Вирок № 98496227, 21.07.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1176/21

Провадження № 1-кп/163/172/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Філімонюк О.І.,

прокурора Старчука В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ханзерук В.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12021030560000112 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомир, що проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньої спеціальної освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.201, ч.2 ст.263 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він за невстановлених обставин незаконно придбав військовий (бойовий) багнет-ніж моделі 2 7,62-мм автомата системи Калашнікова (АКМ і АКМС), який належить до холодної зброї, і перемістив його до місця свого проживання будинку АДРЕСА_1 , а 20 квітня 2021 року до автовокзалу у місті Житомир, звідки, будучи пасажиром рейсового автобуса сполученням "Павлоград - Щецин", номерний знак НОМЕР_1 , транспортував його у дорожній валізі серед особистих речей на територію МАПП "Ягодин", чим вчинив носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Він же близько 02:35 години 21 квітня 2021 року, прямуючи пасажиром зазначеного автобуса з України до Республіки Польща смугою руху "зелений коридор" через пункт пропуску "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби, що в селі Старовойтове Ковельського району Волинської області, намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю серед особистих речей у власній дорожній валізі військовий (бойовий) багнет-ніж моделі 2 7,62-мм автомата системи Калашнікова (АКМ і АКМС), який належить до холодної зброї, однак свій намір до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки багнет-ніж був виявлений під час митного контролю.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.201, ч.2 ст.263 КК України.

У суд кримінальне провадження надійшло у формі обвинувального акта.

У судовому засіданні прокурор надав угоду про визнання винуватості і разом зі стороною захисту просив її розглянути та затвердити.

Згідно із цією угодою ОСОБА_1 повністю визнає вчинення інкримінованих йому злочинів за фактичними обставинами.

Сторони уклали угоду на умовах визнання сукупності пом`якшуючих обставин (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), а також першого притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, який позитивно характеризується за місцем проживання, відсутності тяжких наслідків такими обставинами, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину та дають підстави для призначення покарання більш м`якого виду, ніж передбачено ч.1 ст.201 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.201 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1059 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 ст.263 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на підставі ч.1 ст.70 КК України буде застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

За інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_1 в підготовчому засіданні визнав себе винуватим повністю.

Передбачений ч.1 ст.201 КК України злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких; передбачений ч.2 ст.263 КК України – до категорії нетяжких.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, більш м`якого виду, ніж передбачено санкцією ч.1 ст.201 КК України, однак достатньо обґрунтована наявністю підстав для застосування ст.69 КК України, в тому числі, з огляду на фактичні обставини інкримінованого злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, щиро кається і активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Про це заявили в судовому засіданні обвинувачений і захисник. Скарги стороною захисту під час досудового розслідування не подавались.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, зокрема, ст.ст.65, 69 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В підготовчому засіданні прокурор вважав за необхідне затвердити угоду, обвинувачений, його захисник проти цього не заперечили і погодились на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

ОСОБА_2 як речовий доказ слід конфіскувати в порядку ст.ст.961, 962 КК України і відповідно до ст.100 КПК України передати органу дозвільної системи; паспорт підлягає поверненню володільцю; документи щодо проходження митного контролю слід залишити в матеріалах справи.

Судові витрати згідно із ст.124 КПК України належить покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався, клопотання про застосування такого заходу не заявлено і суд не вбачає для його застосування з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 21 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021030560000112, укладену прокурором Волинської області прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_1 , затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.201, ч.2 ст.263 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.201 КК України на підставі ч.1 ст.69 КК України у вигляді 1059 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 003 (вісімнадцять тисяч три) гривні;

- за ч.2 ст.263 КК України у вигляді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді штрафу в розмірі 1059 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 003 (вісімнадцять тисяч три) гривні.

Долю речових доказів і документів визначити таким чином:

акт про проведення огляду № UA205020/2021/600284, контрольний талон для проходження по "зеленому коридору", контрольний талон для проходження по "червоному коридору" серії РАТ № 180504, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження;

паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , надати останньому в повне розпорядження;

військовий (бойовий) багнет-ніж моделі 2 7,62-мм автомата системи Калашнікова (АКМ і АКМС), який зберігається у відділі господарського забезпечення УСБУ у Волинській області, – конфіскувати в дохід держави в порядку ст.ст.961, 962 КК України і передати уповноваженому підрозділу дозвільної системи ГУНП у Волинській області, знявши накладений ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року арешт.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок судових витрат на проведення експертизи холодної зброї.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя С.С.Чишій