Рішення № 98500287, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/3725/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-12 період роботи в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка за сумісництвом та призначити пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-12 ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , з 01 лютого 2021 року (дня подачі заяви про призначення пенсії).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років, яка передбачена п. «е» ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач зазначає, що період роботи з 26.08.2016 по 11.10.2017 на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради протиправно не зараховано до спеціального стажу, оскільки за весь спірний період остання отримувала оплату, як педагогічний працівник, як заступник директора з методично-навчальної роботи, так і як керівник гуртка в цьому закладі. Викладацька робота позивача на посаді керівника гуртка в позашкільному навчальному закладі на навчальний рік становила 352 години праці, що в свою чергу перевищувало встановлену норму 180 годин. Крім цього, комунальний заклад, де була працевлаштована позивач, є закладом освіти.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано належним чином завірені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

28.04.2021 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що наданими позивачем документами для розрахунку пенсії можливо застосувати спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, який складає 26 років 00 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім цього, відповідач зазначає, що період роботи позивача з з 26.08.2016 по 11.10.2017 не зараховано до спеціального стажу. Підставою стало те, що посада директора з навчально-методичної роботи позашкільного навчального закладу, яку обіймала позивач, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року, не передбачена. Також, чинним законодавством не передбачено зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років часу роботи за неповний робочий день та роботою за сумісництвом.

На виконання ухвали суду від 19.03.2021 відповідачем було долучено до матеріалів справи № 160/3725/21 належним чином завірені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

13.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.02.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до вимог п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

09.02.2021 відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років, оформлене листом.

Вищенаведеним рішенням позивача повідомлено, що за наданими документами, загальний страховий стаж складає 34 роки 02 місяці 15 днів, стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років станом на 01.04.2015 складає 24 роки 07 місяців 15 днів, станом на 01.01.2016 – 25 років 04 місяці 14 днів, станом на 11.10.2017 – 26 років 00 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років, відповідно до положень п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до протоколу розрахунку стажу, який дає право на призначення пенсії форми РС-право, період роботи позивача з 26.08.2016 по 11.10.2017 зараховано до страхового стажу позивача.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 15.08.1990, остання в період з 26.08.2016 по 29.01.2021 працювала Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка за сумісництвом.

Таким чином, предметом спору даного позову є не зарахування періоду роботи з 26.08.2016 по 11.10.2017 в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка за сумісництвом до спеціального стажу позивача.

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач оскаржила його в судовому порядку.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 23 ч. 1 Європейської Соціальної Хартії (переглянутої) та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

05.11.1991 року прийнятий Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 преамбули вищенаведеного Закону, цей Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Частиною 1 ст. 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 2 Закону №1788-ХІІ передбачає наступні види пенсії: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ст. 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Приписами ст. 51 Закону №1788-ХІІ визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Згідно з п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та доповненнями в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

04.06.2019 року Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р/2019 у справі №1-13/2018(1844/16, 3011/16) яким, зокрема:

- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, визнано неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, під час ухвалення вищенаведеного рішення, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що мета призначення пенсії за вислугу років полягає в забезпеченні потрібних умов життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Так, Законом №911 встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788.

Проте, втрата професійної працездатності або придатності не може бути пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, визнано такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Законом №213 підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок (наслідком стало зрівняння віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок) (абзаци перші пунктів «а», «б», «в», «г», «д» статті 55 Закону №1788), підвищено загальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци другі, треті пунктів «а», «б», «в», «г», «д», пункт «є» статті 55 Закону №1788), підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (пункт «а» статті 54, абзаци шостий - шістнадцятий пункту «д», абзаци перший - одинадцятий пункту «е», пункт «ж» статті 55 Закону №1788).

Так, на думку Конституційного Суду України, зазначені зміни здійснювались без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, оскільки положення ст. 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (який набрав чинності 01.04.2015 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII (який набрав чинності 01.01.2016 року) визнано не конституційними, тобто, такими, що з 04.06.2019 року втратили чинність, то при призначення пенсії за вислугою років органи Пенсійного фонду України повинні керуватись положеннями, що діяли до прийняття вищенаведених змін, а саме: станом на 31.03.2015 року.

Судом встановлено, що вирішальним у цій справі є питання наявності у позивача спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років.

При цьому, спірним є питання віднесення до стажу, достатнього для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, періоду роботи з 25.08.2016 по 11.10.2017 заступника директора з навчально-методичної роботи в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради .

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 15.08.1990 позивач, зокрема, працювала:

- запис №5 від 26.08.2016 прийнята на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи Центру позашкільної освіти Вербківської сільської ради (наказ №2-К/ТР від 26.08.2016);

- запис №6 прийнята на посаду керівника гуртка за сумісництвом(наказ №2-К/ТР від 26.08.2016);

- запис №7 від 29.01.2019 звільнена з посади заступника директора з навчально-методичної роботи у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, ст. 38 КЗпПУ (наказ №02-К/ТР від 29.01.2021).

Згідно з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4/21 від 25.01.2021 ОСОБА_1 в період роботи з 25.08.2016 по 31.10.2017 обіймала посаду заступника директора з навчально-методичної роботи за характером виконуваної роботи: навчальної виховної, методичної. Дана посада відповідає посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугою років згідно з абз. 6 «Позашкільні навчальні заклади» Розділу І «Освіта» постанови Кабінета Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота яких дає право на пенсію за вислугою років».

Крім цього, в період з 25.08.2016 по 30.10.2016 на неповний робочий день, а з 01.10.2016 по 31.10.2017 довантажена на повний робочий день роботою за сумісництвом.

Відповідно до наказу «Про прийняття на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи ОСОБА_1 » від 26.08.2016 №2-К/ТР позивач призначена на дану посаду з 26.08.2016 на 0,5 ставки. Розпочато трудові відносини з ОСОБА_1 , заступником директора з навчально-методичної роботи, на посаді керівника гуманітарного гуртка (за сумісництвом 9 годин з 01.09.2016). Встановлено тарифне навантаження на 2016-2017 0,5 ставки заступника директора з навчально-методичної роботи та 9 год. Керівника гуртка 10 тарифного розряду.

Так, згідно ст. 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ (далі - Закон №1060-ХІІ, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 1060, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується, зокрема, на організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Статтею 19 Закону №1060-ХІІ передбачено, що наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, Національна Академія наук України, Національна академія педагогічних наук, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями. .

Пунктом 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII) передбачено, що система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону №2145-VIII, наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об`єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об`єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти.

Разом із цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону №2145-VIII, робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких, зокрема, віднесено посади директора (завідувача) навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, їх заступників з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи, завідувача навчально-методичного кабінету (лабораторії), а також посади методиста та вихователя-методиста.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 затверджено Схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, відповідно до якої посада методиста відноситься до переліку посад педагогічних працівників.

Отже, період роботи ОСОБА_1 з 25.08.2016 по 11.10.2017 на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради має бути зараховано до спеціального стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.09.2016 по 11.10.2017 за сумісництвом на посаді керівника гуртка, суд зазначає наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (далі - Порядок № 78).

У пункті 4 Порядку №78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Отже, основною умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин на рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Тобто, для зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років достатньо однієї з вказаних обставин: або факт викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника не менше ніж 180 годин на рік, або факт викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника не менше ніж 0,25 посадового окладу.

В період з 01.09.2016 по 11.10.2017 позивач обіймала посаду заступника директора з навчально-методичної роботи та посаду керівника гуртка за сумісництвом 9 годин, що підтверджується копією наказу від 26.08.2016 №2-К/ТР Комунального навчального закладу «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради, що в свою чергу є не меншим за 180 годин на рік, які визначені Порядком №78.

Враховуючі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 25.08.2016 по 11.10.2017 на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка за сумісництвом в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради підлягає зарахуванню стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовної вимоги про Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугою років, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 про призначення пенсії за вислугою років та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , яке оформлене листом №0400-010301-8/18651 від 09.02.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 періоди її роботи з 25.08.2016 по 11.10.2017 на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи і на посаді керівника гуртка за сумісництвом в Комунальному навчальному закладі «Центр позашкільної освіти» Вербківської сільської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 про призначення пенсії за вислугою років та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко