Рішення № 98487569, 21.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5223/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в АТО

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області за результатом розгляду якого, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27.07.2016 року;

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 у розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належним йому сум у день звільнення з поліції по день фактичного розрахунку з ним у сумі 51297 грн., з утриманням всіх передбачених законом відрахувань;

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 10831 грн., які є компенсацією втрати частини доходу у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у сумі 17099 грн., викликану порушенням встановлених строків її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року, з утриманням усіх передбачених законом відрахувань.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що він проходив службу в поліції та звільнений з органів поліції з 27.07.2016 року. На виконання рішень судів у справі № 812/1255/17, відповідач, 11.03.2021 року перерахував на рахунок позивача 14273,85 грн. винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за виключенням податку на доходи фізичних осіб – 2608,42 грн. та військового збору у сумі 217,37 грн. Позивач зазначає, що оскільки на день звільнення з поліції, а саме 27.07.2016 року, відповідачем не було проведено з позивачем розрахунку у повному обсязі, позивач має право на отримання, відповідно до ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також, позивач зазначає, що він має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у вигляді грошового забезпечення за безпосередню участь в АТО в період часу з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2021 року.

06.05.2021 року від представника відповідача, ГУ НП в Луганській області, надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач заперечує проти позову. Представник відповідача, в частині заявлених, з урахуванням заяви про зміну позову, вимог, зазначає, що винагорода за участь в АТО (ООС) не входить до складових грошового забезпечення (заробітної плати поліцейського), не має системного, а носить тимчасовий характер, а тому на підставі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, вимоги позивача про стягнення на користь позивача компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ у розмірі 10831,00 грн. не належать до задоволення. Також, представник відповідача зазначає, що судовим рішенням від 28.09.2018 року у справі № 812/1255/17 вже вирішено питання щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасної виплати всіх належних позивачу сум в день звільнення. Крім цього, представник відповідача зазначає, що спір щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який обґрунтований ст. 117 КЗпП України вже вирішений судовим рішенням від 19.12.2018 року у справі № 420/5793/18, а подвійне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення (тобто притягнення до відповідальності) нормами трудового законодавства не передбачено.

14.05.2021року від позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

14.05.2021 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.07.2021 року.

12.07.2021 року від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 482о/с від 25.07.2016 року, полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Луганській області за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з 27.07.2016 року звільнено зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.09.2016 року №597 о/с внесено зміни пункту наказу ГУНП в Луганській області від 25.07.2016 року №482о/с, а саме, зазначено «вважати звільненим полковника поліції ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 812/1255/17, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 812/1255/17 - залишено без змін.

Згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 812/1255/17, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області (на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17099,64 грн., у тому числі: за листопад 2015 року — 5322,24 грн. (п`ять тисяч триста двадцять дві гривні 24 коп.), за грудень 2015 року — 8316,00 грн. (вісім тисяч триста шістнадцять гривень 00 коп.) за січень 2016 року — 5365,17 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 17 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовлено.

Згідно з листом ГУ ДКСУ у Луганській області від 15.03.2021 року № 07.2-04/1245, 11.03.2021 року, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області у відповідності до виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданого 22.02.2021 року № 812/1255/17. Здійснено безспірне списання коштів з рахунку Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 з врахуванням усіх, установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, про що зазначено у виконавчому листі.

Згідно з ч. 2 ст. статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27.07.2016 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 у розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належним йому сум у день звільнення з поліції по день фактичного розрахунку з ним у сумі 51297 грн., з утриманням всіх передбачених законом відрахувань, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що в рамках розгляду справи № 812/1255/17, позивач звертався до суду із позовом про визнання неправомірними дії/бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року в розмірі 20333,97 грн.; зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року в розмірі 20333,97 грн.

Тобто, у справі № 812/1255/17 позивачем не заявлялася вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27.07.2016 року, а заявлені вимоги стосувалися щодо протиправної не випалити під час проходження служби сум винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції за період з 07.11.2015 року по 20.01.2016 року.

Посилання відповідача не те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 812/1255/17 встановлено відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності, суд не приймає до уваги, оскільки у вказаній вимозі суд відмовив позивачу з підстав: «Позовні вимоги про визнання неправомірними дій/бездіяльності відповідача щодо ненарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.»

Оскільки спеціальними нормами законодавства не визначено підстави та порядок відшкодування поліцейським за затримку виплати належних сум при звільненні, у таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Статтею 117 КЗпП України, визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Отже, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено зі служби в поліції з 27.07.2016 року, а виплата грошової винагороди за безпосередню участь в АТО здійснена лише 11.03.2021 року, строк затримки розрахунку складає 1687 днів.

Проте, суд встановив, що згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду 19 грудня 2018 року у справі № 420/5793/18, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 39339,50 грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зазначена сума 39339,50 грн. розрахована за період з 28.07.2016р. по 16.10.2016р., що складає 81 день та з урахуванням середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням у сумі 485,67грн.

Оскільки, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, суд вважає, що відповідач не може потворно нести вказану відповідальність за один і той самий період, з урахуванням того, що у рішення суду у справі № 420/5793/18, під час розрахунку належної до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховано середньоденну середньоденну заробітну сплату та загальна сума не вирахувану пропорційно до невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, період, за який з відповідача на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає з 17.10.2016 року по 11.03.2021 року, що становить 1606 днів.

При визначенні належної до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує висновки Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 та застосовує критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, з урахуванням таких обставин, як розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд встановив, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 485,67 грн.

Недоплачена позивачу сума становила 17099,64 грн.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 485,67 грн. х 1606 днів = 779 986,02 грн.

Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 17099,64 грн./779986,02грн. (сума нарахованої компенсації /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,022.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 485,67 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 0,022 х 1606 (робочих днів затримки розрахунку) = 17159,69 грн.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд робить висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 17159,69 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 10831 грн., які є компенсацією втрати частини доходу у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у сумі 17099 грн., викликану порушенням встановлених строків її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року, з утриманням усіх передбачених законом відрахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Суд зазначає, що з огляду на наведені положення законодавства, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Тобто, визначальною ознакою несвоєчасно виплачених доходів для виплати особі компенсації за порушення строків їх виплати, є попереднє нарахування таких доходів не виплата вже нарахованих доходів понад один календарний місяць.

У даному ж випадку відповідачем на користь позивача доходи не нараховувалися, а були стягнуті за рішення суду шляхом безспірного списання.

Таким чином, в цій частині позову позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не належать.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_3 належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини доходів у вигляді грошової винагороди за безпосередню участь в АТО.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 всіх належним йому сум в день звільнення з поліції 27.07.2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17.10.2016 року по 11.03.2021 року у сумі 17159,69 грн. (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок), з утриманням всіх передбачених законом відрахувань.

В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; 93406, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська,16).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 21 липня 2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо