Вирок № 98541051, 26.07.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5336/19

Провадження № 1-кп/204/323/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання - Хорхордіної О.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018040680001837 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Жовті Води, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, заміжньої, маючої на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючої вищу освіту, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України

за участю: прокурора Таранової Н.В., потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілого Кацюка І.А., захисника Гармидара А.А., обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ,16.10.2018 року приблизно о 00 год. 04 хвл. привезла до ветеринарної клініки «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованої за адресою: АДРЕСА_5, кішку, яка була травмована. В закладі стосовно прийому огляду, та інших заходів медичного характеру тварин діяльність здійснює ФОП « ОСОБА_5 ».

Огляд тварин почала проводити лікар ветеринарної медицини ОСОБА_6 , яка раніше не була знайома з ОСОБА_1 . Після чого, о 00 год. 16 хвл. 16 жовтня 2018 року, знаходячись в приміщенні ветеринарної клініки, за вказаною адресою, після проведення огляду тварини, ОСОБА_1 , використовуючи малозначний привід, прагнучі показати свою зневагу та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, перебуваючи у громадському місці - в приміщенні ветеринарної клініки «ІНФОРМАЦІЯ_6», пред`явила ОСОБА_6 претензії необґрунтованого характеру, що виразились у не наданні кішці необхідної допомоги, після чого безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, пред`являючи ОСОБА_6 претензії необґрунтованого характеру, почала виражатися на її адресу нецензурною лайкою, після чого, діючи безпричинно, приблизно об 00 год. 16 хвл. 16 жовтня 2018 року нанесла один удар правою рукою в проекцію нижньої щелепи праворуч з переходом частково на підборіддя. Нанесені тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Крім того, внаслідок умисних дій ОСОБА_1 був порушений режим роботи ветеринарної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_6 » - діяльність клініки була призупинена на період часу з моменту події кримінального правопорушення, 00 год.16 хвл. 16 жовтня 2018 року до приблизно 03 год. 16 хвл. 16 жовтня 2018 року, про що свідчить наказ ФОП « ОСОБА_7 » № 01/11-к від 01.11.2018 року «Про зміну графіку роботи клініки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », у зв`язку із нанесенням тілесних ушкоджень лікарю ОСОБА_6 та спричиненню майнових збитків в наслідок цих дій установі.

Після вчинення хуліганських дій, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення пішла в невідомому напрямку, залишивши кішку у закладі лікування.

Таким чином, ОСОБА_1 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, показуючи свою зневагу до існуючих, загальноприйнятих правил і норм поведінки у суспільстві, порушила режим роботи ветеринарної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 провину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнала. Надала суду показання про те, що 16 жовтня 2018 року вона разом з чоловіком повертались по АДРЕСА_3 , та побачили кота, вони зупинились та підійшли до нього. Вона припустила те, що кота збив автомобіль, та попросила чоловіка відвезти кота у ветеринарну клініку. Ці всі події відбувалися о 24 годині 00 хвилин по 01 годину 00 хвилин ночі. Вони поїхали до ветеринарної клініки яка знаходиться на вул. Робоча. Коли вони їхали то вона подумала, що кіт таки помер, однак потім зрозуміла, що кіт живий, вона була в істериці та плакала. Вони приїхали до ветеринарної клініки та зайшли всередину, слідом за чоловіком зайшла й вона, їх у клініці зустріли чотири жінки. Вони спочатку були не дуже доброзичливими, одна жінка у звинувачувальному тоні запитала чи це вони збили кота , вона насміхалась над нею, вона не бачила ніякої поваги до себе, як до клієнта. Коли вони заходили до клініки, відвідувачів вона не бачила. Всі необхідні документи заповнював її чоловік, вона самостійно нічого не заповнювала. Після чого, вони сказали їй покласти кота на стіл, коли вона його клала, він ледь не впав зі столу. Потім зайшов її чоловік та сказав щоб вона вийшла на рецепцію та почекала там. Жінка розмовляла з її чоловіком та вмовляла його не продовжувати лікувати кота , однак вона вирішила підійти до чоловіка для того, щоб попросити його все ж таки продовжити лікування кота . Коли вона підійшла до чоловіка то потерпіла накричала на неї та сказала щоб вона вийшла з кабінету. В цей момент допомога коту не надавалась. Вона не хотіла сперечатись та пішла на рецепцію, за нею вийшов її чоловік, після чого вона почала виказувати своєму чоловіку невдоволення в грубій формі. Вони вийшли на вулицю задля того, щоб вона заспокоїлась, в цей час до них підійшов чоловік з ветеринарної клініки. Їй чоловік запропонував зайти до ветеринарної клініки залишити гроші та піти звідти. Вони зайшли до клініки, потерпіла побачила її, почала ухмилятися та сміятись з неї, коли вона ближче підійшла, то потерпіла в неї запитала: «ти хочеш мені щось сказати?», вона підійшла до потерпілої та штовхнула її. Вона не бачила, що потерпілій було боляче, у відповідь потерпіла почала махати руками. Вона хотіла поскоріше поїхати додому, то вони з чоловіком покинули клініку та поїхали додому. Все, що було- це був лише поштовх лівою рукою. Вона намагалась вибачитись перед клінікою, однак їй було відмовлено в цьому. Вони не повертались за котом та не сплачували кошти за його лікування. Вона хотіла вдарити потерпілу з особистої неприязні до неї, вона хотіла щоб потерпіла відчула такий же біль, як кіт , та моральний біль, як і вона сама. Їй нічого не перешкоджало вдарити потерпілу вдруге. Те, що вона її штовхнула, не могло призвести до легких тілесних ушкоджень. Коли до неї телефонувала потерпіла, вона їй відповідала грубо з застосуванням ненормативної лексики в бік потерпілої, можливо й погрожувала їй. Потерпілу в день конфлікту бачила вперше. Коли вона з чоловіком вийшла на вулицю після конфлікту з потерпілою, за ними вибігли жінки та хотіли продовжити конфлікт. Вона не повернулась за котом до ветеринарної клініки, оскільки думала що буде продовження конфлікту. В неї виникла агресія до потерпілої, коли вона почала говорити, що саме вона з чоловіком збили кота . Вважає, що конфлікт би продовжився, якщо б вона повернулась за котом. Вона в день події не вживала алкогольні напої. Цивільний позов не визнала в повному обсязі.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_1 , суд вважає, що її вина у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 надала суду показання, що 16 жовтня 2018 року вона була на добовій зміні у ветеринарній клініці на Робочій, в клініку прихали дівчина та хлопець. На руках у дівчини була чорна кішка , хлопця попросили внести анкетні дані. Дівчина з кішкою пройшла з ними до кабінету, при цьому, коли дівчина поклала кішку на кушетку, вона ледь не впала. Вона почала у дівчини запитувати що саме трапилося, на що остання відповіла, що не знає. Потім хлопець разом з адміністратором зайшли до кімнати, вона почала пояснювати, що трапилось із кішкою, які в неї проблеми, також повідомила про те, що у кішки може бути сказ. Після того як хлопець пішов до дівчини порадитись за суму грошових коштів, які необхідно сплатити, вона почула ненормативну лексику, після чого вирішила підійти та запитати, що трапилося. Коли вона стояла, то до неї підійшла обвинувачена та вдарила її, в неї від удару залишився поріз на щоці. Після цього вона пішла до адміністратора та попросила натиснути кнопку охорони. В цей час обвинувачена з хлопцем вийшли з ветеринарної клініки, вона пішла за ними та сфотографувала номер автомобіля на якому вони приїхали. В цей час обвинувачена вирвалась з рук хлопця та знову пішла до ветеринарної клініки, однак хлопець знову її забрав та посадив до автомобіля. Пізніше до ветеринарної клініки приїхали два патрульних, сказали їй писати заяву. Через деякий час до ветеринарної клініки зателефонувала обвинувачена та почала погрожувати, все що вона говорила чули працівники клініки. Під час конфлікту на «ти» до обвинуваченої ніхто не звертався та не штовхав її. Під час конфлікту у ветеринарній клініці перебували двоє клієнтів. Обвинувачена вдарила її у праву щоку лівою рукою. Вперше вони зателефонували на телефон, який залишив хлопець з яким була обвинувачена, при співробітниках поліції. Обвинувачена була в збудженому стані. Прайс щодо лікування кішки озвучувала адміністратор клініки. Вона спілкувалась з патрульними, які приїхали першими, з СОГ вона писала заяву. Спілкування та написання заяви зайняло десь приблизно 20-30 хвилин. Під час нанесення їй удару обвинуваченою були присутні адміністратор та лаборант, вони бачили нанесення удару. В неї був поріз на щоці, який вона показувала співробітникам поліції. В зв`язку з цими подіями робота клініки була порушена на три години. У обвинуваченої була можливість забрати кішку, їй ніхто в цьому не перешкоджав. Обвинувачена після подій не намагалась відшкодувати шкоду. В подальшому було змінено графік роботи клініки, оскільки всі працівники боялись працювати, на даний час вони працюють в графіку з 08 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин, потім їх розвозять на таксі додому. Кішка знаходилась в клініці декілька тижнів, потім її віддали в добрі руки. Вона і на даний час боїться обвинувачену, вона боїться, що обвинувачена може з нею чи з членами її сім`ї щось зробити. Зі сторони обвинуваченої були адресовані погрози її життю. Вона не знає чим була невдоволена обвинувачена. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. Також вказала, що вона смутно, але пам`ятає свідка ОСОБА_12 , але заяву про вчинення кримінального правопорушення вона подавала іншій особі, а саме свідку ОСОБА_13 , як слідчому. Він не відмовляв її від написання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Він їй підказував, де їй пройти медичний огляд, але направлення не давав. Пояснення надавала саме йому.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 надав суду показання, що в день, коли відбувались дані події він перебував вдома. Йому зателефонували вже коли приїхали працівники поліції. Потерпіла ОСОБА_3 настояла на тому, щоб в неї прийняли заяву про вчинення кримінального правопорушення. Він наступного дня, коли прийшов на роботу, прослухав запис телефонної розмови адміністратора з обвинуваченою. З запису він почув, як обвинувачена погрожувала. Пізніше стало відомо, що чоловік обвинуваченої працює в правоохоронних органах. В зв`язку з цими подіями йому прийшлось закрити роботу клініки в нічний час. Він, в зв`язку з цими подіями, вимушений своїх працівників відправляти додому на таксі. В клініці ведеться постійне відеоспостереження, про що розміщене оголошення. Йому на особистий телефон телефонувала обвинувачена та просила зустрітись, він спочатку погодився, але потім побоявся та відмовився. Щодо тварини, то ніхто не телефонував та не цікавився її станом здоров`я. Обвинувачена мала змогу забрати тварину, проте пізніше зателефонувала їм, він її голос впізнав по характеру дефектомовлення і виказувала погрози всім співробітникам клініки, це призвело до призупинення роботи. Поліція приходила та охорона приходила, вони надавали пояснення та з подробицями все описували. Клієнти продовжували чекати поки закінчиться всі ці дії. Він працював з потерпілою два роки. Схожих ситуацій у неї не було. Потерпіла дуже спокійна та врівноважена. Пацієнти тільки добре про неї говорять. Потерпіла - професіонал. Вони самі в клініці вилікували кішку та віддали в добрі руки. Коли йому телефонувала обвинувачена, то не повідомляла, що хоче зустрітись для того щоб вибачитись. Цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надала суду показання, що тоді, коли трапився інцидент, вона працювала в одній зміні з потерпілою. Це було 15-16 жовтня 2018 року у нічну зміну. На прийом привезли кішку. Дану кішку привезла жінка разом з чоловіком. На той час в них не було роботи і вони почали оглядати кішку. Огляд кішки проводила потерпіла. Кішка була у дуже тяжкому стані, чоловіку та жінці було запропоновано додаткове обстеження кішки, а також була названа сума обстеження, оскільки власник тварини несе за неї відповідальність. В подальшому чоловік, який це все слухав, постійно виводив обвинувачену, бо вона була не в адекватному стані, постійно хотіла зайти до кабінету, де вони оглядали тварину. Чоловік повідомив, що він зараз це питання обговорить з жінкою та вони вирішуть. Далі вони почули крики, а коли вона вийшла до коридору то побачила, що обвинувачена наносить удар потерпілій та почалась нецензурна лайка. Обвинувачена намагалась декілька разів повернутись, однак чоловік її забрав. Потім вони сіли до автомобіля та поїхали. Вони викликали поліцію та охорону. О 00 годині 30 хвилин приїхали працівники поліції. Вони намагались зателефонувати за номером, який залишив чоловік. На дзвінок відповів чоловік та повідомив, що він вже спить і щоб його не турбували. Через годину з цього ж номеру був дзвінок. Коли підняли слухавку то почули погрози на адресу всіх працівників клініки, була ненормативна лексика. Вона пам`ятає, що робота клініки була порушена, всі працівники були в шоковому стані, вони всі потерпілій надавали допомогу. Потерпіла була подавлена. Прийом відвідувачів було затримано. В клініці в той час були присутні відвідувачі. Вона в клініці працює на посаді лаборанта. Вона в момент нанесення удару потерпілій стояла у неї за спиною біля стойки аптеки. Де були інші працівники клініки вона не знає. Клієнти клініки сиділи на рецепції попереду неї. У потерпілої була травма, а саме подряпина на щоці та припухлість. В її сторону ніяких погроз з боку обвинуваченої не було. Їй стало боязно, вони вночі в клініці знаходяться самі. В той раз охорона не приїхала, а приїхали працівники поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала суду показання, що вона працює разом з потерпілою. З обвинуваченою вона не була знайома до того випадку. 15 жовтня 2018 року вони працювали у нічну зміну. На початку першої години ночі до клініки приїхали люди з кішкою. Дівчина була в істериці, махала руками, чоловік, який був з нею разом, вивів її з кабінету де оглядали кішку для продовження її огляду. Тварина була в тяжкому стані. Вони пояснювали чоловіку які саме дії їй потрібно робити. Кішці необхідно було зробити рентген, після оголошення суми, чоловік пішов говорити з жінкою, і після цього дівчина з криками та нецензурною лайкою почала їх обзивати по незрозумілій для них причині. Вона в той момент була поряд з кішкою, а жінка з чоловіком спілкувались на вулиці. Коли вона почула крики то вибігла, та побачила, що обвинувачена вдарила потерпілу. Обвинувачена після цього вибігла з клініки, а чоловік побіг за нею. Потім обвинувачена намагалась знову зайти до клініки, однак чоловік її зупинив. Вони викликали охорону та поліцію, коли вони поїхали. Потім вони зателефонували за номером телефону, який залишив чоловік, який приїжджав разом з обвинуваченою, під час реєстрації тварини. За даним номером телефону слухавку взяв чоловік та сказав, що він не є тією особою, яка була в той день у клініці, він взагалі спить, хоча при розмові було чути звук автомобіля. Вони всі були в шоці, вона обробляла рану потерпілій, оскільки в неї там була подряпина та припухлість. Через декілька годин з того номеру телефонувала жінка та лаялась. Вона бачила момент удару, обвинувачена вдарила потерпілу лівою рукою. Обвинувачена телефонувала з того ж саме номеру на який вони телефонували чоловіку. Вони це знають, оскільки в них ведеться фіксування телефонних дзвінків. По телефону у обвинуваченої була істерика та вона говорила з використанням нецензурної лайки, також були погрози фізичної розправи. Обвинувачена це говорила не тільки на адресу потерпілої. В момент конфлікту в клініці перебували і інші відвідувачі, внаслідок цього була зірвана нормальна робота клініки. Такий випадок в них трапився вперше, вони були в шоці. Після цього випадку вона боялась приходити на роботу, вона сприймала погрози обвинуваченої реально, хоча обвинувачена особисто їй і не погрожувала, однак для неї ця ситуація була страшною. Потерпіла після цього інциденту декілька днів не приходила на роботу, вона є неконфліктною людиною, є хорошим лікарем. В зв`язку з цією ситуацією клініка припинила цілодобову роботу. Керівництво про своїх працівників дбає, кожного дня при закінчені роботи для працівників викликали таксі. У обвинуваченої була можливість забрати тварину, однак вона навіть не намагалась цього зробити. Вони ніяких дій не робили для того щоб спровокувати обвинувачену на конфлікт. Обвинувачена була в неадекватному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надав суду показання про те, що він перебуваючи на посаді слідчого СВ Чечелівського ВП та починав досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Враховуючи, що це було два роки тому, більш детально він не пам`ятає обставини кримінального провадження, але пам`ятає, шо в жовтні 2018 року до поліції звернулася ОСОБА_3 , яка працювала лікарем у клініці на вул. Робочій в м. Дніпро. В своєму повідомленні про вчинення злочину ОСОБА_3 зазначила, що у вечері жовтня 2018 року, більш точну дату він не пам`ятає, приблизно о 02 год. 00 хвл. приїхали до клініки раніше не знайомі дві особи, жінка та чоловік з кішкою, яка, як пізніше стало зрозуміло, попала в ДТП. В ході огляду кішки, між потерпілою та обвинуваченою виникли неприязні стосунки, в ході яких обвинувачена нанесла тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , це було зафіксовано на відповідні відеозаписи. Там було присутні двоє свідків, які також були зафіксовані на відеозаписі. Було два чоловіка, які були між собою друзями. Як зазначили свідки, вони приїхали до лікарні з метою щоб оглянули їхню тварину та їм були відомі події і безпосередньо були свідками завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 . Безпосереднім свідком подій він не був. Йому про це стало відомо під час проведення досудового розслідування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надала суду показання про те, що вона, як слідча, проводила досудове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 . Експертиза в рамках даного кримінального провадження була проведена 16.11.2018 року, тобто після 5 днів з моменту винесення постанови, тому в постанові від 01.11.2018 року було зроблено технічну помилку в даті винесення постанови. Вона завершувала досудове розслідування і направляла обвинувальний акт до суду. Обвинувачена перебувала у розшуку, оскільки під час досудового розслідування підозрювана переховувалась від органів досудового розслідування, не отримувала поштові повідомлення, а саме: повістки про виклик. Здійснювались виїзди за місцем проживання обвинуваченої, однак остання не з`являлась і не відчиняла двері слідчому, а також співробітникам Чечелівського ВП, тому за погодженням з прокурором підозрювану було оголошено у розшук і протягом майже місяця вона перебувала у розшуку і лише від співробітників суду їм стало відомо, що на даний час вона перебуває у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська і вона на підставі ухвали здійснила виїзд саме на затримання ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав суду показання про те, що слідчо-оперативна група Чечелівського ВП чергувала, був виклик на вул. Робоча в м. Дніпро, номер будинку він не пам`ятає, у зооаптеку. Приїхали, зібрали матеріали і все. Коли вони приїхали до ветеринарної клініка до приміщення вони заходили. Хто в цей час був присутній у клініці він вже не пам`ятає. Пройшло вже два роки, він майже потерпілу не пам`ятає. Він пам`ятає, що приїжджали у клініку, збирали матеріали. Там були якісь хуліганські дії. Йому не відомо, яке було прийнято рішення за наслідками зібраного матеріалу. Графік чергування складається на тиждень. Скоріш за все, він входив до слідчо-оперативної групи за своїм графіком. В його повноваження входить виїзд на місце пригоди, збір матеріалів у повному обсязі та передача матеріалів у чергову частину. У своїй діяльності він керується усіма законами України, а саме: Конституцією, КК, КПК, законом «Про національну поліцію». Заяву про вчинення кримінального правопорушення у потерпілої ОСОБА_3 він не відбирав, оскільки заяву відбирає слідчий, він відбирає пояснення, які він відібрав по даному факту. Він не пам`ятає, чи відбиралася заява про вчинення кримінального правопорушення у потерпілої в той день. В обв`язки слідчого входить відбирати заяву та сформулювати скоєне правопорушення. Він не пам`ятає, чи відбирав він пояснення у потерпілої ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду показання про те, що він є слідчим Чечелівського ВП ДНУ в Дніпропетровській області. Дату точно він не пам`ятає, але перебував на добовому чергуванні, обслуговуючи Чечелівський район м. Дніпро. Отримав виклик про те, що в приміщенні ветеринарної клініки відбувся конфлікт. Приїхавши туди, встановили обставини. Точно сказати не може хто отримав заяву, але виїжджали на місце і проводили оперативно-розшукові дії, а саме: приймали заяву, відбирали пояснення зробили фото-відеофіксацію і підготовив протокол огляду місця події. Пригадати хто кого і скільки разів бив він не може. До приміщення клініки він входив, коли приїхав. Скоріш за все він спілкувався з потерпілою, але пригадати не може, оскільки більше п`яти років виїжджає на чергування. У день може бути по 20-30 викликів. Коли виїжджають, то він є керівником СОГ. Відбирає заяву, як слідчий про вчинення кримінального правопорушення. Він точно сказати не може, чи відбирав він заяву у потерпілої на місці вчинення кримінального правопорушення, чи потерпіла сама зверталась у райвідділок. Він не пам`ятає взагалі, чи були у потерпілої тілесні ушкодження. В його обов`язки входить: відібрати заяву, пояснення і передати в чергову частину для розподілу на яку службу буде розписуватись, або на розшук, або на слідчий відділ, або дільничним. Він може тільки приїхати та прийняти заяву. Далі, хто розподіляє по кваліфікаціям він не знає. Про подальші рішення йому невідомо. У своїй діяльності він користується Законом України «Про національну поліцію», КПК України, Законом України «Про звернення громадян». Точно сказати не може, але якщо потерпіла була на місці, він відбирав дану заяву. Потерпілій він не відмовляв писати заяву. В той день він зібрав матеріали події. Потерпілу на медичний огляд не направляв. До його повноважень не входить внесення відомостей до ЄРДР. Він лише передає інформацію, або матеріали, які були зібрані. Він не володіє інформацією, чому подія від 16.10.2018 року внесена до ЄРДР 26.10.2018 року. До його повноважень не входить розподіляти дані матеріали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надав суду показання про те, що він є водієм Чечелівського ВП. Про події він нічого не знає. Він не входив до приміщення зі СОГ і сидів в автомобілі, це його робота і з потерпілою він не спілкувався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав суду показання про те, що він є старший експерт-криміналіст відділу поліції № 6. Також суду пояснив, що він виїжджав на місце події у 2018 році. Він не пам`ятає, чи заходив він до приміщення ветеринарної клініки. Він не пам`ятає чи спілкувався він з потерпілою. Згідно своїх професійних обов`язків він допомагає слідчому, якщо йому була потрібна допомога. Слідчий каже що робити. Що була заява він взагалі не знає і що було в подальшому він не знає. Це не входить до його обов`язків і його не стосується. Якщо відбувався огляд місця події, слідчий його запросив в якості спеціаліста надати йому допомогу. Фотофіксацію здійснювали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 надав суду показання про те, що обвинувачена є його дружиною. 16.10.2018 року, рухаючись на транспортному засобі по вул. Войцеховича у м. Дніпро, вони з дружиною помітили тварину, яка лежала на узбіччі. Зупинились, побачили що це кіт . Спочатку подумали, що він мертвий, але він почав подавати ознаки життя у вигляді конвульсії, рухів. Було прийнято рішення забрати його з собою та відвезти у найближчу ветеринарну клініку. Подивились, що найближча клініка розташована на вул. Робочій і вони вирішили поїхати туди. Кіт був у плачевному стані, у нього були то конвульсії, то він не рухався, то знову рухався, спорожнявся під себе. Його дружина вкрай емоційно сприймає такого роду ситуації і, відповідно, вона була емоційно подавлена. Приїхавши до ветеринарної клініки, вони зайшли, їх зустріли співробітники цієї клініки. Дружина пішла у оглядову кімнату разом зі співробітниками, якщо він не помиляється, було два чоловіка. Він пішов з однією із співробітницею на ресепшн давати анкетні дані. На скільки він пам`ятає, він ніде не розписувався, вказав анкетні дані. Що записала співробітник з його слів він не бачив. Після цього він пройшов в оглядову кімнату і побачив, що його дружина знаходиться ще в більш емоційному стані. Він їй запропонував піти у коридор почекати і самому поспілкуватися зі співробітником клініки. Вони у цей час оглядали кота , але на його суб`єктивно не професійну думку, вони досить варварським способом це робили. Піднімали кота, він чуть двічі не впав. З розмови співробітників клініки він отримав інформацію, що кіт швидше за все не « жилець », і подальші медичні дії ні до чого не призведуть. Поки вони обговорювали всі процедури, він помітив, що його дружина перебуває у проході, який веде в оглядову кімнату і теж вона подавлена і вся в сльозах. Одна із співробітниць попросила її вийти досить грубим тоном. Дружина вийшла знову у коридор чи вестибюль. Він продовжив ще хвилину-дві спілкування зі співробітницею і сказав, що зараз піде до дружини і приймуть рішення що робити. Вийшов до дружини, почали обговорювати і він помітив, що дружина дуже подавлена і він побачив, що співробітники стоять і чують їхню розмову. Тоді вони вийшли на декілька хвилин на вулицю, потім повернулися до клініки щоб остаточно прийняти рішення і обговорити зі співробітниками що подалі робити. Він особисто побачив на обличчі однієї із співробітників, він не знає як її звати, посмішку по відношенні до його дружини, яка і так перебувала в край подавленому стані. На скільки він пам`ятає, була сказана фраза, яка була наповнена виключним цинізмом і була провокуюча з його точки зору, яка змусила його дружину випробувати до конкретної особи неприязнь. На скільки він пам`ятає, він коли прибув до клініки, прибув до цієї клініки ще один клієнт, який йшов попереду нього. Співробітниця перебувала збоку, його дружина перебувала позаду і вони йшли і він побачив боковим зором, як його дружина намагалась штовхнути лівою долонею в обличчя цю співробітницю і, на його думку, нічого не заважало продовжити свої дії відносно всього цього. Після цього вони вийшли з клініки. Також бажає повідомити, що їх ніхто не повідомляв про розцінки даної клініки і що вони їм заборгували. Ніхто не просив їх залишатися, чекати чогось. Він прийняв рішення, що ліпше відвести дружину додому, дати їй заспокійливе. При тому, як його дружина намагалася штовхнути чи вдарити співробітницю клініки знаходились: потерпіла, чоловік, але він стояв безпосередньо спиною, тому він вважає, що він не міг бачити цей конфлікт. Знаходились одна чи дві співробітниці клініки, які теоретично могли бачити цю конфліктну ситуацію. Була ще одна співробітниця, але вона знаходилась за перестінком і навряд чи бачила цю конфліктну ситуацію. Він не знає які його дружина казала слова, але знає напевно, що вона була неприємно налаштована безпосередньо до потерпілої, внаслідок того, що мала місце конфліктна ситуація. Він не пам`ятає щоб його дружина ще з ким спілкувалася у клініці. У ветеринарній клініці вони перебували хвилини 20. Він не пам`ятає чи постійно він знаходився в одному приміщенні, можливо виходив на хвилину на вулицю. Після того, як вони поїхали додому, він не пам`ятає, щоб він телефонував у клініку. Йому також невідомо чи телефонувала дружина у ветеринарну клініку. Повіривши співробітникам, що кіт вже не жилець, він не цікавився долею тварини. Ніхто не пропонував залишити кота в клініці, виникла ця конфліктна ситуація і він не подумав про те, щоб забрати тварину з клініки. Він бажав лише привести дружину у порядок після цієї конфліктної ситуації. Можливо при повідомленні анкетних даних і залишав свій номер телефона. Він не пам`ятає, щоб йому хтось телефонував і щоб він представлявся іншим ім`ям. Потерпіла до цього йому була незнайома. Він до цього казав, що його дружина теоретично можливо здійснила поштовх. Між обвинуваченою та потерпілою виникла конфліктна ситуація і обвинувачена мала неприязнь до конкретної особи. З боку потерпілої до обвинуваченої було цинічне спілкування, провокаційні пропозиції на її адресу. Він дослівно не пам`ятає як це було сказано, але можливо, як він пам`ятає: «Ти щось бажаєш мені сказати?». Це казала потерпіла на адресу його дружини. А чому вона це казала не готов відповісти. Оскільки його дружина перебувала в емоційно подавленому стані і це відповідно визвало у неї неприязнь, яка супроводжувалась у подальшому можливо поштовхом. Вважає, що потерпіла хотіла утвердитися за рахунок його дружини. Його дружина стояла уся в сльозах. Можливо коли він не бачив, хтось щось комусь казав, але він не чув. Вважає, що його дружина не наносила удар потерпілій. Він не вбачає ніякої шкоди, тому не готов відповісти на питання про відшкодування шкоди. Він звертався до Індустріального суду м. Дніпропетровська з позовом про захист честі. Підстави позову зазначав.

Крім показання потерпілої, представника потерпілого, свідків, вина обвинуваченої підтверджується письмовими доказами, а саме:

-письмовою заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 25 жовтня 2018 року, відповідно до якої, просить внести відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування, визнати її потерпілою по кримінальному провадженню та допитати в якості потерпілої (том № 1 арк. кримінального провадження 9-10);

-бланком амбулаторного прийому № 42927 від 16 жовтня 2018 року Ветеринарної клініки та аптеки «На Робочей», відповідно до якого до клініки приїхав чоловік з дівчиною, з їх слів вони їхали на машині та підібрали кішку. На час огляду тварина зневоднена приблизно на 12-15%. Слизисті блідого кольору. У тварини порушена координація. При пальпіровані було виявлено порушення інервації грудних кінцівок, відсутня хвороблива чутливість. Після чого власники були проінформовані про стан тварини і про подальшу діагностику, можливих вірусних інфекціях, таких як «сказ». Власники кинули тварину на столі амбулаторного прийому та зникли. Тварина була поміщена у ветеринарний стаціонар для подальшого нагляду (том № 1 арк. кримінального провадження 11);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується, відповідно до якого ОСОБА_3 просили вжити заходи до невідомої жінки. Яка 16.10.2018 року близько 01 год. 00 хвл., знаходячись у ветеринарній клініці за адресою: АДРЕСА_4 , вдарила її в обличчя безпідставно, після чого лаялася (том № 1 арк. кримінального провадження 14);

-випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про те, що ОСОБА_7 є фізична особа-підприємець (том № 1 арк. кримінального провадження 41);

-наказом (розпорядження) № 127-к- 3477001849 про прийом на роботу від 13.07.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 з 13.07.2018 року прийнята до ФОП « ОСОБА_7 » лікарем ветеринарної медицини (том № 1 арк. кримінального провадження 42);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 08 листопада 2018 року, з фототаблицею до нього, проведеного у проміжок часу з 14 години 00 хвилин до 14 години 20 хвилин, в присутності понятих, потерпілої та адвоката потерпілої, відповідно до якого, слідчий експеримент проводився з метою перевірки механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 . Потерпіла ОСОБА_3 відтворила механізм нанесення їй тілесних ушкоджень (том № 1 арк. кримінального провадження 48-52);

-висновком експерта № 3828е від 16 листопада 2018 року, відповідно до якого, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-шкіряного крововиливу та садна на його тлі - в проекції нижньої щелепи праворуч з переходом частково на підборіддя. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (внутрішньо-шкіряний крововилив червоного кольору, садно з темно-червоним дещо вологим дном, нижче рівня оточуючої шкіри) виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитись в термін до однієї доби до моменту огляду, тобто і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у клопотанні. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі «п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що положення потерпілого та особи, яка нападала в момент отримання тілесних ушкоджень могло бути різноманітним, можливо лише вказати, що обстежена була звернена правою частиною обличчя до травмуючого предмету. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що їй було спричинено не менш як однієї механічної дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для нанесення їх власною рукою. Виявлені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливі для життя явища. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень не суперечить механізму їх утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю (том № 1 арк. кримінального провадження 60-62);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 березня 2019 року, проведеного у проміжок часу з 13 години 50 хвилин до 14 години 05 хвилин, у присутності понятих та свідка ОСОБА_25 , відповідно до якого свідок ОСОБА_25 серед пред`явлених фотознімків, під фотознімком № 3 впізнає особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_26 . Впізнає особу за характерними рисами обличчя, а саме формою губ, їх розміром, формою брів, формою обличчя (том № 1 арк. кримінального провадження 117-119);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 березня 2019 року, проведеного у проміжок часу з 14 години 10 хвилин до 14 години 20 хвилин, у присутності понятих та свідка ОСОБА_16 , відповідно до якого свідок ОСОБА_16 серед пред`явлених фотознімків, під фотознімком № 3 впізнає особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_26 . Впізнає особу за формою носа, брів, розміром губ та їх формою (том № 1 арк. кримінального провадження 120-122);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 26 березня 2019 року, з фототаблицею до нього, проведеного у проміжок часу з 16 години 30 хвилин до 16 години 33 хвилин, у присутності понятих та потерпілої ОСОБА_26 , адвоката потерпілої Мельничук О.О. та захисника підозрюваної Гармидара А.А. , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_26 серед пред`явлених фотознімків, під фотознімком № 3 впізнає особу, яка 16 жовтня 2018 року перебувала в приміщенні Ветклініки, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 та нанесла їй один удар по обличчю. Впізнає особи за характерними рисами обличчя, а саме за формою носу та його розміром, за формою щелепи та формою губ, їх розміром, за структурою волосся (том № 1 арк. кримінального провадження 157-160);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 26 березня 2019 року, з фототаблицею до нього, проведеного у проміжок часу з 16 години 54 хвилин до 16 години 58 хвилин, у присутності понятих та свідка ОСОБА_15 , захисника підозрюваної Гармидара А.А. , відповідно до якого ОСОБА_15 впізнає особу під № 4, яка перебувала в приміщенні закладу та грубо порушувала громадський порядок. Впізнала за характерними рисами обличчя та статурою, а саме за формою брів та їх розміром, формою носу та його розміром, за структурою тіла, за рисами обличчя (том № 1 арк. кримінального провадження 161-165);

-протоколом демонстрації відеозапису від 26 березня 2018 року та диском проведеного у проміжок часу з 17 години 00 хвилин до 17 години 45 хвилин, в присутності понятих, підозрюваної ОСОБА_1 та захисника Гармидара А.А., відповідно до якого, було оглянуто два диски CD-R, об`ємом 700 МВ, зеленого кольору, які добровільно видано для долучення до матеріалів кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 . При відкритті першого диску CD-R з надписом на диску каб. 4 встановлено, що на ньому знаходяться два відеозаписи. Запис розпочинається о 00 год. 05 хвл. на відео видно оглядову кімнату в якій знаходиться двоє жінок, які розмовляють. О 00:05:16 до приміщення оглядової кімнати входить жінка, середньої статури, невисокого зросту з довгим світлим волоссям, яка тримає у руках кішку чорного кольору, після цього вона кладе на оглядовий стіл, при огляді кішки двома жінками, чорна кішка ледь не впала з оглядового столу, при цьому жінка яка її принесла до кімнати, закривши обличчя руками о 00:05:51 вийшла з оглядової кімнати. О 00:05:53 до приміщення оглядової кімнати зайшов чоловік, який був одягнений в синю кофту та сині брюки, тримаючи в руках покривало рожевого кольору, та одразу виходить. О 00:06:45 до приміщення оглядової кімнати повертається чоловік, який незадовго до цього вийшов з приміщення та за ним одразу заходять двоє жінок. Де вони спостерігають за тим, як проводиться огляд однією із жінок кішки чорного кольору, яку принесла до приміщення жінка. О 00:08 відеозапис закінчився. Під час перегляду відеофайлу під назвою «ЧистоеВидио1», дата створення відеозапису 31 жовтня 2018 року, час створення 15:58:20 відеозапис загальною тривалістю 21 секунда. Відеозапис розпочався о 00:16:43 на відеозаписі видно, що на столі знаходиться касовий апарат та по всій кімнаті розташовані полиці з різними предметами та речами, зовні схожі на товари для тварин. По приміщенню ідуть двоє чоловіків за якими слідує жінка, яка зупинившись біля двох жінок, які також знаходилися в приміщенні кімнати, та жінка, яка підійшла, промовили щось одній з жінок, після чого лівою рукою наносить один удар жінці, яка стояла від неї ліворуч. Після чого підходить чоловік, який зайшов перед жінкою, яка нанесла удар і став між двома жінками, серед яких була жінка, що нанесла удар. Та о 00:17:23 жінка та чоловік покидають приміщення кімнати. Відеозапис закінчився о 00:17:24. Після відкриття другого диску CD-R з написом на диску «Двор» встановлено, що на ньому знаходиться один відеозапис під назвою «Проезд-отъезд», дата створення відеозапису 31 жовтня 2018 року, час створення 15:35:00, відеозапис загальною тривалістю 24:49 до приміщення, яке знаходиться на перехресті вул. Володимира Антоновича та вул. Робоча у м. Дніпро. Під`їхав автомобіль темного кольору з якого о 00:04 вийшов чоловік невеликого зросту, середньої статури, який був одягнений в футболку та брюки темного кольору. О 00:04:43 з автомобіля, який знаходиться з боку проїжджої частини по вул. Робоча у м. Дніпрі, вийшла жінка, яка щось тримала у руках та разом з чоловіком, який вийшов напередодні входить до приміщення, яке розташоване на перехресті вул. Володимира Антоновича та вул. Робоча у м. Дніпрі. О 00:11 до приміщення, яке розташоване на перехресті вулиці Володимира Антоновича та вул. Робоча у м. Дніпрі приїхав автомобіль Ауді з якого вийшло двоє чоловіків та зайшли в середину вищевказаного приміщення. О 00:16 з приміщення, яке розташоване на перехресті вул. Володимира Антоновича та вул. Робоча у м. Дніпрі виходить двоє людей, чоловік та жінка, остання себе поводить досить емоційно та одразу повернулася до приміщення. О 00:17:20 з приміщення знову виходить чоловік та жінка, а о 00:17:37 за ними виходять двоє жінок. О 00:18:30 жінка разом з чоловіком сідають до автомобіля, який знаходиться на проїжджій частині вул. Робоча та їдуть вниз по вулиці. О 00:18:32 відеозапис завершується. Під час перегляду даних відеофайлів ОСОБА_1 заявила, що на пред`явлених відеофайлах, а саме на відеозаписі «ЧистоеВидео» вона впізнає себе, на відеозаписах «ЧистоеВідео1», «Приїзд-отьезд», на якому була присутня жінка, вона не може точно сказати, що на ньому вона, оскільки відеозапис здійснено не якісно, та може лише сказати, що можливо жінка, що на відеозапису зовні схожа на неї (том № 1 арк. кримінального провадження 166-167);

-протоколом перегляду відеозапису та аудіозапису від 13 квітня 2019 року проведеного в період часу з 10 години 00 хвилин до 11 години 30 хвилин, проведеного в присутності понятих, потерпілої ОСОБА_3 та представника потерпілої Мельничук О.О. , відповідно до якого, було оглянуто три диски CD-R, об`ємом 700 МВ, зеленого кольору, які добровільно надано для доручення до матеріалів кримінального провадження представником потерпілої ОСОБА_3 . Під час перегляду даних відеофайлів ОСОБА_6 впізнає особу на всіх відеофайлах, що це одна і та сама жінка, яка принесла кішку на огляд та нанесла їй удар. При відкритті третього диску CD-R з написом на диску «Звонки 16.10.2018» встановлено, що на ньому знаходяться два аудіозаписи під назвою: 01_26_49_from-311_to-0953427213 та 02_08_31_from 0953427213_to_0663519101 та фотознімки detalizaciya zvonkov, detalizaciya zvonkov2, дата створення відеозапису 21.04.2019. Під час прослуховування аудіозапису 01_26_49_from-311_to-0953427213 загальною тривалістю 38 секунд йшла розмова про те, що на питання про те, що Ваш телефон залишив кішку чоловік відповів що йому невідомо хто залишив його номер телефону і нічого не чує про клініку. Під час прослуховування аудіозапису 02_08_31_from 0953427213_to_0663519101, загальною тривалістю 43 секунди мається розмова дівчини, яка висловлюючись нецензурною лайкою та погрожувла фізичною розправою в адресу телефонуючій. Під час просуховування даних аудіофайлів потерпіла ОСОБА_6 на першому відеофайлі по голосу впізнає чоловіка, який приносив разом з жінкою на огляд кішку чорного кольору, на другому аудіофайлу по голосу та дефектам мови, а саме картавістю впізнає жінку, яка приносила на огляд кішку чорного кольору та наносила їй удар по обличчю (том № 2 арк. кримінального провадження 90-92);

-наказом ФОП « ОСОБА_7 » від 01.11.2018 року за № 01/11-к про зміну графіка роботи «Ветеринарної клініки на Робочей», відповідно до якого у зв`язку з заподіянням відвідувачами клініки тілесних ушкоджень лікарю ветеринарнї медицини ОСОБА_6 в ніч з 15 на 16 жовтня 2018 року, та спричинення матеріальних збитків внаслідок цих подій, з метою забезпечення нормального функціонування ветеринарного закладу встановлено графік роботи клініки: понеділок-неділя з 08.00 до 22.00 (т. 2 арк. кримінального провадження 112);

-протоколом огляду від 14 травня 2019 року, з фототаблицею до нього, проведеного у проміжок часу з 09 години 40 хвилин по 09 годину 55 хвилин, проведеного в присутності понятих та свідка ОСОБА_30 , відповідно до якого, об`єктом огляду є ветеринарна клініка, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 (том № 2 арк. кримінального провадження 221-222);

-диском відеозапису registrator_01_20181016_01.01.07-02.00.00, яке було переглянуто під час судового засідання, під час якого відеокамера 1 «вхід» зафіксувала, що о 00:03:26 ОСОБА_1 підходить до вхідних дверей ветеринарної клініки і запитує щось у віконце. Йому відчинили двері. Після чого він повернувся і о 00:04:46 знову підійшов до дверей ветеринарної клініки, тримаючи в руках річ, зовні схожу на куртку, за ним рухається ОСОБА_1 , яка в руках несе кота. ОСОБА_1 відкрив двері і пропустив уперед ОСОБА_1 і зайшов сам до приміщення ветеринарної клініки о 00:04:53. О 00:11:50 під`їхала до ветеринарної клініки машина, з якої вийшло двоє чоловіків. Пасажир авто витягнув з багажного відділення автомобіля собаку, яку заніс у клініку. Водій автомобіля закрив багажне відділення і з паперами в руках теж зайшов у клініку о 00:12:37. О 00:15:54 відчинилися двері ветеринарної клініки, вийшла ОСОБА_1 за нею вийшов ОСОБА_1 і о 00:16:04 вийшов водій автомобіля і вони продовжували спілкуватися біля входу у клініку. При цьому видно, що ОСОБА_1 перебуває у збудженому стані, розмахує руками та пританцьовує. При цьому ані у ОСОБА_1 , ані у ОСОБА_1 в руках кота немає. О 00:16:41 вони всі втрьох повернулися до клініки. О 00:16:59 вийшли з клініки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , яка продовжує конфліктувати, але не видно з ким, оскільки двері клініки напіввідкриті. При цьому ОСОБА_1 дуже збуджена і намагається повернутися у клініку, але ОСОБА_1 її утримує і вони пішли від ветеринарної клініки без кішки. О 00:17:23 відчинилися двері клініки, через які видно особу у формі працівника ветеринарної клініки. Після чого о 00:17:25 ОСОБА_1 біжить до вхідних дверей клініки і намагається когось вдарити, оскільки двері у цей час зачинилися, ОСОБА_1 вдарила по вхідний двері. Слідом за нею прибіг ОСОБА_1 і змусив ОСОБА_1 підти з ним. О 00:17:34 з дверей клініки вийшли два працівника клініки і о 00:17:58 повернулися до клініки. О 00:39:58 видно як приїхала поліція.

-диском відеозапису registrator_02_20181016_01.01.12-02.00.00, яке було переглянуто під час судового засідання, під час якого було видно, камера № 2 «дорога» зафіксувала, що о 00:02:46 під`їхав автомобіль. О 00:02:54 ОСОБА_1 виходить з машини і йде у напрямку входу до ветеринарнї клініки і о 00:03:26 підходить до вхідних дверей клініки. О 00:04:02 ОСОБА_1 йде до машини від входу. Підходить до водійських дверей, потім о 00:04:29 відкриває багажник автомобіля, щось достає і о 00:04:34 з передніх пасажирських дверей виходить ОСОБА_1 яка іде з котом у напрямок дверей входу клініки о 00:04:48;

-диском відеозапису registrator_13_20181016_01.01.42-02.00.00, яке було переглянуто під час судового засідання, під час якого було встановлено, що о 00:05:20 підійшов ОСОБА_1 на ресепшн, щось запитував. О 00:06:03 прийшла заплакана ОСОБА_1 та сіла на диван. О 00:08:50 ОСОБА_1 встала та пішла в бік кабінету. О 00:17:53 підійшла лікар на ресепшн та зателефонувала по телефону. О 00:22:39 на ресепшн підійшли поліцейські;

-диском відеозапису на якому маються два відеозаписи: registrator_19_20181016_01.01.57-02.00.00 та registrator_20_20181016_01.02.00-02.00.00, які було переглянуто під час судового засідання, під час огляду яких встановлено, що о 00:05:15 зайшла до кабінету ОСОБА_1 з кішкою та поклала її на стіл. О 00:05:50 прийшов її чоловік та вивів її з кабінету. О 00:06:42 ОСОБА_1 підійшов до лікарів, які намагалися з`ясувати що з котом та щось розпитував у них. О 00:09:09 до дверей кабінету підійшла ОСОБА_1 . О 00:15:19 вони вийшли з кабінету, а о 00:16:08 з кабінету вийшла лікар. О 00:19:27 лікар зайшла до кабінету та комусь телефонувала;

- диском відеозапису registrator_14_20181016_01.01.45-02.00.00, яке було переглянуто під час судового засідання, під час якого було встановлено, що о 00:04:50 в клініку зайшла ОСОБА_1 з кішкою в руках та її чоловік. О 00:15:15 вийшла ОСОБА_1 , але вже без кішки. О 00:16:40 до клініки знов зайшли ОСОБА_1. О 00:16:46 ОСОБА_1 почала обурюватися на лікаря. О 00:16:48 ОСОБА_1 вдарили лікаря лівою рукою в обличчя. О 00:16:49 ОСОБА_1 забрав ОСОБА_1 та вони вийшли з клініки. О 00:17:35 лікар вийшла з приміщення клініки і о 00:17:53 знову зайшла. О 00:22:30 до клініки приїхали поліцейські;

-диском аудіозапису на якому маються два файли 01_26_49_from-311to-095347213 та 02_08_31_ from- 0953427213_ to - 0663519101 та деталізація дзвінків, на якому маються: телефонна розмова між співробітником клініки та чоловіком, який вказав, що він не залишав номера телефона ні в якій клініці і він вже спить. Та аудіозапис між ОСОБА_1 та лікарнею, з якого вбачається, що ОСОБА_1 висловлювалася на адресу лікаря нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.

Інші документи: наказ (розпорядження) Фк15-06-к01-3381406901 від 20.07.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_25 (т. 1 арк. кримінального провадження 43); наказ (розпорядження) Фк 000000005-3118202864 від 19.09.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_15 (т. 1 арк. кримінального провадження 44); наказ (розпорядження) Фк 000000014-0000000001 від 18.03.2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_16 (т. 1 арк. кримінального провадження 45); Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 арк. кримінального провадження 179-195, 200-217, 226-253, т. 2 арк. кримінального провадження 139-156, 162-179, 245-248), які долучені до матеріалів кримінального провадження, не містять даних щодо вчинення чи невчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, інкримінованої їй стороною обвинувачення, тому суд не приймає їх як докази та не надає їм оцінку.

Від виклику та допиту у судовому засіданні свідків ОСОБА_25 ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , допитаних під час досудового розслідування, прокурор, обвинувачений та захисник у судовому засіданні відмовились.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Верховний Суд України у постанові від 04 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс) зазначив, що для правильної кримінально-правової оцінки хуліганства та відмежування його від, зокрема, посягань проти життя і здоров`я людини, судам слід встановити наявність сукупності ознак суспільно небезпечного діяння, які згідно із законом про кримінальну відповідальність охоплюються поняттям склад злочину і визначають діяння як злочинне та кримінально каране. Зокрема, в основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.

Об`єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані цінності, що супроводжуються особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебуває і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Верховний Суд України у згаданій постанові (від 04 жовтня 2012 року № 5-17 кс 12) акцентував увагу на роз`ясненні, наданому в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», згідно з яким суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Початок прояву хуліганства (ст. 296 КК України) може бути різний: наприклад, особа може завчасно передбачити, що перебуватиме у громадському місці під час проведення якихось заходів, й у зв`язку із цим готується, налаштовує себе на вчинення у той час відповідних протиправних дій, або ж рішення вчинити такі дії може виникнути спонтанно, раптово, ситуативно.

Однак для кваліфікації хуліганства момент виникнення бажання його вчинити не є визначальним, оскільки не є конструктивною ознакою (складовою) цього посягання. Цей стан не виключає й того, що особа, яка не планувала або завчасно не готувалася і не мала наміру вчинити хуліганство, водночас може скоїти це діяння згодом за будь-яких обставин.

При відмежуванні хуліганства від, зокрема, посягань проти життя і здоров`я людини судам необхідно враховувати, що суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство за наявності сукупності таких обставин справи (провадження): 1) засуджені і потерпілі між собою були знайомі; 2) до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; 3) поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих; 4) зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров`ю потерпілих через особисту неприязнь до них.

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визначено таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту, тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, оцінюючи надані суду докази та пояснення учасників кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що вони у своїй сукупності є достатніми для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вчиненого за обставин, викладених у обвинувальному акті, що повністю знайшло своє підтвердження при аналізі та оцінці досліджених у судовому засіданні доказів сторони обвинувачення, зокрема показань потерпілих, свідків, які послідовно і докладно пояснили обставини вчиненого кримінального правопорушення, під час досудового розслідування потерпіла, свідки впевнено впізнали обвинувачену, як особу, яка вчинила хуліганські дії, а також свідки чітко відтворили конкретні обставини кримінального правопорушення, при цьому, отримані фактичні обставини повністю узгоджуються з процесуальними документами, показами свідків.

Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілих та свідків, підставою для завдання удару потерпілій ОСОБА_3 став незначний привід, а саме з пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_1 це була «зухвала посмішка» потерпілої на адресу обвинуваченої та була висловлена фраза, яка на їх думку, була наповнена виключним цинізмом. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки нахабної поведінки обвинуваченої ОСОБА_1 свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню обвинуваченої до потерпілого, а мало місце бажання протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілої, поєднаного з насильством над нею.

Так потерпіла ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 пояснили, що обвинувачена перебувала не в адекватному стані, істерила, махала руками і постійно хотіла зайти до кабінету, де оглядали тварину, висловлювалася нецензурною лайкою з незрозумілих для них причин, яке відбувалося у присутності відвідувачів ветеринарної клініки, та в подальшому у телефонній розмові погрожувала співробітникам ветеринарної клініки фізичною розправою, які приймали погрози як реальними і боялися в подальшому виходити на роботу, що є грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю.

Проти цього не заперечувала і сам обвинувачена, яка пояснила, що коли їй зателефонували з клініки, вона відповідала грубо з застосуванням ненормативної лексики в бік потерпілої і висловлювала погрози, що також підтверджується диском аудіозапису на якому маються два файли 01_26_49_from-311to-095347213 та 02_08_31_ from- 0953427213_ to - 0663519101 та деталізація дзвінків, а її поведінка в клініці та зміст телефонної розмови (погроз в бік персоналу клініки, з якими не було конфлікту) в сукупності свідчать саме про хуліганський мотив.

Судом встановлено, що обвинувачена і потерпілі між собою раніше не були знайомі. До вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та потерпілі не перебували в особистих неприязних стосунках.

Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_1 не наносила удар потерпілій, а лише штовхнула її лівою рукою, оскільки вважає їх неправдивими, направлених на уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_3 , показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , слідчим експериментом за участю потерпілої ОСОБА_3 , висновком експерта № 3828е від 16 листопада 2018 року.

Також у судовому засіданні знайшов своє підтвердження й той факт, що внаслідок особистої зухвалості ОСОБА_1 була тимчасово порушена нормальна діяльність ветеринарної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що підтверджується поясненнями свідків, дисками відеозапису, з якого вбачається, що відвідувачі, які привезли до клініки собаку та сама тварина вимушені чекати доки будуть проведені слідчо-оперативні дії.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_19 хоча і не були очевидцями даного кримінального правопорушення, але вони дали пояснення про те, що вони дійсно виїжджали на вул. Робоча до ветеринарної клініки для проведення оперативно-розшукових дій.

Що стосується клопотання захисника Гармидара А.А. про визнання недопустимим доказом диску, який долучений до матеріалів кримінального провадження т. 2 а.с. 88, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Статтею 99 КПК України передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 85,86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Судом встановлено, що шість дисків DVD-R, об`ємом 4.7GB з відеозаписом події 16.10.2018 року були надані слідчому СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції Івановій М.А. представником потерпілого Мельничук О.О. після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2018 року та постановою від 01.11.2018 року були визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженні.

Таким чином диски були отриманий від представника потерпілого уповноваженою на те посадовою особою, та в порядку визначеному КПК України.

Суд не може погодитись зі ствердженням захисника Гармидара А.А. про те, що диск, відповідно до ст. 290 КПК України не відкривався, оскільки згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 25.07.2019 року та додатку № 1 до протоколу захисник Гармидар А.А. та підозрювана ОСОБА_1 ознайомилися 31.07.2019 року в повному обсязі, про що мається власноруч написана відмітка. Відповідно до додатку до протоколу під п. 124 мається протокол демонстрації відеозапису від 26.03.2018 року та під п. 202 протокол перегляду відеозапису та аудіозапису від 13.04.2019 року. Тим більш, під час демонстрації відеозапису протокол демонстрації відеозапису від 26.03.2018 року, були присутні захисник Гармидар А.А. та підозрювана ОСОБА_1 .

Що стосується твердження захисника Гармидара А.А. про те, що диск не упакований належним чином і він не має підпису слідчого, прокурора, спеціаліста, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути, зокрема стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Судом було встановлено, що диски з відеозаписом подій 16.10.2018 року не були виготовлені або вилучені слідчим, прокурором, спеціалістом, а були за клопотанням представника потерпілого Мельничук О.О. надані слідчому, при цьому само по собі неналежне упакування не може бути самостійною підставою для визнання даного доказу недопустимим.

Також, захисник Гармидер А.А. заявив клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме висновку судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року, обґрунтувавши його наступним:у вказаному висновку експерт Тимошенко Н.О. посилається на Висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3243 від 16.10.2018 року. Разом з тим, експертом не вказано про те, що останнім слідчому заявлялося клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи, а сам Висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 3243 від 16.10.2018 року не відкривався стороні захисту. Крім того, той факт, що Висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3243 від 16.10.2018 року та Висновок судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року складалися одним експертом, робить його недопустимим доказом, як таким, що отриманий в порушення ч. 2 ст. 79КПК України.

Надаючи оцінку доводам захисника Гармидера А.А. про визнання доказу недопустимим, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 09.11.2018 слідчий СВ Чечелівського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Чеченко С.О. звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи (т.1 арк. кримінального провадження 53-55).

Ухвалою слідчого судді Токар Н.В. від 12.11.2018 зазначене клопотання задоволено в повному обсязі, а проведення експертизи доручено експертам відділу судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське обласне бюро-судово-медичної експертизи» ДОР. Для проведення експертизи направити в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро-судово-медичної експертизи» ДОР висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3243 від 16.10.2018 року (т. 1 арк. кримінального провадження 57).

Копія зазначеної ухвали листом від 15.11.2018 року слідчим Чеченком С.О. направлена начальникові КЗ «Дніпропетровське обласне бюро-судово-медичної експертизи» ДОР в додатках до якого є й копія висновку спеціаліста судово-медичного експерта №3243 від 16.10.2018 року (т. 1 арк. кримінального провадження 58).

Таким чином, висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 3243 від 16.10.2018 року отриманий експертом в спосіб, передбачений КПК України.

Також суд зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 1 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Частиною 3 ст. 101 КПК України передбачено, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Як встановлено в судовому засіданні, під час проведення судово-медичної експертизи та складанні Висновку судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року експерт Тимошенко Т.О. використовувала документи, надані їй слідчим, у тому числі й висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3243 від 16.10.2018 року.

Відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 12018040680001837 внесені до ЄРДР 26.10.2018 року.

Судом встановлено, що зазначений висновок складений експертом за особистим зверненням потерпілої ОСОБА_3 16.10.2018 року до внесення відомостей до ЄРДР, оскільки в день звернення до правоохоронців, а саме 16.10.2018, направлення на проведення СМЕ останніми потерпілій надане не було.

При цьому, за своєю суттю висновок спеціаліста № 3243 від 16.10.2018 року є тією медичною документацією, в якій зафіксовані фактичні тілесні ушкодження у потерпілої в день їх нанесення та складеною судово-медичним експертом, який за фахом є лікарем.

Як вже зазначалося судом, виключно висновок експерта є належним та допустимим доказом, що встановлює тяжкість та характер тілесних ушкоджень.

Не є доказом у кримінальному провадженні висновок спеціаліста.

Між тим, він має враховуватися експертом оскільки є джерелом тих відомостей, які стали експерту відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження та на яких ґрунтується висновок.

Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 КПК України слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації (висновку спеціаліста).

Свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як встановлено судом, при ознайомленні в порядку ст. 290 КПК з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з даними проведеної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року, сторона захисту не порушувала питання про надання їй доступу до медичної документації, за результатами дослідження якої експертом було сформовано висновки. При цьому в ході судового розгляду сторона захисту не заявляла клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Судом встановлено, що висновок судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України 25.07.2019 року (т.2 а.п.352-365), а тому суд допускає відомості, що містяться в ньому, як докази (ч.12 ст.290 КПК України), оскільки вони були отримані згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані щодо тяжкості тілесних ушкоджень, часу та механізму їх заподіяння ОСОБА_3 .

Що ж стосується доводів сторони захисту про недопустимість Висновку судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року, як таким, що складений з порушенням вимог ст. 79 КПК України, то суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.79 КПК України спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу.

А тому проведення судово-медичної експертизи експертом Тимошенко Н.О. , тобто особою, яка раніше діяла в якості спеціаліста не суперечить вимогам КПК України.

Таким чином, судом встановлено, що висновок судово-медичної експертизи № 3828е від 23.11.2018 року є належним та допустимим доказом, а підстав для визнання його недопустимим судом не встановлено.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду. Суд вважає, що всі докази, які були зібрані по даному провадженню належні та допустимі, суттєвих порушень прав обвинуваченої при цьому судом не вбачається.

Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілих, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вірно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 296 КК України.

Судом встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України 16.10.2018 року, відповідно до ст. 12 КК України злочин вважався невеликої тяжкості.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З огляду на зміст санкції ч.1 ст. 296 КК України та вимог ст. 12 цього Кодексу, вчинений обвинуваченою злочин відноситься до категорії кримінальних проступків.

При призначенні покарання обвинуваченій згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченої, раніше не судимої, одруженої, перебуваючої у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебуваючої на обліку у лікаря нарколога та психіатра, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що для виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 необхідним і достатнім слід обрати покарання в межах санкції ч. 1 статті 296 КК України, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності, у виді штрафу.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Призначення обвинуваченій одного з основних покарань у вигляді арешту, обмеження волі не буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку та особі обвинуваченої.

У справі заявлений цивільний позов цивільного позивача - потерпілою ОСОБА_3 до цивільного відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. 00 коп. та процесуальні витрати в розмірі 27000 грн. 00 коп. В обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_3 вказала, що нанесення ОСОБА_1 удару в область обличчя супроводжувались погрозами її життю та здоров`ю, нецензурною лайкою з боку обвинуваченої та відбувалось в присутності багатьох колег по роботі та постійних відвідувачів клініки. Дана поведінка ОСОБА_1 принизила її, вона відчувала сильний фізичний біль та перебувала тривалий час у психоемоційному стресі. Крім того, враховуючи, що в той день 16.10.2018 року в телефонному режимі обвинувачена ОСОБА_1 продовжувала погрожувати їй фізичною розправою, вона тривалий час відчувала сильний страх за своє життя та не бажала взагалі виходити на роботу. Кішка , яка була в той день доставлена обвинуваченою та залишена нею в критичному стані, тривалий час перебувала на утриманні клініки та, завдяки призначеному лікуванню, одужала та знайшла нових власників. На сьогоднішній день обвинувачена ОСОБА_1 не розкаялася та не принесла свої вибачення, заподіяну шкоду не відшкодувала, що свідчить про її впевненість в своїй безкарності, що може надати підстави в подальшому для повторення вказаної поведінки до інших осіб. Крім того, для захисту її порушених прав вона вимушена була звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою та приймати участь у проведенні слідчих (розшукових) дій в ході досудового розслідування. 24.10.2018 року вона уклала договір про надання правової допомоги і представництво із адвокатом Мельничук О.О . Відповідно до умов договору та акту виконаних робіт від 20.11.2019 року вона сплатила адвокату гонорар у розмірі 27000 грн. 00 коп. Вважає, що на обвинувачену покладається обов`язок відшкодування підтверджених процесуальних витрат, зокрема і виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого.

У справі заявлений цивільний позов цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_7 до цивільного відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. 00 коп. та процесуальні витрати в розмірі 20 000 грн., які в подальшому уточнювалися. В обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_7 вказав, що в наслідок події 16.10.2018 року лікарю ОСОБА_3 під час ведення прийому заподіяні тілесні ушкодження та порушено нормальну роботу закладу, мали негативні наслідки як для співпрацівників клініки, так і для інших осіб - відвідувачів клініки. Погрози життю та здоров`ю співробітникам клініки, які висловлювала в телефонному режимі ОСОБА_1 в той день, а саме 16.10.2018 року, сприймалися співпрацівниками клініки об`єктивно, лікарі просили не ставити їх на нічні чергування та ведення прийому, вони взагалі боялися виходити на роботу. Після події 16.10.2018 року і до сьогоднішнього дня керівник клініки вимушений забезпечувати та оплачувати проїзд на таксі співпрацівникам клініки після завершення роботи. Крім того, незважаючи на те, що багатьом особам - власникам тварин, які постійно відвідували клініку, було зручно звертатися за ветеринарною допомогою саме у нічний час, в наслідок чого він вимушений змінити режим роботи закладу з цілодобового на денний, з метою захисту лікарів та інших осіб від протиправних посягань. Таким чином, дії обвинуваченої порушили не лише громадський порядок в клініці, вони змінили відношення лікарів до можливості спокійно виконувати свої обов`язки та працювати, порушили звичайний уклад та відносини в колективі. На сьогоднішній день обвинувачена не розкаялася, безпідставно звертається з позовом до суду про захист честі та гідності, що свідчить про її впевненість в своїй безкарності та бажання уникнути відповідальності. І хоча позовні вимоги обвинуваченої про захист честі та гідності залишені Кіровським районним судом м. Дніпропетровська без розгляду, згідно ухвали від 25.10.2019 року, необхідність приймати участь у судових засіданнях та звертатись з інших питань до суду, вимагає витрачати багато часу та змінює привичний уклад життя та роботи. Крім того, для захисту його порушених прав, необхідності в законному порядку звертатися до правоохоронних органів та приймати участь у проведенні слідчих (розшукових) дій в ході досудового розслідування, 16.04.2019 року він уклав договір про надання правової допомоги і представництво із адвокатом Мельничук О.О . Відповідно до умов договору та акту виконаних робіт від 20.11.2019 року він сплатив адвокату гонорар у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Щодо вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч.3 цієї статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Судом об`єктивно встановлено, що внаслідок зухвалих протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, внаслідок спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , порушення життєвого укладу, що негативно вплинуло на їх здоров`я та психо-емоційний стан, було перервано нормальне здійснення підприємницької діяльності фізичної особи підприємцем ОСОБА_7 .

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою, ступінь її вини, глибину душевних страждань потерпілих, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченої, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченої, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 7000 грн. 00 коп. та про відшкодування з обвинуваченої на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 на користь цивільного позивача-потерпілої ОСОБА_3 процесуальні витрати в розмірі 27000 грн. 00 коп. та на користь цивільного позивача-потерпілого ОСОБА_7 процесуальні витрати в розмірі 20000 грн. 00 коп. то суд приходить до висновку, що дані вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК України, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

За правилами ч.ч. 1,2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пунктах 47,48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Повноваження представника потерпілих - адвоката Мельничук О.О. підтверджені: договором на надання правової допомоги і представництво, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності № 1904.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на підтвердження розміру вказаних витрат надано: договір про надання правової допомоги і представництво від 24 жовтня 2018 року; свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності № 1904 Мельничук Олександрою Олександрівною ; акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги та представництво від 24.10.2018 року; квитанція прибуткового касового ордеру № 2 про прийняття від ОСОБА_3 27 000 грн. 00 коп.; договір про надання правової допомоги і представництво від 16 квітня 2019 року; акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги та представництво від 16.04.2019 року; квитанція прибуткового касового ордеру № 3 про прийняття від ОСОБА_7 20 000 грн. 00 коп.

З тексту договорів про надання правової допомоги і представництвом адвокатом Мекльничук О.О. потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , наданих суду, вбачається, що сторонами погоджено порядок визначення та розмір гонорару адвоката а саме: п. 2.3.1 оплатити гонорар адвокату відповідно до акту виконаних робіт з урахуванням затраченого адвокатом на правову допомогу. Розрахунок оплати здійснюється в розмірі 700 грн. за одну годину роботи адвокатом на досудовому слідстві, а в судовому засіданні - 800 грн. за одну годину участі адвоката.

Згідно акту виконаних робіт, адвокатом Мельничук О.О. надані ОСОБА_3 наступні послуги: вивчення наданих ОСОБА_3 документів для підготовки заяви про вчинення кримінального правопорушення, підготовка заяви та подання її 25.10.2018 року до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 - 4 години; підготовка клопотання слідчому про долучення до матеріалів кримінального провадження диску та подання його до органу досудового розслідування 01.11.2018 року - 2 години; участь у проведенні 02.11.2018 року слідчої (розшукової) дії - допиту потерпілої ОСОБА_3 - 1,5 години; участь у проведенні 08.11.2018 року слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_3 - 1,5 години; участь у проведенні 26.03.2019 року слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання - 1 година; підготовка 12.04.2019 року клопотання про долучення та визначення речовим доказом диску та подання його слідчому - 3 години; участь у проведенні слідчим 13.04.2019 року перегляду відеозапису та відтворення аудіозапису - 2 години; ознайомлення з двома томами матеріалів кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України, складання письмових пояснень та надання наступного дня їх слідчому - 5 годин; підготовка та направлення адвокатського запиту 31.08.2019 року - 2 години; підготовка клопотання до Дніпропетровського апеляційного суду про направлення справи до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська для судового розгляду за підсудністю, подання клопотання до канцелярії суду 10.09.2019 року - 7 годин; підготовка цивільного позову та узгодження його з ОСОБА_3 - 5 годин; друк, виготовлення копій документів - додатків до цивільного позову - 1 година. Всього на цю роботу адвокатом затрачено 35 годин часу в період з 24.10.2018 року по 20.11.2019 року. Очікувана кількість участей адвокатом в якості представника потерпілого в судових засіданнях по розгляду кримінального провадження не менше 5.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 20.11.2019 року прийнято від ОСОБА_3 за надання правової допомоги і представництво 27 000 грн. 00 коп.

Згідно акту виконаних робіт, адвокатом Мельничук О.О. надані наступні послуги: вивчення наданих ОСОБА_7 матеріалів для підготовки клопотання слідчому про залучення його в якості потерпілого, підготовка клопотання та подання його слідчому - 3 годині; участь у проведенні слідчої (розшукової) дії - допиту ОСОБА_7 в якості потерпілого 16.04.2019 року з виїздом до Чечелівського відділу ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - 2,5 години; ознайомлення з 2 томами матеріалів кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України та складання письмових пояснень - 5 годин; підготовка та направлення адвокатського запиту - 2,5 години; підготовка цивільного позову, узгодження його з ОСОБА_7 з виїздом до останнього - 8 годин; друк, виготовлення копії документів - додатків до цивільного позову - 1 година. Всього на цю роботу адвокатом затрачено 22 години часу у період з 16.04.2019 року по 20.11.2019 року. Очікувана кількість участей адвокатом в якості представника потерпілого в судових засіданнях по розгляду кримінального провадження не менше 5.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 20.11.2019 року прийнято від ОСОБА_7 за надання правової допомоги і представництво 20 000 грн. 00 коп.

Дослідивши акти виконаних робіт, суд встановив, що адвокатом Мельничук О.О. потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на досудовому слідстві виконано роботи по надання правової допомоги: ОСОБА_3 у розмірі 24500 грн. 00 коп.; ОСОБА_7 - 15400 грн. 00 коп.

Фактична присутність представника потерпілих адвоката Мельничука О.О. у судових засіданнях за період з 21.10.2019 року по 21.05.2021 року у розмірі 16 час. 34 мін., проте, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, фінансового стану обвинуваченої, вважає, що вимоги щодо стягнення з обвинуваченої на користь потерпілих витрат на правову допомогу підлягають задоволенню, а саме на користь потерпілої ОСОБА_3 у сумі 27 000 гривень. 00 коп., на користь потерпілого ОСОБА_7 - 20 000 грн. 00 коп.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Інші процесуальні витрати по даному кримінальному провадженні, передбачені ст. 118 КПК України - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Речові докази:

- два диски CD-R, об`ємом 700MB з відеозаписом подій від 16.10.2018 року, які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- шість дисків DVD-R, об`ємом 4,7 GB з відеозаписом подій від 16.10.2018 року, які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченою, прокурором, потерпілими до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.О.Некрасов