Рішення № 98514484, 22.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м.Київ №320/1233/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтопром 2011" до Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтопром 2011" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 №230337.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною постановою до позивача за перевищення габаритно-вагових нормативів застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн. відповідно абзацу 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач не погоджується з правомірністю застосування штрафу та зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення габаритно-вагового контролю не було враховано властивості вантажу, що перевозився - насіння кукурудзи насипом, який є сипучим, що зумовлює можливість його переміщення по всім осям під час руху транспортного засобу та відповідно, впливає на осьове навантаження.

Крім того, позивач зауважив, що на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу. При цьому позивач повідомив, що співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було відмовлено водію у здійсненні повторного габаритно-вагового контролю після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Також позивач стверджує, що посадовими особами відповідача на вимогу водія не були надані документи, які б підтверджували повірку і сертифікацію вагового пункту, а у складених відповідачем за результатами габаритно-вагового контролю документах також відсутня інформація щодо вагового комплексу, за допомогою якого було здійснено зважування транспортного засобу. Позивач зазначив, що після проведеного габаритно-вагового контролю його транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не сплачувалась, а транспортний засіб продовжив свій рух, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач звернув увагу на те, що контролюючим органом не було повідомлено ТОВ "Техавтопром 2011" про дату та час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача права бути присутнім під час розгляду справи, надати відповідні докази, висловити заперечення тощо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю автомобілю марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено , що навантаження на строєну вісь склало 25,9 т при нормативно допустимому 24 т, що свідчить про порушення позивачем вимог 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому, відповідач наголосив на тому, що відсутність спеціальної методики для проведення зважування сипучих вантажів не є підставою, яка звільняє від відповідальності за порушення перевізником відповідних нормативів. Відповідач зазначив, що ним було належним чином повідомлено позивача про розгляд справи про порушення. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірна постанова була прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надав відповідь на відзив, у якій наполягав на визнанні постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - відсутність методики щодо зважування сипучих подільних вантажів; відсутність працівника поліції при здійсненні габаритно-вагового контролю; відсутність інформації про найменування, модель, серійний номер габаритно-вагового комплексу у довідці про результати здійснення вагового контролю; відсутність чіткої формуліровки правопорушення позивача; невручення водієві документів за наслідками габаритно-вагового контролю; неповідомлення про час та місце розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтопром 2011" (ідентифікаційний код 36403265, місцезнаходження: 09400, Київська обл., Ставищенський р-н., смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд.9) 19.12.2011 зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2020 (а.с.20).

Згідно наказу №1 від 19.12.2011 директором позивача є ОСОБА_1 (а.с. 21).

Позивачеві на праві приватної власності належать наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки Mercedes-Benz моделі ACTROS 1844, тип ТЗ - спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е, № шасі - НОМЕР_2 , загальний вантажний сідловий тягач-Е, випуску 2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 19.10.2018, дата першої реєстрації - 30.10.2007 (а.с. 18);

- загальний напівпричіп -н/пр-контейнеровоз - Е, марки KRONE, 2003 року випуску, модель - SDP 27, № шасі - НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого 28.12.2018, дата першої реєстрації - 28.07.2010 (а.с. 19).

01.12.2020 інспекторами Південного міжрегіонального управління Укрстансбезпеки відповідно до направлення на рейдову перевірку №026455 від 27.11.2020, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів (а.с. 144).

01.12.2020 на ділянці дороги М-05 "Київ-Одеса" км 452+811 співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено автомобіль марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE моделі SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 , для здійснення габаритно-вагового контролю.

Водієм транспортного засобу був ОСОБА_2 .

За результатами проведення зважування було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій вказано, що навантаження на осі є таким: 1) 7,37 тон; 2) 9,86 тон; 3) 8,82 тони; 4) 8,47 тон; 5) 8,61 тон. Повна маса транспортного засобу - 43,13 тон (а.с. 141, 139).

Відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.12.2020 №037990, у якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що фактична маса складає 43,13 тони при нормативно допустимій масі у 44 тон; навантаження на строєну вісь становить 25,9 тони при нормативно допустимій масі у 24 тони (а.с. 140).

Відповідно до складеного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2020 №б/н позивачем було перевищено допустиме навантаження на строєну вісь - на 8,64% (а.с. 142).

Крім того, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2020, яким зафіксовано порушення ТОВ "Техавтопром 2011" вимог абз. 14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% (на 8,64%) при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі цих обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 12.01.2020 прийнято постанову №230337 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с.15).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктами 2 та 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників

здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно з пунктами 1, 3, та 4, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпек, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено вище, за результатами проведення контролюючим органом габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який перебував у тимчасовому користуванні ТОВ "Техавтопром 2011", було встановлено таке навантаження на осі:

- одиночна вісь - 7,37 тони (11 тон - нормативно допустиме навантаження);

- здвоєна вісь - 9,86 тони (11 тон - нормативно допустиме навантаження);

- строєна вісь - 25,9 тони (24 тони - нормативно допустиме навантаження).

Повна маса транспортного засобу - 43,13 тони (44 тон - нормативне допустиме навантаження).

У розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.12.2019 №026582 відповідач зазначив, що позивачем було перевищено:

- навантаження на строєну вісь на 8,64%.

З матеріалів справи вбачається, що спірною постановою позивачу нарахований штраф у розмірі 8500,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону №2344.

Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на строєну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344, у зв`язку з чим суд визнає непереконливими твердження позивача про можливість застосування такого штрафу виключно у разі перевищення загальної маси транспортного засобу над допустимою.

Водночас, досліджуючи обставини визначення відповідачем допущеного ТОВ "Техавтопром 2011" перевищення навантаження на строєну вісь на 8,64%, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював перевезення пшениці, тобто сипучого вантажу, про що свідчить товарно-транспортна накладна №526 від 01.12.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №037990 від 01.12.2019.

Отже, оскільки транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що створює перешкоди для точного визначення навантаження на осі транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Отже, повторне зважування вантажу проводиться якщо є сумніви щодо правильності першого зважування, а також на вимогу перевізника.

Суд звертає увагу на те, що оскільки перевищення навантаження було встановлено лише щодо строєної осі та лише на 1,9 тони, у той час як навантаження на одиночну вісь дорівнювало 7,37 тони (11 тон - нормативно допустиме навантаження), а на здвоєну ось - 9,86 тони (11 тон - нормативно допустиме навантаження), вчинення водієм дій по розподіленню сипучого вантажу між осями дійсно надало б можливість привести у відповідність габаритно-вагові параметри.

Однак, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем можливості водію розподіли вантаж рівномірно по осям, а також врахування цієї можливості під час розгляду справи про порушення ТОВ "Техпромторг 2011" норм статті 60 Закону №2344.

У зв`язку з цим, суд вважає, що висновки відповідача щодо наявності відповідних порушень не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи.

Стосовно тверджень позивача про відсутність на момент проведення габаритно-вагового контролю відповідного транспортного засобу методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин така методика Мінекономрозвитку дійсно не була затверджена.

Проте, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75673434) та від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).

У зв`язку з цим, суд вважає, що проведення посадовими особами Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу із сипучим вантажем за відсутності відповідної методики зважування є правомірним та обґрунтованим.

Також суд вважає непереконливими посилання позивача на ненадання відповідачем на вимогу водія документів, які б підтверджували повірку і сертифікацію вагового пункту, а також відсутність у складених відповідачем за результатами габаритно-вагового контролю документах інформації щодо вагового комплексу, за допомогою якого було здійснено зважування.

Так, відповідно до пунктів 12-14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Відповідачем до відзиву було долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М05904920 від 20.05.2020, видане Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП "Київоблстандартметрологія", назва та умовне позначення - ваги автомобільні електронні, виробник: фірма "ESIT", Турція (а.с. 147).

У свідоцтві вказано, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь".

Вказаний документ, який був чинним до 19.02.2020, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що засіб вимірювання відповідає метрологічним та технічним вимогам.

Як вбачається з реєстру затверджених типів ЗВТ (засобів вимірювальної техніки), який є загальнодоступним, Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі умовне позначення AR-WIM, виробництва ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT VE TICARET LTD, Туреччина - включений до даного Реєстру, номер сертифіката перевірки типу - UA.TR.001 84-18, дата видачі сертифіката перевірки типу - 21.06.2018, строк дії сертифіката перевірки типу - 20.06.2028. Вказана інформація міститься на сайті ДП «Укрметртестстандарт» за посиланням: https://ukrcsm.kiev.ua/index.php/en/services-ua/metrology-ua/regestry-metrology-ua.

Наведеними вище правовими нормами вимагається періодична повірка (метрологічна атестація) такого обладнання, тобто має бути проведена або метрологічна атестація, або періодична повірка ЗВТ.

Крім того, суд наголошує на тому, що діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вимірювальної техніки, за допомогою якої здійснювалось зважування транспортного засобу, у той час як свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить про можливість його використання до 20.05.2021.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).

За викладених обставин, суд не бере до уваги доводи позивача щодо зважування автомобіля вагами, показання яких неможна вважати достовірними.

Щодо посилань позивача на те, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували, плата за проїзд не сплачувалась, а транспортний засіб продовжив свій рух, суд зазначає, що така бездіяльність відповідача не оскаржується позивачем та не впливає на правомірність винесеної постанови.

Окрім того, відповідно до Порядку №879, право вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладено на відповідні підрозділи Національної поліції України, які також присутні при габаритно-ваговому контролі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).

Стосовно посилань позивача на недотримання відповідачем порядку повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом з повідомленням.

Отже, розгляд справи про порушення у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання можливий лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено повідомлення, адресоване ТОВ "Техавтопром 2011", в якому зазначено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом відбудеться 12.01.2020 о 09:30 до 16:00 год. в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, пр-т. Науки, 57 (2-й поверх, каб.10).

На підтвердження доказів направлення вищевказаного повідомлення відповідач надав суду список направлень листів рекомендованої поштової кореспонденції та фіскальний чек від 24.12.2020 №00001 із штрихкодовим ідентифікатором №215600426655, а також роздруковану інформацію з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" про отримання позивачем рекомендованої поштової кореспонденції 29.12.2020 (а.с. 148, 149, 150-151).

Водночас, позивач спростовує факт отримання ним зазначеного рекомендованого повідомлення, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 КАС України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Згідно з пунктом 62 цих Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 94 Правил визначено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

За таких обставин, допустимим доказом належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду його справи про порушення є примірник відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, допустимий доказ належного повідомлення позивача, а саме: примірник відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає, що позивача не було проінформовано про розгляд його справи про порушення вимог статті 60 Закону №2344, що позбавило його можливості права бути присутнім під час розгляду справи, надати відповідні докази, висловити заперечення тощо.

Суд зазначає, що право бути почутим є ключовим принципом належного управління в демократичній державі. У тих випадках, коли існує прямий або несприятливий вплив на права чи інтереси будь-якої особи, її потрібно своєчасно та належно проінформувати про це, для того, щоб вона мала можливість підготувати відповідні звернення. Такі звернення можна підготувати письмо або висловити усно на слуханнях або зустрічах. У будь-якому разі такі звернення можуть містити документальні докази, висновки та/або заяви. Важливо, щоб особи мали достатньо часу для надсилання звернень до ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень.

Перевірка адміністративними судами дотримання суб`єктами владних повноважень права особи «бути почутою» є обов`язковою, що безпосередньо закріплено в пункті 9 частини другої статті 2 КАС України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

Отже, враховуючи існування загрози настання негативних для позивача наслідків у вигляді майнових втрат, суд вважає, що забезпечення його права взяти участь при прийнятті спірного рішення є обов`язковою передумовою його правомірності.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення, що позбавило позивача можливості «бути почутим», взяти участь при прийнятті спірного рішення, надати докази, висловити зауваження та заперечення тощо, суд вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. згідно квитанції №5 від 29.01.2021 (а.с. 22).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 №230337.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтопром 2011" (код ЄДРПОУ - 36403265, місцезнаходження: 09400, Київська обл., Ставищенський р-н., смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд.9) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.