Рішення № 98487570, 21.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7438/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у призначенні пенсії» від 24.03.2021 року № 155250010770;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як водію міського пасажир ського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв починаючи з 18.03.2021 року із зараху ванням до загального стажу роботи періодів з 02.01.1995 р. по 31.03.1995 р. на посаді креслярки в МП “Горизонт”, з 15.05.2001 р. по 25.09.2001 р. професійного навчання, з 01.10.2014 р. по 31.07.2018 р. на посаді водія трамвая в КП “ДОНЕЛЕКТРОАВТОТРАНС”.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржуваним рішенням від 24.03.2021 року за № 1552500107707 відповідач відмовив у призначенні пенсії та не зарахував до пільгового стажу періоди роботи: - з 28.09.2001 по30.09.2001, з 04.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 05.05.2007, з 07.06.2007 по 31.12.2009, з 01.03.2013 по 30.09.2014 на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайно-тролейбусному управлінні, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальний стаж роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та з 01.10.2014 по 31.07.2018 оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків до пенсійного фонду України. Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як водію міського пасажир ського транспорту.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

24.05.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

11.06.2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що при розрахунку страхового стажу роботи позивача, Головним управлінням не було враховано наступні періоди роботи: з 16.03.1999 по 23.03.1999 період догляду за дитиною 1996 року народження, оскільки відсутні відомості про досягнення дитиною трьох років; з 02.01.1995 по 31.03.1995, оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення; з 15.05.20014 по 25.09.2001 професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги; з 01.10.2014 по 31.07.2018, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України. з 28.09.2001 по 30.09.2001, з 04.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 05.05.2007, з 07.06.2007 по 31.12.2009, з 01.03.2013 по 30.09.2014, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальних стаж роботи за кодами підстав обліку окремих категорій осіб; з 01.10.2014 по 31.07.2018 оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальних стаж роботи за кодами підстав обліку окремих категорій осіб та відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України; з 11.08.2018 по місяць, що передує місяцю звернення, оскільки відсутня пільгова довідка, яка передбачена Порядком № 637. Оскільки спеціальний страховий стаж роботи позивача менше 10, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, років, а також позивачем не надані додаткові документи, які б підтверджували спеціальний страховий стаж, то право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 114 розділу ХІV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (зі змінами 2148), як водію міського пасажирського транспорту наразі відсутнє.

09.06.2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій представник заперечує доводи відповідача та вважає, що вони не спростовують наведенні у позові обставини.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Богданівка, Тельманівського району, Донецької області (а.с.9) та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 17.09.2018 року № 0000616706 (а.с.11).

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач:

з 01.09.1985 року по 28.06.1988 року навчалась в СПТУ №22;

15.10.1989 року призначена керівником гуртка початкового технічного моделювання Дому піонерів;

18.07.1991 року звільнена з посади (за власним бажанням);

19.07.1991 року прийнята в цех №17 (будівельний) комірником;

Наказом Міноборонпрому №636 від 13.09.1991 року Донецьке виробниче обєднання з 13.09.1991 року перейменовано в Акціонерне товариство «НОРД»;

30.12.1994 року переведена в цех № 5 (малярний) транспортувальник 3-го розряду;

30.12.1994 року звільнена за власним бажанням;

02.01.1995 року прийнята креслярем в Мале підприємство «Горизонт»;

31.03.1995 року звільнена за власним бажанням;

04.04.1995 року прийнята підсобним робочим в Добропільське управління житлово-комунального господарства;

29.05.1995 року звільнена за власним бажанням;

26.06.1995 року прийнята касиром на Добропільський міськводоканал;

15.03.1999 року звільнена за власним бажанням;

24.03.1999 року призначена виплата допомоги по безробіттю;

17.03.2000 року закінчена виплата допомоги по безробіттю;

20.04.2000 року прийнята кондуктором в тролейбусне депо № 1 в Донецькому трамвайно-тролейбусному управлінні;

08.02.2001 року звільнена за згодою сторін;

19.02.2001 року призначена виплата допомоги по безробіттю;

14.05.2001 року закінчена виплата допомоги по безробіттю;

14.05.2001 року призначена виплата матеріальної допомоги в період профнавчання згідно ст. 27 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

25.09.2001 року закінчена виплата матеріальної допомоги;

28.09.2001 року прийнята водієм трамваю 3-го класу в тролейбусне депо № 4 Донецького трамвайно-тролейбусного управління;

01.08.2002 року присвоєно 2-й клас водія трамваю тролейбусного депо № 4;

Рішенням Донецької міськради №6112 від 06.06.2003 року «Донецькке ТТУ» перейменовано в Комунальне підприємство «Донелектроавтотранс»;

01.10.2003 року присвоєно 1-й клас водія трамваю;

Рішенням Донецької міськради № 13/4 від 27.03.2004 року КП «Донелектроавтотранс» перейменовано Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс»;

06.05.2007 року переведена водієм-наставником 1-го класу трамвайного депо № 4;

08.06.2007 року переведена водієм 1-го класу трамвайного депо № 4;

28.03.2013 року переведена водієм-наставником 1-го класу трамвайного депо № 4;

12.05.2014 року переведена водієм трамвая 1-го класу трамвайного депо № 4;

27.03.2015 року розпорядженням голови адміністрації м.Донецьк Донецької народної республіки № 121 Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» перейменовано в Комунальне підприємство адміністрації міста Донецьк Донецької міської ради «Донелектроавтотранс»;

31.07.2018 року звільнена за власним бажанням;

11.08.2018 року прийнята в експлуатаційне трамвайне депо № 1, водієм трамваю 1-го класу КП «Одесміськелетротранс» (а.с.14-24).

18.03.2021 року ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила призначити пенсію та додала до вказаної заяви:

диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 ;

довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.09.2018 року № 0000616706;

довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

паспорт;

свідоцтво про народження дитини;

свідоцтво про шлюб;

трудову книжку № НОМЕР_3 (а.с.12-13).

24.03.2021 року за результатами розгляду заяви позивач та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155250010770, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні, зокрема, зазначено, що пільговий стаж ОСОБА_1 , складає 5 років 4 місяці при загальному стажі 29 років 4 місяці. До пільгового стажу не враховано періоди роботи:

з 28.09.2001 по 30.09.2001, з 04.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 05.05.2007, з 07.06.2007 по 31.12.2009, з 01.03.2013 по 30.09.2014 на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайною-тролейбусному управлінні оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальний стаж роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та з 01.10.2014 по 31.07.2018 оскільки в даних застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальні роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

з 11.08.2018 по місяць, що передує місяцю звернення на посаді водія КУ «Одеськміськелектротранс», оскільки відсутня пільгова довідка згідно додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.

До страхового стажу не враховано періоди ;

з 16.03.1999 по 23.03.199 період догляду за дитиною 1996 року народження оскільки відсутні відомості про досягнення дитиною трьох років;

з 02.01.1995 по 31.03.1995 на посаді креслярки в МП «Горизонт» оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення.

з 15.05.2001 по 25.09.2001 професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги.

з 01.10.2014 по 31.07.2018, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного України.

Право на пенсію позивач набуде на загальних умовах після досягнення 60 років.

Для вирішення питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах рекомендовано звернутись до відділу обслуговування громадян № 8, який знаходиться за адресою: 65114, м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 9 та до 17.06.202 року надати уточнюючі та додаткові документи про стаж роботи. У разі надання документів до 17.06.2021 року буде призначено пенсію з дати виникнення права (а.с.27-28).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.

В ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV надані визначення таким термінам як: страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.

Особи, які не підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу:

для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Як передбачено ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Пунктом «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Як встановлено судом, загальний стаж позивача становить 29 років 4 місяці, а пільговий – 5 років 4 місяці, адже відповідачем до пільгового стажу не враховано періоди роботи:

з 28.09.2001 року по 30.09.2001 року, з 04.12.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2006 року по 05.05.2007 року, з 07.06.2007 року по 31.12.2009 року, з 01.03.2013 року по 30.09.2014 року на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайною-тролейбусному управлінні оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальний стаж роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб.

з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року оскільки в даних застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальні роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

з 11.08.2018 року по місяць, що передує місяцю звернення на посаді водія КУ «Одеськміськелектротранс», оскільки відсутня пільгова довідка згідно додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.

До страхового стажу відповідачем не враховано періоди:

з 16.03.1999 року по 23.03.199 року період догляду за дитиною 1996 року народження оскільки відсутні відомості про досягнення дитиною трьох років;

з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт» оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення.

з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги.

з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного України.

Щодо незарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 28.09.2001 року по 30.09.2001 року, з 04.12.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2006 року по 05.05.2007 року, з 07.06.2007 року по 31.12.2009 року, з 01.03.2013 року по 30.09.2014 року на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайною-тролейбусному управлінні з підстав відсутності інформації про спеціальний стаж роботи за кодами в даних реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, періоду роботи з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року з підстав відсутності інформації про спеціальні роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та відсутності інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду України, періоду роботи з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року, оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного України, суд зазначає наступне,

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обраховується на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Згідно пункту "б" ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Суд звертає увагу, що в даній частині спірних правовідносин предметом спору є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайною-тролейбусному управлінні оскільки в даних реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутня інформація про спеціальний стаж роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб та відсутності інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду України, періоду роботи.

Суд зауважує, що ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII встановлено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 116 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Також, суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до положень чинного законодавства платником внесків є роботодавець, у зв`язку з чим, позивач, не знала та не могла знати про ймовірну несплату внесків роботодавцем. При цьому обов`язку контролювати та перевіряти сплату роботодавцем будь-яких внесків для працівників не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відмова відповідача у не зарахуванні періоду роботи позивача з 04.12.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2006 року по 05.05.2007 року, з 07.06.2007 року по 31.12.2009 року, з 01.03.2013 року по 30.09.2014 року на посаді водія трамвая в Донецькому трамвайною-тролейбусному управлінні до його страхового стажу з підстав відсутності даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємство страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії. Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством. Тому позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо незарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 11.08.2018 року по місяць, що передує місяцю звернення на посаді водія КУ «Одеськміськелектротранс» з підстав відсутності пільгової довідки згідно додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, та незарахування позивачу до страхового стажу періоду з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт» оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення та періоду з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно із підпунктом 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Суд звертає увагу, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 28.09.2001 року прийнята водієм трамваю 3-го класу в тролейбусне депо № 4 Донецького трамвайно-тролейбусного управління та не перериваючи трудову діяльність до 31.07.2018 року (звільнена за власним бажанням) працювала в даній установі. З 11.08.2018 року позивача прийнято в експлуатаційне трамвайне депо № 1, водієм трамваю 1-го класу КП «Одесміськелетротранс» (а.с.24).

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі – Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку № 637).

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном (п. 20 Порядку № 637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

Тобто, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Отже, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неточності, розбіжності в записах наявних в трудовій книжці не є підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів до трудового стажу позивача. Вказане судом також стосується і незарахування позивачу до страхового стажу періоду з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт» оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення та періоду з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги. До того ж, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на незараухування позивачу до страхового стажу періоду з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт» оскільки відсутні дати наказів про зарахування та звільнення та періоду з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року професійного навчання, оскільки дата наказу про закінчення виплати допомоги не відповідає даті закінчення виплати допомоги є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть вважатись належними підставами такої відмови.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду з 16.03.1999 року по 23.03.199 року період догляду за дитиною 1996 року народження оскільки відсутні відомості про досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Пунктом 11 Порядку № 637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Як вбачається із зазначеного, рік народження дитини 1996. При цьому, позивач відмовляє у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду з 16.03.1999 року по 23.03.199 року період догляду за дитиною 1996 року народження. Суд вважає таке обґрунтування відмови протиправним з урахуванням можливої помилки (нелогічного зазначення періодів з урахуванням дати народження дитини).

Щодо посилань відповідача на Розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085-р, яким визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження як на підставу невизнання будь-якого акту, документу, виданого органами та/або особами, передбаченими частиною 3 ст. 9 Закону, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» приділено значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою].

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті спростування посилань позивача на невизнання відповідачем будь-якого документу (довідки) виданого на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016 року, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення «Про відмову у призначенні пенсії» від 24.03.2021 року № 155250010770, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.03.2021 року № 155250010770 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року зарахувавши до страхового стажу роботи періоди з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт», з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року – професійного навчання, з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року – на посаді водія трамвая в КП «ДОНЕЛЕКТРОАВТОТРАНС» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 року у справі № 514/166/16-а.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Також, з урахуванням задоволення позовних вимог саме в такий спосіб, суд не вбачає законних підстав для звернення рішення до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню в повній мірі.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.03.2021 року № 155250010770 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року зарахувавши до страхового стажу роботи періоди з 02.01.1995 року по 31.03.1995 року на посаді креслярки в МП «Горизонт», з 15.05.2001 року по 25.09.2001 року – професійного навчання, з 01.10.2014 року по 31.07.2018 року – на посаді водія трамвая в КП «ДОНЕЛЕКТРОАВТОТРАНС» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова