Рішення № 98501228, 13.07.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.07.2021 Справа № 554/11417/20

Провадження №2/554/1011/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря Таран В.І.,

за участю учасників справи:

представник відповідача ПАТ «МТБ Банк»: адвокат Мирко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання права власності на майно, звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання права власності на майно, звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просила визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; відступити від рівності часток у спільному майні подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м та звільнити квартиру з-під арешту; визнати недійсною оцінку квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, що належить ОСОБА_1 та протиправною передачу на торги квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м; усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, що належить ОСОБА_1 , шляхом вселення її та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 21.06.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в шлюбі придбано в кредит квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя на підставі норм СК України.

Кредит та право власності на майно оформлене на ім`я ОСОБА_4 з її згоди. Кредитний договір №00316/RP6 від 21.06.2007 року укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «МТБ Банк». Цільове призначення кредиту: на придбання спірної квартири, сума кредиту 176000 доларів США. Договір іпотеки №00040rР від 21.06.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «МТБ Банк». Через боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_4 на спірну квартиру накладений арешт та вона передана для примусової реалізації. Дане майно є єдиною житловою нерухомістю родини з двома малолітніми дітьми.

Відповідач ОСОБА_4 не допускає позивача у спірну квартиру, не визнає наявність її частки у ній. В свою чергу відповідач ПАТ «МТБ Банк» змінив замки та закрив приміщення квартири на власний розсуд.

Спірна квартира підпадає під дію мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Оцінка квартири проведена з порушенням норм Закону України «Про охорону культурної спадщини та Постанови КМУ №1447-2002 року «Про затвердження методики грошової оцінки пам`яток».

Крім того, відповідач ПАТ «МТБ Банк» на власний розсуд змінив внутрішнє облаштування приміщень, що призвело їх у складний будівельний стан та створює перешкоди у проживанні родини. Внаслідок дій відповідача ПАТ «МТБ Банк» приміщення фактично приведено у нежитловий стан. А саме: на момент придбання, вартість квартири складала 1/2 від 179000 доларів США, тобто 89500 доларів США, наразі – еквівалент 7385, 16 доларів США. Іншого житла у позивача та її дітей немає. З огляду на те, що позивач є співвласником спірної квартири, але не є боржником перед відповідачем ПАТ «МТБ Банк», арешт на його майно накладений протиправно та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року було задоволено заяву позивача та забезпечено позов шляхом зупинення примусового продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року заяву ПАТ «МТБ Банк» про застосування зустрічного забезпечення задоволено. Застосовано зустрічне забезпечення у справі, шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Октябрського районного суду м.Полтави коштів у розмірі 200000 гривень.

Відповідач ПАТ «МТБ Банк» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі. Зазначив, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором від 21.06.2007 року, 10.12.2019 року рішенням Київського районного суду м.Полтави стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №00316/RP6 від 21.06.2007 року в розмірі 120294,17 доларів США, що складає заборгованість за тілом кредиту. На виконання вказаного судового рішення 21.09.2020 року Київським районним судом м.Полтави було видано виконавчі листи, які наразі перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.

Вказана квартира була придбана не за особисті кошти позичальника, а за кредитні кошти, про що також зазначено в договорі іпотеки та кредитному договорі, тому дане майно не може бути об`єктом спільної сумісної власності, оскільки позивачка не брала жодної участі у його придбанні та утриманні. Відсутні докази того, що ОСОБА_4 не допускає позивача до спірної квартири, та що банк змінив замки, закрив приміщення квартири.

Безпідставними є також твердження позивача, що спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки вказане нерухоме майно не використовується як місце постійного проживання позичальника і у позичальника наявне інше нерухоме житлове майно, в якому позивачка та ОСОБА_4 проживають разом з дітьми, вказане майно придбавалося за кредитні кошти, а не за особисті, тоді як мораторій підлягає застосуванню за наявності вказаних ознак. При цьому, спірна квартира не може вважатися взагалі об`єктом, придатним для проживання, оскільки вказана квартира майже повністю зруйнована, в ній відсутні будь-які умови для проживання.

Крім того, ОСОБА_4 фактично є власником житлового будинку, загальною площею 159,4 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , і саме в даному будинку проживають його дружина, яка подає вказаний формальний позов та діти. В даному випадку є очевидним той факт, що подружжя ОСОБА_5 діють недобросовісно, оскільки права не є порушеними і фактично відсутній спір між самою позивачкою та відповідачем (т.1 а.с.153-156).

Відповідач приватний виконавець Скрипник В.Л. подав відзив на позовну заяву, в якому просив залишити без розгляду позов до приватного виконавця; відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсною оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнання протиправною передачі її на торги. Зазначив, що приватний виконавець є неналежним відповідачем у справі. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження №63203552, до складу якого входять: виконавче провадження №63191677 з примусового виконання виконавчого листа №552/7479/16-ц від 21.09.2020 року, виданого Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості в сумі 120294,17 доларів США; виконавче провадження №63191543 з примусового виконання виконавчого листа №552/7479/16-ц від 21.09.2020 року, виданого Київським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості в сумі 45268,26 доларів США; виконавче провадження №63191349 з примусового виконання виконавчого листа №545/3761/13-ц від 07.02.2017 року, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості в сумі 69198,92 доларів США; виконавче провадження №63190700 з примусового виконання виконавчого листа №545/3761/13-ц від 07.02.2017 року, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості в сумі 47434,72 доларів США; виконавче провадження №63190333 з примусового виконання виконавчого листа №552/5241/13-ц від 11.08.2017 року, виданого Київським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості в сумі 167389,05 доларів США.

02.10.2020 року на адресу приватного виконавця надійшли відповідні заяви ПАТ «МТБ Банк» про примусове виконання рішення суду. Зокрема, у заяві про примусове виконання рішення суду стягувач ПАТ «МТБ Банк» зазначив, що боржнику належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення реального виконання судового рішення та на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» 05.10.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику та здійснено реєстрацію відповідного обтяження в державному реєстрі. 22.10.2020 року здійснено опис вищевказаної квартири боржника, про що винесено відповідну постанову про опис та арешт майна боржника ВП №63191677.

У зв`язку з тим, що 23.10.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про недосягнення згоди між ПАТ «МТБ Банк» та боржником ОСОБА_4 стосовно визначення вартості майна, виконавцем того ж дня винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та залучено для проведення оцінки арештованого майна ПП «Центр незалежної оцінки» в особі директора Скобкіна Д.С. 12.11.2020 року надійшов звіт №938 про незалежну оцінку майна. 13.11.2020 року сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про визначення вартості майна боржника. 18.11.2020 року виконавцем підготовлено та направлено до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна ЗВП №63203552. У системі СЕТАМ сформовано лот №454011 з реалізації нерухомого майна: ІПОТЕКА. Однокімнатна квартира, загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Торги призначено на 18.12.2020 року.

Дії приватного виконавця щодо оцінки арештованого майна боржника та передачі його на реалізацію сторонами виконавчого провадження оскаржені не були. Таким чином, позивачем, яка не є стороною виконавчого провадження, безпідставно та необґрунтовано заявлено вимоги, що стосуються дій приватного виконавця, які не можуть бути предметом судового розгляду в межах даного позову (т.1 а.с.199-204).

Ухвалою суду від 28.01.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01.02.2021 року ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 17.12.2020 року скасовано, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року клопотання представника позивач задоволено, витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. копію нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та у приватного виконавця Скрипника В.Л. копію виконавчого провадження щодо реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.06.2021 року в задоволенні клопотань представника позивача – адвоката Марченко Г.І. відмовлено; закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

До суду від ОСОБА_4 надійшла заява про відвід судді Чуванової А.М.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про відвід судді Чуванової А.М.

В судових засіданнях 28.01.2021 року, 10.06.2021 року, 12.05.2021 року, представник позивача адвокат Марченко Г.І. була присутньою при розгляді справи, підтримала заявлені позовні вимоги, заявила ряд клопотань, які були вирішені судом.

Проте, 26.06.2021 року, 13.07.2021 року позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, місце, час розгляду цивільної справи, в судові засідання не з`явилась та свого представника до суду не направила.

Встановлено, що вищевказана цивільна справа перебуває в провадженні суду з грудня 2020 року.

Згідно ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою п. 10 ч. 2 статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Ухвалою від 13.07.2021 року суд на місці, керуючись вимогами ст.223 ЦПК України,вирішив закінчити розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Представник відповідача ПАТ «МТБ Банк» - адвокат Мирко Р.О. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог відповідно до обставин, викладених у відзиві. Зазначив, що квартира є предметом іпотеки, предметом забезпечення позову про стягнення заборгованості. Вказана квартира вже реалізована на прилюдних торгах 07.05.2021 року. Переможцем став ОСОБА_6 , 1488080 гривень перераховано банку, лот №474613, учасник №14. Вказав, що квартира не була власністю ОСОБА_4 , вона була куплена за кредитні кошти, а позивач ніякого відношення до неї немає, погашав лише відповідач, дружина не приймала у цьому участі.

Відповідачі ОСОБА_4 , приватний виконавець Скрипник В.Л. до суду жодного разу не з`явилися, про день та час розгляду справи відповідачі повідомлялися у встановленому законом порядку. Приватний виконавець Скрипник В.Л. подав заяви про розгляд справи у його відсутність.

Вказані обставини дають суду право розглядати справу у відсутність відповідачів, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідача ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Мирко Р.О., дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Встановлено, що з 04.05.2007 року позивач та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.12).

В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2007 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 (т.1 а.с.33-34).

Крім того встановлено, що для купівлі зазначеної квартири відповідачем ОСОБА_4 у ВАТ «МТБ Банк» 21.06.2007 року було взято цільовий кредит на суму 176000 доларів США із терміном погашення по 20.06.2012 року (т.1 а.с.22-24).

Вказана квартира була передана в іпотеку ВАТ «МТБ Банк» на підставі договору іпотеки від 21.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та банком.

Також, з наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що оскільки ОСОБА_4 кредитне зобов`язання не виконав, тому 10.12.2019 року рішенням Київського районного суду м.Полтави стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №00316/RP6 від 21.06.2007 року в розмірі 120294,17 доларів США, що складає заборгованість за тілом кредиту (т.1 а.с.96-99). Вказане рішення суду залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31.08.2020 року та цим же судом 10.12.2019 року видано виконавчий лист, на підставі якого 05.10.2020 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження (т.2 а.с.119-120, а.с.121-122).

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України (надалі СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі №522/3901/16-ц (провадження № 61-20786св18) зроблено висновок про те, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з позичальника кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно. У випадку визнання права власності на предмет іпотеки за одним із подружжя до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно в період первинного придбання майна.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18) зазначено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу і накладено арешт на майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Отже, наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи дають підстави вважати, що здійснення поділу майна між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на квартиру, яка перебуває в іпотеці, при наявності невиконаного рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4 , порушує майнові права кредитодавця і іпотекодержателя, яким є ПАТ «МТБ Банк» та унеможливлює звернення стягнення на майно боржника, а саме на спірну квартиру.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Позивач не надала суду доказів того, що квартира була придбана в період шлюбу сторін за її нотаріальною згодою, не надавала вона такої згоди і під час передачі квартири в іпотеку банку.

Як убачається зі змісту статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Здійснюючи поділ майна, яким забезпечене виконання зобов`язань за договором кредиту, ОСОБА_1 діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року в цивільній справі № 726/831/15-ц, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися при розгляді справ судами.

Зазначене, на думку суду, свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїм правом на захист та свідчить про фактичне бажання уникнути відповідальності за невиконання боргових зобов`язань.

Крім цього, як установлено судом, квартира, що є предметом поділу, 07.05.2021 року була реалізована на прилюдних торгах , переможцем став ОСОБА_6 , лот №474613, грошові кошти перераховані банку.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов про визнання права власності на майно не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною оцінки квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 23,1 кв.м, що належить ОСОБА_1 та протиправною передачу на торги квартири; звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні квартирою, що належить ОСОБА_1 , шляхом вселення її та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у квартиру за адресою АДРЕСА_3 , слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі із позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася в суд за захистом свого права власності на спільне майно подружжя з підстав створення відповідачами перешкод у користуванні належним їй на праві власності майном. Способом захисту порушеного права власності визначила, зокрема, визнання за нею права власності на зазначене у позові майно, усунення перешкод у користуванні майном, вселення до квартири.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однак, судом відмовлено у позові про визнання права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, а отже, позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення її права користування майном, як і не доведено якими саме діями відповідачі порушують її права. Також, враховуючи зазначене, відсутні і підстави для звільнення майна з-під арешту, визнання недійсною оцінки квартири та протиправність передачі на торги квартири.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні власністю слід відмовити у повному обсязі.

Посилання приватного виконавця Скрипник В.Л. на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що дії приватного виконавця не можуть бути предметом судового розгляду в межах даного позову, суд вважає такими, що суперечать вимогам ст.188 ЦПК України, згідно якої, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги; похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,211,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 60,61,70 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визнання права власності на майно, звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», місцезнаходження: 68003, Одеська область, м.Чорноморськ, просп.Миру,28, код ЄДРПОУ: 21650966;

відповідач: приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Академіка Маслова,15/4.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2021 року.

Суддя: А.М.Чуванова