Рішення № 98545833, 26.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. № 520/4188/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Зачепилівської селищної ради (вул. Паркова, буд. 37, смт. Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область, 64401, код ЄДРПОУ 04397856) про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та нечинним рішення V сесії VIII скликання Зачепилівської селищної ради №309 від 04 лютого 2021 року в частині затвердження пункту 2.3 "Порядку відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення V сесії VIII скликання Зачепилівської селищної ради №309 від 04 лютого 2021 року в частині затвердження пункту 2.3 "Порядку відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах" є протиправним та таким, що підлягає визнанню нечинним, оскільки встановлює додаткові умови особам, що мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом, та визначає відмінний від визначеного п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" механізм реалізації права на передбачені пільги щодо безплатного проїзду автомобільним транспортом відповідними особами, а тому таке рішення суперечить приписам п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та у відповідності до ст. 162 КАС України відповідачем не подано. На момент розгляду справи по суті будь-яких інших заяв по суті справи від позивача та відповідача не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, в тому числі: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи (п. 7 ч. 1 ст. 13).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають право встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пп. 1 п. а) ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Приписами ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Рішенням III сесії VIII скликання Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області № 86 від 24 грудня 2020 року, яке розміщено на офіційному сайті громади за посиланням https://zachepylivska-gromada.gov.ua/rishennyaradi/rishennya-sesiya-vid-24-12-2020-roku/, затверджено комплексну програму соціального захисту населення Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області на 2021-2023 роки.

Розділами 2, 3 Паспорту програми визначено, що її метою є підтримка незахищених верств населення; забезпечення фінансування додаткових заходів щодо соціального захисту та підтримки осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, учасників антитерористичної операції, членів сімей та сімей загиблих (померлих) учасників АТО/ООС, осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від насильства в сім`ї та торгівлі людьми; не допущення зростання рівня бідності в громаді, охоплення найбільш нужденних верств населення соціальними виплатами і послугами; забезпечення належного рівня та оперативності надання соціальних допомог населенню району. Виконання наступних завдань: сприяти подальшому розвитку системи надання адресної соціальної допомоги найбільш незахищеним верствам населення; покращити патріотичне виховання молоді, забезпечити спадкоємність поколінь.

На виконання комплексної програми соціального захисту населення Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області на 2021-2023 роки розроблений "Порядок відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах", який затверджений Рішенням V сесії VIII скликання Зачепилівської селищної ради № 309 від 04 лютого 2021 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Розділу 1 Порядку вказаний документ визначає механізм відшкодування компенсації громадянам, мешканцям Зачепилівської селищної ради, які мають право на пільги в автомобільному транспорті на міжміських маршрутах за рахунок місцевого бюджету.

Згідно п. 1.4 Розділу 1 Порядку відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення на приміських маршрутах проводиться на підставі укладених прямих договорів «Про відшкодування витрат за перевезення окремих пільгових категорій громадян на приміських маршрутах автомобільним транспортом загального користування, з місцевого бюджету» між автомобільними перевізниками та головою Зачепилівської селищної ради територіальної громади.

Пунктом 2.2 Розділу 2 Порядку встановлено пільгові категорії громадян, на які розповсюджується цей порядок, а саме: особи, які отримали інвалідність внаслідок війни; учасники бойових дій; реабілітовані громадяни, які постраждали внаслідок репресій; постраждалі учасники Революції Гідності; громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І та ІІ категорії; особи з інвалідністю І та ІІ групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю); діти з багатодітних сімей; пенсіонери за віком; батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби. Крім вищевказаних категорій осіб, органи місцевого самоврядування мають право визначати інші категорії громадян, на яких буде поширюватися дія цього Порядку відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до п. 2.3 Розділу 2 Порядку перевезення пільгових категорій громадян здійснюється за талонною системою, у відповідності до затвердженої форми талонів (Додаток 1 до Порядку), при пред`явленні відповідного пільгового посвідчення.

Згідно пунктів 3.1 - 3.5 Розділу 3 Порядку Зачепилівська селищна рада на підставі розрахунку фактично виконаних обсягів перевезень пільгових категорій населення по приміським маршрутам, що надається перевізником та отриманих талонів здійснюють відшкодування компенсаційних виплат в межах кошторисних призначень на бюджетний рік на розрахунковий рахунок перевізника. Відділ у справах дітей, сім`ї та з питань соціального захисту населення веде облік взаєморозрахунків з перевізником. Перевізник здійснює розрахунки фактично виконаних обсягів перевезень пільгових категорій населення по приміським маршрутам на підставі фактично отриманих від громадян талонів з врахуванням вартості проїзду по кожному маршруту окремо за календарний місяць. Перевізник до 10 числа наступного за звітним місяцем подає відділу у справах дітей, сім`ї та з питань соціального захисту населення Зачепилівської селищної ради розрахунки фактично виконаних обсягів перевезень пільгових категорій населення по приміським маршрутам (Додаток 2 до Порядку), оригінали отриманих талонів по приміським маршрутам та складає акти звіряння розрахунків. Розрахунки за наданий пільговий проїзд проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Перевізника за поданими ним реквізитами.

Відповідно до положень Розділу 4 Порядку Перевізник несе повну відповідальність за надання пільг на проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету та за достовірність поданих розрахунків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до статей 39, 41-42 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). Пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення. Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Частиною 2 ст. 29, ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Аналогічні положення щодо компенсації вартості пільгових поїздок визначені приписами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про транспорт», згідно яких відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України

Порядок відшкодування «вартості» наданих пільг, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 6 якого передбачено, що витрати, пов`язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погодженні з фінансовими органами терміни.

Відшкодування організаціям витрат, пов`язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.

Таким чином, Законом України "Про автомобільний транспорт", "Про транспорт" встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка, та подальшої компенсації перевізнику вартості такої поїздки.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що питання відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відносини між органами місцевого самоврядування, виконавчої влади та надавачами відповідних послуг визначаються відповідно до актів Кабінету Міністрів України на договірних засадах саме між замовником та перевізником.

Суд також зауважує, що пунктом 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII визначено, що пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг, користування паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів; проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту; бензину (пального), ремонту, технічного обслуговування автомобілів та транспортного обслуговування; оплата пільгового одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення за рецептами лікарів, зубопротезування; пільгового забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад (крім забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку); пільгового капітального і поточного ремонту власних жилих будинків і квартир, що передбачені законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", та виплати, компенсації і допомоги відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можуть надаватися у готівковій формі у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що право громадян на пільговий проїзд громадським транспортом передбачено чинним законодавством України, а саме: Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а порядок реалізації такого право визначено постановами Кабінету Міністрів України.

Проте, враховуючи зміст спірного рішення, суд дійшов висновку, що відповідач, встановивши талонну систему перевезення, обмежив (звузив) право позивача у користуванні міським транспортом, що відповідно до чинного законодавство не входить до його компетенції, як наслідок рішення відповідача є протиправним, оскільки суперечить Конституції України, гарантіям, змісту і спрямованості діяльності держави, визначеним у Конституції України та не узгоджуються із завданнями та повноваженнями, наданими цьому органу в умовах надзвичайної ситуації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний порядок компенсації не є додатковою гарантією. Гарантія вже встановлена державою шляхом надання права на безоплатний проїзд. Приймаючи п. 2.3 оскаржуваного рішення відповідач фактично запровадив новий порядок регулювання питання проведення розрахунків компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремим категоріям громадян, вирішення якого віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.04.2013 по справі Вєренцов проти України зазначено, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини Валентина Ніканорівна Великода проти України від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування, відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Також, суд приймає до уваги Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що приймаючи рішення щодо здійснення перевезення пільгового контингенту громадян за талонною системою, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, тобто балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Зачепилівської селищної ради (вул. Паркова, буд. 37, смт. Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область, 64401, код ЄДРПОУ 04397856) про визнання протиправним рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення V сесії VIII скликання Зачепилівської селищної ради №309 від 04 лютого 2021 року в частині затвердження пункту 2.3 "Порядку відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова