Ухвала суду № 98508881, 22.07.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4682/19

Провадження № 6/442/109/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого-судді - Крамара О.В., з участю секретаря судового засіданння: Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дрогобича заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про заміну сторони у цивільній справі № 442/4682/19 -

в с т а н о в и в :

Заявник АТ «Таскомбанк» звернулось до суду із заявою про заміну особи стягувача його правонаступником.

Заяву обґрунтовує тим, що 03.10.2019 року Дрогобицьким міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 442/4682/19 за позовом ПАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками виступає АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Даним рішенням позов задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за Додатковою угодою № BL 1935/ BL 1935-К від 14.03.2008р. до Генерального договору в сумі 170160,00 доларів США, а також понесені судові витрати в розмірі 4175,93 грн. з кожного з відповідачів.

Дане рішення залишено без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 23.02.2021.

Відповідно до умов Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29.04.2021, АТ «Таскомбанк» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до позичальника ОСОБА_1 та поручителів за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 1935, укладеним 13.03.2008 з АТ «Універсал Банк».

Відповідно до ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченомустаттею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про заміну сторони, з підстав викладених в письмовому запереченні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Вислухавши доводи захисника, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.10.2019 року Дрогобицьким міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 442/4682/19 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за Додатковою угодою № BL 1935/ BL 1935-К від 14.03.2008р. до Генерального договору в сумі 170160,00 доларів США, а також понесені судові витрати в розмірі 4175,93 грн. з кожного з відповідачів.

Дане рішення Постановою Львівського апеляційного суду від 23.02.2021 - залишено без змін.

Відповідно до статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі N 6-122 цс13 та постанові від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження” заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України визначено договір факторингу як договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України) , фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 905/1976/16).

Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 77-80, ст.89 ЦПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону, (відповідний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 17.01.2020р. Справа №916/2286/16).

Згідно наданого заявником договору факторингу №НІ/11/2-Ф від 29 квітня 2021р. підписаного між Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК», як клієнтом, та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК», як фактором, зокрема п.2.1., даного договору, фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення Права Вимоги до Позичальників, сума Боргу на дату відступлення Прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід' ємною частиною цього Договору та підписується одночасно з ним.

Однак, заявником АТ «ТАСКОМБАНК» до наданого договору факторингу від 29.04.2021р. долучено додаток №1 Реєстр Прав Вимоги, без зазначення дати його складання та будь-яких відомостей про позичальника, номера кредитного договору, загальної суми боргу, відомостей про поручителя, що не відповідає вимогам, викладеним в п.1.1 даного Договору.

Також заявником долучено Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р., який відрізняється від долученого Додатку »1, де під № 39 зазначено ПІП Позичальника ОСОБА_1 , а у графі договір, право вимоги по якому відступається Факторові, зазначено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1935 від 13.03.2008p.

Однак, за вказаним Генеральним Договором про надання кредитних послуг №BL1935 від 13.03.2008р., жодних кредитних коштів AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» позичальнику ОСОБА_1 не надавав.

Відповідно до п.1.1 Генерального Договору про надання кредитних послуг BL1935 від 13.03.2008р. передбачено, що Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках лімітуу, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 390 0000 (триста дев`яносто тисяч| доларів США, у порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У п. 1.1.1. даного Генерального договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно дії кредитної послуги в межах цього Договору оформляється додатковою угодою до цього Договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Однак, такої індивідуальної, угоди про нібито надання кредиту відповідачу ОСОБА_1 , ні у додатку №1 Реєстр Прав Вимоги, ні у Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р., не зазначено, як і не зазначено договору поруки, який нібито AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» уклав з відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до п.2.З. Договору факторингу відступлення Права Вимоги і всіх інших драв, належних Клієнту за Кредитними Договорами, Договорами поруки та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог, згідно Додатку №2 до цього Договору, але не раніше оплати Фактором суми зазначеної в и.3.1 Договору, після чого Фактор стає кредитором до Позичальників стосовно Боргу та набуває всі Права Вимоги визначені цим Договором та всі Права Вимоги за Договором поруки.

Однак, заявником АТ «ТАСКОМБАНК» долучено Додаток №2 до Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р., без зазначення дати його підписання та з пустографками, зі змісту якого не зрозуміло коли смае, який саме Реєстр прав Вимоги, хто саме та на підставі чого передав.

Відповідно до п.4.2.1 Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р.Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документи, що підтверджують Права Вимоги, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог, але в будь-якому разі не раніше дня сплати Фактором Клієнту Суми Фінансування. Передача Документів здійснюється шляхом укладення між Сторонами Акту прийому-передачі документів.

Однак, такого Акту прийому-передачі документів заявником АТ «ТАСКОМБАНК» суду не надано та заявником до суду не надано доказів, щодо реалізації та виконання зазначених умов Договору факторингу НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінивши достатність та достовірність наданих заявником доказів для здійснення відповідної заміни, суд прийшов до переконання про відсутність правових підстав вважати, що заявник АТ «ТАСКОМБАНК» набув права вимоги за нібито укладеним кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 , та є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», оскільки фактичного переходу прав та обов`язків АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», як стягувача на підставі Договору факторингу №НІ/11/2-Ф від 29.04.2021р., до АТ «ТАСКОМБАНК», згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.10.2019р. у справі №442/4682/19, не відбулося, з огляду на це заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.442 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про заміну сторони, шляхом заміни особи стягувача його правонаступником у цивільній справі № 442/4682/19 - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі через суд першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 23.07.2021.

Суддя О.В. Крамар