (т.1 а.с. 61).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24.08.1954 року ОСОБА_37 народилася, ІНФОРМАЦІЯ_4 в с Зарубинці Монастирищенського району Черкаської області, де в графі батько записаний: « ОСОБА_35 », в графі мати записано « ОСОБА_36 (т.1 а.с. 9, 96). За даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 09.11.1971, актовий запис № 11, ОСОБА_38 та ОСОБА_39 уклали шлюб 09.11.1971, після укладення шлюбу ОСОБА_38 присвоєно прізвище „ ОСОБА_40 ” (т.1 а.с.97), що підтверджує той факт, що ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_5 .

В передбачений законом строк, після смерті брата ОСОБА_5 позивачка, як спадкоємець за законом, звернулась із заявою про прийняття спадщини до уповноважених нотаріальних органів Монастирищенського району Черкаської області (т. 1 а.с. 86)

Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 508 ІІ ОСОБА_5 , житель АДРЕСА_3 з 22.12.2018 перебував у інфекційному відділенні, з 26.12.2018 перебував у неврологічному відділенні та з 31.12.2018 по день смерті перебував у хірургічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ (том 1 а.с.16- 34).

Позивач в обґрунтування вимог з посиланням на ч. 5 ст. 1224 ЦК України, вказує, що відповідач коли ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані не допомагала останньому, а тому, в зв`язку із ухиленням відповідача від виконання обов`язку щодо утримання останнього, який через хворобу та безпорадний стан потребував стороннього догляду, наявні підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказувала на те, що не ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, а надавала її, в тому числі і допомогу коли він перебував у лікарні по мірі можливості.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України, передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.08.2007 виданого виконкомом Сатанівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ОСОБА_24 та ОСОБА_5 зареєстрували 04.08.2007 шлюб, актовий запис № 2 (том 1 а.с.93), що також підтверджено і довідкою, що видається у зв`язку з оформленням спадкових прав № 73 від 29.01.2019, виданої виконавчим комітетом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району ( т. 1 а.с.92).

Доказів на спростування вищезазначених обставин, сторонами суду не надано.

Згідно з вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В передбачений законом строк, після смерті чоловіка ОСОБА_5 відповідач, як спадкоємець за законом, звернулась із заявою про прийняття спадщини до уповноважених нотаріальних органів Монастирищенського району Черкаської області (том 1 а.с. 85).

Осіб, які усуваються від права на спадкування, називають «негідними спадкоємцями». У статті визначаються підстави та порядок усунення особи права на спадкування після конкретного спадкодавця, а не про позбавлення права бути спадкоємцем взагалі як частини цивільної правоздатності фізичної особи. Іншими словами, прийняття рішення про усунення особи від права на спадкування стосується лише чітко визначеного випадку спадкового правонаступництва і не позбавляє цю особу претендувати на спадщину після смерті інших спадкодавців.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15 (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 (провадження № 61-45879св18), від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св18), від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20 ( провадження № 61-6290св21).

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №337/6000/15 (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16 (провадження № 61-15926св18).

Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок про те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. З огляду на викладене є правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 1224 ЦК України підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом.

Суд вважає, що ОСОБА_4 , позивач у справі, не довела всіх обставин для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України, на які вона посилалася як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5 , який через хворобу був у безпорадному стані та потребував такої допомоги. У справі відсутні докази, що позивач щоденно витрачала значні грошові кошти на придбання лікарських засобів, а щомісячні витрати перевищували сукупний розмір доходів позивача та спадкодавця. Матеріали справи не містять довідок про доходи сторін та померлого ОСОБА_5 , так само як і доказів того, що ОСОБА_5 особисто повідомляв відповідачу про потребу від нього матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останній умисно ухилявся від їх надання.

Посилання позивача лише на покази свідків, які в свою чергу не підтвердили суду наявність такої необхідної для усунення права на спадкування обставини, як звернення спадкодавця ОСОБА_5 конкретно до ОСОБА_2 з проханням про допомогу матеріальну моральну тощо, а навпаки, в судовому засіданні допитані свідки фактично підтвердили факти надання допомоги ОСОБА_5 іншими особами, зокрема сестрою, племінником та іншими особами, відповідно до приписів частини п`ятої статті 1224 ЦК України, не може бути підставою для усунення від права на спадкування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 325/314/18 (провадження № 61-4100св19).

Крім того, самі лише покази свідків для даної категорії справ не є достатніми доказами, зокрема, рішення суду не може ґрунтуватись лише на одних показах свідків, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, суд вважає, що позивачем не доведено сукупність всіх обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення відповідача від спадкування.

Враховуючи викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження підстави, з якими закон пов`язує можливість усунення відповідача від спадкування щодо майна померлого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що вимоги позову є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, та враховуючи відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважає, що витрати по сплаті судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 315, 319, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_24 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенська державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування за законом відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована АДРЕСА_5 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенська державна нотаріальна контора, місцезнаходження вул Соборна, 117 м Монастирище Черкаська область, 19101.

Повний текст рішення складено 26 липня 2021 року.

Суддя Н. В. Мазай