Ухвала суду № 98514614, 22.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

22 липня 2021 року № 320/8474/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №0045685-1303-2650 від 29.06.2021.

21.07.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у такий спосіб:

- зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві №0045685-1303-2650 від 29.06.2021 до набрання чинності рішенням у даній справі;

- заборонити Головному управління ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23", визначеного у податковій вимозі №0045685-1303-2650 від 29.06.2021, у т.ч. щодо стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває у податковій заставі, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що спірною податковою вимогою йому було визначено до сплати податковий борг у розмірі 12555461,89 грн., у тому числі 2950895,33 грн. податкового зобов`язання, 584831,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 9019735,31 грн. пені.

Позивач зазначив, що зі змісту спірної вимоги вбачається, що на суму боргу з податку на прибуток підприємств в сумі 1437595,37 грн. (штрафна санкція - 203397,75 грн.) нараховано пеню у розмірі 4335908,80 грн., а на суму боргу з податку на додану вартість в сумі 1513299,96 грн. (штрафна санкція - 381433,50 грн.) нараховано пеню в сумі 4683826,51 грн.

Позивач зауважив, що відповідачем порушено вимоги статті 129 Податкового кодексу України, в результаті чого нарахування на підставі спірної вимоги пені здійснювалось за завищеною ставкою.

Позивач наголосив на тому, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить неможливість виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду даної справи, у разі задоволення позову, оскільки на той час діяльність товариства вже буде заблоковано, накладено арешти на банківські рахунки, що, в свою чергу, завдасть позивачу тяжких та незворотних наслідків.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 призначено судове засідання по розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про забезпечення позову на 22.07.2021 о 16:30 год.

У судове засідання, призначене на 22.07.2020, з`явився представник заявника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23", який підтримав подану заяву у повному обсязі.

Головне управління ДПС у м. Києві явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки суду не повідомило, про дату, час та місце проведення судового засідання було проінформовано належним чином шляхом направлення тексту ухвали на офіційну електронну адресу, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

У судовому засіданні за згодою позивача було постановлено усну ухвалу про заміну відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві як юридична особа (ідентифікаційний код 43141267), на його правонаступника – Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України (ідентифікаційний код 44116011).

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 78022699).

Як було вказано вище, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить неможливість виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду даної справи, у разі задоволення позову, з огляду на те, що діяльність товариства буде заблоковано, на банківські рахунки товариства будуть накладні арешти, що завдасть позивачу тяжких та незворотних наслідків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкову вимогу від 29.06.2021 №0045685-1303-2650, якою позивачу визначено до сплати податковий борг на загальну суму 12555461,59 грн.

У вказаній вимозі контролюючий орган вимагає термінової сплати суми податкового боргу.

Вказана вимога містить застереження, що у разі несплати позивачу суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи щодо стягнення податкового боргу.

Крім того, Головне управління ДПС у м.Києві листом від 02.07.2021 №65247/6/26-15-13-03-10 повідомило позивачу, що у разі непогашення позивачем відповідної суми податкового боргу контролюючим органом будуть вжиті заходи, встановленні Податковим кодексом України, а саме:

- зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (п.91.4 статті 91 Податкового кодексу України);

- арешт коштів на суму податкового боргу (п.п.20.1.33 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України);

- адміністративний арешт майна (п.п.94.2.7 п.94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

У зв`язку з цим, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, контролюючий орган запропонував позивачеві протягом пятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою наступні документи:

- баланс (звіт про фінансовий стан) за останній звітний період з детальною розшифровкою значень рядків активу балансу, у тому числі дебіторської заборгованості в розрізі дебіторів;

- документи, які свідчать, що активи не можуть бути предметом податкової застави.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов`язки, визначені цим Кодексом.

Пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.95.1 ст.95 ПК України).

Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у значних витратах позивача, у разі подальшого вчинення контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі спірної податкової вимоги.

При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа “Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії” та “Libert проти Бельгії”).

У справі “Мікалефф проти Мальти” Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа “Меркіка та інші пороти Мальти”).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді можливого вжиття контролюючим органом заходів, направлених на погашення податкового боргу, існування якого позивач заперечує, що входить до предмета доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, оскільки податковою вимогою від 29.06.2021 №0045685-1303-2650 позивача попереджено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу.

Суд вважає, що обрані позивачем види заходів забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із заявленими позовними вимогами і відповідають меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у м.Києві від 29.06.2021 №0045685-1303-2650 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Крім того, суд вважає, що належним способом забезпечення позову у даній справі є також встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, продаж майна), визначеного у податковій вимозі від 29.06.2021 №0045685-1303-2650 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 у справі №810/3306/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75592543).

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 22.07.2021 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у м.Києві від 29.06.2021 №0045685-1303-2650 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

3. Заборонити Головному управлінню ДПС у м.Києві вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі, тощо), визначеного у податковій вимозі від 29.06.2021 №0045685-1303-2650, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" (ідентифікаційний код 35329851, місцезнаходження: 08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Тарасівка, вул.Київська, буд.1, офіс 4).

5. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 23 липня 2024 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 23.07.2021.

Суддя Дудін С.О.