Рішення № 98486775, 22.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. справа № 300/1636/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.03.2021 № 25-Ф, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу в розмірі 60000,00 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.03.2021 за № 25-Ф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийнята відповідачем протиправно та без врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття. Позивач зазначив, що постанова від 11.03.2021 № 25-Ф прийнята відповідачем на підставі акту перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.02.2021 за № 090024, однак фізична особа-підприємець ОСОБА_1 такого акту не отримував. Окрім цього, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою відповідних документів, а про дату одержання документів уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкта господарювання та роботодавця не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення представнику. Таким чином, вищевказаний Порядок покладає на відповідача обов`язок повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу. При цьому, на думку позивача, зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи. Такі висновки позивача узгоджуються з позиціями Верховного Суду, зазначеними в постановах від 12.06.2019 в справі № 813/3415/18, від 05.08.2019 у справі № 814/2473/17, від 13.05.2020 у справі № 804/5031/17, від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18. Зважаючи на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не був повідомлений про дату та час розгляду справи про накладення штрафу, позивач вважає постанову від 11.03.2021 за № 25-Ф протиправною та просить суд її скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30.04.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління Держпраці в Івано-Франківській області на позовну заяву за № 17-07/15-10/2970 від 28.04.2021, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову. Зокрема представник відповідача вказав, що листом від 16.02.2021 № 1775/5/09-19-07-06-22 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало відповідачу матеріали фактичної перевірки позивача для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, оскільки за результатами такої перевірки виявлено використання позивачем праці найманого працівника ОСОБА_2 без укладеного трудового договору. Відповідно до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідач листом від 11.02.2021 № 05-07/15-10/1212 повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про отриманий акт перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.02.2021 за № 090024, однак поштове відправлення з таким листом повернулось на адресу відповідача у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Станом на день прийняття оскаржуваної постанови згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України в переліку працевлаштованих осіб в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутній працівник ОСОБА_2 . За вказаних обставин, 11.03.2021 Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами за № 25-Ф. Щодо доводів позивача про неотримання ним акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.02.2021 за № 090024, то представник відповідача зазначив, що акт перевірки не створює правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 виключено пункт 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а тому вимога про, яка передбачала обов`язкове повідомлення суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи про накладення штрафу, втратила чинність та не може застосовуватись відповідачем. Зазначені обставини виключають також необхідність застосування до спірних правовідносин позицій Верховного Суду, які вказані позивачем в позовній заяві, оскільки такі позиції грунтуються на редакції Порядку, яка втратила чинність. За вказаних обставин відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 22-29).

13.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача від 09.05.2021 на позовну заяву. Згідно вказаної відповіді позивач зазначив, що орендує лише частину приміщення для функціонування бару за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки власником готелю та ресторану є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_2 є працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та станом на час проведення перевірки був належним чином прийнятий на роботу до вказаного суб`єкта підприємницької діяльності, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 12.01.2021, направленого до Головного управління ДПС у Тернопільській області, трудовим договором від 13.02.2021 та наказом № 12/-1К. Таким чином, ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з позивачем та не здійснював реалізацію його товару, оскільки відповідач не надав жодних доказів в підтвердження виконання роботи ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 43-46).

13.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача від 14.05.2021, згідно яких позивач звернув увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2019 у справі № 822/1487/18. Зазначив, що в спірному випадку відповідачем не подано доказів встановлення факту використання позивачем трудових відносин з ОСОБА_2 . Також відповідачем не враховано матеріальний стан позивача, який не дозволяє сплатити визначений оскаржуваною постановою штраф у розмірі 60000,00 грн. (а.с. 81).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 зареєстрований 13.11.2018 як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності – 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Вказані обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10).

03.02.2021 працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку позивача, під час якої відібрано пояснення в ОСОБА_2 , який повідомив, що працює офіціантом в ФОП ОСОБА_1 з 10.01.2021, та перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 (а.с. 33).

Також представники контролюючого органу 03.02.2021 відібрали пояснення в ОСОБА_4 , яка повідомила, що працює з 15.01.2021 згідно трудової угоди, в посадові обов`язки входить реалізація алкогольних та безалкогольних напоїв, працює згідно трудової угоди в ФОП ОСОБА_1 (а.с. 34).

За результатом фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 09002 від 12.02.2021, згідно якого встановлено використання ФОП ОСОБА_1 праці найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудової угоди (а.с. 31-32).

Листом № 1775/5/09-19-07-06-22 від 16.02.2021 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області направило Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для розгляду в межах компетенції (а.с. 30).

18.02.2021 відповідач листом № 05-07/15-10/1212 повідомив позивача про отримання акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 09002 від 12.02.2021, згідно якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с. 40).

Вказаний лист № 05-07/15-10/1212 від 18.02.2021 відповідач направив на адресу позивача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку «за закінчення терміну зберігання».

11.03.2021 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову № 25-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 60000,00 грн. за виявлені під час фактичної перевірки порушення вимог частини статтей 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с. 35). Зазначену постанову № 25-ФС від 11.03.2021 позивач отримав 02.04.2021 (а.с. 9).

Вважаючи постанову № 25-ФС від 11.03.2021 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі – ПК України).

Згідно пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункту 86.1 статті 86 ПК України).

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Як встановлено судом вище, 03.02.2021 представниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Перевірка проводилась за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами зазначеної перевірки представниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 09002 від 12.02.2021, згідно якого зроблено висновок про використання ФОП ОСОБА_1 праці найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудової угоди.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Порядок укладення трудового договору регламентовано статтею 24 КЗпП України. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Таким чином, склад правопорушення - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), за яке частиною 3 статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність у вигляді штрафу, передбачає наявність обов`язкової такої умови як відсутність оформленого трудового договору (контракту) з відповідною особою.

Згідно акту перевірки № 09002 від 12.02.2021 представниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудової угоди.До акту перевірки № 09002 від 12.02.2021 долучено письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_4 в поясненні від 03.02.2021 зазначила про те, що з 15.01.2021 працює згідно трудової угоди на посаді бармена, отримує 400,00 грн. в день. В посадові обов`язки входить реалізація алкогольних та безалкогольних напоїв. Факт працевлаштування ОСОБА_4 в ФОП ОСОБА_1 на час проведення фактичної перевірки 03.02.2021 підтверджується наданими відповідачем відомостями звіту по ЄСВ щодо осіб, які працевлаштовані в позивача. ФОП ОСОБА_1 також надав суду: копію повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 щодо ОСОБА_4 , направленого до Головного управління ДПС у Тернопільській області (а.с. 47-48); копію наказу № 01/02-1К від 01.02.2021 про прийняття ОСОБА_4 на роботу з 02.02.2021 на посаду бармена; копію трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02.02.2021 укладеного між позивачем та ОСОБА_4 .

Вказані обставини щодо працевлаштування ОСОБА_4 в ФОП ОСОБА_1 на час проведення фактичної перевірки 03.02.2021 не заперечуються відповідачем та не слугували підставою для накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Що стосується ОСОБА_2 , то в поясненні від 03.02.2021 вказана фізична особа зазначив про те, що з 10.01.2021 працює в ресторані на посаді офіціанта, трудові відносини згідно трудового договору з ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 реалізував товар згідно замовлення № 5100, за результатом якого сформував та видав 03.02.2021 гостьовий рахунок ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 392,00 грн (а.с. 33).

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 дійсно працює в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та є роботодавцем для ОСОБА_2 .

Факт працевлаштування ОСОБА_2 в ФОП ОСОБА_3 на час проведення фактичної перевірки 03.02.2021 підтверджується: копію повідомлення про прийняття працівника на роботу від 12.01.2021 щодо ОСОБА_2 , направленого до Головного управління ДПС у Тернопільській області; копію наказу № 12/01-1К від 12.01.2021 про прийняття ОСОБА_2 на роботу з 13.01.2021 на посаду офіціанта; копію трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 13.01.2021 укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, на час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 03.02.2021 ОСОБА_2 був працівником у ФОП ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що житловий будинок за адресою проведеної фактичної перевірки: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 25.12.2012 № 36953424 та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012.

Згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданого ОСОБА_3 02.04.2013 до Тернопільської ОДПІ, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться готель, який є об`єктом оподаткування.

Суд встановив, що 02.01.2019 між ОСОБА_3 як орендодавцем та ФОП ОСОБА_1 як орендарем укладено договір № 02-01/19-О оренди нерухомого майна (далі – Договір). Згідно з пунатом 1.1 Договору орендодавець зобов`язувався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового (житлового) приміщення площею 35 кв.м. (площа орендованої частини приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальна площа приміщення складає 266,9 кв.м. При цьому сторони погодили, що орендар використовує орендовану площу 35 кв.м. для здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме для функціонування бару. Іншу частину приміщення використовує власник майна - ОСОБА_3 , для ведення своєї підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, а саме: для ведення діяльності готелю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ресторану, що знаходиться у даному приміщенні. Сторони погодились, що фактично заклади готель, ресторан, що належить ФОП ОСОБА_3 та бар, що належить ФОП ОСОБА_1 будуть знаходитись в одному приміщенні.

Орендар має право відповідно до Договору самостійно визначати асортимент, якість та ціни на товари (послуги), які ним реалізовуються з використанням об`єкту оренди (пункт 3.4.2 Договору).

Згідно акта приймання-передачі об`єкта оренди до Договору № 02-01/19-О оренди нерухомого майна від 02.01.2019 ФОП ОСОБА_1 прийняв у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення 35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданого ОСОБА_1 17.01.2019 до Тернопільської ОДПІ, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться закусочна на праві короткострокової оренди, який є об`єктом оподаткування (а.с. 59).

З огляду на вказані обставини, суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проводилась фактична перевірка 03.02.2021, розташований готель « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ресторан, власником яких є ФОП ОСОБА_3 . Позивач лише орендує частину приміщення в зазначеному приміщенні площею 35 кв.м. для функціонування бару.

На час проведення фактичної перевірки 03.02.2021 ОСОБА_2 був працевлаштований як офіціант в ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується вказаними документами про прийняття ОСОБА_2 на роботу.

Так, під час фактичної перевірки ОСОБА_2 реалізував товар згідно замовлення № 5100, за результатом якого сформував та видав 03.02.2021 гостьовий рахунок ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 392,00 грн. Таким чином, замовлення було прийнято та виконано в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіціантом цього ресторану ОСОБА_2 , працедавцем якого є власник такого ресторану - ФОП ОСОБА_3 . Надання послуг бару здійснювала ОСОБА_4 , яка є працівником ФОП ОСОБА_1 згідно оформленого трудового договору. Через касовий апарат проведено оплату саме за алкогольні напої по бару.

Посилання відповідача на те, що реалізований товар належить позивачу не підтверджено доказами. Окрім цього, з акту перевірки не вбачається факту того, що інспектори контролюючого органу дослідили правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 щодо використання майна за місцем здійснення перевірки та особливості здійснення господарської діяльності в приміщенні ресторану обома підприємцями, зокрема здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності в частині функціонування бару, і як наслідок, використання ними праці найманих працівників кожним з них окремо. Отже, викладені в акті перевірки висновки є припущеннями, які не грунтуються на належних та достатніх доказах використання саме ФОП ОСОБА_1 найманої праці без оформлення трудового договору з ОСОБА_2 .

Таким чином, на час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 03.02.2021 ОСОБА_2 був працівником ФОП ОСОБА_3 згідно трудового договору.

Доказів протилежного суду не подано.

Презумпція винуватості, встановлена частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Таким чином, саме на Управління Держпраці в Івано-Франківській області покладено обов`язки довести, що позивачем допущено порушення трудового законодавства.

Так, відповідач не подано суду доказів того, що ОСОБА_2 є працевлаштований без оформлення трудового договору в ФОП ОСОБА_1 .

Отже, за таких обставин, відповідачем не доведено факту існування порушення позивачем вимог статтей 21-24 КЗпП України як підстави для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60000,00 грн.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа під час розгляду справи про накладення штраф, то суд вказує на таке.

Відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена статтею 265 КЗпП України.

Так, згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та та частинами другою – сьомою статті 53 Закону “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі – Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 3 Порядок № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

18.02.2021 відповідач листом № 05-07/15-10/1212 повідомив позивача про отримання акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 09002 від 12.02.2021, згідно якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Також повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою матеріалів фактичної перевірки.

Вказаний лист № 05-07/15-10/1212 від 18.02.2021 відповідач направив на адресу позивача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку «за закінчення терміну зберігання».

Відповідно до пункту 4 Порядок № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено судом, 11.03.2021 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову № 25-ФС, якою застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 60000,00 грн. за виявлені порушення вимог статей 21-24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Зазначена постанова № 25-ФС від 11.03.2021 направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ФОП ОСОБА_1 02.04.2021.

Отже, відповідачем дотримано порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Щодо доводів позивача про обов`язок відповідача повідомити суб`єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду, то суд вказує на безпідставність таких доводів з огляду на таке.

Пунктом 6 Порядок № 509 (в редакції Порядку № 509 від 16.05.2017) було передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Також згідно з пунктом 7 Порядок № 509 (в редакції Порядку № 509 від 16.05.2017) справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» пункти 6 та 7 Порядок № 509 виключено.

Таким чином, станом на час розгляду справи про накладення на позивача штрафу, були відсутні вимоги про обов`язок відповідача повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду та неможливості розгляду справи без участі їхнього представника за відсутності обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.

За вказаних обставин, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області дотримано вимог встановленого механізму накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення під час розгляду 11.03.2021 справи про накладення на позивача штрафу в розмірі 60000,00 грн.

В той же час, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відповідачем до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60000,00 грн., оскільки Управління Держпраці в Івано-Франківській області не довело факту існування порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, за яке постановою № 25-ФС від 11.03.2021 застосовано до позивача вказаний штраф.

Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 25-ФС від 11.03.2021.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2084717464.1 від 12.04.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 25-ФС від 11.03.2021.

Cтягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код – 39784625, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, 76018) всього 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код – 39784625, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.