Рішення № 98497567, 20.07.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/122/21

Провадження № 2/553/400/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2021 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Жорняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Перша Полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту не проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту не проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6 , після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 проживав за вказаною адресою сам, вів домашнє господарство, мав окремий бюджет. Час від часу його відвідував і допомагав йому один із синів від першого його шлюбу ОСОБА_7 . Син від другого шлюбу і відповідач у справі ОСОБА_5 , хоч і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто разом з батьком, догляду за останнім не здійснював, разом з ним по факту у вказаному будинку не проживав, господарство вів окремо, і жив та продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач на похорони батька не прийшов, участі у здійсненні витрат, пов`язаних з похованням батька, не приймав. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є вона та сини померлого - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . У строки, встановлені ст. 1270 ЦК України, вона та ОСОБА_7 звернулися до Першої полтавської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Разом з тим, державний нотаріус Першої полтавської державної нотаріальної контори 26.02.2020 року видала Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 та на ім`я ОСОБА_7 на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 кожному та пояснила, що оскільки ОСОБА_5 був зареєстрований за однією адресою разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час його смерті, тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України він фактично прийняв спадщину.

У кінці жовтня 2020 року проконсультувавшись з адвокатом, дізналася, що підставою для прийняття спадщини є не факт реєстрації спадкоємця за однією адресою зі спадкодавцем, а саме фактичне проживання спадкоємця та спадкодавця, тобто ведення спільного господарства, взаємні права та обов`язки першого та другого. При цьому, відповідач разом з ОСОБА_6 ані до смерті останнього, ані після цього, не проживав, з заявою про прийняття спадини після його смерті не звертався, жодних дій з оформлення права на спадкове майно до цього часу не вчинив, відтак не є таким, що фактично прийняв спадщину.

Просить встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав разом з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.02.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справ, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року за заявою представника позивача ОСОБА_4 адвоката Пономаренко В.В. викликано в судове засідання по справі як свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Ухвалою від 26.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат Пономаренко В.В. в судовому засіданні позов підтримали, просили задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити

Представник третьої особи Першої Полтавської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника, в якій зазначив, що при вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_5 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи за останнім відомим позивачу місцем проживання та шляхом опублікування оголошення на сайті суду, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача та його представника, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Полтавської державної нотаріальної контори 27.09.1990 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2491 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 (в теперішній час адреса: АДРЕСА_1 ).

В подальшому ОСОБА_4 подарувала 1/2 частину вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами сину ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого Третьою полтавською державною нотаріальною конторою 13 грудня 1991 року за реєстровим № 1-3431, зареєстрованого 05.02.1992 року в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 115, набув у власність 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_4 ).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_3 , виготовлений станом на 27.12.1989 року, співвласниками якого в рівних частинах по Ѕ частині зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ПП ПБТІ "Інвентаризатор" станом на 17.01.2020 року, він складається з будинку садибного типу літ. "А-1" загальною площею 47,5 кв.м, в складі наступних приміщень: кухня (1-1) площею 8,2 кв.м, кімната (1-2) площею 7,7 кв.м, кімната (1-3) площею 18,0 кв.м, сіни (І) площею 11,3 кв.м, сіни (ІІ) площею 2,3 кв.м., а також господарських будівель і споруд – гараж "Б", сарай "Б1", сарай "Б2", літня кухня "В", сарай "в", сарай "б1", погріб "б", навіс "б2", вбиральня "Д", ворота огорожі № 1, огорожа № 4, огорожа № 6.

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.06.2019 року Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 51 рік, про що складено відповідний актовий запис № 391.

Як встановлено в ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її

Згідно положень ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57320819 від 23.08.2019 року, виданого Першою полтавською державною нотаріальною конторою, вбачається, що до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис – реєстрація спадкової справи № 64649066, номер у спадковому реєстрі 337/2019, спадкодавець – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2020 року, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Троцькою О.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2-71, посвідчено, що спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1968 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його: мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , – на 1/3 частку у спадщині, син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , – на 1/3 частку у спадщині, син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , – на 1/3 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_4 ), який належав померлому ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого Третьою полтавською державною нотаріальною конторою 13 грудня 1991 року за реєстровим № 1-3431. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами видано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ще не видано.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2020 року за № 201951158, 26.02.2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, № 2-71, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Троцькою О.А., за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/6 житлового будинку житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м., в цілому складається з: житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м, гаражу "Б", сараю "Б1", сараю "Б2", літньої кухні "В", сараю "в", сараю "б1", погребу "б", навісу "б2", вбиральні "Д", воріт огорожі № 1, огорожі № 4, огорожі № 6.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2020 року, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Троцькою О.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2-72, посвідчено, що спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1968 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його: мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , – на 1/3 частку у спадщині, син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , – на 1/3 частку у спадщині, син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , – на 1/3 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_4 ), який належав померлому ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого Третьою полтавською державною нотаріальною конторою 13 грудня 1991 року за реєстровим № 1-3431, зареєстрованого 05.02.1992 року в полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 115. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами видано ОСОБА_7 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами видано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ще не видано.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2020 року № 201951692, 26.02.2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, № 2-72, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Троцькою О.А., за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 47,5 кв.м, житловою площею 25,7 кв.м, в цілому складається з: житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 47,5 кв.м, житловою площею 25,7 кв.м, гаражу "Б", сараю "Б1", сараю "Б2", літньої кухні "В", сараю "в", сараю "б1", погребу "б", навісу "б2", вбиральні "Д", воріт огорожі № 1, огорожі № 4, огорожі № 6.

Аналіз вищевказаних правовстановлюючих документів свідчить про те, що нотаріусом визначено три спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, – мати ОСОБА_4 , двоє синів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , кожен з них має право на рівну частину спадкового майна – по 1/3 частці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_4 зауважувала на тому, що фактично прийняли спадщину лише двоє зі спадкоємців – вона та ОСОБА_7 . Інший син померлого - відповідач у справі ОСОБА_5 – з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не звертався, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де також був зареєстрований і постійно проживав померлий, проте тривалий час мешкав та продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_2 , а отже зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час його смерті не проживав та не може вважатись особою, яка прийняла спадщину у відповідності до чинного цивільного законодавства.

Згідно норми ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_7 , в будинку були зареєстровані: з 14.02.1992 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знятий з обліку 16.08.2019 року у зв`язку з смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 14.02.1992 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виписана 21.08.1993 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виписаний 21.08.1993 року; з 11.03.2011 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що онук ОСОБА_5 був зареєстрований в належному їй з ОСОБА_6 житловому будинку по АДРЕСА_1 , з її дозволу та відому, вона просила сина ОСОБА_6 надати дозвіл на його реєстрацію. Проте онук у вказаному будинку фактично не проживав.

Згідно акту про непроживання особи від 19.11.2020 року, складеного ОСОБА_8 , який проживає в буд. АДРЕСА_8 , ОСОБА_9 , яка проживає в буд. АДРЕСА_9 , ОСОБА_10 , що проживає в будинку АДРЕСА_10 , ці особи посвідчили, що у будинку АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , який вів господарство самостійно. Його син ОСОБА_5 , який зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , з ним не проживав, починаючи з грудня 2018 року, тобто до смерті ОСОБА_6 , та не проживає у вказаному будинку після смерті батька ОСОБА_6 .

Обставини, викладені у вищевказаному акті, підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , будучи допитаними як свідки за клопотанням представника позивача.

Також на підтвердження того факту, що відповідач не брав участь в утриманні будинку по АДРЕСА_1 , позивачем надано суду квитанції по оплаті житлово-комунальних послуг, в тому числі послуг з розподілу природного газу, користування природним газом, постачання холодної води, спожитої електричної енергії, відповідно до яких платниками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Як встановлено в ч.ч. 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_1 не був постійним місцем проживання відповідача ОСОБА_5 , незважаючи на те, що він був зареєстрований у цьому будинку і право його проживання у ньому не обмежувалось. Натомість, відповідач постійно проживав за іншою адресою, якою за твердженням позивача є: АДРЕСА_2 , в утриманні будинку, де був прописаний, участі не брав.

Державна реєстрація ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті батька за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20).

Враховуючи викладене, аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що відповідач ОСОБА_5 , який є рідним сином померлого ОСОБА_6 , фактично не проживав з батьком на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований. А тому вважає позовні вимоги ОСОБА_4 обгрунтованими і такими, що пілягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 ), треті особи – ОСОБА_3 (місце проживання – АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), Перша Полтавська державна нотаріальна контора (місцезнаходження – м. Полтава, вул. Гоголя, 11), про встановлення факту не проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22.07.2021 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна