Вирок № 98502375, 13.07.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5493/19

Провадження № 1-кп/206/35/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2021 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Менвелівка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Соболя А.А.

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників-адвокатів Татарка О.О., Мороза Є.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 30.03.2019, приблизно о 17:15 годині, знаходячись за місцем свого мешкання у домоволодінні АДРЕСА_2 , від сусідки ОСОБА_4 отримав телефонне повідомлення про конфлікт, що цього ж дня стався між його малолітнім сином ОСОБА_2 та сусідом ОСОБА_3

30.03.2019, приблизно об 17:20 годині, ОСОБА_1 для з`ясування обставин вище зазначеної події, направився до місця мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , де викликав останнього з домоволодіння на вулицю.

У цей же день та час, ОСОБА_1 , перебуваючи біля двору домоволодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_3 , який переріс у взаємну штовханину.

В ході даного конфлікту у ОСОБА_1 раптово виник злочинний намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , реалізуючи який, ОСОБА_1 , стоячи навпроти ОСОБА_3 , на відстані витягнутої руки, кулаком правої руки умисно наніс останньому один прямий удар в область лівого ока, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2405е від 30.07.2019, потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: контузії лівого ока, гемофтальму (кров в склоподібному тілі), відшарування (відслойка) сітківки, субретинальний крововилив лівого ока, пара орбітальної гематоми лівого ока, з приводу чого було проведено оперативне втручання (видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи).

За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що призвело до стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (понад 33%), згідно п.2.1.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.

Таким чином, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засідання свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не визнав в повному обсязі та суду показав, що 30 березня 2019 року приблизно о 17.00 годині знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час йому зателефонувала сусідка та сказала, що його сина ОСОБА_2 побили. Після телефонної розмови, вони з дружиною ОСОБА_5 зібралися та пішли на вулицю, де побачили друзів сина. Підійшовши до останніх, вони розповіли, що його сина побив невідомий їм чоловік ( ОСОБА_3 ) та забрав у його сина музикальну колонку. Потім, діти повели їх з дружиною до подвір`я, де жив той чоловік ( ОСОБА_3 ), який побив їх сина. По дорозі він викликав поліцію та в цей час побачив сина, який біг до нього і казав, що його вдарив, ОСОБА_3 . Він постукав у хвіртку, йому відчинила дружина ОСОБА_3 , та одразу сказала: "Саша, сиди", після чого повідомила, що їх сина ніхто не бив та не чіпав. В цей час ОСОБА_3 відштовхнув дружину та накинувся на нього, на що він його у відповідь відштовхнув, але ОСОБА_3 продовжував кидатися на нього та чіпати куртку, він прибрав його руки, позаду в цей час стояли діти, з іншої сторони стояла його дружина, а ОСОБА_6 стояла з правої сторони ОСОБА_3 знаходився напроти нього. Потерпілий почав погрожувати як дітям так і йому з дружиною. Він повідомив, що вже викликав співробітників поліції та вони з дружиною будуть їх чекати, щоб у всьому розібратися. Проте ОСОБА_3 ігноруючи його слова знову почав кидатись на нього у бійку, дружина ОСОБА_3 почала їх розбороняти. В цей час вийшов сусід на ім`я ОСОБА_7 сказав, що коли приїде поліція, будемо розбиратися, однак ОСОБА_3 нікого не чув та все одно продовжував кричати на нього, а він у відповідь кричав на ОСОБА_3 . Під час їх сварки він побачив, що око у ОСОБА_3 стало біле та набрякло, після того, як дружина ОСОБА_3 пригнула на руки останнього. Оскільки співробітників поліції тривалий час не було він знову зателефонував до поліції, де йому повідомили, що екіпаж вже їде. По приїзду співробітників поліції, він з дружиною все розповіли останнім, після чого співробітники поліції оглянули сина, та побачили у дитини садна. В зв`язку з чим працівники поліції запитали, в нього чи буде він писати заяву до поліції, на що він сказав, якщо ОСОБА_3 буде писати заяву то він також тоді напише. ОСОБА_3 повідомив, що заяви до поліції писати не буде і сказав співробітникам поліції, щоб ті уходили. В цей час він сказав, потерпілому, що якщо щось трапиться з сином ( ОСОБА_2 ), то тоді вони вже так розмовляти не будуть. Також зазначив, що другий екіпаж поліції, не складали будь-яких заяв, він попрохав, щоб ОСОБА_3 вибачився перед його сином та відремонтував колонку, на що ОСОБА_3 сказав, що цього робити не буде. Через два дні, а саме в понеділок до нього додому прийшов дільничний ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, якому він розповів про всі події, як все було та викликав його до відділення поліції. Крім того, зазначив, що не давав грошей ні ОСОБА_3 ні його дружині. Про те, що ОСОБА_3 після їх зустрічі забрали в лікарню у зв`язку із поганим самочуттям, дізнався від дільничного. Цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 , суду показав, що 30 березня 2019 року ввечері, точного часу не пам`ятає, він знаходився вдома за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою він проживає з 1986 року. Поруч з його будинком знаходиться дитячий майданчик, на якому в той день перебували діти, приблизно 7 осіб. Останні голосно вмикали музику у зв`язку з чим він вийшов до них та зробив їм зауваження, на що ті сказали що зроблять музику тихіше. Через деякий час діти знову гучно ввімкнули музику. Після чого, він з дружиною знову підійшов до дітей, серед який був син ОСОБА_1 , який тримав в руках музичну колонку. Він взяв неповнолітнього ОСОБА_2 за руку та хотів відвести його до батька, однак дружина почала його заспокоювати, щоб він цього не робив і він пішов додому. Музична колонка залишилась у ОСОБА_2 в руках, він її не розбивав та не забирав у останнього. Через деякий час він знаходився у себе подвір`ї та почув стук у хвіртку, відчинивши її побачив обвинуваченого ОСОБА_1 , який вхопив його. Він почав оборонятися та штовхати ОСОБА_1 , а той почав його бити. Обвинувачений ОСОБА_1 наніс йому один удар правою рукою з виставленим пальцем в ліве око. ОСОБА_1 бив його багато разів, але основний удар був нанесений в око. На крики дружини вибіг його сусід на ім`я ОСОБА_7 та почав їх розбороняти. Як обвинувачений ОСОБА_1 наносив йому удари окрім їх дружин ніхто більше не бачив, діти в цей час перебували на дитячому майданчику та не бачили як все відбувалося. Через деякий час додому прибіг його син ( ОСОБА_8 ), та вони викликали поліцію. Коли він зайшов до будинку він перестав бачити та став себе погано почувати, в зв`язку з чим його дружина викликала карету «швидкої медичної» допомоги. Приблизно о 19.00 годині приїхали лікарі швидкої медичної допомоги, оглянули його та повідомили, що він потребує госпіталізації до лікарні ім. І.І. Мечникова, оскільки необхідне хірургічне втручання. В лікарні йому зробили операцію і приблизно через чотири – п`ять днів ОСОБА_1 приїхав до нього і дав йому гроші у розмірі 40 000 гривень в рахунок матеріальної допомоги. Розписку про отримання коштів від ОСОБА_1 , складала його дружина в присутності свідка та нього, він розписку не підписував. Вказану розписку, залишив у себе на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив вказане кримінальне правопорушення відносно нього. Крім того, зазначив, що раніше між ним та його сусідами виникали конфлікти із-за дитячого майданчика. Проблем із зором у нього до того моменту як ОСОБА_1 наніс йому удар не було. Окрім того, вказав, що його дружина в той час коли розбороняла їх з ОСОБА_1 удар в око йому не наносила. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Аналогічні показання надав суду і свідок ОСОБА_6 – яка є дружиною потерпілого ОСОБА_3 . Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_1 є її чоловіком, а потерпілий ОСОБА_3 - сусід. В березні 2019 року в суботній вечір, приблизно о 16 годині їй зателефонувала сусідка ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_9 та повідомила, що її донька прийшла додому та сказала, що коли вони грали разом з дітьми на дитячому майданчику, ОСОБА_10 без причини сильно побив ОСОБА_3 . Після розмови вони з чоловіком пішли додому до ОСОБА_3 , по дорозі викликали поліцію. Чоловік ( ОСОБА_1 ) постукав у хвіртку будинку ОСОБА_3 в цей час до них вийшла жінка потерпілого за нею вийшов і потерпілий. Вони запитали у останніх на якій підставі вони ображають їхнього сина. Останні в цей час почали їх ображати нецензурною лайкою. Між ними стався словесний конфлікт. Потім її чоловік та ОСОБА_3 почали битися, вибіг сусід та всі вони почали намагатися їх заспокоїти. Під час конфлікту вона тримала чоловіка за руку, а дружина потерпілого ОСОБА_3 також заспокоювала свого чоловіка та висловлювалась нецензурною лайкою, але їх чоловіки все одно хапали один одного за одяг. Вона стояла з лівої сторони від її чоловіка, а потерпілий ОСОБА_3 знаходився напроти ОСОБА_1 . Чи кричали останні, щось один одному не пам`ятає. ОСОБА_1 ОСОБА_3 не бив. Коли чоловіки розійшлися вона у потерпілого ОСОБА_11 на обличчі не бачила, ніяких тілесних ушкоджень. Через деякий час приїхали співробітники поліції, проте вони вирішили примиритися. Про тілесні ушкодження потерпілого та про те, що ОСОБА_3 звертався до лікарні вони дізналися від сина потерпілого ( ОСОБА_8 ), який сказав, що у батька якісь проблеми з оком. Грошові кошти на лікування батька у її чоловіка в борг попросив син потерпілого ОСОБА_8 , вони з чоловіком прийняли рішення позичити вказані гроші на лікування потерпілому, чоловік сказав, що сума була приблизно 40 000 грн. Щодо того, що її чоловік заплатив грошові кошти потерпілому в рахунок матеріальної шкоди та надав їх під розписку їй нічого не відомо. Окрім того, зазначила, що до того, моменту як вони прийшли до будинку ОСОБА_3 , вони бачили ОСОБА_12 , він прибіг додому після дзвінка разом з дітьми. В ОСОБА_2 в лівій потиличній частині були пошкодження від кофти та мотузок на шиї, під лопаткою були подряпини, вони його оглянули в той же день, його також оглянули співробітники поліції. Потім вони їздили до лікарні. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що є сином потерпілого ОСОБА_3 . З обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий. Очевидцем події не був, про обставини які мали місце 30.03.2019 дізнався зі слів матері ( ОСОБА_6 ) Разом з тим, суду показав, що 30.03.2019 приблизно о 17.00 годині йому зателефонувала його матір ( ОСОБА_6 ) та сказала, що батька побили. Після розмови він одразу побіг до будинку батьків, у дворі він побачив батька у нього було травмовано ліве око, біля якого він тримав лід. Матір в той час стояла біля хвіртки та плакала. Потім вона йому розповіла про причину конфлікту ОСОБА_1 з батьком. Він викликав поліцію, та був присутнім коли приїхала співробітники поліції, були присутні ще сусіди, діти та його батьки. Після того, як співробітники поліції поїхали, він пішов до себе додому, оскільки гадав що не буде ніяких наслідків. Після вказаних подій він зустрівся з ОСОБА_1 та розповів тому, що його батька після їх конфлікту забрали до лікарні і зробили операцію на око. ОСОБА_1 після їх розмови, сказав, щоб вони збирали квитанції, і він все оплатить. Як ОСОБА_1 передав кошти на відшкодування матеріальної шкоди на лікування батька він не бачив. Окрім того, зазначив, що до подій які мали місце 30.03.2019 у його батька був добрий зір. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він знає потерпілого ОСОБА_3 , оскільки вони з останнім є сусідами. Разом з тим показав, що точної дати події не пам`ятає, приблизно в березні місяці 2019 року в обідній час доби він перебував вдома по вул. Марії Ярової в м. Дніпро. В цей час почув жіночі крики та вибіг на подвір`я. Біля будинку, а саме біля гаражу потерпілого побачив, як останній та обвинувачений тримали один одного одежу в області грудної клітки та штовхалися, він їх почав розбороняти. Хто кого з них бив не пам`ятає, він бачив лише як вони штовхали один одного. Хто з останніх розпочав вказану бійку на той час йому було не відомо. Про обставину через яку стався конфлікт між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 , він дізнався пізніше. Під час вказаного конфлікту були присутні діти приблизно п`ять осіб, які знаходились на відстані приблизно п`ять – десять метрів та дорослі, також приблизно п`ять осіб, серед яких перебували дружини чоловіків, та сусідка ОСОБА_14 , яка вийшла приблизно через п`ять хвилин після нього. Чи були тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 після конфлікту він не пам`ятає. Карету «швидкої» медичної допомоги на місці події він не бачив, лише співробітників поліції, які приїхали після події. Окрім того, зазначив, що крім нього, також намагалася розборонити потерпілого та обвинуваченого, ще дружина потерпілого ОСОБА_6 . Остання відштовхувала потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 один від одного. Після конфлікту приблизно через 10 хвилин він пішов додому. Крім того, зазначив, що дитячий майданчик розташований поряд з будинком потерпілого ОСОБА_3 та його будинком. З ОСОБА_3 у сусідів були конфлікти, оскільки діти постійно шумлять на дитячому майданчику.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що її батьки є сусідами потерпілого ОСОБА_3 30.03.2019 вона перебувала у батьків в гостях. В обідній час доби почула крики. Вона вибігла на вулицю і знаходячись біля паркану, побачила багато людей більше 10 осіб. ОСОБА_3 в цей час тримався за око і вона запитала у останнього чи необхідна йому допомога, на що його дружина та він сказали, що викликали вже карету «швидкої допомоги». Потім вона викликала поліцію, і після того, як приїхали співробітники поліції, вона пішла до дітей, які в цей час перебували на дитячому майданчику. Серед дітей був син ОСОБА_1 . Вона спитала у дітей, що сталося. Вони їй розповіли, що ОСОБА_3 прийшов до дитячого майданчику, де вони гуляли і слухали музику та просив їх вимкнути музику, але вони не погодилися, і тоді ОСОБА_3 вдарив в обличчя ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_16 прийшов до потерпілого ОСОБА_3 розібратися з цього приводу. До почату конфлікту вона чула як ОСОБА_3 приходив до дитячого майданчику та просив дітей зробити музику тихіше. Окрім того, зазначила, що бачила лише наслідки конфлікту, який стався між потерпілим та обвинуваченим чи були нанесені удари вона не бачила. Працівники поліції її не опитували. У потерпілого ОСОБА_3 вона бачила поранення на оці. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що з потерпілим ОСОБА_3 вони сусіди. Відстань між їх домами приблизно 30 метрів, поруч з їхніми домами на відстані приблизно 20 метрів розташований дитячий майданчик. У вихідний день в березні місяці 2019 року прибілизно о 17 годині на дитячому майданчику, вона через паркан почула розмову на підвищених тонах, підійшовши до паркану побачила що ОСОБА_3 питав у дітей, які перебували на майданчику де їх батьки. ОСОБА_3 підійшов до одного з підлітків зі світлим волоссям, якому було приблизно 11-12 років, взяв його за руку та хотів відвести до батьків, однак хлопчик не хотів нікуди йти з останнім та почав вириватися і падати на коліна. ОСОБА_3 хлопчика не бив та коли потерпілий уходив з майданчику в руках у останнього нічого не було. Після чого, вона повернулася додому, та за цими подіями більше не спостерігала. Потерпілий ОСОБА_3 разом з дружиною на передодні судового засідання приходили до неї та просили надати свідчення в суді.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що з потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 мешкають на одній вулиці Марії Ярової в м. Дніпро. В березні 2019 року приблизно о 16 годині, точного часу не пам`ятає, він повертався з роботи додому та біля хвіртки ОСОБА_3 бачив багато людей, які кричали. Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 один одного тягали за одежу, потім вийшов сусід ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_7 та почав їх розбороняти, бійки між останніми не було. Також під час конфлікту були присутні діти та дружини ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Він подивився на сварку приблизно три-чотири хвилини та пішов додому. Він бачив лише факт того, що вони один одного тягали за одежу, а сусід їх розборонив.

Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_19 та педагога ОСОБА_20 неповнолітній свідок ОСОБА_21 суду показав, що наприкінці березня місяця 2019 року він разом з товаришами, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 та іншими дітьми, які перебували на дитячому майданчику, розташованому по вул. Марії Ярової в м.Дніпро, відпочивали та слухали музику. В цей час до них на площадку дитячого майданчику підійшла жінка, яка вийшла з двору будинку, розташованого навпроти та попросила їх вимкнути музику. Після чого, вони зробили музику тихіше та остання пішла. Потім через деякий час вказана жінка ( ОСОБА_6 ) знову прийшла до них вже з чоловіком ( ОСОБА_3 ), який взяв ОСОБА_2 за шкірку та протяг його по землі де знаходилось каміння. Музичну колонку, яку ОСОБА_2 тримав у руці потерпілий викинув в каналізацію, яка знаходилась поряд з дитячим майданчиком, а потім підняв ОСОБА_2 дав йому пінка і сказав, щоб він більше його ( ОСОБА_2 ) не бачив на дитячому майданчику. Після чого, чоловік та жінка пішли до себе додому. У ОСОБА_2 від дій останнього на спині були подряпини. Одразу після цього, вони пішли до батьків та про все розповіли. В подальшому він бачив конфлікт, який стався між чоловіком який приходив до дитячого майданчику ( ОСОБА_3 ) та батьком ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , вказаний конфлікт бачили всі діти, він знімав конфлікт на телефон. Спочатку до батька ОСОБА_2 який стояв біля хвіртки будинку де мешкали ті особи, які приходили до майданчику, вийшла жінка та вони з останнім розмовляли, потім вийшов чоловік останньої, та вони з ОСОБА_1 почали битися, тягали один одного за одяг, жінка потерпілого в цей час кричала що їх всіх потравить, та висловлювалась нецензурною лайкою, потім приїхали співробітники поліції. Також вказав, що під час конфлікту він знаходився біля потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 , нікуди не відходив, їх всі постійно розтягували, жінки, щоб зупинити бійку, а саме ставали між ними. Провокував бійку потерпілий ОСОБА_3 , коли виходив з двору з кулаками, жінка останнього коли вийшла з двору почала всіх ображати та погрожувати. Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_24 та педагога ОСОБА_20 малолітній свідок ОСОБА_2 суду показав, що в березні місяці 2019 року вони перебували разом з його друзями: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_21 на дитячому майданчику, розташованої за адресою: вул. Марії Ярової в м. Дніпро, де гуляли та слухали музику. В цей час до них підійшла жінка ( ОСОБА_6 ) та попросила вимкнути музику, вони не встигли цього зробити, як до них прийшов чоловік ( ОСОБА_3 ) взяв його за шию і забрав у нього музичну колонку та викинув її на землю, від дій останнього він впав, а чоловік потяг його по землі від чого він подряпав спину. Після чого, вказаний чоловік ( ОСОБА_3 ) вдарив його по обличчю. Потім він сказав чоловікові, щоб той повернув йому музичну колонку, однак останній сказав, що викинув її. Друзі в цей час, які перебували з ним на майданчику, спостерігали за вказаними подіями. Потім ОСОБА_3 та жінка яка була з ним пішли до дому, а йому друзі допомогли піднятися та вони пішли до батьків. Про вказані обставини, повідомила батьку по телефону мама ОСОБА_25 , його знайомої. Батько ( ОСОБА_1 ) після дзвінка одразу прийшов до нього на дитячий майданчик, де він знаходився один, він розповів про все батькові. Після чого батько пішов до ОСОБА_3 додому, щоб поговорити. Батько ( ОСОБА_1 ) постукав у хвіртку домоволодіння, вийшла жінка потерпілого та почала сваритись, в цей час вибіг потерпілий ОСОБА_3 та почав битися з батьком, а жінка останнього їх розбороняла. Вказану бійку бачили сусіди, та його друзі, а також жінка потерпілого. До того моменту, як почалася бійка, чи говорив, щось потерпілий ОСОБА_3 батьку ( ОСОБА_1 ) йому не відомо. Під час бійки потерпілий та його дружина висловлювалась нецензурною лайкою та погрожували. Вони в цей час з друзями знаходились на відстані приблизно п`ять метрів від них. Через деякий час приїхали працівники поліції. Приблизно через тиждень, вони з батьками поїхали до лікарні, оскільки мама побачила в нього ушкодження. Окрім того, зазначив, що батько ( ОСОБА_1 ) не наносив потерпілому ОСОБА_3 удари. Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_26 та педагога ОСОБА_27 малолітній свідок ОСОБА_23 суду показав, що вони з сином ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є друзями. В літку 2019 року точної дати та часу не пам`ятає, вдень вони гуляли разом із ОСОБА_2 та іншими дітьми на дитячому майданчику та слухали музику. Приблизно о 17.00 годині вечора до них на майданчик підійшла жінка та прохала слухати музику тихіше. Після прийшов потерпілий ОСОБА_3 та спитав в кого з них грає музика, вони сказали, що у ОСОБА_2 . Після цього, потерпілий відібрав колонку у ОСОБА_2 , підняв останнього за горло та почав волочити його по землі. Потім вдарив його ногою по сідницях та пішов. Він разом з другом ОСОБА_21 покликали батька ОСОБА_2 , та він викликав поліцію. Потім ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_5 пішли додому до ОСОБА_3 , поговорити. ОСОБА_1 постукав у хвіртку, після чого вийшла дружина ОСОБА_3 , вона казала, щоб ті уходили, в цей час вибіг потерпілий ОСОБА_3 , якого вона тримала. Потерпілий ОСОБА_3 схопив обвинуваченого ОСОБА_2 за одежу в області грудної клітки, потім ОСОБА_1 схопив за одежу потерпілого. Дружина потерпілого ОСОБА_3 почала руками бити по руках останніх та їх розчіпляти. Під час вказаного конфлікту були присутні він, син ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , потерпілий ОСОБА_3 , його дружина, обвинувачений ОСОБА_1 , та його дружина, а також сусід ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_7 . Він знаходився на відстані 5 метрів від останніх, біля хвіртки будинку потерпілого. ОСОБА_21 всі події знімав на камеру, вони після вказаних подій не переглядали відео. Також зазначив, що до того моменту як почався конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, він побачив, що зіниця око у потерпілого була білого кольору. Коли прихали співробітники поліції, вони вже були на майданчику. Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_28 та педагога ОСОБА_27 малолітній свідок ОСОБА_22 надав аналогічні покази надані малолітнім свідком ОСОБА_23 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що очевидцем події яка мала місце 30.03.2019 вона не була. Разом з тим, суду показала, що проживає по сусідству з потерпілим ОСОБА_3 . Приблизно на початку квітня місяці 2019 року вдень після обіду, додому за адресою АДРЕСА_3 , прийшла її донька ОСОБА_29 та повідомила що на дитячому майданчику, який розташований напроти їх будинку, плаче хлопчик, оскільки його побив потерпілий ОСОБА_3 . Вона вийшла до дитячого майданчику та побачила хлопчика ( ОСОБА_2 ), який плакав та боявся вийти з дитячого майданчику і вона подзвонила ОСОБА_30 , яка є дружиною ОСОБА_1 та повідомила про цю обставину. Ім`я хлопчика не пам`ятає вказаний хлопчик є сином обвинуваченого. Також їй донька сказала, що потерпілий ОСОБА_3 викинув музичну колонку хлопчика ( ОСОБА_2 ) та вдарив його. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 , суду показав що з потерпілим ОСОБА_3 вони товаришують, очевидцем події, яка мала місце 2019 року він не був, про обставини події йому відомо зі слів потерпілого та його дружини. Остання йому повідомила, що потерпілому спричинено тілесні ушкодження та він перебуває в лікарні ім. І.І. Мечникова. Наступного дня він приїхав до лікарні к ОСОБА_3 та останній разом з дружиною розповіли про обставини зазначеної події, яка мала місце 30.03.2019. Після чого, він сказав їм, що необхідно писати заяву у поліцію, щодо спричинення тілесних ушкоджень. Після написання заяви до поліції, він надавав консультаційну допомогу потерпілому у цій справі. Оскільки у потерпілого був відсутній висновок СМЕ, щодо встановлення ступеню тяжких нанесення йому тілесних ушкоджень відомості в ЄРДР первісно були внесені за ч. 1 ст. 125 КК України. Через деякий час після внесення відомостей до ЄРДР та першої операції яка була зроблена ОСОБА_3 , йому зателефонувала дружина потерпілого ОСОБА_6 та сказала, що їй телефонував ОСОБА_1 та питав, що трапилось та чи може він чимось допомогти. Остання, надала ОСОБА_1 його номер мобільного телефону та сказала, щоб він спілкувався з приводу цією справи з ним ( ОСОБА_31 ). Після чого, ОСОБА_1 зателефонував йому та спитав, як він може владнати все, і що хоче допомогти матеріально потерпілому ОСОБА_3 , оскільки почував себе винним за те, що сталося. Після розмови з потерпілим та його родиною потерпілі, погодились прийняти від ОСОБА_1 матеріальну допомогу на лікування, однак суму грошей яка буде необхідною на лікування останні не знали, оскільки були заплановані ще операції та скільки буде тривати лікування не відомо. Поспілкувавшись з останніми він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, про розмову з потерпілим та його родиною. Наприкінці розмови, ОСОБА_1 сказав щоб він зателефонував йому після третьої операції та сказав скільки необхідно грошей. Після того, як була зроблена третя операція ОСОБА_3 , він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив суму грошей, яку родина ОСОБА_3 витратила на операції останнього, на що ОСОБА_1 , сказав, що він готовий сплатити гроші та привезе їх наступного дня до лікарні, де вони домовились зустрітися. До лікарні ОСОБА_1 приїхав з батьком, де вони зустрілись з потерпілою ОСОБА_6 , з якою ОСОБА_1 розмовляв та просив у неї вибачення за його дії, зазначаючи, що готовий допомагати матеріально потерпілому ОСОБА_3 на лікування. Після того, як ОСОБА_6 заспокоїлась, остання написала розписку самостійно, оскільки нею приймалися грошові кошти. Вказана розписка була написана на листку формату А4, біля лікарні ім. І.І. Мечникова, напроти офтальмологічного відділення. У вказаній розписці було зазначено, при яких обставинах були нанесені ОСОБА_1 тілесні ушкодження, в присутності кого була написана розписка, сума грошей, яка буде передана, а саме 40 000 гривень та час їх передачі ОСОБА_6 . Після виписки ОСОБА_3 з лікарні останній пройшов СМЕ та було отримано висновок експерта в якому, було зазначено, ступень тяжкістю нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Вказаний висновок експерта він разом із ОСОБА_3 віднесли до керівника прокуратури, для перекваліфікації кримінального провадження. Прокурор сказав, що з вказаних висновком СМЕ для перекваліфікації кримінального провадження необхідно піти до слідчого, що вони і зробили та в той же день кримінальне провадження, було перекваліфіковано на ч.1 ст. 121 КК України. Після перекваліфікації кримінального правопорушення, слідчим були здійснені слідчі дії та вказане кримінальне провадження було направлено до суду. У потерпілого до даної події проблем із зором не було. Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_32 суду показала, що надані нею висновки підтверджує в повному обсязі. Разом з тим показала, що висновок під № 2405е від 30.07.2019 проводився нею на підставі ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська. На дослідження вказаного висновку їй була надана ухвала суду, копія проведення слідчого експерименту, та висновок спеціаліста під № 1454 від 13.05.2019, оригінали всіх документів які були надані на проведення експертизи під № 1454 від 13.05.2019. На поставленні питання при проведенні експертизи нею була надана відповідь, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 не характерні при самостійному спричиненні собі виявлених у нього тілесних ушкоджень. До цього висновку вона дійшла у зв`язку з тяжкими наслідками. Розмір конкретного предмета яким було нанесені тілесні ушкодження вказати не може. Нею під час проведення вказаного додаткового висновку враховувався механізм локалізації та характеру нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 . Їй було достатньо наданих матеріалів медичної документації щоб зробити вказаний висновок. Разом з тим зазначила, що нею також було складено висновок під № 1464 від 13.05.2019 який був проведений на підставі проведеного медичного обстеження ОСОБА_3 . Механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , нею був встановлений від дії тупого твердого предмету. Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України, щодо допитаних свідків в ході судового розгляду встановлено не було. Крім вищезазначених показів допитаних судом обвинуваченого, потерпілого, свідків та експерта, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, також знайшла своє підтвердження в досліджених судом у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків зображення тощо відомостей, а саме. - Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 04.06.2019 (т.1, а.п. 46-51) з фототаблицею до нього, за участю потерпілого ОСОБА_3 , останній пояснив, що 30.03.2019 він разом із своєю дружиною ( ОСОБА_6 ) знаходились за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час до них постукав невідомий чоловік. Коли потерпілий відчинив двері між ним та невідомим чоловіком виник словесний конфлікт. Після чого невідомий чоловік знаходячись на відстані витягнутої руки обличчям до обличчя схопив потерпілого обома руками за кофту у верхній частині тулуба та наніс потерпілому кулаком правої руки один удар в область лівого ока. Після цього тримаючи обома руками за кофту він штовхнув його в області грудної клітини від чого ОСОБА_3 вдарився спиною об металеві двері господарського приміщення.

З протоколу слідчого експерименту від 04.06.2019 (т.1, а.п. 56-58) з фототаблицею до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_6 , вбачається, що 30.03.2019 вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 знаходились за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час до них постукав невідомий чоловік. Коли потерпілий відчинив двері між ним та невідомим чоловіком виник словесний конфлікт. Після чого невідомий чоловік знаходячись на відстані витягнутої руки обличчям до обличчя схопив потерпілого обома руками за кофту у верхній частині тулуба та наніс потерпілому кулаком правої руки один удар в область лівого ока. Після цього тримаючи обома руками за кофту він штовхнув його в області грудної клітини від чого ОСОБА_3 вдарився спиною об металеві двері господарського приміщення. Відповідно до висновку експерта № 1464 від 13.05.2019 року (т.1, а.п. 43-45) за даними медичної документації у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: контузії лівого ока, гемофтальму (кров в склоподібному тілі), від слойка сітківки, субретинальний крововилив лівого ока, параорбітальної гематоми лівого ока, з приводу чого було проведено оперативне втручання (видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи), що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежений.

За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що призвело до стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (понад 33%), згідно з п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. Згідно з додатковим висновком експерта № 2406е (т.1, а.п. 70-71) за даними медичної документації у гр. ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: контузії лівого ока, гемофтальму (кров в склоподібному тілі), відшарування (відслойка) сітківки, субретинальний крововилив лівого ока, параорбітальної гематоми лівого ока, з приводу чого було проведено оперативне втручання (видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи).

Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_3 в області обличчя (лівого ока) не суперечить механізму їх утворення на який вказує свідок ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту за її участю. Висновком експерта від 30.07.2019 року №2405е (т.1, а.п.84-87) за даними медичної документації у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: контузії лівого ока, гемофтальму (кров в склоподібному тілі), відшарування (відслойка) сітківки, субретинальний крововилив лівого ока, параорбітальної гематоми лівого ока, з приводу чого було проведено оперативне втручання (видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи). Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів). Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надання первинної медичної допомоги у 8 МКЛ, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у клопотанні. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що призвело до стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (понад 33%), згідно п.2.1.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Виявлені у нього тілесні ушкодження спричиненні в короткий проміжок часу, встановити послідовність їх нанесення не представляється можливим у зв`язку з відсутністю судово-медичних даних. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що йому було спричинено не менш як 1-ї механічної дії тупого твердого предмету. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів).

Виявлені у нього тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для нанесення їх власною рукою, але враховуючи їх характер вважаю нехарактерним. Виявлені у нього тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливі для життя явища. На підставі: п. 2.1.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, а також відсутність останніх на інших виступаючих частинах тіла, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення їх при падінні з висоти власного зросту.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надання первинної медичної допомоги у 8 МКЛ (30.03.2019 року), тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у клопотанні.

Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_3 в області обличчя (лівого ока) не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено. Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Всі вищенаведені докази в своїй сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою. До доводів сторони захисту, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , малолітні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , були очевидцями вищенаведених подій та не вказували на ОСОБА_1 , як на особу, що завдала тілесні ушкодження ОСОБА_3 , а вказували на можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень від дій ОСОБА_6 , яка знаходилась у безпосередній близькості від чоловіка ОСОБА_3 та розмахувала руками біля обличчя останнього та ОСОБА_1 під час конфлікту та могла нанести тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , суд відноситься критично, оскільки зазначені свідки одностайно підтвердили факт наявності конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 , підтвердили наявність штовханини один одного та хапання за одяг у верхній частині тулубу. Проте механізм нанесення ушкоджень жоден з них не зазначив, як і не зазначила, щодо можливості нанесення тілесних ушкоджень потерпілому свідком ОСОБА_3 .

Також, суд не бере до уваги протокол огляду відеозаписів від 16.09.2019 (т. 1 а.п. 177-179) з місця події та диск, який був наданий ОСОБА_21 23.08.2019, яка є законним представником неповнолітнього свідка ОСОБА_21 , який здійснював вказаний відеозапис на свій мобільний телефон, оскільки як вбачається з даного відеозапису фіксування вказаної події, яка мала місце 30.03.2019 розпочинається не спочатку, а вже наприкінці події. Разом з тим, суд приходить до висновку, що протоколи проведення слідчих експериментів від 19.10.2020, 18.01.2021, 28.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021, за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , малолітніх свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , які були проведені відповідно до ухвал Самарського районного суду м. Дніпропетровська за клопотанням сторони захисту, та які в подальшому слугували підставою для проведення комісійної судово-медичної експертизи (висновок експерта під № 90 від 23.06.2021), не можуть слугувати належними доказами, оскільки не підтверджують та не спростовують вини обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що під час вказаних слідчих експериментів не був розкритий механізм виникнення травми лівого ока у потерпілого ОСОБА_3 .

Проте в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 підтвердили факт наявності травми ока у потерпілого ОСОБА_3 , саме після конфлікту, який відбувався між останнім та обвинуваченим ОСОБА_1 .

До доводів сторони захисту, що висновки експертів під № 90 від 23.06.2021, під № 2405е від 30.07.2019 та додатковий висновок під № 2406е від 30.07.2019, які були проведені з урахуванням протоколів слідчих експериментів, свідчать лише про наявність у потерпілого ОСОБА_3 , тілесних ушкоджень, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані висновки свідчать не лише про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а й підтверджують ту обставину, що механізм нанесення тілесних ушкоджень не суперечить механізму їх нанесення зазначеному під час слідчих експериментів проведених за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 . Крім того, суд приймає до уваги доводи сторони захисту, що надана потерпілим ОСОБА_3 розписка про отримання ОСОБА_6 , грошей від обвинуваченого ОСОБА_1 на лікування потерпілого не може бути належним доказом підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки вказана розписка була написана безпосередньо дружиною потерпілого для обвинуваченого, однак залишились зберігатись у потерпілого ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

При вирішенні питання про вид та міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий (т.1 а.п. 195), за місцем мешкання характеризується позитивно (т.1 а.п.197), на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.п. 196-197), маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Так, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання в розумінні ст. 66 КК України, суд враховує віктивну поведінку потерпілого ОСОБА_3 , а саме конфлікт який стався напередодні із сином обвинуваченого, що в подальшому слугувало підставою для порушення кримінального провадження.

Вказане кримінальне провадження за ч. 1 ст. 296 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3 , де законним представником потерпілого є ОСОБА_1 , якій діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , на теперішній час перебуває на розгляді в Самарському районному суді м. Дніпропетровська (суддя Сухоруков А.О.).

Окрім того, суд також при встановленні обставин, що пом`якшують покарання, враховує ту обставину, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_31 , всі одностайно підтвердили факт надання обвинуваченим ОСОБА_1 матеріальної допомоги потерпілому ОСОБА_3 на лікування, що підтверджує небайдужість обвинуваченого до вказаної події, яка відбулася 30.03.2019.

Обставин, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд при призначенні покарання приходить до висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті із застосуванням до нього ст.ст.75,76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 6845 гривень, моральної шкоди в розмірі 1530252,00 гривень та судовими витратами в сумі 3150 гривень який обвинуваченим не визнано в повному обсязі, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Так, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Водночас, за змістом ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 50 КПК України. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір заявлених до обвинуваченого ОСОБА_1 позивних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди під час судового розгляду був обгрунтований потерпілим ОСОБА_3 , наступним, а саме: витратами пов`язаними на придбання та виготовлення окулярів у розмірі 6845 гривень. На підтвердження завданої матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_3 надав банківські чеки під № 4451 від 30.05.2019 на суму 3845 гривень та чек під 4113 від 12.05.2019 на суму 3000 гривень. Тобто, потерпілим ОСОБА_3 було надано докази про понесені ним матеріальних витрат у зв`язку із скоєнням відносно нього злочину, а відтак суд приходить до висновку, про задоволення цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди потерпілий ОСОБА_3 , зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягає у нестерпному фізичному болю та стражданнях які він переніс та відчував протягом тривалого часу під час отримання травми, і після операційний період, періодичні болі в області лівого ока та скроні він відчуває і до тепер. Глибоких душевних страждань він зазнав у зв`язку з наслідками отриманих ним тілесних ушкоджень, які призвели до часткової втрати зору що є непоправною та практично став інвалідом. На даний час зір не поновлений та й надія на це відсутня. Він погано бачить, повинен постійно носити окуляри, що створює незручність, хоча при цьому лівим травмованим оком він бачить лише контури предметів, відсутня різкість зору. Вчиненим злочином був порушений режим повсякденного його життя та життя його родини. На даний час проходить необхідні обстеження для призначення групи інвалідності. Завдана травма призвела до погіршення його матеріального стану та його родини, що також є причиною душевних переживань. Окрім того, за клопотанням потерпілого ОСОБА_3 судом було призначено судово-психологічну експертизу для визначення наявності та розміру шкоди немайнового характеру заподіяної кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_3 по вказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до висновку експерта під № 19/104/-19/103 від 30.06.2020, встановлено, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлені наступні індивідуально- психологічні особливості, які мають виражений характер, можуть у свою чергу, впливати на його емоційний стан, а саме: акцентуація характеру по застрягаючому типу. Такий тип характеризується схильністю довго переживати сильні почуття: образу, гнів, страх. Ці почуття можуть не затухати або спалахувати з новою силою через тижні, місяці, навіть роки. Зміст та характер моральних страждань ОСОБА_3 безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом дослідженої ситуації, а саме травмування його лівого ока, за медичною документацією: «...ушкодження утворилися незадовго до надання первинної медичної допомоги у 8 МКЛ (30.03.2019 року)...», яке за «...своїм характером виявлені ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що призвело до стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину (понад 33%)...», яке уразило особистість ОСОБА_3 та його соціальне функціонування суттєво. За умов ситуації, що досліджується у справі, а саме травмування лівого ока ОСОБА_3 , йому спричинені страждання (на моральному рівні), за умов визнання судом заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 0; 162; 324; 486, 648 мінімальних заробітних плат. За умов ситуації, що досліджується у справі, а саме травмування лівого ока ОСОБА_3 , останньому спричинені страждання (на моральному рівні), які, з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_3 , є суттєвими. Окрім того, з вказаного висновку експерта вбачається, що висновки у цій частині психологічного дослідження мають ймовірний характер, оскільки рішення з питання про розмір грошової компенсації моральної шкоди є прерогативою суду.

Відповідно до роз`яснення, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням обставин справи, душевного переживання та страждання потерпілого ОСОБА_3 , перенесений фізичний біль, та додаткові зусилля для організації його життя, суд вважає визначений потерпілим розмір моральної шкоди завищеним, а тому дійшов висновку в рахунок компенсації моральної шкоди стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає 100 000 гривень.

Щодо заявлених в цивільному позові потерпілим судових витрат на суму 3150 гривень, які потерпілий просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає наступне. Частиною першою ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Частиною першою ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду. Кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. У випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Цей висновок суду, узгоджується з позицією ВП ВС викладеною у постанові від 17 червня 2020 року. Враховуючи ту обставину, що потерпілим документально підтверджені витрати пов`язані на правову допомогу, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера під 08/08-19 від 28.08.19, щодо сплати правової допомоги на суму 3150 гривень (т. 2 а.п. 17), угода під № 08/08-19 від 27.08.2019 про надання правової допомоги укладена адвокатом Гоковою Т.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю під № 0986 від 08.02.2001) та потерпілим ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 ) (т. 2 а.п. 18) та акт прийому передачі виконаних послуг від 28.07.2019 до угоди під № 08/08-19 від 27.08.2019, відповідно до якого вказано перелік виконаних робіт та зазначено вартість професійних правничих послуг наданих Адвокатом ОСОБА_34 яка складає 350 грн. х 9 годин = 3150 гривень без ПДВ (т.2 а.п.19), а відтак суд приходить до висновку, про задоволення цивільного позову в частині стягнення судових витрат на правову допомогу з обвинуваченого ОСОБА_1 . Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні не обирався. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта. Речові докази у кримінальному провадженні під № 42019042630000072 відстуні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступні обов`язки: - періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по кримінальному провадженню під №42019042630000072, не обирався. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 витрати на користь держави, на залучення судового експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, одержувач платежу УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ):37989253, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN): UA878999980313060115000004008, код класифікації доходів бюджету:24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження, наявність відомчої ознаки: «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу: за експертизу від 30.06.2020 під №19/104-19/103, грошові кошти у розмірі 13076,00 гривень (т.2 а.п. 222). Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 6845,00 (шість тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 100 000,00 (сто тисяч) гривень, на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 3150,00 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень, на відшкодування понесених потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судових витрат на правову допомогу. В решті позову потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовити. Речові докази у кримінальному провадженні під №42019042630000072 відсутні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко