Рішення № 98486920, 22.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Київ № 320/12368/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи", про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1), Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - відповідач2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача-1, що полягають у наданні вказівок ДП “ICC” щодо вжиття заходів щодо обмеження права на доступ до судових рішень з підстав, що не передбачені Законом України “Про доступ до судових рішень”, а саме - на виконання постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та зобов`язати відповідача-1 утриматись від таких дій;

- визнати протиправними дії відповідача-2, що полягають у обмежені права на доступ до судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що не передбачена Законом України “Про доступ до судових рішень”, а саме - на виконання постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та зобов`язати відповідача-2 відновити доступ до судових рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями відповідача-2 порушено права позивача на доступ до судових рішень та їх відтворення, що визначені ст.ст. 2, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень». В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень стали недоступними до перегляду раніше оприлюднені судові рішення, ухвалені в межах кримінальних проваджень №62019000000000945, №62019000000000683, №62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, №62019000000000753, досудове розслідування яких здійснюється Державним бюро розслідувань. З відповіді відповідачів позивачу стало відомо, що загальний та повний доступ до матеріалів кримінального провадження обмежено на підставі постанов про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, постановлених слідчими управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань. Позивач вважає, що ухвали слідчих суддів не є матеріалами кримінального провадження, а тому вказівки слідчих щодо обмеження доступу до них не підлягають виконанню.

Звертає увагу, що обмеження доступу до судових рішень вчинено відповідачем із порушенням Закону України «Про доступ до судових рішень», оскільки жодна з ухвал, до яких відповідач обмежив доступ, не входить до визначеного в ч. 4 ст. 4 цього Закону переліку ухвал, доступ до яких може бути обмежений. Крім цього, як зазначив позивач, слідчими суддями не ухвалювалося рішень щодо розгляду відповідних справ у закритому судовому засіданні. Позивач зауважив на тому, що Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено повноважень слідчого на обмеження доступу до судових рішень, слідчий не має повноважень процесуальними рішеннями змінювати положення Закону України «Про доступ до судових рішень». Стверджує, що оскільки судові рішення, наведені в позовній заяві, ухвалювалися у відкритих судових засіданнях, проте без виклику зацікавлених осіб та у строки, що унеможливлювали присутність громадськості під час їх проголошення, обмеження доступу до них, крім порушення чинного національного законодавства, є порушенням вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 р. відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

25 січня 2021 р. та 2 лютого 2021 р. позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

3 лютого 2021 р. від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що КПК України надає право органу досудового розслідування приймати процесуальні рішення (постанови) в межах власних повноважень з дотриманням вимог законодавства для забезпечення проведення досудового розслідування, в також при необхідності – для забезпечення таємниці досудового розслідування, що мало місце у даному випадку. Звертає увагу, що відповідачі не приймали самостійного рішення про обмеження доступу до судових рішень, винесених в рамках кримінальних проваджень, про які йдеться у позовній заяві, а лише виконували постанови слідчих Державного бюро розслідувань та Генеральної прокуратури України, винесені в рамках кримінальних проваджень.

Зазначає, що аналіз статей 40 та 110 КПК України дає підстави зробити висновок, що постанови слідчого, прокурора, прийняті в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковими для виконання не лише фізичними особами та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується, а й для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Стверджує, що перевірка законності постанов слідчих про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування відомостей досудового розслідування, виходить за межі повноважень відповідачів. Зазначає, що безпосередньо діями відповідачів права позивача не порушено. Позивач вказує на незаконність, на його думку, вказаних постанов органу досудового розслідування, які були виконані відповідачами, тоді як безпосередні дії відповідачів права позивача не порушили.

18 лютого 2021 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Зазначає, що відповідачі протиправно обмежують право позивача та право кожного на доступ до судових рішень, порушують засаду гласності та відкритості судового процесу, виконуючи незаконні процесуальні рішення слідчого, прокурора. Вважає, що постанова слідчого чи прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування шляхом обмеження доступу до судових рішень не наділяє відповідача-2 правом діяти всупереч положень Закону України «Про доступ до судових рішень» та є прикладом перевищення влади та службових повноважень такими слідчими та прокурорами.

Стверджує, що постанови слідчих, прокурорів, на підставі яких відповідачі обмежують право доступу до судових рішень, є незаконними, суперечать положенням Закону України «Про доступ до судових рішень» та порушують одну із основних засад судочинства – гласність судового процесу.

Відповідач-2 подав заяву від 4 лютого 2021 р., в якій зазначив, що правом подання до суду відзиву скористатися не бажає, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає, отримані постанови органів досудового розслідування згідно з приписами статей 36, 40, 110, 222 КПК України відповідач повинен був виконати і виконав. Розгляд справи просив здійснювати без участі свого представника.

У судовому засідання 17 березня 2021 р. протокольними ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування від відповідачів доказів – копій постанов органів досудового розслідування, на підставі яких вчинялися дії щодо обмеження доступу.

У судовому засідання 21 травня 2021 р. протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування від Печерського районного суду м.Києва доказів – копій постанов органів досудового розслідування, на підставі яких вчинялися дії щодо обмеження доступу.

21 травня 2021 р. позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, позивач заявив клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідачі у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач у позові зазначив, що здійснюючи пошук судових рішень у Реєстрі стало відомо, що відповідачем-2 - адміністратор Реєстру обмежив доступ до судових рішень, ухвалених за результатами судового розгляду у наступних кримінальних провадженнях:

1) у кримінальному провадженні № 62019000000000945:

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83972033 (була оприлюднена у Реєстрі, однак роздруківка з Реєстру у позивача - відсутня);

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83972117;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83972118;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50074/19-к від 19 вересня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/84754202;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50093/19-к від 19 вересня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/84754203;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50091/19-к від 19 вересня 2019 р. http://revestr.court.gov.ua/Review/84754168;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50072/19-к від 19 вересня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/84754170;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85042804;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85157112;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54257/19-к від 22 жовтня 2019 р. http://reyestr.court.qov.ua/Review/85157163;

- ухвала Печерськог районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85157165;

2) у кримінальному провадженні № 62019000000000683:

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/33318/19-к від 4 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83480020;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/34319/19-к від 4 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83083555;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/34341/19-к від 4 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83084520;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/37545/19-к від 18 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83339229;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/37664/19-к від 30 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83972125;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/39628/19-к від 29 липня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/83339305;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/48268/19-к від 10 вересня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/84302655;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/58043/19-к від 31 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85407992;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/65909/19-к від 18 грудня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/86775254;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/65920/19-к від 18 грудня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/86775204;

3) у кримінальному провадженні № 62019000000001219:

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/50215/19-к від 23 вересня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85098837;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/55375/19-к від 17 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85316449;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/55367/19-к від 17 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85381436;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/55379/19-к від 17 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85407495;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54238/19-к від 30 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85334963;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54244/19-к від 30 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85334961;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54234/19-к від 30 жовтня 2019 р.http://revestr.court.qov.ua/Review/85334967;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54241/19-к від 30 жовтня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85334975;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54260/19-к від 30 жовтня 2019 р. http://reyestr.court.qov.ua/Review/85334969;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54239/19-к від 22 листопада 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85812473;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/54255/19-к від 22 листопада 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/85812526;

4) у кримінальному провадженні № 62019000000000734:

- ухвала Печерського районного суду м. Києві у справі № 757/31642/19-к від 19 червня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/82554943;

5) у кримінальному провадженні № 62019000000000713:

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/66621/19-к від 23 грудня 2019 р. http://revestr.court.qov.ua/Review/86775263;

6) у кримінальному провадженні № 62019000000000753:

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/15449/20-к від 21 квітня 2020 р.;

- ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/15450/20-к від 21 квітня 2020 р.

15 жовтня 2020 р. позивачем до відповідача-1 подано скаргу на незаконне обмеження доступу до судових рішень. Просить відповідача-1 забезпечити ведення ЄДРСР відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» шляхом припинення неправомірних дій ДП «Інформаційні судові системи» щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945, № 62019000000000683, № 62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень» та відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945, № 62019000000000683, № 62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень».

23 жовтня 2020 р. листом відповідача-1 позивача повідомлено, що згідно з вимогами ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого. Зазначає, що обмеження в Реєстрі загального та повного доступу до копій судових рішень у кримінальних провадженнях, зазначених у скарзі, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України до завершення досудового розслідування в даних кримінальних провадженнях здійснюються на виконання постанови органів досудового розслідування.

Стверджує, що відповідач-2, як адміністратор Реєстру, здійснює тільки технічну функцію щодо обмеження загального та повного доступу до електронних копій судових рішень та не наділений повноваженнями надавати будь-яку правову оцінку постановам органів досудового розслідування, на підставі яких здійснюється дане обмеження. У разі, якщо на думку позивача, обмеження в Реєстрі загального та повного доступу до копій судових рішень у кримінальних провадженнях, зазначених у скарзі є неправомірним, позивачу було рекомендовано звернутися до відповідних правоохоронних органів.

15 жовтня 2020 р. позивачем до відповідача-2 подано скаргу на незаконне обмеження доступу до судових рішень. Просить відповідача-2 надати інформацію щодо підстав відсутності у Єдиному державному реєстрі судових рішень наведених ухвал Печерського районного суду м. Києва, що були винесені за результатами судового розгляду у кримінальних провадженнях № 62019000000000945, № 62019000000000683, № 62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, № 62019000000000753. Крім того, просить відповідача-2 негайно припинити неправомірні дії щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945, № 62019000000000683, № 62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що не передбачена ч. 4 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» та просить відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945, № 62019000000000683, № 62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та які були обмежені у доступі з підстави, що не передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень».

30 жовтня 2010 р. листом відповідача-2 № 5548/А-14-10-20 позивача повідомлено, що загальний та повний доступ до матеріалів кримінального провадження:

1) № 62019000000000945 від 27 червня 2019 року, в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивача судові рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.;

2) № 62019000000000683 від 21 травня 2019 року, в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивача судові рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 05 листопада 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідування Сергєєвою А.С.;

3) № 62019000000001219 від 5 серпня 2019 року, в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивача судові рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 26 листопада 2019 р., постановленої слідчим третього відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Осетровою О.С.;

4) № 62019000000000734 від 24 травня 2019 р., в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивача судові рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 30 липня 2020 року, постановленої слідчим першого відділу Управління з розслідування кримінальних порушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Васютою Р.В.;

5) № 62019000000000713 від 23 травня 2019 року, в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивачем судові рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 24 червня 2019 року, постановленої прокурором у кримінальному провадженні – прокурором першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Шевеленном О.М.;

6) № 62019000000000753 від 228 травня 2019 року, в рамках якого прийнято зазначені у скарзі позивачем судові рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 24 червня 2019 року, постановленої прокурором у кримінальному провадженні – прокурором першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України Шевеленном О.М.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України “Про доступ до судових рішень” 22 грудня 2005 року № 3262-IV (далі – Закон № 3262-IV).

Частиною 2 статті 2 Закону № 3262-IV передбачено, що всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя. (ст. 3 Закону № 3262-IV).

Загальні засади доступу до судових рішень визначені статтею 4 Закону № 3262-IV, згідно з якою судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

Вимогами п. 3 ч. 1 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 р. №1200/0/15-18, встановлено, що адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень - адміністратор Єдиної судової інформаційної системи Державне підприємство "Інформаційні судові системи", віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України. Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України"; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Порядок та підстави прийняття процесуальних рішень слідчими в межах здійснення досудового розслідування у кримінальних справах визначені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з вимогами пп. 5 частини 1 статті 3 КПК України досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Частиною 5 статті 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, є процесуальними рішеннями. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Частинами 6 та 7 статті 110 КПК України передбачено, що постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачі відповідно до вимог КПК України зобов`язані виконувати постанови слідчого.

Судом встановлено, що на виконання постанов слідчих Державного бюро розслідувань від 28 жовтня 2019 р., від 5 листопада 2019 р., від 26 листопада 2019 р., від 30 липня 2020 р., від 24 червня 2019 р. та від 24 червня 2019 р. відповідачем обмежено до перегляду судові рішення, ухвалені в межах кримінальних проваджень №62019000000000945, №62019000000000683, №62019000000001219, № 62019000000000734, № 62019000000000713, №62019000000000753.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку, що відповідачі, отримавши постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 р., від 5 листопада 2019 р., від 26 листопада 2019 р., від 30 липня 2020 р., від 24 червня 2019 р. та від 24 червня 2019 р., яким їх зобов`язано обмежити користувачів у доступі до судових рішень, зобов`язані їх виконати.

Стосовно посилання позивача на незаконність постанов про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 р., від 5 листопада 2019 р., від 26 листопада 2019 р., від 30 липня 2020 р., від 24 червня 2019 р. та від 24 червня 2019 р., суд зазначає, що надання оцінки такої постанови не входить до повноважень суду адміністративної юрисдикції. На час розгляду справи докази скасування постанов в матеріалах справи відсутні.

Суд бере до уваги, що позивач на власний розсуд визначає як те, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, так і те, яким саме суб`єктом владних повноважень вчинено це порушення.

Суд зазначає, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй у кримінальному провадженні права оскаржити до суду окремі процесуальні рішення, дії чи бездіяльність органів досудового слідства. Але таке оскарження окремих процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів досудового слідства до відповідного суду може здійснюватися лише у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність таких посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, адміністративний суд у порядку адміністративного судочинства не має повноважень на здійснення перевірки законності винесених у кримінальному провадженні постанов слідчого та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.

Суд бере до уваги, що зазначені постанови слідчого є чинними та обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами, у тому числі й відповідачами у цій справі. Тому суд при розгляді цієї адміністративної справи у судовому рішенні не може надавати правову оцінку зазначеним постановам слідчого, як про це зазначає позивач, і в такий спосіб спонукати інших суб`єктів правовідносин до її невиконання чи до порушення компетенції органів державної влади та юрисдикції судів.

Із наведених підстав суд не бере до уваги посилання позивача на те, що статтею 303 КПК України не передбачено можливість оскарження такої постанови слідчого, а тому адміністративний суд зобов`язаний дати оцінку законності такої постанови саме при розгляді цієї справи, оскільки суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями надавати оцінку законності постанов слідчого, прийнятих у межах кримінального провадження. Приписами КАС України та КПК України не передбачено право суду адміністративно юрисдикції визнавати незаконним рішення, прийняті в рамках кримінального провадження, та визнавати дії суб`єкта владних повноважень, на виконання вказаних рішень, неправомірними і зобов`язувати суб`єкта владних повноважень не виконувати вказані рішення. Відсутність процесуально передбаченого права на оскарження таких постанов у межах кримінального процесу не свідчить про виникнення такого права в межах адміністративного процесу, оскільки це питання не відноситься до повноважень адміністративного суду.

Суд зазначає, що посилання позивача на рішення Великої Палати Верховного суду від 15 червня 2020 р. у справі № 826/20221/16 в даному випадку не доречні, оскільки відповідач-2 виконував постанови слідчих, права та обов`язки яких визначені нормами КПК України. Крім того, обставини у цій справі є відмінними від тих які були предметом розгляду Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10 лютого 2010 р., 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 9 грудня 1994 р., п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав докази на спростування заявлених вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо відшкодування витрат за сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач-1 – Державна судова адміністрація України, адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795.

Відповідач-2 – Державне підприємство «Інформаційні судові системи», адреса: вул. Дмитрівська, 18/24, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ – 34614292.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 22 липня 2021 року