Рішення № 98546323, 26.07.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2644/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, співвідповідача Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог та рішень.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом (з урахуванням збільшених позовних вимог), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-196196-17, згідно якої Головне управління ДПС у Чернівецькій області, вимагає від ОСОБА_1 сплатити недоїмку, штрафи, пеню у розмірі 305416,86 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску форми Ф № 37 від 02.10.2019, згідно якої від ОСОБА_1 вимагалося сплатити борг у сумі 267471,92 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204 від 02.10.2019, згідно якого ГУ ДПС у м. Києві вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 42577,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.11.2019 № 0087524204 на суму 1320,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку з ПДФО скасовано, тому наявні правові підстави скасування вимоги по ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій. Оскільки, в рішенні ДПС України про результати розгляду скарги №13067/6/99-00-08-05-04 від 16.12.2019 визнано правильність визначення суми доходу (прибутку) позивачем отриманого від її діяльності що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, скасувавши ППР №0075454204 яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, тому база нарахування єдиного внеску визначена в акті є невірною.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 заяву про збільшення розміру позовних вимог, - залишено без задоволення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи до розгляду справи № 600/2644/20-а за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.02.2021 клопотання представника позивача задоволено. Залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою суду від 25.03.2021 витребувано з Головного управління ДПС у м. Києві додаткові докази.

Ухвалою суду від 20.04.2021 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, - відмовлено.

Ухвалою суду від 22.04.2021 клопотання про заміну сторони задоволено. Замінено співвідповідача ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Ухвалою суду від 05.05.2021 клопотання про поновлення строку звернення до суду, - задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити такий строк.

Ухвалою суду від 05.05.2021 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, співвідповідача ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог та рішень. Справу призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 01.06.2021 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, - відмовлено.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - співвідповідач) подало відзив, в якому вказувало, що доводи позивача є необґрунтовані, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку із пропущеним строком звернення до суду. У відзиві також заявлено розглянути справу за відсутності представника Головного управління ДПС у м. Києві.

Співвідповідач в судове засідання, призначене на 09.10.2019 не прибув, явку представника не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Після виступу із вступним словом, учасники справи подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа підприємець 18.02.2014 та взята на податковий облік 19.02.2014 (Т.1 а.с. 7).

Згідно Ідентифікаційних даних, 19.03.2020 ФОП ОСОБА_1 перейшла з ГУ ДПС у м. Київ і була взята на облік до ГУ ДПС у Чернівецькій області (Т.1 а.с. 78-83).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є: 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний); 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 69.10 Діяльність у сфері права (Т.1 а.с. 7).

Посадовими особами контролюючого органу ГУ ДПС України в м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.02.2014 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 33-66, Т.2 а.с. 45 - 53).

За результатами проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, серед іншого, в т.ч.:

1) п.177.2, п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 281500,65 грн.; відсутня Книга обліку доходів витрат;

2) занижено податкові зобов`язання з військового збору на загальну суму 23391,71 грн;

3) абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, встановленого за результатами перевірки на загальну суму 267417,92 грн., в т. ч.: за 2016 рік - у сумі 28538,84 грн.; за 2017 рік - у сумі 101277,00 грн.; за 2018 рік - у сумі 137 602,08 грн.;

4) абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску нарахованого згідно звітів про суми на нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 та 2017 р та суми авансових внесків поданих до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві у сумі 4880,10 грн. ;

5) п. 187.1, ст. 187 та п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету на загальну сум 72877,00 грн. (Т.1 а.с. 33-66).

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС України в м. Києві винесено наступні рішення від 02.10.2019, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0075684204 за платежем адмінштрафи та інші санкції, згідно якого до позивача застосовано штраф у сумі 170,00 грн (Т.2 а.с. 2, 56 на звороті);

- податкове повідомлення-рішення № 0075624204 за платежем податок на додану вартість, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 37,39 грн (Т.2 а.с. 3, 56);

- податкове повідомлення-рішення № 0075634204 за платежем податок на додану вартість, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 640,40 грн (Т.2 а.с. 4, 55 на звороті);

- податкове повідомлення - рішення № 0075574204 за платежем податок на додану вартість, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 15698,00 грн (Т.2 а.с. 5);

- податкове повідомлення - рішення № 0075564204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 63400,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 50720,00 грн, за штрафними санкціями - 12680,00 грн (Т.2 а.с. 6, 54 на звороті);

- податкове повідомлення - рішення № 0075474204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 29239,63 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 23391,71 грн, за штрафними санкціями - 5847,92 грн (Т.2 а.с. 7, 54);

- податкове повідомлення - рішення № 0075454204, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 351 875,81 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 281500,65 грн, за штрафними - 70375,16 грн (Т.2 а.с. 8, 54);

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0075584204, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 976,02 грн та нараховано пеню у розмірі 344,06 грн (Т. 2 а.с. 55);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204, яким до позивача застосовано штраф у сумі 42577,25 грн (Т. 1 а.с. 13);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску форми № Ф- 37, якою вимагалося від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 267471,92 грн (Т. 1 а.с. 12, Т.2 а.с. 57);

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, 18.10.2019 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (Т.1 а.с. 15 - 22).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № 9720/6/99-00-08-06-01 від 15.11.2019, вирішено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску форми Ф № 37 від 02.10.2019, рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204 від 02.10.2019 залишити без змін, а рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0075584204 від 02.10.2019 - скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття, скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18.10.2019 № 18/10 в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві винести та направити нове рішення (Т. 1 а.с. 104 - 105).

Вказане рішення, 15.11.2019 направлено ДПС України рекомендованим поштовим відправленням за номером 0405344239363 на адресу позивача (Т. 1 а.с. 106 - 109, 200).

Згідно довідки Укрпошти від 18.12.2019, вказане поштове відправлення повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно відстеження трекінгу Укрпошти дані про відправлення за номером 0405344239363 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі (Т. 1 а.с. 200).

Отже, рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 9720/6/99-00-08-06-01 від 15.11.2019, на переконання суду, позивач не отримав з незалежних від нього причин.

11.12.2019 позивач звернувся до Державної податкової служби України з доповненням до скарги від 18.10.2019 .

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №13067/6/99-00-08-05-04 від 16.12.2019 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2019 № 0075684204, № 0075564204, № 00754774204, № 0075454204, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2019 № 0075574204, № 0075564204, № 0075474204, № 0075454204 - скасовано (Т.1 а.с. 23-32).

Представник позивача з посиланням на положення ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на час розгляду скарги) зазначає, що оскільки рішення за результатами розгляду скарги на вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску форми №Ф-37 від 02.10.2019, та рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій № 0075524204 від 02.10.2019 позивач не отримував, то відповідно вважав скаргу задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі висновків акту перевірки від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , керуючись ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" співвідповідач виніс рішення від 19.11.2019 №0087524204, яким застосував до позивача штрафні санкції та пеню в розмірі 1320,08 грн (Т. 1 а.с. 177).

Вказане рішення отримане представником позивача 29.01.2021, що підтверджується рекомендованим поштовим відправлення (Т.1 а.с. 177, 178). Докази на спростування наведеної обставини відповідач та співвідповідач до суду не надали.

У зв`язку, із тим що платник податків ОСОБА_1 перейшла на облік 19.03.2020 до ГУ ДПС у Чернівецькій області, вказаним органом на підставі даних ІКП в системі АІС "Податковий блок" сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 №Ф-196196-17 на загальну суму 305416,86 грн, з яких недоїмка - 26239,61 грн, штраф - 42577,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування врегульовано ст. 8 Закону № 2464-VI.

Так, ч. 5 цієї статті Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Перелік платників єдиного внеску наведено в ст. 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, в т.ч.: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п.1 та 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI).

За змістом ч. 1 ст. 7 наведеного Закону, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць у якому отриманий дохід.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 5 ст. 8, наведеного закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотків до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI).

В силу положення ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим же Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках передбачених цим Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ст. 25 Закону).

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону,орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139 (далі - Порядок № 395), який поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких- покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 395 Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 1.7 Порядку № 395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги щодо відображення в акті перевірки фактів порушення податкового законодавства, встановлених контролюючим органом наведено у п. п. 2.3.2.2 пп. 2.3 п. Порядку№ 395 зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують не явність факту порушення;

З урахуванням норм ст. ст. 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Згідно п. 56.4. ст. 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами контролюючого органу ГУ ДПС України в м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.02.2014 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 33-66, Т.2 45-53).

За результатами акту від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 встановлено з-поміж іншого, що позивачем не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2016-1018 на загальну суму 267417,92 грн, в т. ч.: за 2016 рік - у сумі 28538,84 грн; за 2017 рік - у сумі 101277,00 грн; за 2018 рік - у сумі 137602,08 грн, у зв`язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

На підставі наведених порушень та висновків акту перевірки, ГУ ДПС України в м. Києві, з поміж іншого, винесено податкове повідомлення - рішення № 0075454204 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 351875,81 грн.

Судом встановлено, що не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, 18.10.2019 позивач звернувся зі скаргою до ДПС України.

Дослідженням рішення ДПС України про результати розгляду скарги №13067/6/99-00-08-05-04 від 16.12.2019 встановлено, що під час розгляду скарги з`ясовано, що в акті перевірки від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 не вказано перелік документів, згідно яких встановлено порушення норм податкового законодавства в частині завищення ОСОБА_1 витрат, не вказано документів, які свідчили б про завищення витрат, що впливають на визначення загальної суми доходу до оподаткування як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

В ході розгляду скарги було встановлено, що перевіркою не враховано те, що необхідною умовою при вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту є дослідження та встановлення під час перевірки факту отримання податкової вигоди, що в матеріалах перевірки не досліджено.

Окрім того, в рішенні ДПС України також зазначено, що в акті перевірки відсутня інформація про не надання або дефектності первинних документів по операціях із ФОП ОСОБА_2 , а в обґрунтування порушень наведено виключно інформацію про існуючі розбіжності по таких операціях в системі автоматизованого співставленні податкового кредиту. Наявність розбіжностей між сумами контрагентів не є самостійною підставою для невизнання податкового кредиту. В акті перевірки не викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податку, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотримання якого покладено а контролюючий орган.

Відтак, ДПС України в рішенні за результатами розгляду скарги вказало, що відсутні документи, які свідчили б про завищення витрат, що впливають на визначення загальної суми доходу до оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, співвідповідачем зроблено хибні висновки в акті, про те, що позивачем не нараховано та несплачено внесок єдиний внесок за 2016 - 2018 роки на загальну суму 267417,92 грн., в т. ч.: за 2016 рік - у сумі 28538,84 грн; за 2017 рік - у сумі 101277,00 грн; за 2018 рік - у сумі 137602,08 грн, у зв`язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

При цьому, за результатами оскарження ДПС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнила частково та серед іншого: скасувала податкове повідомлення - рішення № 0075454204 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 351 875,81 грн.

Отже, податковий орган в рішенні ДПС України про результати розгляду скарги №13067/6/99-00-08-05-04 від 16.12.2019 констатував, що ОСОБА_1 вірно визначила суму доходу (прибутку ), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому скасувавши податкове повідомлення - рішення № 0075454204 від 02.10.2019 (яким збільшено суму грошового зобов`язання на доходи фізичних осіб).

Відповідно до абз. 4 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За приписами п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами п 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, єдиний внесок нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, який визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку) отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №13067/6/99-00-08-05-04 від 16.12.2019 визнано правильність визначення суми доходу (прибутку) позивачем отриманого від її діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та скасовано податкове повідомлення-рішення №0075454204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, тому база нарахування єдиного внеску визначена в акті є невірною.

Суд повторює, що ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Судом встановлено, що на підставі хибних висновків зазначених в акті перевірки від 19.08.2019 №1984/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , співвідповідачем винесено:

- вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску форми Ф № 37 від 02.10.2019, згідно якої від ОСОБА_1 вимагалося сплатити борг у сумі 267471,92 грн;

- рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204 від 02.10.2019, згідно якого ГУ ДПС у м. Києві вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 42577,25 грн;

- рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.11.2019 №0087524204 на суму 1320,08 грн.

При цьому, суд наголошує, що оскаржувані вимога про сплату недоїмки з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій є похідними та напряму залежать від правомірності податкового повідомлення-рішення №0075454204 про донарахування ПДФО.

Водночас, судом встановлено, не заперечується позивачем, та підтверджується матеріалами справи, що податкове повідомлення-рішення № 0075454204, прийняте відповідачем на підставі висновку акту перевірки, за результатами оскарження в адміністративному порядку - скасоване.

В даному випадку суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення №0075454204 - скасоване.

Враховуючи наведене, співвідповідач необґрунтовано, на підставі хибних висновків зазначених у акті перевірки, неправомірно обчислив єдиний внесок та у відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI сформував позивачу оскаржувану вимогу про сплату ЄСВ та у відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 цього ж Закону прийняв оскаржувані рішення.

Обґрунтувань та доказів на підтвердження щодо порушення позивачем вимог Закону № 2464-VI у спірний період, відповідачем та співвідповідачем не наведено та не надано, а судом не встановлено.

Оскільки, база для нарахування єдиного внеску визначена ОСОБА_1 є правильною, відтак, оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску№ Ф - 37 від 02.10.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204 від 02.10.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.11.2019 №0087524204 є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв`язку, із тим що платник податків ОСОБА_1 перейшла на облік 19.03.2020 до ГУ ДПС у Чернівецькій області, вказаним органом на підставі даних ІКП в системі АІС "Податковий блок" сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-196196-17 на загальну суму 305416,86 грн, з яких недоїмка - 26239,61 грн, штраф - 42577,25 грн.

З огляду на викладені вище обставини, оскаржувана вимога від 13.11.2020 р. № Ф-196196-17 виникла на підставі оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 37 від 02.10.2019, рішень № 0075524204 від 02.10.2019 та від 19.11.2019 №0087524204, тобто є похідною та нерозривно пов`язана з ними.

З огляду на вищенаведене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 № Ф-196196-17 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, грошового зобов`язання з податку на додану вартість, донарахування військового збору з оподатковуваного (чистого доходу), нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафів, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач та співвідповідач, як суб`єкти владних повноважень, не довели належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних рішень, які визнані судом протиправними та скасовані.

Доводи відповідача та співвідповідача в цій частині щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 7544,92 грн.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 7544,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та співвідповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 139, 241 - 243, 246 та 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-37 від 02.10.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0075524204 від 02.10.2019.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0087524204 від 19.11.2019.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-196196-17 від 13.11.2020.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 4490,72 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 3054,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області Головного управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44057187);

співвідповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/9, м. Київ, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя В.К. Левицький