Рішення № 98513360, 22.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 липня 2021 р. Справа № 120/6444/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 02.11.2020 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Позивач зазначає, що при призначенні їй пенсії відповідач не врахував додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримувала під час військової служби і з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відтак позивач звернулася до військової частини А1660 (далі - ВЧ А1660) з заявою, в якій просила видати їй довідку про розмір грошового забезпечення з урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення (винагороди за бойове чергування та індексації) за час проходження служби. В подальшому, як зазначає позивач, отримавши таку довідку, звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки ВЧ А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248. Однак відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Позивач з вказаною відмовою не погоджується, вважає, що винагорода за бойове чергування та індексація грошового забезпечення носять систематичний (щомісячний) характер, а тому підлягають врахуванню під час перерахунку пенсії.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою 23.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

14.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати складові грошового забезпечення, а здійснювати лише нарахування на підставі наданих відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення. Звертає увагу, що в переліку складових грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, наведених у ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, відсутні одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На думку відповідача, суми грошової винагороди за бойове чергування та індексації - це види грошового забезпечення, не пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата щомісячною. Тому, як зазначає відповідач, вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні особи з військової служби, а є складовими грошового забезпечення (засобами заохочення) працюючих осіб.

Крім того, відповідач зазначає, що включення суми грошової винагороди за бойове чергування та індексації можливе за умови нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак у наданій позивачем довідці відсутня інформація про його нарахування та сплату.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що наказом командира ВЧ А1660 від 01.09.2020 № 30-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту), а наказом від 07.10.2020 № 204 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.11.2020.

З 02.11.2020 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.

При призначенні пенсії позивача відповідач не врахував додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримувала під час військової служби. У зв`язку з цим 26.04.2021 позивач звернулася до ВЧ А1660 щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення з урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення (винагороди за бойове чергування та індексації) за час проходження служби, з метою подання цієї довідки до органів Пенсійного фонду України.

11.04.2021 ВЧ А1660 видала позивачу довідку за № 350/163/3/248 про розмір виплаченого грошового забезпечення за період проходження військової служби з листопада 2018 року по жовтень 2020 року.

Отримавши таку довідку, 26.04.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки ВЧ А1660 від 11.04.2021 за № 350/163/3/248.

На звернення позивача листом від 19.05.2021 за № 4748-4401/Ч-02/8-0200/21 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у такому перерахунку, посилаючись на те, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ до додаткових видів грошового забезпечення належать лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення та премії.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, вернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових, а саме: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ).

Суд зазначає, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

За приписами частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі Порядок № 393) для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, з 01 березня 2018 року та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 01 березня 2018 року на кількість таких місяців.

Разом із тим згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, в розумінні вимог пункту 7 Порядку № 393 для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, з 01.03.2018 та пізніше розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням починаючи з 01.03.2018 на кількість таких місяців.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд зауважує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Як видно з довідки ВЧ А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248 про фактично виплачене позивачу грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, з яких сплачені внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, винагорода за бойове чергування носить систематичний характер та належить до додаткових видів грошового забезпечення.

Відтак, винагорода за бойове чергування має щомісячний характер, належать до додаткових видів грошового забезпечення відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та підлягає врахуванню під час обчислення пенсії позивача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 24.06.2020 у справі № 0640/4032/18, яка має враховуватись до спірних правовідносин на виконання вимог ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України.

Оцінюючи позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 в справі № 638/9697/17 дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованих на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилочну норму, механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

При цьому суд у вказаній справі відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та 13.03.2019 у справах за №№ 522/11262/16-а та 522/7855/17 відповідно, та сформулював наступний правовий висновок.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Такий висновок не суперечить також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом № 2262-ХІІ.

Відтак, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому є невід`ємною складовою частиною сум для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.06.2021 у справі № 240/123/21.

З огляду на викладене суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки ВЧ А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248.

Як наслідок, відповідача належить зобов`язання здійснити позивачеві з 02.11.2020 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки військової частини А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248 та раніше виплачених сум пенсії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки військової частини А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 02.11.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення фактично отриманих сум грошової винагороди за бойове чергування та індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року включно на підставі довідки військової частини А1660 від 13.04.2021 за № 350/163/3/248, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович