Рішення № 98517312, 23.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року м. Київ № 826/16899/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром Альянс" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром Альянс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401.

В обґрунтування позову, з урахуванням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401 прийняте на підставі необґрунтованого висновку акту перевірки від 12.07.2018 №469/26- 15-14-01-03/37441736 про порушення ТОВ «Енергопром Альянс» вимог статтей 44, 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом не відображення в складі доходів вартості безоплатно отриманих ТМЦ з невідомого джерела походження на підставі винесеного рішення Київського апеляційного адміністративного суду, у зв`язку із наявністю в мотивувальній частині рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/1324/17 фрази, що позивачем не надано документів які б в дійсності підтверджували наявність зв`язку між поставленими ТОВ «Конкорд Лоджистик» товарами з господарською діяльністю ТОВ «Енергопром Альянс».

Позивач зазначає, що із вказаної у акті перевірки аргументації навіть не зрозуміло чи отримано товар з невідомого джерела чи на підставі винесеного рішення суду. Даний висновок відповідача, ґрунтується не на дослідженні первинних документів які складаються за наслідками господарських операції, а на підставі власного тлумачення рішення суду. Контролюючий орган, не маючи жодного первинного документу, не маючи жодного договору, стверджує, що позивач не відобразив в складі доходу вартість товару, отриманого начебто безкоштовно. Посилання на мотивувальну частину рішення суду по справі №826/1324/17 не є належним аргументом, оскільки у своїх висновках суд визнав тільки правомірність складання податкових повідомлень-рішень, інших правових наслідків або юридичних фактів таке рішення не створює.

Правочин купівлі-продажу між ТОВ «Енергопром Альянс» та ТОВ «Конкорд Лоджистик» з придбання товару не визнаний судом недійсним. Документально підтверджений факт придбання товару з компенсацією його вартості у загальному розмірі 1 328 762,47 грн жодним належним чином не спростований. Відповідно діє презумпція правомірності правочину. Безготівкова оплата за товар на банківський рахунок юридичної особи (яка пройшла процедуру державної реєстрації, верифікації в установі банку) є достатнім і належним доказом реального руху активів, пов`язаного саме з оплатою його придбання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Енергопром Альянс» посилаючись на висновки акту від 12.07.2018 №469/26- 15-14-01-03/37441736 згідно яких постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2017 у справі №826/1324/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, документи по взаємовідносинам з ТОВ «Конкорд Лоджистік», визнано такими, що містять недостовірні відомості про здійснені господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між ТОВ «Енергопром Альянс» та ТОВ «Конкорд Лоджистік».

При цьому, згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку станом на 01.10.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 31.03.2018 на складі ТОВ «Енергопром Альянс» обліковуються товари загальною вартістю 1 328 762,47 грн, придбання яких позивачем задокументовано у ТОВ «Конкорд Лоджистік» шляхом здійснення господарських операцій, які визнані нереальними судовими рішеннями у справі №826/1324/17.

Отже, вказані товари загальною вартістю 1 328 762,47 грн фактично безоплатно одержані ТОВ «Енергопром Альянс» з невідомого джерела, оскільки їх придбання у ТОВ «Конкорд Лоджистік» не доведено, що підтверджується рішенням суду.

В той же час, ТОВ «Енергопром Альянс» не відображено в складі доходів вартість безоплатно отриманих ТМЦ з невідомого джерела походження на підставі винесеного Рішення Київського апеляційного адміністративного суду, що й слугувало підставою для прийняття спірного рішення.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Енергопром Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено акт від 12.07.2018 №469/26-15-14-01-03/37441736 у якому зафіксовано порушення ТОВ «Енергопром Альянс» вимог пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, адже ТОВ «Енергопром Альянс» не віднесено до інших операційних доходів безоплатно отримані товари, які обліковуються на складі, на загальну суму 1 328 762 грн., що призвело до заниження доходів, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1 328 762 грн.

На підставі вказаного висновку акту від 12.07.2018 №469/26-15-14-01-03/37441736, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ «Енергопром Альянс» з податку на прибуток на 239 177 грн, а також застосовані штрафні санкції у розмірі 59 794,25 грн.

