Рішення № 98495550, 06.07.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3226/20

Провадження № 2/946/977/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тащі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом Болградської районної державної адміністрації Одеської області в особі Болградського районного органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03.06.2020 року Болградська районна державна адміністрація Одеської області в особі Болградського районного органу опіки та піклування звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь опікуна або закладу, де буде перебувати дитина, в розмірі ј частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, мотивуючи тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати дитини, батько з 2014 року з дитиною не проживає, дитина проживає в сім`ї бабусі ОСОБА_3 та дідуся ОСОБА_4 та перебуває на їх утриманні та вихованні. Батько життям дитини не цікавиться, самоусунувся від його виховання та утримання.

Заяви клопотання

05.08.2020 року, 16.09.2020 року, 24.11.2020 року, 07.06.2021 року від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримує.

Аргументи учасників справи

В судове засідання представник позивача не прибув, до суду надав заяви про розгляд справи у відсутність представника, раніше у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що неповнолітній ОСОБА_2 особисто звернувся до комісії з питань захисту прав дитини про позбавлення батька батьківських прав, позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 2014 року відповідач від виховання та утримання дитини самоусунувся, долею дитини не цікавився, жодних перешкод з боку бабуся та дідуся щодо спілкування з дитиною йому не створювалось та з такими заявами до органу опіки та піклування він не звертався.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позов від 25.02.2021 року (а.с. 47), Свої заперечення обгрунтовують тим, що шлюбні стосунки с дружиною ОСОБА_2 – матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 фактично припинилися у 2013 року, у зв`язку із чим вона разом із сином переїхала до міста Одеса. Згодом дізнався про смерть колишньої дружини, поїхав до м. Одеса та забрав дитину. Проте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (бабуся та дідусь дитини) наполегливо просили залишити проживати дитину разом із ними, оскільки онук дозволить зберегти зв`язок із померлою дочкою. Відповідач погодився на їх пропозицію та залишив сина проживати разом із бабусею та дідусем. Після цього він постійно спілкувався з дитиною, забирав його до себе на деякий час. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно чинили йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, проте він завжди шукав можливості для спілкування з дитиною. Відповідач любить дитину, має намір забрати дитину до себе, займатися його вихованням, відносини між ними добрі. Висновок органу про доцільність позбавлення відповідача батьківства є необгрунтованим, таким, що не відповідає інтересам дитини. Відповідач працює неофіційно водієм таксі та великогабаритного транспорту, дохід на місяць в середньому становить 20000 грн, проживає у квартирі, що належить матері, умови проживання задовільні, для дитини створено належні умови для проживання та виховання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 10.04.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану в м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 433 (а.с. 4).

Мати дитини - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим 21.06.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 6437 (а.с. 10).

Згідно довідки Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 20.05.2020 року № 653, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно довідці від 20.05.2020 року № 653 Кубейської сільської ради неповнолітній ОСОБА_2 проживає в сім`ї дідуся та бабусі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно довідці від 05.03.2020 року № 4 ОСОБА_2 , 16.07.2005 року навчається в Кубейському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей» Болградської районної ради Одеської області з 29.08.2014 року (а.с. 12).

Згідно характеристик Кубейського навчально-виховного комплексу та Кубейської сільської ради від 05.03.2020 та 06.03.2020 року дитина проживає з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , батько дитини шкільним життям не цікавиться, батьківські збори не відвідує, до школи не приходить (а.с. 13,14).

Згідно висновку органу опіки та піклування Болградської райдержадміністрації від 19.03.2020 року № 03/К-79/38, є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 3).

Згідно акту обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні, , приміщення обладнані меблями та побутовою технікою, умови відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, для дитини є окреме спальне місце, робочий стіл, комп`ютер, створено належні умови для проживання та виховання (а.с. 75).

Позиція суду

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06, від 18 грудня 2008 року) суд вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Судом встановлено, що за місцем мешкання відповідача створено належні умови для проживання та виховання дитини, відповідач працює, отримує пенсію, має постійний дохід.

З долучених відповідачем в якості доказів фотографій, батько підтримував контакт із дитиною, спілкувався з сином та проводив із ним час.

Допитаний в якості свідка неповнолітній ОСОБА_2 пояснив, що після смерті матері пів року проживав у тітки, потім у бабусі та дідуся. З татом гарні стосунки, з ним цікаво, останнім часом приїжджає до нього, залишається на деякий час, добре проводить з ним час, постійно спілкується з ним по телефону. Ініціатором його звернення до комісії про позбавлення батька батьківських прав була бабуся. Не бажає позбавлення батька батьківських прав.

Вислухавши учасників справи, оцінивши надані суду докази, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх та переконливих доказів того, що відповідач навмисно ухилявся та продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, та з огляду на стосунки між батьком та дитиною, їх спільне бажання у подальшому проживати разом вважає, що у даному випадку відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 150, 155, 164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Болградської районної державної адміністрації Одеської області в особі Болградського районного органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного судового рішення.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: Г.І.Смокіна