Ухвала суду № 98501371, 12.07.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/1967/21

номер провадження 2-з/695/28/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченко М.Ю.,

за участі

секретаря с/з Розпутньої І.Г.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Черкаської області Сахно Валентина Іванівна про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову по справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Черкаської області Сахно Валентина Іванівна про визнання недійсним договору іпотеки.

Вимоги вказаної заяви мотивовані тим, що до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області нею була подана позовна заява про визнання недійсним договору іпотеки №2301/0207/88-768-Z, який був укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 та посвідчено приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Черкаської області Сахно В.І., реєстр №475. Вказаний договір іпотеки укладено в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №2301/0207/88-768, що укладено 09.02.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 .

Заявниця наполягає, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та який був переданий іпотечним договором в іпотеку був придбаний ОСОБА_2 у зареєстрованому з нею шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя та був переданий в іпотеку банку без належного погодження із ОСОБА_1 .. Таким чином заявниця звернулася до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору іпотеки.

Разом із тим на виконанні Золотоніського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №52664070 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» грошової заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

11.06.2021 року старшим державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження було проведено виконавчу дію стосовно спірного майна і винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме вказаного вище будинковолодіння.

За таких обставин заявниця вважає, що на даний час існує необхідність у забезпечені позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, оскільки нерухоме майно на яке звернуто стягнення буде реалізоване органами ДВС з прилюдних торгів. Таким чином заявниця просить забезпечити її позов шляхом зупинення виконавчого провадження №52664070 в частині виконання постанови про опис та арешт майна боржника, а також заборонити здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого провадження, а саме проведення процедури реалізації заставного майна, а саме зазначеного вище будинку.

Суд вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Нормами ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.07.2021 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Черкаської області Сахно В.І., про визнання недійсним договору іпотеки, в якій позивач просить визнати недійсним іпотечний договір від 09.02.2007 року.

Подаючи заяву про забезпечення позову по вказаній справі заявниця посилається на норми п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Разом із тим суд зауважує, що згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, при цьому положеннями статей 149 та 150 ЦПК України передбачено, що в разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, як зазначено вище, при вирішенні питання забезпечення позову суд має враховувати вимоги співмірності, що передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Суд відзначає, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий.

Поруч із тим статтею 12 ЦПК України передбачено принцип змагальності сторін, згідно якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 9 ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 15,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову заявниця просить зупинити виконання виконавчого провадження в частині виконання постанови про опис та арешт майна боржника.

При цьому судом встановлено, що між сторонами існує спір предметом якого є дійсність іпотечного договору від 09.02.2007 року.

Разом із тим судом вбачається, що виконавче провадження №52664070 здійснюється на підставі виконавчого листа, що виданий Золотоніським міськрайонним судом 08.02.2012 року по справі №2-1557 про стягнення боргу з ОСОБА_2 в сумі 388407.60 грн., отже дії з примусового виконання судового рішення здійснюються державним виконавцем саме на виконання рішення суду, що набрало законної сили і саме в рамках вказаного судового рішення здійснювався опис та арешт майна боржника.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» N 606-XIV, що діяв на час відкриття провадження, (ст. 18 в Законі № 1404-VIII) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 вказаної статті (ст. 18 в Законі № 1404-VIII) передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийняття процесуальних документів та рішень щодо проведення виконавчих дій, процедура виконання виконавчого документа та прийняття рішень щодо реалізації майна боржника покладено виключно на виконавця.

Тобто, реалізація описаного та арештованого майна боржника, є самостійною виконавчою дією, що в свою чергу є дискреційною функцією виконавця, вчиненою згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Забезпечення позову у вищезазначений заявником спосіб не відповідатиме критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню в зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та не відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі.

Адже по своїй суті таке обмеження зводиться до обмеження прав виконавця, що визначені ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом норм чинного законодавства виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Висновок про можливість заборони виконавцю виконувати виконавчі дії по суті є зупиненням виконання рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, на що наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2019 року по справі №755/1357/18.

Суд звертає увагу на тривале невиконання боржником рішення суду у справі № 2- 1557 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 388407.60 грн., що перебуває на примусовому виконанні у Золотоніському міськрайонному відділі ДВС. При цьому суд зауважує, що вчинення таких дій державним виконавцем спрямоване саме на виконання вказаного судового рішення суду та ніяк не пов`язано з обмеженням прав самого заявника.

При цьому зупинення виконання таких дій у спосіб, що заявлений заявником порушить право стягувача на належне виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоби гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також суд зазначає про те, що посилання заявниці на п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є безпідставним, оскільки порядок застосування такого виду забезпечення позову можливий тільки, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що прямо передбачено нормами ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, а не з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Також суд зауважує, що недійсність іпотечного договору ще необхідно довести в судовому засіданні належним чином, а застосування саме тих заходів забезпечення позову, про які просить заявниця, є на переконання суду, безпосереднім обмеженням прав стягувача на належне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З урахуванням викладених вимог законодавства, обсягу вимог, викладених у заяві та наведених підстав, суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154,157,353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Черкаської області Сахно Валентина Іванівна, про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Суддя М.Ю. Степченко