Вирок № 98504848, 21.07.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/3553/20

Провадження № 1-кп/316/123/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області в складі:

головуючого судді: Бульби О.М.,

за участі секретаря: Журавльової Н.В.,

прокурора: Григорьєва Д.Т.,

захисника: Ставного Г.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Знам`янка, Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2015 року наказом №141 (по стройовій частині) командира військової частини 3042 Національної гвардії України, військовослужбовця за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини та призначено на посаду стрільця 2 відділення взводу реагування 1 спеціальної комендатури. 28 травня 2020 року наказом №17 о/с (по особовому складу) командира військової частини 3042 Національної гвардії України військовослужбовця за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду контролера (старшого гранатометника) 1 відділення взводу реагування 2 спеціальної комендатури військової частини 3042 Національної гвардії України.

Згідно вимог ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу виконуючого обов`язки Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошена часткова мобілізація та з 18 березня 2014 року настав особливий період, який діє по теперішній час.

У відповідності до ст.ст. 17, 65 Конституції України ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, З ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, старший сержант ОСОБА_1 , проходячи військову службу та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами Законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби та маючи можливість належно їх виконувати, будучи невдоволеним умовами проходження служби, 17 жовтня 2020 року вирішив стати на злочинний шлях та не з`явитись вчасно на службу до розташування військової частини 3042 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 65.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, старший сержант ОСОБА_1 , діючи в порушення статутних вимог, в умовах особливого періоду, з метою тимчасово ухилитись від обов`язків з військової служби, з мотивів невдоволення умовами проходження служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 17 жовтня 2020 року о 07 год. 00 хв. без поважних причин, без відповідних дозволів командирів і начальників не з`явився вчасно на службу до розташування військової частини 3042 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 65. та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, при цьому не звертаючись до органів військового управління, правоохоронних органів чи інших державних органів з питань подальшого проходження військової служби, хоча мав реальну можливість вчинити вказані дії.

В період часу з 12 листопада по 18 листопада 2020 року старший сержант ОСОБА_1 був відсутній на службі з поважних причин, а саме у зв`язку з лікуванням. 19 листопада 2020 року о 07 годині 00 хвилин, старший сержант ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, самостійно прибув у розташування військової частини 3042 Національної гвардії України.

Таким чином, 17 жовтня 2020 року, старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини А1978, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився вчасно на службу до місця дислокації військової частини 3042 Національної Гвардії України, яку розташовано за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, б.65 та незаконно, без поважних причин перебував поза межами місця служби до 12 листопада 2020 року, обов`язки військової служби не виконував, до місця служби не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, при цьому не звертаючись до органів військового управління, правоохоронних органів чи інших державних органів з питань подальшого проходження військової служби, хоча мав реальну можливість вчинити вказані дії

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

14.12.2020 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором у кримінальному проваджені - прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Петренко С.М. укладено угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 468, 469, 472 КПК України (а.с.13-19).

Згідно даної угоди ОСОБА_1 та прокурор Петренко С.М. дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч.4 ст.407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 : у вигляді трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного: ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні; вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 .

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні в якому бере участь потерпілий не допускається. Потерпілий у вказаній справі відсутній.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 14.12.2020 року про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором у кримінальному проваджені - прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Петренко С.М.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Енергодарський міський суд Запорізької області.

Суддя: О. М. Бульба