Ухвала суду № 98500533, 22.07.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1887/21

1-кп/206/158/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого суді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря с/з Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041700000021 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 146 КК України,

учасників кримінального провадження:

прокурора Путрова А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Воронцова В.В.

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2021 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_1 . В обґрунтування поданого клопотання зазначив наступне. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно зі ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів та тяжких злочинів, відповідно, за які передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Крім того, відносно останнього до Бориспільського міськрайонного суду Київської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020110100001149 за ч. 1 ст. 296 КК України, в ході розгляду якого, 10.08.2020 судом винесено ухвалу про здійснення примусового приводу ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні у зв`язку з неявкою останнього, що свідчить про те, що останній вже переховується від суду. Також існує наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів. А відтак застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи викладене, просив клопотання з наведених у ньому підстав задовольнити. Разом з тим, просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Воронцова В.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки ризики зазначені в ст. 177 КПК України доведені та обґрунтовані відносно останнього, а відтак на підставі вищевикладеного підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки за останні десять років корисливі злочини не вчиняв, добре заробляв, хоча і був неофіційно працевлаштований. На теперішній час, у нього є на утриманні є діти, проте утримувати він їх не може, як і свою цивільну дружину та мати літнього віку, оскільки перебуває під вартою. Якщо судом буде прийняте рішення, щодо зміни відносно нього запобіжного заходу, він одразу працевлаштується, оскільки йому запропоновано роботу на підприємстві, переховуватись від органів слідства або суду не буде. Разом з тим, зазначив, що клопотання прокурора не обґрунтоване та всі посилання прокурора на наявність ризиків є безпідставними та надуманими. У зв`язку з викладеним просив, суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби.

Захисник-адвокат Воронцов В.В. в судовому засіданні, щодо заявленого клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні з огляду на наступне. Ризики на які посилається прокурор не підтвердженні та не доведені, є надуманими, оскільки шкода потерпілим відшкодована, останні претензій до обвинуваченого не мають, про що останні зазначили під час надання показів в судовому засіданні. Разом з тим просив під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу врахувати думку потерпілих, які просили останнього не позбавляти свободи. На теперішній час відсутні матеріальні та моральні збитки по вказаному кримінальному провадженні, про що свідчить відсутність цивільного позову у справі. Окрім того, просив врахувати, що на теперішній час по справі допитані майже всі свідки та дослідженні матеріали кримінального провадження. Враховуючи зазначене, просив змінити раніше обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на нічний домашній арешт та надати змогу останньому працевлаштуватись.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що вона з ОСОБА_1 проживає з 2019 року, в них є спільна дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитину записала на своє прізвище оскільки ОСОБА_1 на момент народження сина знаходився на заробітках. ОСОБА_1 за час їх сімейного життя неофіційно працював будівельником, матеріально забезпечував родину. На теперішній час матеріально ОСОБА_1 їх з сином забезпечити не може, оскільки перебуває під вартою. ОСОБА_1 гарний батько та чоловік, позитивна людина, син як і вона постійно потребуємо підтримки останнього. Жалкує, про те що з останнім розлучилася за власною ініціативою, а саме із-за важкого психологічного стану у якому вона перебувала. Конфлікт який слугував їх розлученню мав місце, оскільки ОСОБА_1 був проти щодо того, що їх сина вона запише на своє прізвище, а не на його. Наразі їх стосунки налагодились та вони знову разом. Окрім того, зазначила, що в той час коли вони перебували на стадії розлучення ОСОБА_1 все одно допомагав їй матеріально та сину, вони були матеріально забезпечені.

Суд, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу, вислухавши думку сторін кримінального провадження, допитавши свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Статтею 8 КПК України кримінальне провадження, визначено що здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у Кримінальному проваджені, а також, і у відповідності з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів, починаючи до 29.07.2021 до 12 год. 00 хв. включно.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд приходить до можливості застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який запобіжний захід, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З пункту 3 статті 5 Європейської Конвенції з прав і основоположних свобод людини випливає, що зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обгрунтованої підозри не може виправдовувати позбавлення волі (справи "Яблонський проти Польщі", N33492/96, п. 80, від 21.12.2000 року та "L.A. проти Франції", N 28213/95 1998-VII, п. 102). Підстави для продовження строку тримання під вартою мають бути чітко сформовані в рішеннях національних судів (справа "Іловецький проти Польщі", N 27504/95, п. 61, від 04.10.2001 року). Як встановлено з зазначеного клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ризики на які посилається прокурор, а саме можливість ухилення останнього від явки до суду та скоєння інших умисних кримінальних правопорушень, є не обґрунтованими, оскільки належних доказів, які б підтверджували ризики зазначені у вказаному клопотанні стороною обвинувачення суду не надані.

Разом з тим, в судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_3 , наданих останньою під присягою суду було встановлено, про те що ОСОБА_1 перебуваючи з останньою у шлюбі постійно працював, забезпечував родину матеріально.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 має зареєстроване та фактичне місце проживання, не офіційно працював робітником до застосування запобіжного заходу, позитивно характеризується за місцем мешкання.

Також суд враховує, що самого по собі тяжкого обвинувачення не достатньо для продовження тримання під вартою особи, а ризики, які були вагомими на час обрання запобіжного заходу безперечно зменшились на сьогоднішній день, хоча і продовжують існувати. За таких обставин суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого буде межувати зі свавіллям, а тому відносно обвинуваченого може бути змінено на більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить нівелювання ризиків.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, у зв`язку із чим, суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, та покладанням на нього обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, що в свою чергу забезпечить належну поведінку обвинуваченого на час розгляду справи в суді, в зв`язку із чим, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в підлягає частковому задоволенню

Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7,9, 177, 178, 181, 194, 331, 370, 372КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041700000021 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України - задовольнити частково.

Клопотання захисника-адвоката Воронцова В.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021041700000021 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 146 КК України – задовольнити частково.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю, строком до 60 днів, тобто до 16.09.2021 включно до 12 год.00 хв. та покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- цілодобово не залишати місце постійного проживання – АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожним викликом суду;

- не відлучатися з м. Дніпра, без дозволу суду;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- за наявності паспорту для виїзду за межі України здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов`язків протягом двох місяців з дня зміни запобіжного заходу, а саме з 22.07.2021.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти із залу суду, негайно.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, передати до виконання ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої змінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, і повідомити про це слідчого, прокурора, суд. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра – Путрова А.В.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поштаренко