ТОВ «Енергопром Альянс» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 04.10.2018 №32326/6/99-99-11-01-01-25 вказану скаргу ТОВ «Енергопром Альянс» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401 - без змін.

Позивач не погоджується із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401, вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансово звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригуванні шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому раз відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригуванні шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то у цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4 Закон №996-XIV визначає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

З огляду на положення наведених норм в контексті спірних правовідносин суд зазначає, що у разі якщо платник податків має певні товари, однак у ході перевірки не встановлено наявності первинних документів, що підтверджують придбання таких товарів чи реальності господарських операцій з придбання таких товарів, такі товари визнаються отриманими платником податків безоплатно. Відповідно вартість таких безоплатно отриманих товарів платник податку зобов`язаний до складу доходу та нарахувати відповідні податкові зобов`язання з податку на прибуток.

Стверджуючи про безоплатне отримання ТОВ «Енергопром Альянс» товарів на загальну суму 1 328 762,47 грн відповідач зазначає, що такі товари фактично наявні у позивача, придбання цих товарів задокументовано у ТОВ «Конкорд Лоджистік», однак постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2017 у справі №826/1324/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, документи по взаємовідносинам з ТОВ «Конкорд Лоджистік», визнано такими, що містять недостовірні відомості про здійснені господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між ТОВ «Енергопром Альянс» та ТОВ «Конкорд Лоджистік».

Згідно частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 КАС України відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

З питання застосування норми частини четвертої статті 78 КАС України Верховний Суд вже неодноразово формулював висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно якою преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 05.02.2021 у

справі №815/6356/15.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом досліджено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2017 у справі №826/1324/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, та встановлено, що у ході розгляду вказаної справи, щодо відносин між ТОВ «Енергопром Альянс» та ТОВ «Конкорд Лоджистік», судом при розгляді справи №826/1324/17 встановлено наступні обставини:

1) ТОВ «Енергопром Альянс» укладено з ТОВ «Конкорд Лоджистік» договір від 15.01.2015 №1501.15 щодо поставки обладнання, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію в асортименті, у кількості та за ціною відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець, у свою чергу, - прийняти зазначену продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору. Якість продукції, що постачається має відповідати діючим ГОСТам (ТУ) та вимогам, які звичайно пред`являються до продукції даного виду, і має бути підтверджена сертифікатом якості заводу-виробника (чи іншими документами, що підтверджують якість продукції).

2) Відповідно до специфікації №1 від 15.01.2015 (додаток №1 до договору №1501.15 від 15.01.2015) предметом купівлі-продажу було обладнання на загальну суму 1 328 762,47 грн.

3) На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за договором від 15.01.2015 №1501.15 позивач надав суду копії актів прийому-передачі від 30.01.2015. Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання умов вказаннго договору (в тому числі з тих, що надавалися до перевірки), зокрема: виписок по рахунках ТОВ «Енергопром Альянс» у банківських установах - на підтвердження проведення взаєморозрахунку; документальних доказів (оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків, тощо) - на підтвердження оприбуткування на відповідних рахунках бухгалтерського обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей (товарів); документів, що засвідчують якість придбаних товарів (з урахуванням тієї обставини, що згідно пояснень представника позивача, такі товари досі зберігаються на складі), тощо, представник позивача без поважних причин до суду не надав.

4) Первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Конкорд Лоджистік», є такими, що містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистік».

5) Позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв`язку між поставленими ТОВ «Конкорд Лоджистік» товарами та господарською діяльністю ТОВ «Енергопром Альянс».

Також судом при розгляді справи №826/1324/17 надано правову оцінку вказаним обставинам, а саме, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відображення у податковому обліку ТОВ «Енергопром Альянс» господарських операцій між ТОВ «Конкорд Лоджистік» та ТОВ «Енергопром Альянс» за договором від 15.01.2015 №1501.15.

Разом з цим, суд зазначає, що за змістом вказаних судових рішень у справі №826/1324/17 під час аналізу господарських операцій між ТОВ «Конкорд Лоджистік» та ТОВ «Енергопром Альянс» за договором від 15.01.2015 №1501.15 судом досліджено лише договір від 15.01.2015 №1501.15, специфікацію №1 від 15.01.2015 (додаток №1 до договору №1501.15 від 15.01.2015) та акти прийому-передачі від 30.01.2015.

Водночас, в спростування висновків відповідача про встановлений судовими рішеннями у справі №826/1324/17 факт безкоштовного отримання ТОВ «Енергопром Альянс» товару на загальну суму 1 328 762,47 грн, до позовної заяви у даній справі позивачем також додано копії:

- договору купівлі-продажу від 15.01.2015 №1501.15;

- актів прийому-передачі від 30.01.2015, якими підтверджується передача товару від ТОВ «Конкорд Лоджистик» до ТОВ «Енергопром Альянс» на загальну суму 1 328 762,47 грн;

- договорів відступлення права вимоги (цесії) від 31.05.2016 №3105/16, від 03.08.2016 №0308/16, від 01.09.2016 №0109/16, від 15.03.2017 №1503/17, від 03.07.2017 №03-07/17, згідно яких ТОВ «Конкорд Лоджистик» відступило право вимоги за договором від 15.01.2015 №1501.15;

- виписок з особового рахунку ТОВ «Енергопром Альянс» № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «АБ «Укргазбанк» за 04.03.2015, 07.07.2016, 10.08.2016, 12.09.2016, 10.10.2016, 09.11.2016, 22.03.2017, 11.05.2017, 07.06.2017, 21.07.2017, якими підтверджується проведення часткової оплата за поставлений ТОВ «Конкорд Лоджистик» товар безпосередньо ТОВ «Конкорд Лоджистик», а також перерахування коштів новим кредиторам згідно договорів відступлення права вимоги (цесії) від 31.05.2016 №3105/16, від 03.08.2016 №0308/16, від 01.09.2016 №0109/16, від 15.03.2017 №1503/17, від 03.07.2017 №03-07/17;

- виписки з субрахунку 281 «Товари на складі» рахунку 28 «Товари» за 30.01.2015 у розрізі номенклатури, складів, податкового призначення;

- оборотно-сальдової відомості ТОВ «Енергопром Альянс» по рахунку 281 (склад оренда ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова) у розрізі номенклатури, складів, податкового призначення за 30.01.2015, за січень 2015 року - грудень 2017 року;

- виписки з рахунку 631 ТОВ «Енергопром Альянс» за січень 2015 року;

- інвентаризаційного опису ТОВ «Енергопром Альянс» від 01.11.2017, яким підтверджено фактична наявність товару.

Щодо можливості врахування вказаних документів під час розгляду даної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другом пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платник податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 640/6667/19 Верховний Суд звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики застосування вищенаведених норм ПК України Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. У постановах від 21.07.2020 у справі № 815/986/16, від 11.02.2021 у справі №820/10136/15 Верховним Судом сформовано висновки відповідно до яких:

- надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів;

- ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим та четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №820/10136/15 Верховний Суд зауважив, що коли платник не надає документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу виникають законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2021 у справі №826/13307/17 висловив аналогічну правову позицію та вказав, що відповідно до частини 2 статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

У постанові від 29.05.2020 у справі №826/27811/15 Верховний Суд зауважив, що норма абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

В акті перевірки від 12.07.2018 №469/26-15-14-01-03/37441736 зазначено, що з метою отримання пояснень та їх документального підтвердження щодо відображення в складі доходів вартості ТМЦ, які обліковуються в залишках на складі, позивачу вручено запит від 05.07.2018 №8.

У відповідь на вказаний запит від 05.07.2018 №8 ТОВ «Енергопром Альянс» повідомлено, що документи щодо придбання товару у ТОВ «Конкорд Лоджистик» надавались в період до 01.10.2016 при проведенні попередньої планової перевірки, а залишки ТМЦ на складах підтверджено актами щорічних інвентаризацій.

При цьому, позивач не заперечує вказане твердження. Матеріали справи не містять доказів, а позивач не зазначає про те, що до перевірки або після її завершення, але до прийняття спірного рішення, подавав контролюючому документи на підтвердження господарських відносин із щодо придбання товару у ТОВ «Конкорд Лоджистик» за договором від 15.01.2015 №1501.15.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що висновки акту перевірки від 12.07.2018 №469/26-15-14-01-03/37441736 не ґрунтуються на безпосередньому дослідженні первинних документів щодо відносин ТОВ «Енергопром Альянс» та ТОВ «Конкорд Лоджистик», адже у зв`язку із відмовою позивача надати такі документи контролюючий орган був позбавлений можливості дослідити такі документи.

Встановлено, що результати попередньої планової перевірки ТОВ «Енергопром Альянс» були предметом судового дослідження у справі №826/1324/17, судовими рішеннями у якій встановлено, що на підтвердження господарських відносин із щодо придбання товару у ТОВ «Конкорд Лоджистик» за договором від 15.01.2015 №1501.15 ТОВ «Енергопром Альянс» надано договір від 15.01.2015 №1501.15, специфікацію №1 від 15.01.2015 (додаток №1 до договору №1501.15 від 15.01.2015) та акти прийому-передачі від 30.01.2015.

З урахуванням зазначеного та наведених правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що станом на час формування податкової звітності за результатом відносин із ТОВ «Конкорд Лоджистик» у ТОВ «Енергопром Альянс» були наявні виключно договір від 15.01.2015 №1501.15, специфікація №1 від 15.01.2015 (додаток №1 до договору №1501.15 від 15.01.2015) та акти прийому-передачі від 30.01.2015. При цьому, всі інші копії документів, додані ТОВ «Енергопром Альянс» до позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401, не відповідають вимозі щодо допустимості доказів, а тому не можуть враховуватись судом в якості первинних документів під час розгляду даної справи.

Водночас, у ході розгляду справи №826/1324/17 суди встановили, що вказані документи (договір від 15.01.2015 №1501.15, специфікація №1 від 15.01.2015 (додаток №1 до договору №1501.15 від 15.01.2015) та акти прийому-передачі від 30.01.2015) містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистік». Позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв`язку між поставленими ТОВ «Конкорд Лоджистік» товарами та господарською діяльністю ТОВ «Енергопром Альянс».

Наданий позивачем висновок експертного економічного дослідження від 24.09.2018 №1031/21501 суд не може врахувати як належний доказ у даній справі, адже за змістом вказаного висновку експертне дослідження проводилось на підставі усіх наявних у позивача документів, у тому числі тих, які додані до позовної заяви у даній справі та які в силу пункту 44.6 статті 44 ПК України вважаються відсутніми у ТОВ «Енергопром Альянс» на час складення відповідної звітності, а також тих, які у судових рішеннях у справі №826/1324/17 визнані такими, що містять недостовірні відомості.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що факт придбання ТОВ «Енергопром Альянс» у ТОВ «Конкорд Лоджистік» обладнання на загальну суму 1 328 762,47 грн документально не підтверджений. При цьому, фактична наявність вказаного обладнання у ТОВ «Енергопром Альянс» за відсутності належних доказів його придбання, свідчить про безоплатне отримання позивачем такого обладнання.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок акту перевірки від 12.07.2018 №469/26-15-14-01-03/37441736 про безоплатне отримання ТОВ «Енергопром Альянс» товару на загальну суму 1 328 762,47 грн без нарахування відповідних зобов`язань з податку на прибуток підприємств. Як наслідок, відповідачем правомірно здійснено донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 239 177 грн на дохід у сумі 1 328 762,47 грн та застосовано штрафні у зв`язку із таким донарахуванням у розмірі 59 794,25 грн на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 №0010591401, що свідчить про правомірність вказаного рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Енергопром Альянс» не доведено факту порушення його прав у межах спірних правовідносин, а встановлені судом обставини свідчать про протилежне. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром Альянс» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром Альянс» (місцезнаходження юридичної особи: 03680, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 51А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37441736).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак