Рішення № 98514418, 22.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Справа № 280/3260/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.44; код ЄДРПОУ 19282314),

Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.4),

Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04053, м.Київ, вул.В.Коцюбинського, 9; код ЄДРПОУ 38260065)

про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі – відповідач 1, КУ «ОЦМСЕ» ЗОР), Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі – відповідач 2, Обласна МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі – відповідач 3, ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ»), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 3 та відповідача 1 щодо не розгляду скарг позивача від 24.02.2021 року та від 03.11.2020 року;

2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 у формі довідки від 26.08.2020 про невизнання позивача на підставі огляду від 26.08.2020;

3) зобов`язати відповідача 2 встановити позивачу, інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-VІІІ від 13 березня 2018 року);

4) зобов`язати відповідача 2 встановити позивачу II групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності відповідачем 2, тобто з 26.08.2020 відповідно до положень частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-VІІІ від 13 березня 2018 року).

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на підставі акту огляду Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР від 29.05.2019 позивачу встановлена III групу інвалідності, з причини: захворювання пов`язане з захистом Батьківщини. За результатами повторного огляду позивача встановлено, що показань для встановлення групи інвалідності не виявлено, про що 26.08.2020 складена спірна довідка. Не погодившись з таким висновком, 03.11.2020 позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України зі скаргою та просив визнати незаконними дії Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР щодо відмови у призначенні йому відповідної групи інвалідності, зобов`язати провести повторну комісію та встановити II групу інвалідності безстроково. У відповідь позивач отримав лист, в якому зазначено, що медико-експертна справа останнього направлена до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ», який зобов`язано проінформувати заявника в установлений законодавством строк. Крім того, 24.02.2021 позивач з порушеного питання звернувся до Міністерства соціальної політики України, однак його звернення направлено до Міністерства охорони здоров`я України. У березні 2021 року позивач отримав лист, у якому повідомлено, що строк оскарження спірного рішення минув. Позивач не погоджується, з тим, що ним пропущений строк оскарження спірного рішення в досудовому порядку, та вважає, що відповідач 1 та відповідач 3 допустили протиправну бездіяльність щодо не розгляду його скарг. Крім того, з посиланням на норми Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі - №2961-IV), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі – Положення №1317), Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі – Інструкція №561), просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у формі довідки від 26.08.2020 про невизнання позивача особою з інвалідністю на підставі огляду від 26.08.2020 та зобов`язати відповідача 2 встановити позивачу II групу інвалідності безстроково.

Ухвалою суду від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.05.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновлено такий строк, відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи

31.05.2021 представник відповідача 1 та відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Обласною МСЕК №2 №КУ «ОЦМСЕ» ЗОР на підставі акту огляду МСЕК №50 від 29.05.2019 ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності, з причини: захворювання так, пов`язане із захистом Батьківщини. Група інвалідності встановлена на строк до 01.06.2020. Також, хворому встановлено 45% ступеня втрати професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням, так, пов`язаним із захистом Батьківщини. В період з 23.07.2020 по 31.07.2020 позивач був обстежений в умовах Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м.Дніпро. Наявна патологія серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату обмежують життєдіяльність позивача: до трудової діяльності - 0 ст., самостійного пересування - 0 ст., до самообслуговування - 0 ст., орієнтації - 0 ст., навчання - 0 ст., спілкування - 0 ст., до контролю за своєю поведінкою - 0 ст., що згідно з Положенням №1317 не дає підстав для встановлення позивачеві будь-якої групи інвалідності. В подальшому, Обласною МСЕК №2 №КУ «ОЦМСЕ» ЗОР на підставі акту огляду МСЕК №115 від 08.07.2020 за результатами повторного огляду ОСОБА_1 група інвалідності встановлена не була. Позивачу видана довідка встановленого зразка про невизнання його особою з інвалідністю. Позивачем не надано жодних належних доказів (медичної документації), які б спростовували висновки Обласної МСЕК №2 №КУ «ОЦМСЕ» ЗОР про відсутність підстав для встановлення групи інвалідності. У позивача відсутні захворювання, передбачені Інструкцією №561, за наявності яких встановлюється ІІ група інвалідності. У спірних правовідносинах відповідач 1 та відповідач 2 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, звернув увагу, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності КУ «ОЦМСЕ» ЗОР щодо не розгляду скарг позивача від 24.02.2021 та від 03.11.2020 заявлені безпідставно, оскільки вказані скарги подавались до Міністерства охорони здоров`я України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 3 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, заяв або клопотань не подавав, на адресу відповідача 3 двічі направлялась ухвала про відкриття провадження у справі від 17.05.2021 разом копією позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку, яка повернута без вручення 22.05.2021 з відміткою «адресат вибув», та 05.06.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Розглянувши наявні матеріали, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.10.2015.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №36 від 15.03.2019, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС України, ОСОБА_1 має діагноз: хронічний вертеброгенний шийний та попереково-крижовий радикуліт з частими загостреннями з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., ст.2, ризик 3 Гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей. Початкові прояви недостатності мозкового кровообігу. ІХС: дифузний кардіосклероз з минучим порушенням ритму за типом пароксизмів шлуночкової тахікардії. Гіперхолестеринемія. СН І cт. Захворювання, так, пов`язане з захистом Батьківщини. Розповсюджений остеохондроз міжхребцевих дисків шийного, грудного та попереково- крижового відділів хребта, протрузії та кили С4-С5, С5-С6, Th7-Th9, L5-S1 з незначним порушенням функції, больовий синдром. Двобічний гонартроз I cm., больовий синдром зліва. Гастродуоденальнарефлюксна хвороба. Ковзна езофагеальна кила. Ерозивнийрефлюкс-езофагіт «В». Нр(+). Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно направлення на МСЕК від 23.04.2019, виданого Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області», позивача направлено на медико-соціальну експертизу з метою встановлення групи інвалідності.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії АВ 1019307 від 29.05.2019 позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з із захистом Батьківщини, інвалідність встановлена до 01.06.2020, дата чергового переогляду 29.05.2020.

Позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 45 %, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ №0009817 від 29.05.2019.

Під час повторного медичного огляду Обласною МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР позивачу не встановлено групу інвалідності, що підтверджується актом огляду МСЕК від 08.07.2020.

На прохання позивача, останній направлений МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на консультацію.

Згідно консультативного висновку Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №3277 наявна у хворого ОСОБА_1 патологія серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату обмежують життєдіяльність позивача: до трудової діяльності - 0 ст.; до самостійного пересування - 0 ст.; до самообслуговування - 0 ст.; орієнтації - 0 ст.; навчання - 0 ст.; спілкування - 0 ст.; до контролю за своєю поведінкою - 0 ст.

Відповідно до довідки Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР від 26.08.2020 показань для встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 не виявлено.

Не погодившись з рішенням відповідача 2, оформленим у формі довідки від 26.08.2020, позивач подав на ім`я Міністра охорони здоров`я України скаргу від 03.11.2020, у якій просив визнати протиправними дії комісії КУ «ОЦМСЕ» ЗОР щодо відмови у призначенні відповідної групи інвалідності та зобов`язати провести повторну комісію та встановити ІІ групу інвалідності безстроково.

Листом від 24.12.2020 №03-06/017301//15360-зв Міністерство охорони здоров`я України направило звернення ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. За змістом листа, Міністерство охорони здоров`я України просить розглянути порушені у зверненні питання та направити медико-експертну справу до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» відповідно до порядку оскарження рішення МСЕК.

Листом від 26.02.2021 №030/128 Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації повідомив позивача, що за інформацією КУ «ОЦМСЕ» ЗОР ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини та 45% втрати працездатності. У черговий термін переогляду, 08.07.2020 ОСОБА_1 був оглянутий фахівцями обласної МСЕК №2, з 23.07.2020 по 31.07.2020 обстежений в умовах Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м.Дніпро. Наявна патологія серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату обмежують життєдіяльність ОСОБА_1 : до трудової діяльності - 0 ст., самостійного пересування - 0 ст., до самообслуговування - 0 ст., орієнтації - 0 ст., навчання - 0 ст., спілкування - 0 ст., до контролю за своєю поведінкою - 0 ст., що згідно з Положенням №1317, Інструкцією №561, не дає підстав для встановлення ОСОБА_1 однієї з груп інвалідності. 26.08.2020 ОСОБА_1 видано довідку встановленого зразка про невизнання особою з інвалідністю. Враховуючи вищенаведене, згідно з пунктом 24 Положення №1317 термін оскарження прийнятого рішення минув. Таким чином, для розгляду поставленого питання, ОСОБА_1 необхідно звернутися до закладу охорони здоров`я для оформлення медичних документів на МСЕК. Після надходження ОСОБА_1 буде оглянутий фахівцями обласної МСЕК №2 та у раз необхідності, для прийняття остаточного експертного висновку, медичні документи ОСОБА_1 будуть направлені до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ».

Крім того, позивач звернувся із скаргою від 24.02.2021 до Міністерства соціальної політики України, у якій просив визнати протиправними дії комісії КУ «ОЦМСЕ» ЗОР щодо відмови у призначенні позивачу відповідної групи інвалідності, зобов`язати провести повторну комісію та встановити ІІ групу інвалідності безстроково.

У відповідь позивач отримав лист Міністерства соціальної політики України від 02.03.2021 №1845/0/97-21/314 від 02.03.2021, яким повідомлено, що звернення ОСОБА_1 від 24.02.2021 направлено до Міністерства охорони здоров`я України на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Не погодившись рішенням відповідача 2 про невизнання позивача особою з інвалідністю, оформленим у формі довідки від 26.08.2020, та вважаючи бездіяльність відповідача 1 та відповідача 3 щодо не розгляду скарг позивача від 03.11.2020 та від 24.02.2021 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності, визначає Закону № 2961-IV.

У статті 1 Закону № 2961-IV наведено визначення термінів:

- особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відповідно до вимог статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей-лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Частиною 13 цієї статті встановлено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає положення №1317.

Згідно абзацу 1 пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами пункту 12 Положення №1317 Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

За положеннями пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

У пунктах 17, 18 Положення №1317 закріплено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Пунктом 19 Положення №1317 передбачено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

За приписами пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

За змістом пункту 24 Положення №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями врегульовано Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 26 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

За змістом пункту 27 вказаного положення підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

Пунктом 1.10 Інструкції №561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, виходячи з приписів зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а (адміністративне провадження № К/9901/19298/20), при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку з незгодою позивача із рішенням Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, оформленим у формі довідки від 26.08.2020, якою встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні медичні показання для встановлення групи інвалідності. При цьому, позивач вважає, що у відповідності до частини 13 статті 7 Закону №2961-IV відповідач 2 зобов`язаний встановити йому ІІ групу інвалідності.

За положеннями статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суд зазначає, що за змістом позовної заяви позивач не вказує на порушення відповідачем 2 процедури прийняття рішення Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, оформленого у формі довідки від 26.08.2020, у позовній заяві відсутні посилання на конкретні обставини, які свідчать про порушення відповідачем 2 норм Положення №1317, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Інструкції №561 при прийнятті спірного рішення.

Судом таких обставин також не встановлено.

З огляду на вказане та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, оформленого у формі довідки від 26.08.2020, та як наслідок відсутні будь-які підстави для зобов`язання відповідача 2 встановити позивачу II групу інвалідності безстроково з 26.08.2020.

Щодо посилання позивача на положення частини 13 статті 7 Закону №2961-IV, слід зазначити таке.

Так, за змістом вказаної норми особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Суд зазначає, що з аналізу вказаної норми слідує, що однією з необхідних умов для встановлення групи інвалідності безстроково та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи, є наявність поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отримання ушкоджень, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, однак у спірному випаду позивач визнаний таким, що не має показань для встановлення йому інвалідності взагалі.

При цьому, рішення МСЕК щодо встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності на період з 29.05.2019 до 01.06.2020 первинно, не є предметом даного спору.

Відтак, наведена норма Закону №2961-IV в контексті спірних правовідносин на позивача не розповсюджується.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КУ «ОЦМСЕ» ЗОР та ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ», суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 23, 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Отже, рішення обласної МСЕК може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров`я України, при цьому останнє за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає, зокрема, Центральній медико-соціальній експертній комісії, повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.

Як встановлено судом, скаргу від 03.11.2020 позивач направив до Міністерства охорони здоров`я України, яке листом від 24.12.2020 №03-06/017301//15360-зв направило звернення ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації з метою розгляду порушених у зверненні питань та направлення медико-експертної справи до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» відповідно до порядку оскарження рішення МСЕК.

Разом з тим, з аналізу змісту листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 26.02.2021 №030/128 слідує, що у задоволенні скарги позивача відмовлено у зв`язку з пропуском строку оскарження рішення МСЕК, що свідчить про те, що матеріали скарги позивача не направлялись до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ».

Матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження того, що скарга позивача від 03.11.2020 була направлена до ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» та отримана останнім.

Також відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що скарга ОСОБА_1 від 03.11.2020 була направлена на адресу КУ «ОЦМСЕ» ЗОР та отримана останнім.

Суд зауважує, що ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» та КУ «ОЦМСЕ» ЗОР є самостійними та окремим юридичними особами, та за відсутності доказів направлення та вручення вказаним установами скарги від 03.11.2020, позовні вимоги про визнання їх бездіяльності щодо не розгляду вказаної скарги є безпідставними.

Щодо скарги позивача від 24.02.2021, слід зазначити, що за встановленими обставинами вказана скарга направлена позивачем до Міністерства соціальної політики України, яке на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» перенаправило скаргу до Міністерства охорони здоров`я України.

При цьому, матеріали справи також не містять доказів направлення скарги від 24.02.2021 на адресу ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» та КУ «ОЦМСЕ» ЗОР.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності КУ «ОЦМСЕ» ЗОР та ДЗ «ЦМСЕК МОЗ УКРАЇНИ» щодо не розгляду скарг позивача від 24.02.2021 року та від 03.11.2020 року є необґрунтованими та безпідставними, що зумовлює відмову у задоволенні таких вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.44; код ЄДРПОУ 19282314), Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.4), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04053, м.Київ, вул.В.Коцюбинського, 9; код ЄДРПОУ 38260065) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 22.07.2021.

Суддя М.О. Семененко