Ухвала суду № 98527653, 19.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/2249/21

пр. № 4-с/336/27/2021

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надішла скарга боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія».

За змістом скарги боржник зазначає, що 30.05.2017 року розглянуто цивільну справу № 336/1224/17, в межах виконання рішення за якою подається ця скарга. 14.09.2017 року, по вказаній справі було відкрито виконавчі провадження №54697856 та №54698138.

Скаржник вважає постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 31.01.2020 року та постанови державного виконавця від 19.06.2020 року та 07.09.2020 року про арешт рахунків боржника у вказаних виконавчих провадженнях – незаконними.

Зазначає, що 19.01.2016 року, Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, розглянуто справу № 336/8204/15-ц та задоволено позов ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Алні Кепітал Менеджмент», ОСОБА_2 . Заявник наголошує, що у цивільну справу № 336/8204/15-ц останній у будь якому процесуальному статусі як фізична особа не залучався.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2019 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» правонаступником – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/8204/15-ц, пр. № 2/336/378/2016.

Проте, у цивільній справі № 336/1224/17, жодних дій про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до процедур визначених законодавством не проводилось, проте, оскаржуваними постановами від 31.01.2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було залучено у виконавчі провадження № 54697856, № 54698138 на стороні стягувача.

З огляду на вибуття сторони стягувача з виконавчого провадження (ПАТ «Кредобанк»), що державному виконавцю було відомо, про що свідчить зміст оскаржуваної Постанови про заміну сторони виконавчого провадження, подальші виконавчі дії Державного Виконавця, зокрема арешт рахунків Боржника (Скаржника) – на підставі оскаржуваних Постанов у провадженнях № 54697856, № 54698138 від 19.06.2020 року та від 07.09.2020 року є протиправними з огляду на невідповідність зазначених дій приписам ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначає, що жодного суб`єкта на стороні стягувача який би відповідав ознакам ч.2 ст.15 «ЗУ Про виконавче провадження» не було, а відтак дії державного виконавця від 19.06.2020 року та від 07.09.2020 року при винесені оскаржуваних Постанов про арешт коштів Боржника у виконавчих провадженнях № 54697856, № 54698138 не відповідають також приписам п.5 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Суть порушених оскаржуваними постановами прав скаржника полягає у протиправному блокуванні банківського рахунку боржника (скаржника) по суті в інтересах невизначеного суб`єкта, в той же час будь – які дії у вказаних виконавчих провадженнях повинні були бути зупиненими в імперативному порядку, що випливає із приписів ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», а відтак порушуються права скаржника визначені приписами ст.41 Конституції України, ст.177 ЦК України.

Крім того виконавчий лист у виконавчому проваджені № 54697856 видано судом у справі № 336/1224/17 на суму стягуваного судового збору у розмірі 13692,65 грн., проте оскаржувана Постанова про арешт коштів боржника у вказаному виконавчому проваджені (зведеному) предписує накладення арешту у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1019531,63 грн., що є порушенням приписів ст.41 Конституції України, ст.177 ЦК України.

26.04.2021 року від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до суду надійшов відзив на скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити повністю. Надали пояснення, що 19.01.2016 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 336/8204/15-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «КРЕДОБАНК» до ТОВ «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань. На користь позивача з відповідачів стягнуто солідарно суму заборгованості за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року, укладеним між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» в розмірі 882344,04 грн., та судовий вбір у сумі 13235,16 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року у справі № 336/1224/17 задоволено позов ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року, третя особа ТОВ «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк», заборгованість за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року в сумі 912 842,73 грн. та судовий збір у сум і 13 692,65 грн.

23.06.2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 23/06-02.

Відповідно до даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права кредитора щодо ТОВ «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» чи її правонаступників.

Зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 336/8204/15-ц від 26.06.2019 р. встановлено юридичний факт, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» є новим кредитором за кредитним договором № 47/74 віл 28.11.2014 року та відповідно встановлено, що на даний час єдиним стягувачем за виконавчими листами виданими Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з боржників заборгованості за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р. може бути виключно ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Посилання боржника на обставину, що виконавчі провадження №54697856, 54698138 не мали бути подані на примусове виконання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв`язку із їх безпідставністю є хибними, оскільки таке право було набуто ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» після набрання ухвалою про заміну сторони правонаступником законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі представника, вважає усі наведені міркування та посилання скаржника невмотивованими і такими, що задоволенню не підлягають, через їх безпідставність невідповідність, та тим, що скаржник намагається уникнути наслідків невиконання зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

22.09.2020 за клопотанням представника скаржника судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №54697856 та №54698138.

На виконання вказаної ухвали суду від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 07.06.2021 та 16.06.2021 до суду надійшла відповідь з витребуваними доказами.

У судове засідання представник скаржника не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі та участі скаржника.

Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі представника надали клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.

Щодо дотримання скаржником строку оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб ДВС суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України,яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з п. а) ч. 1ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.

Відповідно до ч. 2 ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вказані норми повністю кореспондуються з ч. 1 ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, в силу положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини («Delcourt v. Belgium»; «Bellet v. Fгаnсе»; «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»; «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»; «Ilhan v. Turkey»), правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, надані до суду документи свідчать, що скаржник дізнався про оскаржувані постанови 22.03.2021 року, доказів, що їх спростовують, суду не надано, а 24.03.2021 року звернувся до суду із даною скаргою шляхом надсилання останньої засобами поштового зв`язку, тобто в межах строків передбачених ч.1 ст. 449 ЦПК України, тому строк поновленню не підлягає оскільки не є пропущеним.

Що стосується змісту вимог, то суд зазначає наступне.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що державний виконавець відкрив виконавчі провадження №54697856 та №54698138 в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Підставою для відкриття виконавчих проваджень були заяви ПАТ «КРЕДОБАНК» від 05.09.2017 року про відкриття виконавчих проваджень по справі 336/1224/17, згідно якого ПАТ «КРЕДОБАНК» був стягувачем ( а.с. 78-79,96-97).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Після цього, в рамках виконавчих проваджень №54697856 та №54698138, які були відкриті по справі 336/1224/17, державним виконавцем на підставі ухвали суду від 26.06.2019 року по справі 336/8204/15-ц було здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом винесення постанови від 31.01.2020 року (а.с.72-73, 85-86).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно з ЗУ «Про виконавче провадження».

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 9 жовтня 2019 року № 711/10368/2012 та від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та Постанові Верховного Суду від 17.06.2021р. по справі № 387/1652/13, провадження № 61-4319св21.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61?16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61?16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У відповідності до п.12 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

П.13 даного розділу вказаної Інструкції передбачено, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Зважаючи на викладене, звернення з заявою про заміну сторони - це не лише обов`язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що державний виконавець був зобов`язаний винести постанову про заміну сторони виконавчого провадження після отримання ним відповідної ухвали суду та заяви повноважної особи.

На підставі викладеного аналізу і досліджених матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що державний виконавець не дотримався вимог закону та неправомірно в порушення встановленого порядку без заяви правонаступника і подальшого на її підставі звернення до суду самостійно своєю постановою здійснив заміну сторони у виконавчому провадженні №54697856 та №54698138, а тому наявні підстави для скасування постанови про заміну сторони у виконавчому провадженні від 31.01.2020 року.

Щодо накладення арешту на кошти боржника, суд зазначає наступне.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону та пункту 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст. 18 Закону).

Судом встановлено, що державним виконавцем в рамках об`єднаних виконавчих проваджень винесено постанови про арешт коштів боржника, а саме 07.09.2020 по ВП№54697856 та19.06.2020 по ВП №54698138.

Окрім того, як вбачається з відповіді АТ «Альфа-Баанк» від 11.09.2020 року, постанова про арешт коштів ВП №54697856 від 07.09.2020 прийнята до виконання та банком накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 ..

Підстави зупинення виконавчих дій встановлено ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" і цей перелік є вичерпним.

Згідно з вимогами п.5 ч.1 ст.34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Також згідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, до розгляду питання по суті.

Згідно з пунктом 7 частини третьої ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Статтею 56 цього Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Враховуючи викладене, державним виконавцем було винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника від 19.06.2020та 07.09.2020 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», який не набув статусу стягувача у виконавчому провадженні на законних підставах, так як державний виконавець та/або заінтересована особа до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону не звертались.

Вищезазначене є підставою для задоволення скарги в частині визнання протиправними та скасувати постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 07.09.2020 року у ВП №54697856 та про арешт коштів боржника від 19.06.2020 року №54698138.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Отже з приводу скаржника, щодо зобов`язання, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) – повідомити АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» про скасування арешту банківських рахунків Скаржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 , суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з того, що цей обов`язок державного виконавця виникає внаслідок визнання судом цим рішенням протиправними постанов державного виконавця про арешт коштів боржника та обов`язку виконання ним цього рішення та передбачений Законом України «Про виконавче провадження», тому така вимога є передчасною, оскільки в цій частині державний виконавець на час розгляду справи не допустив порушень.

У разі невиконання державним виконавцем вказаних норм законодавства, скаржник має право звернутись до суду з зазначеною вимогою.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 258, 260, 353, 447, 449-451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни про заміну сторони виконавчого провадження від 31.01.2020 року у виконавчих провадженнях №54697856 та № 54698138 .

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Наталії Юріївни від 19.06.2020 року у виконавчому провадженні № 54698138 та від 07.09.2020 року у виконавчому провадженні № 54697856 про арешт коштів Боржника.

Визнати протиправним та скасувати у виконавчих провадженнях № 54697856, № 54698138 дії державного виконавця Хупавченко Наталії Юріївни з арешту банківських рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 відкритих у Акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» (Код ЄДРПОУ: 23494714, Місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

У задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жупанова І.Б.