Рішення № 98521260, 16.02.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1239/16-ц

Провадження № 2/216/66/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

представника позивача – Кузьменка М.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», звернулось до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, який обґрунтовував тим, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Дніпровської обласної філії та ОСОБА_2 03.12.2007 був укладений договір про надання кредиту на купівлю автотранспортних засобів №991/07-АВ/007 від 03.12.2007, згідно з яким відповідачу було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти. Відповідно до п. 1.1 надання кредиту здійснювалося одним траншем у сумі 152500,00 грн зі сплатою 12,50 % річних. Відповідно до п.1.2 договору, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки Шкода Super B, 2007 року випуску, сіро-зеленого кольору. 20.10.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №991/07-АВ/007 від 03.12.2007 на підставі якої, починаючи з 20.10.2008 відсоткову ставку за користування кредитом було встановлено на рівні 21% річних. Зобов`язання позивача, визначені п. 3.1.1 договору були виконані належним чином, що підтверджується меморіальним ордером №50-00 від 03.12.2007 на суму 152500,00 грн. У порушення умов договору кредиту, відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни. Відповідно до п. 4.1 договору кредиту, у разі прострочення строків оплати відсотків, визначених п.2.4 кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.1.1, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення. Відповідно до п. 4.2 договору кредиту у разі порушення відповідачем вимог п.3.3.2-3.3.17 кредитного договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кожен випадок. Відповідно до п.3.2.3 договору кредиту, кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у разі затриманих позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць (п.3.2.3.1 кредитного договору), у зв`язку з чим, відповідач згідно з п.3.3.8 зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора відповідно до п.3.2.3 кредитного договору про невиконання вимог п.3.2.3.1-3.2.3.6 кредитного договору, повернути в повному обсязі кредит, нараховані відсотки з можливою неустойкою. Станом на 26.01.2016 загальний розмір заборгованості відповідача становить 347687,25 грн, з них: сума заборгованості за кредитом – 99072,73 грн, сума заборгованості за відсотками – 101870,65 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок – 51996,67 грн, пеня передбачена за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок – 30564,78 грн, інфляційні витрати за кредитом – 40421,67 грн, інфляційні витрати за відсотками – 23760,74 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ «Альфа-Банк».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні в судовому засіданні заперечував проти позову та наддав заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що останній платіж на користь позивача за кредитним договором було проведено 11.05.2011, а зобов`язання щодо наступного платежу обумовлено в договорі терміном до 10.06.2011, перебіг позовної давності розпочався 10.06.2011. Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду лише 25.02.2016, то позивачем пропущений строк позовної давності. Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснено на підставі розміру основної заборгованості та відсотків за користування кредитом, нарахованих за умовами, визначеними в Додатковій угоді, а саме: на рівні 21% річних. На думку відповідача Додаткова угода про внесення змін до кредиту №991/07-АВ/007 від 03.12.2007, створений шляхом фальсифікації.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання форми правочину, істотних умов договору та виконання зобов`язань за кредитним договором.

Судом установлено, що відповідно до укладеного договору № 991/07-АВ/007 від 03.12.2007 (том 1 а.с. 4-7) акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Дніпровської обласної філії було надано ОСОБА_2 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти. Відповідно до п. 1.1 надання кредиту здійснювалося одним траншем у сумі 152500,00 грн зі сплатою 12,50 % річних. Відповідно до п.1.2 договору, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки Шкода Super B, 2007 року випуску, сіро-зеленого кольору.

Відповідно до п. 1.1 надання кредиту здійснювалося одним траншем у сумі 152500,00 грн зі сплатою 12,50 % річних.

Згідно з п.1.2 договору, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки Шкода Super B, 2007 року випуску, сіро-зеленого кольору.

20.10.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №991/07-АВ/007 від 03.12.2007 (том 1 а.с. 8) на підставі якої, починаючи з 20.10.2008 відсоткову ставку за користування кредитом було встановлено на рівні 21% річних.

Зобов`язання АТ «Укрсоцбанк», визначені п. 3.1.1 договору були виконані належним чином, що підтверджується меморіальним ордером №50-00 від 03.12.2007 на суму 152500,00 грн (том 1 а.с. 9).

У порушення умов договору кредиту, відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.

Відповідно до п. 4.1 договору кредиту, у разі прострочення строків оплати відсотків, визначених п.2.4 кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.1.1, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.

Відповідно до п. 4.2 договору кредиту у разі порушення відповідачем вимог п.3.3.2-3.3.17 кредитного договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кожен випадок.

Відповідно до п.3.2.3 договору кредиту, кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у разі затриманих позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць (п.3.2.3.1 кредитного договору), у зв`язку з чим, відповідач згідно з п.3.3.8 зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора відповідно до п.3.2.3 кредитного договору про невиконання вимог п.3.2.3.1-3.2.3.6 кредитного договору, повернути в повному обсязі кредит, нараховані відсотки з можливою неустойкою.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ч. 1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості (том 1 а.с. 12-13), згідно з яким станом на 26.01.2016 загальний розмір заборгованості відповідача становить 347687,25 грн, з них: сума заборгованості за кредитом – 99072,73 грн, сума заборгованості за відсотками – 101870,65 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок – 51996,67 грн, пеня передбачена за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок – 30564,78 грн, інфляційні витрати за кредитом – 40421,67 грн, інфляційні витрати за відсотками – 23760,74 грн.

Разом з тим, відповідач заперечувала проти стягнення з нього кредитної заборгованості з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

З пункту 1.1 кредитного договору вбачається, що погашення суми основної заборгованості передбачено щомісячними платежами в сумі 1815,00 грн, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 02.12.2016.

Відповідно до п.2.4.1 кредитного договору вбачається, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Лермонтовському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» в період сплати, за який приймається період з «01» по «10» число місяця наступного за звітним.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторони визначили строк дії кредитного договору, кінцевий строк повернення кредиту до 02.12.2014, а також строки виконання зобов`язань з щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені договором та графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань з щомісячним погашенням платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 та 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Оскільки умовами кредитного договору, укладеним між сторонами передбачені самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотриманням боржником строку погашення кожного чергового платежу(траншу), а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом повернення яких відповідно до умов договору визначена періодичними, щомісячними платежами повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (Постанова Верховного Суду № 61-2233 св від 04.04.2018).

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 та Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява N 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Виписки по особовим рахункам на ім`я ОСОБА_2 до суду не надано.

За таких обставин та з врахуванням того, що з позовом до суду банк звернувся 02.03.2016, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося позивачем, то до позовних вимог слід застосувати строк позовної давності в межах трирічного строку.

Згідно з вищевказаним графіком (п. 1.1 кредитного договору) заборгованість за кредитом (тіло кредиту) з 10.03.2013 по 02.12.2014 становить 38155,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 10.03.2013 по 02.12.2014 становить 12352,68 грн.

До вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат за кредитом та інфляційних витрат за відсотками, суд вважає за необхідне також застосувати строк позовної давності в межах трирічного строку.

А тому, відповідно до розрахунку суду за кредитом на суму 38155,00 грн за період з 10.03.2013 по 02.03.2016 інфляційні витрати становлять 27933,28 грн, та за відсотками на суму 12352,68 грн за період з 10.03.2013 по 02.03.2016 – 9042,90 грн.

Разом з цим, суд, не погоджується з наданим до суду позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором щодо нарахування заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок – 51996,67 грн та пенею, передбаченою за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок – 30564,78 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-116цс13, від 19.03.2014 № 6-20цс14.

Таким чином, судом було розраховано пеню:

-пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (за тілом кредиту в сумі 38155,00 грн) за період з 02.03.2015 по 02.03.2016, яка становить 20102,74 грн;

-пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (за відсотками в сумі 12352,68 грн) за період з 02.03.2015 по 02.03.2016, яка становить 6507,90 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість, визначену умовами кредитного договору, застосувавши строки позовної давності, а саме: суму заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 38155,00 грн, суму заборгованості за відсотками в розмірі 12352,68 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20102,74 грн, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 6507,90 грн, інфляційні витрати за кредитом в розмірі 27933,28 грн, інфляційні витрати за відсотками в розмірі 9042,90 грн.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1711,42 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 16, 256, 260, 261, 266, 267, 512, 526, 610, 612, 614, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 79-82, 133, 141, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позовну заяву акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання кредиту №991/07-АВ/007 від 03.12.2007 в сумі 114094,50 грн (сто чотирнадцять тисяч дев`яносто чотири гривні п`ятдесят копійок), з яких: сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 38155,00 грн (тридцять вісім тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень), сума заборгованості за відсотками в розмірі 12352,68 грн (дванадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні шістдесят вісім копійок), пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20102,74 грн (двадцять тисяч сто дві гривні сімдесят чотири копійки), пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 6507,90 грн (шість тисяч п`ятсот сім гривень дев`яносто копійок), інфляційні витрати за кредитом в розмірі 27933,28 грн (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні двадцять вісім копійок), інфляційні витрати за відсотками в розмірі 9042,90 грн (дев`ять тисяч сорок дві гривні дев`яносто копійок).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1711,42 грн (одна тисяча сімсот одинадцять гривень сорок дві копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р №IBAN- НОМЕР_2 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Повний текст рішення складений 02.03.2021.

Суддя Р.О. Кузнецов