Рішення № 98545834, 26.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. справа № 520/6193/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (вул. Шевченка, буд. 315-А, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 25.02.2021 року №118 про накладення на поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Рибалко Владислава Вікторовича дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ Департаменту патрульної поліції є незаконними та підлягає скасуванню, оскільки суперечить фактичним обставинам та не узгоджуються із нормами чинного законодавства, яке регулює порядок та підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівника Національної поліції. Позивач вважає, що комісією не було досліджено у повному обсязі усіх обставин та доказів, які б свідчили про неповажність невиходу позивача на службу у ніч з 23.10.2020 по 24.10.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що службовим розслідуванням встановлено, що позивач був відсутній на службі з 20:00 год. 23.10.2020 по 08:00 год. 24.10.2020 протягом всієї зміни. Будь-яких даних щодо поважності відсутності на службі, проведеною перевіркою не встановлено.

Правом на подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом, позивач не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши доводи викладені у заявах по суті справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Управління патрульної в Харківській області ДПП на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП (відповідно до наказу НПУ № 115 від 07.11.2015).

Відповідно до витягу з наказу №214 о/с від 12.03.2021 наказом Департаменту патрульної поліції в Харківській області від 25.02.2021 №118, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Підставою звільнення є такі обставини.

12.11.2020 до керівництва управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов рапорт командира роти №2 батальйону №2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про те, що поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 20:00 год. 23.10.2020 по 08:00 год. 24.10.2020.

З метою з`ясування вищевикладених обставин, наказом начальника УПП в Харківській області ДПП №541 від 28.12.2020 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

УПП в Харківській області ДПП 26.11.2020 за вихідним №13483 направлено запит до Державної установи «Територіального медичного об`єднання МВС України по Харківській області» щодо того чи звертався сержант поліції ОСОБА_1 за медичної допомогою у вищевказаний період.

22.12.2020 до керівництва УПП в Харківській області ДПП надійшла відповідь з поліклініки Державної установи «Територіального медичного об`єднання МВС України по Харківській області», в якій зазначено, що сержант поліції ОСОБА_1 у вказаний період за медичною допомогою не звертався.

Відповідно до відомостей, що містяться в дислокації сил та засобів роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП, затвердженої начальником УПП в Харківській області ДПП, значиться, що в період з 20:00 год. 23.10.2020 по 08:00 год. 24.10.2020 сержант поліції ОСОБА_1 перебуває на лікарняному з 21.10.2020.

Проте, відповідно до довідки наданої начальником відділу кадрового забезпечення УПП в Харківській області ДПП майором поліції ОСОБА_3 встановлено, що листок тимчасової непрацездатності від сержанта поліції ОСОБА_1 до ВКЗ УПП в Харківській області ДПП не надходив.

Враховуючи вищезазначені факти та отриману інформацію, яка могла б свідчити про відсутність на службі працівника без поважних причин, старший інспектор з особливих доручень УПП в Харківській області ДПП капітан поліції ОСОБА_4 23.11.2020 доповів керівництву рапортом, за результатом розгляду якого ініційовано проведення службового розслідування.

З письмових пояснень поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 слідує, що 23.10.2020 він був відсутній на службі у зв`язку з поганим самопочуттям, про що попереджав заздалегідь командира роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта ОСОБА_2 23.10.2020, знаходячись вдома, відчувши різкий біль у вусі, викликав медичну допомогу за номером « 102», оператор швидкої повідомив, що направить до нього екіпаж. Екіпаж, виявивши підвищений тиск та запалення лівого вуха, зробив укол та залишив вдома. Наступного дня, звернувся за допомогою до територіального медичного об`єднання МВС України в Харківській області зі скаргою на болісні відчуття у лівому вусі, про що є відповідний запис в його картці. Після прийому, йому виписана довідка про звернення, яку він загубив. Звернувшись до поліклініки задля отримання копії загубленої довідки, йому відмовлено та повідомлено, що копія видається виключно за запитом. У своєму поясненні працівник наголошує на тому, що 23.10.2020 не зміг нести службу через погане самопочуття та зробив все необхідне для доведення цієї інформації керівництву, і тільки після цього почав займатись власним лікуванням.

Опитаний командир роти №2 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , у своєму поясненні зазначив, що поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції ОСОБА_1 був відсутній на службі в період з 20:00 год. 23.10.2020 по 08:00 год. 24.10.2020 заздалегідь повідомивши про погане самопочуття та намір звернутися до медичного закладу. Однак, листок непрацездатності за вищезазначений період на теперішній час не надав, повідомивши про втрату такого з власної необережності.

Враховуючи те, що в своєму поясненні сержант поліції ОСОБА_1 вказав, що телефонував за номером « 102» з метою виклику швидкої медичної допомоги, Дисциплінарною комісією опрацьовано інформацію, що міститься в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та встановлено, що жодних викликів від громадянина ОСОБА_1 з номеру телефону зазначеного у дислокації сил та засобів роти 2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП від 23.10.2020 - 066-714-11-84, а також за адресою зазначеною в особовій справі - АДРЕСА_2 , не надходило.

Щодо виклику швидкої медичної допомоги, був направлений запит до КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за вих. №455/41/14/01-2021 від 20.01.2021.

В отриманій відповіді зазначено, що 23.10.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 за екстреною медичною допомогою не звертався.

За таких обставин, дисциплінарною комісією дії поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 , які полягали у невиході на службу в нічну зміну з 23.10.2020 на 24.10.2020 без поважних причин, визнались прогулом.

За результатами службового розслідування комісією надано висновок службового розслідування від 05.02.2021, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини другої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 пункту першого розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 №5217, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

На підставі висновку від 05.02.2021, начальником Департаменту патрульної поліції полковником поліції ОСОБА_5 25.02.2021 видано наказ №118 про застосування до працівника УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

На виконання наказу №118 від 25.02.2021, начальником Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 видано наказ №214 о/с від 12.03.2021 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із наказом про застосування до працівника УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами норм чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).

Частиною 1 статті 1 Закону №580-VIII встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Відповідно ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Пунктом 1 та 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ встановлено, що поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Наказом МВС від 09.11.2016 за №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Пунктом 1 розділу 1 Правил №1179 встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктами 1 Розділу ІІ Правил № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII визначено, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У відповідності до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, у разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частиною 1 статті 77 Закону України №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частин 1, 2, ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 6 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з ч. 1 статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Частинами 1, 2, 4 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Копії матеріалів службового розслідування, у тому числі, копії письмових пояснень та документів, які досліджувалися дисциплінарною комісією у ході службового розслідування, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази переконували (упевнювали) у наявності цих обставин. Якщо є докази на користь протилежного твердження - про відсутність таких обставин, то вони не повинні породжувати вагомих сумнівів у тому, що ці обставини дійсно були.

Оцінка доказів з точки зору достовірності полягає передусім у вивченні доказів, наявних в матеріалах справи та досліджених під час службового розслідування. Вивчаючи таким чином надані до суду як докази рапорт командира роти № 2 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Сосницького С.Ю., довідку начальника відділу кадрового забезпечення УПП в Харківській області ДПП майора поліції ОСОБА_3 , письмові пояснення ОСОБА_1 , командира роти № 2 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , відповідь на запит з поліклініки Державної установи «Територіального медичного об`єднання МВС України по Харківській області» від 04.12.2020 та відповідь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 25.01.2021, а також характеристику на сержанта поліції ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо поважності невиходу на службу у нічну зміну з 23.10.2020 по 24.10.2020, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про протилежне.

У суду відсутній сумнів у належності та достовірності як доказів довідок, наданих медичними установами, характеристики позивача та письмових пояснень.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.

На підставі пункту 2.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, особам, не визнаними тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Судом не виявлено жодних доказів, що свідчили б про перебування позивача на лікарняному у період з 23.10.2020 по 24.10.2020, або про звернення за медичною допомогою у цей період, а отже, у суду не має підстав для висновків про відсутність обставин порушення позивачем службової дисципліни, при цьому позивачем на спростування обставин, зазначених у відзиві, не надано жодного доказу, що дали б можливість суду дійти висновку про безпідставність та/або викривлення подій, що стались з 23.10.2020 по 24.10.2020.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають дійсним обставинам та свідчать про вчинення позивачем порушень службової дисципліни.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважної причини.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що прогулом визнається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

У частині другій статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» зазначається, що розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов ’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; професійно виконувати свої службові обоє ’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов ’язків, наказів керівництва.

Згідно з підпунктами 1. 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217 (з якою сержант поліції ОСОБА_1 ознайомлений 28.02.2019), поліцейський патрульної поліції під час несення служби зобов`язаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Встановлені під час службового розслідування обставини свідчать про те, що провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій.

У ході судового розгляду справи висновки службового розслідування щодо допущення позивачем дисциплінарного проступку не спростовані.

Суд зазначає, що приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.04.2019 №816/604/17.

Суд вважає, що поведінка позивача як поліцейського, про яку вказано у висновку службового розслідування, суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників поліції.

За викладених обставин, судом не встановлено ознак протиправності спірного наказу. Натомість під час судового розгляду підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час здійснення процедури службового розслідування, складення висновку та винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Суд зазначає, що позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді є похідною від позовної вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 25.02.2021 №118 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а тому також задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи інші справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та на вирішення спору по суті не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (вул. Шевченка, буд. 315-А, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова