Рішення № 98513464, 13.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3822/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Гуріної Л.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІР» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНІР» (далі – позивач, ТзОВ «ВІНІР») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – відповідач, ГУДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2021 №0003800703, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) на 32853,75 грн; №0003770703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331426,00 грн, заявленої при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації із ПДВ від 20.10.2020 №9271508639, та застосування штрафних санкцій на суму 82856,50 грн; №0003780703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 527042,00 грн, заявленої при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації із ПДВ від 20.10.2020 №9271508639.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «ВІНІР» вказує на порушення відповідачем законодавства під час проведення перевірки та оформлення її результатів, що полягають у проведенні перевірки поза строками, визначеними в наказах на її проведення, зупинення та продовження, невручення акта перевірки, порушення порядку розгляду заперечень на акт перевірки, а також безпідставне внесення змін до акта перевірки та викладення його в новій редакції шляхом направлення листа за результатами розгляду таких заперечень. Позивач зазначає, що з огляду на порушення контролюючим органом при складанні акта перевірки та викладення його в новій редакції висновки останнього не можуть братись до уваги при прийнятті оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

Крім того, позивач покликається на те, що висновки акта перевірки про порушення товариством податкового законодавства при декларуванні у Декларації за вересень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, не відповідають фактичним обставинам, є припущеннями, оскільки факт придбання, переробки давальницької сировини та подальшої реалізації готової продукції (шпону) на експорт підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Водночас сама по собі відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану товариства.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.177).

У відзиві на позов (т.2, а.с.210-213) представник відповідача вимог ТзОВ «ВІНІР» не визнав та вказав на дотримання контролюючим органом строків проведення перевірки позивача, порядку оформлення її результатів. Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, товариство подало заперечення, про розгляд якого позивач та його уповноважені представники були належним чином повідомлені. За результатами розгляду заперечень були взяті до уваги подані товариством документи та відповідь на запит зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Талан Компані», а тому вирішено внести зміни до акту перевірки та викласти абзац 1 розділу 3.3 акту перевірки в іншій редакції, зменшивши позитивне значення ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету (показник рядка 18 Декларації), з 866632 грн до 26283 грн.

Щодо виявлених порушень представник відповідача вказав, що при проведенні перевірки встановлено реалізацію на експорт шпону різних виробників, на придбання частини якого не було надано первинних документів та який не оприбутковувався на склад за даними бухгалтерського обліку. Зокрема, по періодах квітень, травень, червень, листопад, грудень 2018 року встановлено невідповідність номенклатури оприбуткованого та реалізованого шпону, а саме щодо його товщини (0,52, 0,54 та 0,56 мм), невідповідність виробника продукції та місць завантаження товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), а також відсутність товаротранспортних документів на перевезення ТМЦ при експорті готової продукції до місця завантаження. Крім того, у січні 2020 року відображено передачу 05.01.2020 на переробку сировини, яка в залишках ТМЦ відсутня, як і відсутній факт її придбання в період з 01.01.2020 по 05.01.2020.

Зважаючи на встановлені порушення, контролюючим органом зроблено висновок про те, що оприбутковані та списані в реалізацію у квітні, травні, червні, листопаді, грудні 2018 року, а також в січні 2020 року ТМЦ реалізовані невстановленим особам, відтак підлягають відображенню у складі податкових зобов`язань.

З наведених підстав представник відповідача просив в позові відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами у справі не доведено порушення позивачем в охопленому періоді вимог податкового законодавства, як і не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень. Твердження у відзиві представника відповідача спростовуються фактичними обставинами здійснення позивачем реальних господарських операцій. Також вказав, що відповідачем не доведено законності внесення змін до акта перевірки шляхом викладення частини акта перевірки в новій редакції, а також дотримання встановленої законом процедури та забезпечення реалізації права позивача на участь у розгляді заперечень на акт перевірки (т.3, а.с.71-77).

Ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11:00 13.07.2021 (т.3, а.с.132).

13.07.2021 суд постановив ухвалу про заміну відповідача в адміністративній справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову ТзОВ «ВІНІР».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що наказом №2441 від 17.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВІНІР» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з 25.11.2020 терміном 5 робочих днів (т.3, а.с.2).

Наказом №2620 від 01.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВІНІР» на 2 робочих дні з 02.12.2020 (т.3, а.с.3).

Наказом №2640 від 02.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІНІР» зупинено на 5 робочих днів з 02.12.2020 (т.3, а.с.5).

Наказом №2729 від 10.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВІНІР» на 3 робочих дні з 11.12.2020 (т.3, а.с.7).

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт від 18.12.2020 №20266/03-20-07-03/38339705, яким встановлені наступні правопорушення: п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, абз. «б» п.200.4, п.200.4 ст.200 ПК України, ст.2, ст.3, ст.4, ст.9 (з урахуванням абзаців п`ятого та одинадцятого статті 1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого ТзОВ «ВІНІР» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену на поточний рахунок платника податку у Декларації за вересень 2020 року в розмірі 331426 грн, занижено податок на додану вартість (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету поточного звітного періоду (показник рядка 18 Декларації), на 866632 грн за вересень 2020 року та завищено суму від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду, по Декларації за вересень 2020 на 527042 грн (р.21) (т.1, а.с.39-62).

З висновками даного акту позивач не погодився і подав заперечення на нього (т.3, а.с.9-13).

За результатами розгляду заперечення податковим органом надіслано позивачу лист «Про результати розгляду заперечень» від 20.01.2021 №774/6/03-20-07-03-10, яким зокрема, внесено зміни в акт перевірки та розділ 3.2, абзац 1 розділу 3.3 акта перевірки викладено в іншій редакції, а висновок акту викладений в наступній редакції: «…Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків: п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, абз. «б» п.200.4, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4, ст.9 (з урахуванням абзаців п`ятого та одинадцятого статті 1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства» фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 ТзОВ «ВІНІР» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену на поточний рахунок платника податку у Декларації за вересень 2020 року (р.20.2.1) в розмірі 331426 грн, занижено податок на додану вартість (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету поточного звітного періоду (показник рядка 18 Декларації), на 26283 грн за вересень 2020 року, та завищено суму від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду, по Декларації за вересень 2020 року на 527042 грн (р.21) (т.1, а.с.25-37).

На підставі акта перевірки від 18.12.2020 №20266/03-20-07-03/38339705 ГУ ДПС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2021 №0003800703, за яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) на 32853,75 грн (в тому числі за основним платежем 26283 грн та за штрафними санкціями 6570,75 грн); №0003770703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по Декларації за вересень 2020 року на 331426,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 82856,50 грн; №0003780703, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по Декларації за вересень 2020 року на 527042,00 грн (т.2, а.с.174-176).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За правилами п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначає стаття 78 ПК України.

Так, згідно з п.п.78.1.8 п.78.1 даної статті документальна позапланова перевірка здійснюється у разі подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 ПК України).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п.78.6 ст.78 ПК України).

Відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три робочі дні до дня її завершення або якщо надіслані у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 44.7 статті 44 розділу I цього Кодексу, документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три робочі дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки може бути додатково продовжено до строків, встановлених цим пунктом, на строк три робочі дні.

Отже, строк проведення документальної позапланової перевірки суб`єкта малого підприємництва обмежується 5-ма робочими днями, водночас даний строк може бути продовжений, але не більше як на 5 робочих днів.

З матеріалів справи слідує, що тривалість проведення документальної позапланової перевірки позивача згідно з наказом від 17.11.2020 №2441 визначена у 5 робочих днів з 25.11.2020 (т.3, а.с.2). Отже, останнім днем проведення перевірки є 01.12.2020.

Водночас наказом від 01.12.2020 №2620 продовжено термін проведення перевірки товариства на 2 робочих дні з 02.12.2020 (т.3, а.с.3), тобто кінцевою датою перевірки є 03.12.2020.

Відповідно до наказу від 02.12.2020 №2640 відповідачем зупинено терміни проведення перевірки ТзОВ «ВІНІР» на 5 робочих днів з 02.12.2020 (т.3, а.с.5), що відповідає приписам пункту 82.4 статті 82 ПК України. Відтак, термін зупинення перевірки тривав до 08.12.2020 включно та з врахуванням продовжених термінів проведення перевірки на 2 дні (наказ від 01.12.2020 №2620) останнім днем перевірки є 10.12.2020.

Як слідує з наказу від 10.12.2020 №2729 (т.3, а.с.7), контролюючий орган продовжив термін проведення перевірки ще на 3 робочих дні з 11.12.2020, отже останнім днем перевірки є 15.12.2020.

Як передбачає абзац перший пункту 86.3 статті 86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт перевірки позивача складено 18.12.2020, отже суд не вбачає порушення відповідачем строків проведення перевірки, відтак доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Суд також не бере до уваги твердження позивача про те, що в період зупинення терміну проведення перевірки відповідач вчиняв дії по складанню актів, пов`язаних з її проведенням, оскільки перевірки була зупинена з 02.12.2020 по 08.12.2020 включно, при цьому в цей період будь-які запити щодо надання документів чи актів про їх ненадання (надання не в повному обсязі) відповідач не складав (т.2, а.с.214-218, 221-222).

За приписами абзаців другого, четвертого пункту 86.3 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач не вручав акт перевірки та не надавав його для підписання, при цьому у відзиві на позов представник ГУ ДПС у Волинській області зазначив, що 18.12.2020 представники контролюючого органу здійснювали виїзд за місцезнаходженням товариства з метою вручення акта перевірки, однак посадові особи товариства були відсутні, про що складено відповідний акт.

Разом з тим відповідач не надав суду документального підтвердження того, що уповноважені особи ТзОВ «ВІНІР» були відсутні за місцем свого знаходження при виїзді 18.12.2020 працівників контролюючого органу для вручення акта перевірки, отже такі доводи контролюючого органу суд до уваги не приймає.

Водночас суд враховує, що надіславши акт перевірки на адресу позивача, відповідач не допустив порушення прав платника податків на ознайомлення з результатами перевірки, при цьому порушення в частині неналежного вручення акта перевірки не є суттєвими та не впливають на правомірність оскаржуваних рішень.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду (п.п.86.7.2 п.86.7 ст.86 ПК України).

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (п.п.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПК України).

Суд встановив, що повідомлення про розгляд заперечень 18.01.2021 о 10:00 контролюючий орган надіслав в адресу позивача за вих. №234/6/03-20-07-03-10 від 13.01.2021, тобто в межах визначеного п.п.86.7.2 п.86.7 ст.86 ПК України строку (т.1, а.с.63). Останнє було отримане товариством 18.01.2021, про що слідує з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.2, а.с.250), що спростовує доводи позивача про отримання даного повідомлення 21.01.2021.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого 20.08.2015 №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі – Порядок №727), за результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення та/або додаткові документи платником податків, короткий зміст заперечень, перелік документів та їх зміст наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях та/або додаткових документах, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень та/або можливості врахування додаткових документів.

Висновок підписується посадовими особами контролюючих органів, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими особами контролюючих органів, які були залучені до розгляду заперечень та/або додаткових документів, та затверджується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою).

Висновок у день його затвердження реєструється в журналі реєстрації висновків, складених за результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів платника податків до акта (довідки) документальної перевірки (далі - Журнал реєстрації висновків) контролюючого органу, що ведеться структурним підрозділом, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу. Номер висновку складається з порядкового номера у Журналі реєстрації висновків, номера акта (довідки) документальної перевірки та коду структурного підрозділу, відповідального за розгляд заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою), при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень та/або додаткових документів, яка підписується керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою), та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

Аналогічні норми щодо порядку розгляду заперечень платника податків містяться в п.п.86.7.1, п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України.

Всупереч вищенаведеним вимогам Порядку №727 відповідач не склав висновок за результатами розгляду заперечень ТзОВ «ВІНІР», доказів протилежного суду не надано.

Крім того, письмовою відповіддю щодо результатів розгляду заперечень (т.1, а.с.25-37) відповідач вніс зміни до акта перевірки позивача від 18.12.2020 №20266/03-20-07-03/38339705, виклавши розділ 3.2, абзац перший розділу 3.3 та висновки акта перевірки у новій редакції, що не передбачено чинним законодавством.

Суд враховує, що в силу вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Отже, лише актом перевірки підтверджуються встановлені в ході її проведення порушення платником податків вимог чинного законодавства, що є підставою для донарахування грошових зобов`язань.

Водночас, як передбачає підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Таким чином, у разі подання платником податків заперечень на акт перевірки, результати їх розгляду оформлюються висновком, який підписується в тому числі посадовими особами, що проводили перевірку, затверджується керівником контролюючого органу та реєструється у Журналі реєстрації висновків і саме такий висновок є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки від 18.12.2020 №20266/03-20-07-03/38339705, хоча як зміст самого акта, так і його висновки були змінені за результатами розгляду заперечень. Отже, акт перевірки позивача не міг бути покладений в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, позаяк викладені у ньому порушення не підтверджені в повному обсязі за результатами розгляду заперечень.

З огляду на викладене слід дійти висновку про порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірки та прийняття за її наслідками спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо виявлених в ході перевірки порушень (з врахуванням письмової відповіді щодо результатів розгляду заперечень), то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу приписів п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п.188.1 ст.188 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, за правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту, які формуються на підставі первинних документів щодо здійснення господарської діяльності платником податків.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Вказані висновки суду щодо застосування норм права узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі №280/369/19.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з придбання та переробки давальницької сировини, а також подальшої реалізації ТМЦ на експорт.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «ВІНІР» зареєстроване як юридична особа 16.08.2012 та в межах своєї господарської діяльності здійснює придбання деревини, її переробку та реалізацію.

За встановлених перевіркою обставин (з врахуванням поданих заперечень) протягом квітня, травня, липня, листопада та грудня 2018 року позивач здійснював оприбуткування готової продукції (шпону струганого дубового) та подальшу її реалізацію на експорт.

Зокрема, переробка давальницької сировини здійснювалась на підставі наступних договорів: від 21.01.2015 №16-0115Рц, укладеного з ПрАТ «Єврошпон-Смига», та від 01.11.2017 №27/17, укладеного із ПрАТ «Цумань» (т.3, а.с.83-84, 88-89).

В свою чергу реалізація на експорт шпону струганого дубового відбувалась на підставі укладених зовнішньо-економічних контрактів із компанією UAB «WOODLINE» (Литва) від 02.03.2015 №01/03/15 (т.3, а.с.81-82) та з приватним підприємцем ОСОБА_1 (Білорусь) від 01.11.2017 №01/11/17 (т.3, а.с.85-87).

За висновками контролюючого органу реалізовані вказаним контрагентам протягом зазначеного періоду ТМЦ не відповідають оприбуткованим згідно актів переробки давальницької сировини. Зокрема, відповідач зазначив про невідповідність номенклатури «шпону струганого дубового», яка полягає у відмінностях в товщині оприбуткованого та реалізованого шпону (0,52 мм, 0,54 мм та 0,56 мм), про невідповідність виробника продукції, зазначеної у митних деклараціях, а також про невідповідність місць завантаження ТМЦ (при реалізації ТМЦ на експорт завантаження – м.Луцьк, місце зберігання сировини - смт.Смига) та відсутність товаротранспортних документів на перевезення ТМЦ з місця зберігання до місця завантаження.

Як зазначив позивач, невідповідність в номенклатурі оприбуткованої та в подальшому реалізованої продукції пояснюється допущеними бухгалтером при оприбуткуванні товару помилками в зазначенні товщини готової продукції. Однак вказані помилки не свідчать про нереальність здійснених операцій, водночас фактична товщина шпону, який йшов на експорт, встановлювалась при сортуванні партії готової продукції, про що технологом по виготовленню шпону ОСОБА_2 складались відповідні службові листи.

Наведені позивачем обставини підтверджуються службовими листами технолога по виготовленню шпону ОСОБА_2 та бухгалтерською довідкою №180418 з виправлення помилки за квітень 2018 р., які додавались позивачем до заперечень на акт перевірки (т.2, а.с.53-68), однак не були взяті контролюючим органом до уваги з посиланням на умови прийомки-передачі сировини, визначені у пунктах 6.1 та 6.2 договору №27/17 на переробку давальницької сировини від 01.11.2017, укладеного із ПрАТ «Цумань».

Водночас суд зазначає, що пунктами 6.1 та 6.2 договору №27/17 на переробку давальницької сировини від 01.11.2017 (т.3, а.с.88-89) передбачено, що приймання партії сировини (продукції) здійснюється по кількості. Переробка сировини обов`язково виконується в присутності представника замовника, який здійснює контроль якості та кількості продукції, яка виробляється.

Відтак, відповідно до умов договору прийом партії готової продукції здійснюється лише за кількістю, якісні показники такої продукції при її прийомі з переробки перевірці не підлягають.

Суд враховує доводи позивача, що відповідно до технічних умов до шпону струганого, затверджених ГОСТом 2977-82, допускається відхилення ширини готової продукції +0,05 та -0,04.

Таким чином, допущені при оприбуткуванні шпону струганого дубового невідповідності у зазначенні його товщини з похибкою, допустимою встановленому стандарту, не можуть бути підставою для висновку про його реалізацію невстановленим особам та, як наслідок, не відображення податкових зобов`язань за такою реалізацією.

Що стосується невідповідності виробника реалізованої на експорт продукції, то така невідповідність також є помилкою при складанні декларантом МД, яка фактично виправлена позивачем після її виявлення шляхом подання аркушів коригування до митних декларацій (т.3, а.с.104-107). При цьому невірне зазначення виробника продукції при її реалізації не може бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, або ж для висновку про реалізацію ТМЦ, які попередньо не були оприбутковані.

Щодо тверджень контролюючого органу про невідповідність місця завантаження ТМЦ при реалізації на експорт та відсутність товарно-транспортних накладних, то такі обставини, на думку суду, не можуть бути визначальними для висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, ані акт перевірки, ані письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень позивача на містять конкретного опису вказаного порушення, зокрема, щодо того, в яких документах виявлено невідповідність місця завантаження ТМЦ, з огляду на що вказане порушення не є належним чином обґрунтованим.

Водночас слід зазначити, що жодних зауважень щодо невідповідності загальної кількості оприбуткованого шпону струганого (без врахування його товщини) та реалізованого на експорт матеріали перевірки не містять. Доводи контролюючого органу зводяться лише до того, що позивач здійснював реалізацію шпону, який по товщині відрізняється від оприбуткованої готової продукції, що в свою чергу, враховуючи вищенаведені висновки суду, не є підставою для висновку про реалізацію такої продукції невстановленим особам.

Щодо порушення в частині передачі на переробку сировини (дуб кругляк в кількості 44,72 куб.м) згідно з актом приймання давальницької сировини від 05.01.2020 (т.2, а.с.7 зворот), яка станом на вказану дату не знаходилась в залишках, то суд враховує, що відповідно до бухгалтерської довідки №150120 з виправлення помилки за січень 2020 р. (т.3, а.с.69) бухгалтером товариства вказано про невірне відображення в даному акті дати його складення, а саме замість 15.01.2020 зазначено 05.01.2020.

При цьому, як відображено в картці рахунку 201 за січень 2020 року (т.2, а.с.127), так і підтверджено актом перевірки, 10.01.2020 та 13.01.2020 відбулось оприбуткування товару «дуб кругляк» в загальній кількості 44,72 куб.м (що відповідає кількості сировини, переданій в переробку згідно з помилково складеним актом від 05.01.2020 (замість 15.01.2020) та 15.01.2020 списання вказаних ТМЦ на переробку.

Отже, встановлені в цій частині порушення повністю спростовуються дослідженими при проведенні перевірки первинними документами, які безпідставно не взяті контролюючим органом до уваги.

При вирішенні даного спору суд враховує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №826/1158/18.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні чи недостовірні.

Таким чином, з огляду на встановлені судом порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами її проведення, а також беручи до уваги безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу про допущені ТзОВ «ВІНІР» порушення вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з придбання, переробки сировини та реалізації готової продукції на експорт, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 14612,68 грн, який сплачений згідно з платіжним дорученням від 07.04.2021 №2253 (т.1, а.с.23).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22.01.2021 №0003800703, №0003770703 №0003780703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНІР» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, пр-т Відродження, 24, оф.11, код ЄДРПОУ 38339705) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) судові витрати в сумі 14612,68 грн (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять грн 68 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.

22 липня 2021 року