Рішення № 98505888, 22.07.2021, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2021/20

Провадження № 2/505/936/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2021 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Івінського О.О.

секретаря судового засідання Черчел Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася 28.07.2020 року до суду із позовом до Подільської міської ради Одеської області, та просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на квартиру загальною площею 15,4 кв.м., житловою 10,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою вимогу мотивувала тим, що починаючи з 2000 року і по даний час вона користується жилим приміщенням, яке їй було надано у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , добросовісно за ним слідкує, робить ремонти за власні кошти. Крім того, позивач 12.04.2000 року зареєструвалась за даною адресою, що підтверджує виписка з протоколів профспілкового комітету ВАТ «Котовський цукровий завод» від 20 жовтня 2011 року. Але на теперішній час належним чином документи стосовно права реєстрації на цю квартиру не оформлені. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Подільської міської ради Одеської області з проханням щоб визнали за нею право власності на дане приміщення, на що вона отримала відмову та пораду звернутися до суду з позовною заявою. Тому ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду з позовною заявою про визнання право власності на квартиру за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з`явилася та надала заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі, на заявлених позовних вимогах наполягала.

Представник Подільської міської ради Одеської області у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти позовних вимог позивача не заперечує.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення в позовних вимогах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 12.04.2000 року проживає та зареєстрована в житловій квартирі по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Подільської міської ради Одеської області № 2724 від 29.10.2020 року та показами свідків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до виписок з протоколів профспілкового комітету ВАТ «Котовський цукровий завод» мешканців гуртожитку від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було надано квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно копії Технічного паспорту на житлове приміщення № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 виготовлений 03 червня 2020 року КП «Інвентаризатор» на ім`я власника ОСОБА_1 , в натурі є: кімната на І поверсі літ. «А1» – 10,9 кв.м. та коридор – 4,5 кв.м.

Згідно звіту, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності СОД Коростєлкіної Ірини Олександрівни від 27.07.2020 року, ринкова вартість житлового приміщення № 24 загальною площею 15,4 кв.м. і житловою площею 10,9 кв.м., розташованого на 1 поверсі 2-поверхового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , становить 33760,00 грн.

Відтак, позивач підтвердила той факт, що вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 2000 року, так як слідкує за жилим приміщенням, проводе ремонтні роботи.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 2003 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк володіння почався раніше 2003 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 2003 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Відповідно до роз`яснень викладених у п.13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Як передбачено пунктом 14 Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

Позивач достовірно довела факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 2000 року, інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись, ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 344 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру загальною площею 15,4 кв.м., житловою 10,9 кв.м., яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.