Рішення № 98488794, 19.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року справа № 580/1569/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні позивача, а саме невиплаті в день звільнення компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 16 389, 80 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток, виходячи з розміру 677, 13 в день, за час затримки при звільненні за період з 30.12.2021 по день ухвалення судового рішення.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. При звільненні позивача із займаної посади відповідачем не виплачено компенсацію за не отримане речове майно. Позивач звернувся до відповідача із вимогою про проведення повного розрахунку при звільненні. Листами від 11.01.2021 №8/35/ГБ та від 12.02.2021 №8/254 відповідач повідомив, що належні до видачі предмети речового майна будуть компенсовані після надходження фінансування. Враховуючи те, що відповідачем своєчасно не проведено повного розрахунку при звільненні, позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2021 по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду 15.06.2021 відзив на позовну заяву у якому зазначив, що станом на час звільнення позивача зі служби провів з ним повний розрахунок. Станом на час розгляду справи компенсація за речове майно позивача складає 10 565, 29 гривень та буде виплачена після надходження фінансування. Відповідач зазначає, що оскільки компенсація за не отримане речове майно не є складовою заробітної плати, підстави для задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді старшого лейтенанта внутрішньої служби.

Наказом в.о. начальника Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" позивача звільнено із служби в Державній установі "Черкаська виправна колонія (№62)" за підпунктом 4 частини 1 стаття 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 30.12.2020.

Вказаним наказом питання про виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період військової не вирішувалось.

05.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Згідно атестату №2 на предмети речового майна за вих. №8/26 від 06.01.2021 станом на день звільнення з військової служби предмети речового майна позивачу не видавались.

Згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , нарахована сума вказаної компенсації становить 10 565, 29 грн.

Листами Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" від 11.01.2021 №8/35/ГБ та від 12.02.2021 №8/254 позивача повідомлено про те, що належні до видачі предмети речового майна будуть відшкодовані після отримання фінансування з державного бюджету.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати в день звільнення компенсації за неотримане речове майно позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713- IV (далі - Закон № 2713- IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону № 2713- IV).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону № 2713- IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі -Закон № 580-VIII), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч.5 ст.21 Закону № 2713- IV).

Згідно з ст.24 Закону №2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 1 "Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затвердженого 14.08.2013 Постановою Кабінету Міністрів України №578 (надалі - Порядок № 578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби -осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за пінами, шо діють на день підписання наказу про звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.01.2021 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Листами Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" від 11.01.2021 №8/35/ГБ та від 12.02.2021 №8/254 позивача повідомлено про те, що належні до видачі предмети речового майна будуть відшкодовані після отримання фінансування з державного бюджету.

Згідно з пунктом 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 Порядку №578. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Пунктом 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Суд критично оцінює посилання відповідача щодо невиплати при звільненні грошової компенсації за недотримане речове майно у зв`язку з відсутністю коштів для такого виду виплат виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Проте Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови -дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 16 389, 80 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до листа №8/254 від 12.02.2021 розмір грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу відповідач зазначив 16389,80 грн.

Проте, в матеріалах справи міститься довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу згідно якої нарахована сума вказаної компенсації становить 10 565, 29 грн. Суд зазначає, що дана довідка містить обґрунтований розрахунок щодо кожного предмету речового майна, натомість сума зазначена у листі №8/254 від 12.02.2021 обґрунтованого розрахунку не містить.

За вказаних обставин, суд зазначає, що компенсації за належні до видачі предмети речового майна підлягає сума, яка зазначена в довідці про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу, що становить 10565, 29 грн.

Оскільки позивачу вказана компенсація нарахована, але не виплачена, суд дійшов висновку, що належним способом захисту його порушеного права є стягнення з відповідача компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 10 565, 29 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 30.12.2021 по день ухвалення судового рішення суд зазначає, що відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Повний розрахунок відповідач позивачу не здійснив, оскільки станом на час розгляду справи не виплатив грошової компенсації за недотримане речове майно, так як виплата цієї компенсації є предметом розгляду даної справи.

Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1816, 00 грн.

Суд зазначає, що відсоток задоволеної позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за неотримане речове майно становить 64, 5%. Розрахунок: 64, 5% = 10 565, 29 грн (сума задоволеної позовної вимоги) х 100% / 16 385, 80 грн (ціна позову) .

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 585, 66 грн. Розрахунок: 585, 66 грн = 908, 00 грн (сплачений судовий збір) х 64, 5% (відсоток задоволених позовних вимог) / 100%.

Судовий збір у сумі 908, 00 грн за подання позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає, оскільки у задоволенні даної позовної вимоги відмовлено.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 585, 66 гривень підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" (вул. Сурікова, будю 30, м. Черкаси, 19603, код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 10 565 (десять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 29 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" (вул. Сурікова, будю 30, м. Черкаси, 19603, код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 66 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький