Рішення № 98501625, 16.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2963/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність,

в с т а н о в и в:

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовними вимогами, якими просить стягнути з МТСБУ відшкодування майнової шкоди заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність в розмірі 130 000,00 гривень, які мотивує тим, що 25 лютого 2020 року о 09 год. 30 хв. в м. Львів по вул. Нагірна, 4, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійсним наїзд на автомобіль «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль «Mercedes-Bens GL350 CDi» д.н.з. НОМЕР_3 , які були припарковані, внаслідок чого автомобілі отримали механічних пошкоджень, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. 20 листопада 2020 позивач звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, додавши до заяви усі необхідні документи, надання яких передбачається ст.35 Закону України №1961- IV. Також було подано Висновок №154 від 03 листопада 2020 року судової автотоварознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Листом від 24 грудня 2020 року відповідач повідомив позивача про відмову у відшкодуванні заподіяної шкоди на підставі п. 37.1.3. ст. 37 Закону України №1961-IV, мотивуючи це ненаданням на огляд пошкодженого автомобіля та порушенням позивачем передбаченого п. 33.3 ст. 33 Закону України №1961-IV обов`язку зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). На думку позивача, правові підстави для відмови у виплаті відшкодування у відповідача відсутні. Згідно з Висновку № 154, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді з врахуванням результатів його обстеження 02 березня 2020 року, без врахуванням (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали становить 237 486,00 гривень, оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_2 не була застраховано, тому наявні підстави для стягнення з відповідача з урахуванням ліміту відповідальності в розмірі 100 000,00 грн.

17 лютого 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін.

Згідно з частин 1-2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідачем Моторним (транспортним) страховим бюро України копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 09 квітня 2021 року, процесуальним правом подати відзив та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, на підставі постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 340 грн.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали, судом встановлено, що 25 лютого 2020 року о 09 год. 30 хв. в м. Львів по вул. Нагірна, 4, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійсним наїзд на автомобіль «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль «Mercedes-Bens GL350 CDi» д.н.з. НОМЕР_3 , які були припарковані, внаслідок чого автомобілі отримали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги пп. 2.3. «б», 12.1, 13.1 Правила дорожнього руху України.

Постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2020 року не скасована та набрала законної сили в установленому законом порядку.

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

За результатами перевірки та відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України від 29 січня 2021 року, щодо інформації про чинний станом на 25 лютого 2020 року договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений щодо забезпечення автомобіля «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , дані відсутні.

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається, з матеріалів справи 02 березня 2020 року до ТзОВ «Експертиза» надійшло звернення громадянки ОСОБА_3 про виконання судової автотоварознавчої експертизи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 102, 106 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»

03 листопада 2020 року судовим експертом Галамай Ярославом Івановичем складено Висновок № 154 судової автотоварознавчої експертизи, відповідно до якої вартість відновлюваного ремонту автомобіля BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , від виявлених при обстежені 02 березня 2020 року його пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортного пригоди яка сталася 25 лютого 2020 року, в цінах на вказану дату обстеження, без врахувань (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 226 133,62 гривень. Ринкова вартість автомобіля «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 1287517,14 гривень. Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля на момент його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді становить Е3=0,00. Вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу з врахуванням результатів його обстеження, в цінах на дату обстеження, без врахувань (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 237 486,00 гривень.

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування (регламентну виплату), до яких було долучено висновок № 154 від 03 листопада 2020 року судової автотоварознавчої експертизи складеного судовим експертом Галамай Ярославом Івановичем.

У відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України від 24 грудня 2020 року, на звернення ОСОБА_3 від 26 листопада 2020 року, щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25 лютого 2020 року, за участю транспортного засобу «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , повідомляється про відсутність правових підстав для відшкодування йому заподіяної шкоди, відповідно до пп. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з підстав ненадання ним, всупереч вимогам п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 вказаного Закону, та проінформовано ОСОБА_1 , що вона має право керуючись ст. 1187 Цивільного кодексу України звернутися до відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди про відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За нормою п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. 39.1, 39.2.1 п. 39,2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, основним завданням якого є, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно з пп. «в» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Положеннями п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачається, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідно до умов договору №20/036 від 01 січня 2020 року доручило ТзОВ «Експертиза» виконати в строк до 04 січня 2021 року наступні роботи: провести роботи транспортного засобу із фотографічною фіксацією; скласти протокол огляду; надати фотографії на електронному носії; визначити: ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди; вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу із зазначенням включення або не включення в розрахунок суму податку на додану вартість; коефіцієнт фізичного зносу складників; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників.

10 грудня 2020 року Судовий експерт Галамай Я.І. ТзОВ «Експертиза» складена доповідна записка по дорученню №72422 від 04 грудня 2020 року, повідомлено, що станом на момент отримання повідомлення МТСБУ, автомобіль «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , повністю відновлено, тому доручення №72422 неможливо виконати. Крім того повідомлено, що 02 березня 2020 року в ТзОВ «Експертиза» надійшло звернення громадянки ОСОБА_3 про виконання судової автотоварознавчої експертизи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 102, 106 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»

За приписами п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Із викладеного слід зробити висновок про те, що МТСБУ може відмовити у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) у випадку, коли невиконання особою обов`язків, передбачених Законом, призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

При цьому, за матеріалами справи встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання встановлені постановою Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 30 квітня 2020 року по справі № 456/997/20 (провадження №3/456/585/2020), а розмір заподіяної ОСОБА_3 , як власнику автомобіля «BMW 730D», д.н.з. НОМЕР_2 , шкоди убачається з Висновку №154 судово автотоварознавчої експертизи, який складено 03 листопада 2020 року судовим експертом Галамай Ярославом Івановичем ТзОВ «Експертиза», на вирішення якого поставлені питання, які перелічені у Дорученні на виконання робіт №72422 Моторним (транспортним) страховим бюро України, а саме: провести роботи транспортного засобу із фотографічною фіксацією (а.с.36-40); скласти протокол огляду (а.с.28-29); визначити: ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди (а.с.27); вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу із зазначенням включення або не включення в розрахунок суму податку на додану вартість (а.с.27); коефіцієнт фізичного зносу складників (а.с.27); вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників (а.с.27)

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Нацкомфінпослуг розпорядженням від 09 квітня 2019 року №538, внесено зміни до низки власних нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зокрема, передбачено збільшення розмірів страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

Зі 100 000,00 гривень до 130 000,00 гривень - на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну потерпілих;

З 200 000,00 гривень до 260 000,00 гривень - на одного потерпілого, за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок заподіяння транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 , який не мав на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у результаті протиправних дій третьої особи, ОСОБА_2 , було завдано шкоду майну позивача, розмір якої відповідно до Висновку №154 складеного судовим експертом Галамай Ярославом Івановичем, що станом на дату ДТП складає 237 486,00 грн, у зв`язку з чим, на підставі пп. «в» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати потерпілому таку шкоду на умовах, у межах ліміту страхових сум, що становить 130 000,00 гривень

Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у відшкодуванні завданої йому матеріальної шкоди, у межах ліміту страхових сум, що становить 130 000,00 грн, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України страхового відшкодування у розмірі 130 000, 00 грн та є підставою для задоволення позову.

Разом з тим, суд не вбачає підстав щодо стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України витрат на оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 3 500,00 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат по оплаті наданих послуг, які здійснюється шляхом перерахування замовником коштів через банки, відділення поштового зв`язку або програмно-технічні комплекси самообслуговування.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження повноважень на надання правової допомоги, представником позивача - адвокатом Сідловською Іриною Юріївною надано Ордер Серія ВС №1058549, з якого вбачається, що правова допомога надається клієнту в органі, а саме: в Дніпровському районному суді м. Києва, на підставі Договору про надання правової допомоги №36/20 від 10 листопада 2020 року, однак даний договір не долучено до матеріалів справи.

Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви договору про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 300,00 грн., який сплачено позивачем при звернені з цим позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 22, 979, 982, 1166, 1187,Цивільного кодексу України, статтями 2, 6, 22, 29, 33, 34, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», статтями 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність,- задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у межах ліміту страхових сум в розмірі 130 000,00 гривень та судовий збір в розмірі 1 300,00 гривень, а всього на загальну суму 131 300 (сто тридцять одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржник: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: