Рішення № 98486656, 26.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 280/9412/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.

представників:

позивача – Барсукової І.Г., Насонової О.В.

відповідача – Куранової С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (вул. Військбуд, буд. 124, м. Запоріжжя, 69013), в особі представника – адвоката Барсукової Ірини Георгіївни ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (далі – позивач, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ»), в особі представника – адвоката Барсукової Ірини Георгіївни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0009870402, що прийняте відповідачем.

Крім того, просить розподілити судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував ту обставину, що до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року (р. 16.1) позивачем взагалі не включалися суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка». Викладені в Акті перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства носять характер припущень та не відповідають даним бухгалтерського і податкового обліку ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ». При цьому, претензії у контролюючого органу виникли не до безпосередніх операцій з контрагентом ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» - ТОВ «Промелектроніка», а до третіх осіб, до яких позивач не має жодного відношення. Вважає, що Податковий кодекс України, встановлюючи певні правила щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, не ставить його в залежність від припущень контролюючого органу щодо дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими платник податків жодним чином не пов`язаний. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 28.12.2020 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 19.01.2021.

13.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві ГУ ДПС у Запорізькій області заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», встановлено порушення вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 декларації з ПДВ) за травень 2020 року на суму 73 831,00 грн. Дане порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2020 року податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промелектроніка» за квітень 2018 року на суму 23030 грн., за липень 2018 року на суму 16760 грн., за листопад 2018 на суму 18418,72 грн., за грудень 2018 на суму 15622,20 грн. (разом на суму 73830,92 грн.). Проте, проведеною перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій ТОВ «Промелектроніка» на адресу ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження. Тобто, такі товари не постачалися та не надавалися від ТОВ «Промелектроніка». В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, тощо) не мають юридичної сили первинних документів. Таким чином, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він стверджує, що відповідач жодним чином не довів правомірність свого рішення, не надав будь-яких пояснень на підтвердження обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення. Висновок Акту перевірки про завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2020 року на суму 73831 грн, не відповідає дійсності, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі зазначеного висновку, є протиправним.

Протокольною ухвалою від 19.01.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2021.

26.01.2021, у судовому засіданні, представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 26.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

В період з 20.07.2020 по 13.08.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року, про що складено Акт №151/08-01-04-02/07917635 від 20.08.2020 (далі по тексту - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2020 р. на суму 73831,00 грн.

В обґрунтування висновку про порушення підприємством норм податкового законодавства контролюючий орган послався на те, що до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року (р. 16) включені суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка» на суму 73831,00 грн, які були відображені у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2020 року.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» надало свої заперечення (вих. №12/2503 від 08.09.2020), де, зокрема, звернуло увагу ГУ ДПС у Запорізькій на ту обставину, що до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року (р. 16.1) підприємством взагалі не включалися суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка».

При цьому правомірність відображення у податковому кредиті квітня 2020 року ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка» підтверджена безпосередньо контролюючим органом. За наслідками перевірки декларації з ПДВ за квітень 2020 року сума заявленого в декларації бюджетного відшкодування у повному обсязі поступила на розрахунковий рахунок підприємства.

Проте, контролюючий орган у відповіді на заперечення (вих. №53348/10/08-01-04-02-08 від 18.09.2020) залишив висновки Акту перевірки без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009870402 від 23.09.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 73831,00 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 36915,50 грн.

Вважаючи винесення податкового повідомлення-рішення неправомірним, ДП ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» звернулося зі скаргою (вих. №06/1608 від 06.10.2020) до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги (вих. №32811/6/99-00-06-02-07-06 від 18.11.2020) скаргу ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать чинному законодавству України і є безпідставними, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0009870402 підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18. Окрім того, у своїх постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 20.10.2020 у справі №806/705/15, від 10.11.2020 №822/6302/15 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства... викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній нормі, порушення, що викладені в Акті перевірки, на думку суду носять характер припущень, з огляду на слідуючи обставини.

Як зазначено в Акті перевірки (стор. 13), перевірка достовірності нарахування від`ємного значення з ПДВ за травень 2020 року охоплює декларацію з ПДВ за травень 2020 року. Разом з тим, в обґрунтування висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган послався на те, що до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року (р. 16) включені суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка» на суму 73831 грн., які були відображені у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2020 року.

Проте, даний висновок спростовується безпосередньо показниками Декларації з ПДВ за травень 2020 року, а також показниками додатків 2 і 3, з яких вбачається, що до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року (р. 16.1) позивачем не включалися суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка».

Відповідно до Порядку заповнення декларації і подання податкової звітності з ПДВ, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, до рядка 16 декларації за поточний місяць переноситься рядок 21 декларації за минулий місяць. Рядок 21, в свою чергу, розраховується як від`ємна різниця між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту поточного місяця.

Таким чином, до бюджетного відшкодування потрапляє не весь податковий кредит, а лише це від`ємне значення.

Згідно Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року до складу податкового кредиту поточного місяця включено суму від`ємного значення попереднього періоду з розшифровкою у розрізі періодів, в яких виникло від`ємне значення (зокрема, за квітень 2020 року в сумі 106838 грн.).

Як вбачається з розшифровки, що наведена у Додатку 3 до декларації з ПДВ за травень 2020 року, фактична сплата податку за квітень 2020 року в сумі 106838 грн. була здійснена по взаємовідносинам з наступними контрагентами:

КП «Водоканал» (33271208243 )- 5417,67 грн.;

ТОВ «Відродження, ЛТД» (204944508303) - 5616,15 грн.;

Концерн «МТМ» (321214508249) - 36812,53 грн.;

ПП «Лана-Принт» (323726008292) - 4440 грн.;

ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) - 8722,85 грн.;

ТОВ «Артіс-Торг» (374945008301) - 14047,35 грн.;

ТОВ «Компанія Поліметгруп» (430936926515) - 29483,53 грн.;

Всього: 106838 грн.

Отже, всупереч припущенню, наведеному в Акті перевірки, операції з ТОВ «Промелектроніка», що відображені у податковому кредиті декларації з ПДВ за квітень 2020 року, не включалися до від`ємного значення декларації з ПДВ за травень 2020 року та не приймали участь при розрахунку бюджетного відшкодування за травень 2020 року.

З урахуванням наведеного, висновок Акту перевірки про завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2020 року на суму 73831 грн., не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеним.

Що стосується достовірності та правомірності формування податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2020 року, то дане питання вже було досліджено податковим органом під час проведення камеральної перевірки, в ході якої показники, відображені платником у податкових деклараціях, порівнюються з аналогічною інформацією, наявною в реєстрах і звітності. Жодних зауважень з боку контролюючого органу щодо правомірності відображення у податковому кредиті квітня 2020 року ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Промелектроніка» з боку контролюючого органу не виникло, про що свідчить відсутність акту, оформленого у відповідності до ст. 86 ПК України.

Більш того, за наслідками перевірки декларації з ПДВ за квітень 2020 року сума заявленого в декларації бюджетного відшкодування в розмірі 2478309,00 грн у повному обсязі поступила на розрахунковий рахунок підприємства, що підтверджується платіжним дорученням від 23.06.2020 №61937105.

Посилаючись в акті перевірки на відсутність відомостей про джерело походження товарів, які отримані ТОВ «Промелектроніка» та поставлені на адресу ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», у попередніх ланках постачання, контролюючий орган залишив поза увагою, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та його безпосередніми контрагентами.

Як вбачається з Акту перевірки, претензії у контролюючого органу виникли не до безпосередніх операцій з контрагентом ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» - ТОВ «Промелектроніка», а до третіх осіб, до яких позивач не має жодного відношення.

Припущення, викладені в Акті перевірки, стосовно нереальності господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення сумлінного платника податку права на формування податкового кредиту.

Якщо інші суб`єкти господарювання не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або в інший спосіб порушили закон, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Податковим кодексом України чітко визначені умови, дотримання яких дозволяє платнику ПДВ збільшити податковий кредит звітного періоду, а саме:

- придбання товарів/послуг з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (п. 198.3 ст.198 ПК України);

- настання дати виникнення права на податковий кредит виходячи з правила першої події: або на дату списання коштів в оплату таких товарів/послуг, або на дату отримання податкової накладної постачальника, що підтверджує факт придбання товарів/послуг (п. 198.2 ст.198 ПК України);

- наявність зареєстрованих податкових накладних, що підтверджують суму податкового кредиту (п. 198.6 ст.198 ПК України), оформлених належним чином (п. 201.1 ст.201 ПК України) та складених зареєстрованим платником ПДВ (п. 201.8 ст.201 ПК України).

Відповідно до зазначених нормам, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», на підставі наявних первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, визначило суму податкового кредиту, відобразивши в його складі за операціями з придбання товару у ТОВ «Промелектроніка».

ПК України, встановлюючи певні правила щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, не ставить його в залежність від припущень контролюючого органу щодо дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими платник податків жодним чином не пов`язаний.

Єдине обмеження щодо формування податкового кредиту передбачено п. 198.6 ст. 198 ПК України. А саме: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.»

По взаємовідносинам з ТОВ «Промелектроніка» право на податковий кредит виникло на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі. Факт належної реєстрації податкових накладних підтверджується і Актом перевірки.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку. що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Зважаючи на те, що податкові накладні, складені ТОВ «Промелектроніка», належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, ця обставина відповідно до діючого законодавства є достатньою підставою для визнання податкового кредиту ДП «ЗДАРЗ «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ».

Також суд зазначає, що до податкового кредиту квітня 2020 року включений ПДВ за податковими накладними ТОВ «Промелектроніка», що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі судових рішень. Зважаючи на те, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим і підлягає виконанню на всій території України, у відповідача були відсутні правові підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит за такими податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини з ТОВ «Промелектроніка» (код ЄДРПОУ 24510970) виникли на підставі договору №4370/3/2017 від 12.01.2017 на придбання запчастин та комплектуючих. На підтвердження виконання умов договору були складені податкові та видаткові накладні, факт оплати товару підтверджується рахунками на оплату та платіжними дорученнями (перелік документів наведений відповідачем на стор. 26-32 Акту перевірки).

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» є дефектними або підробленими, містять недостовірну інформацію, відповідачем в Акті перевірки не наведено.

Товар, придбаний у ТОВ «Промелектроніка», був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» на підставі видаткових та податкових накладних шляхом здійснення записів у відповідних бухгалтерських документах, що підтверджено змістом Акту перевірки. Оплата товару та його подальше використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов`язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, також не заперечується відповідачем. В даному випадку реальні зміни майнового стану позивача підтверджуються як необхідною первинною документацію (у тому числі й платіжними документами), так і подальшим рухом придбаного товару в процесі виробництва (зокрема, картками обліку категорійних матеріальних засобів та відповідними проводками у бухгалтерському обліку: Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками).

Стверджуючи, що первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Промелектроніка» не можуть прийматися до уваги та не підтверджують факт придбання товарів, відповідачем, не наведено жодного зауваження до належного оформлення первинної документації.

Таким чином, документи, надані до перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону №996, ст. 44 ПК України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

При цьому слід зазначити, що у разі будь-яких сумнівів контролюючий орган відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України має право вимагати від платника податків, що перевіряється, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Зазначене право передбачено і Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879.

Відповідно до Методичних рекомендацій з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами (лист ДФС України від 16.05.2016 №16872/7/99-99-14-02-02-17) інвентаризаційні описи та акти інвентаризації є тими документами, що підтверджують факт нереальності поставок.

Не зважаючи на наявність законодавчо врегульованого механізму перевірки, що надає змогу особисто впевнитися у фактичній поставці ТМЦ на підприємство та використання їх у господарській діяльності, контролюючий орган не скористався своїм правом на проведення інвентаризації та дійшов висновку про наявність порушень податкового законодавства лише на підставі припущень.

Що стосується посилання в Акті перевірки на наявність кримінальних проваджень, то податковим органом не надано відповідних судових рішень (вироків), якими б була встановлена вина посадових осіб ТОВ «Промелектроніка», або судового рішення про визнання недійсним правочину, укладеного між ДП «ЗДАРЗ МІГРЕМОНТ» та його контрагентом у зв`язку з існуючим кримінальним провадженням.

Зауваження про відсутність ТТН при взаємовідносинах з ТОВ «Промелектроніка» є безпідставним, оскільки при перевезенні товару власним автотранспортом у межах власної господарської діяльності оформлення товарно-транспортної накладної не є обов`язковим.

При цьому, на балансі ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» знаходиться 57 одиниць транспорту, з яких 35 одиниць - неспеціалізованого призначення.

Посилання в Акті перевірки на ненадання оригіналів первинних документів на підтвердження транспортування товарів спростовується даними перевірки, що відображені на стор. 28-30.

Також, суд не приймає посилання відповідача на ненадання позивачем довіреностей на отримання ТМЦ, оскільки така довіреність надається постачальнику (ТОВ «Промелектроніка») при передачі товару, у той час як ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» виступає покупцем за договором.

Зауваження стосовно оформлення подорожніх листів та неприйняття цих документів в якості підтверджуючих не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки на сьогодні відсутній чинний нормативно-правовий акт, який би встановлював їх форму. Наказ Держкомстату України від 17.02.1998 №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» втратив чинність ще в 2013 році на підставі Наказу Державної служби статистики №95 від 19.03.2013.

Після скасування подорожніх листів (як для легкових, так і вантажних автомобілів) у бухгалтерському та податковому обліку можна використовувати власне розроблений первинний документ. При цьому слід зазначити, що наявність такого реквізиту як «адреса завантаження», «адреса розвантаження» не була передбачена навіть під час дії Наказу №74. Зазначення в подорожніх листах маршруту «Гараж - Запоріжжя» та переліку вулиць і об`єктів, на які направлявся транспортний засіб, не суперечить жодному нормативно-правовому акту та є правом підприємства.

При цьому суд звертає увагу, що при здійсненні перевезень власним транспортом в один день одна автомашина може отримувати товар у багатьох постачальників, які знаходяться на території міста.

Крім того, у Верховного Суду є стала та сформована практика з цього приводу.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 по справі №805/687/15-а (адміністративне провадження №К/9901/9379/18) зазначено наступне: «Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами уразі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів».

На підставі викладеного суд вважає, що ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» дотримано всі законодавчо встановлені умови для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом.

Натомість відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки.

Згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Покладання на ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб`єктами господарювання та посилання податкового органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару у зв`язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим «розривом» ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару, є незаконним та суперечить правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини.

Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини щодо всіх питань, пов`язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Позиція ЄСПЛ щодо захисту прав суб`єктів господарювання від незаконних дій контролюючого органу полягає у наступному:

Рішення по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03): «...Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності»;

«... компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливіш баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» (п. 70, 71).

З огляду на зазначене, наведені в Акті перевірки припущення про можливі порушення третіми особами податкового законодавства не можуть бути доказом незаконності діяльності ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ».

Рішення по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03):

«...у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це немало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника» (п. 23).

Всупереч наведеній позиції ЄСПЛ, контролюючий орган не здійснив заходів з проведення перевірки суб`єктів господарювання в попередніх ланках постачання, до яких у нього виникли претензії щодо належного підтвердження отримання товарів, а поклав відповідальність за дії третіх осіб на позивача.

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03):

«...при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими» (п. 53).

Утім наведені в Акті перевірки висновки базуються лише на припущеннях відповідача та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97):

«...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» (п. 110).

У той же час відповідач не довів правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення.

Рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02):

«... у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку» (п. 38).

За відсутності встановлених порушень законодавства з боку ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» ГУ ДПС у Запорізькій області поклав відповідальність на даного платника податків - позивача у справі.

Рішення по справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04):

«...перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій» (п. 559).

ГУ ДПС у Запорізькій області, в даному випадку, безпідставно здійснює втручання в мирне володіння майном ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та безпідставно зменшує бюджетне відшкодування ПДВ лише на підставі припущень про порушення законодавства третіми особами.

Отже, в рішеннях ЄСПЛ, на противагу позиції відповідача, декларується неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, тобто, правило індивідуальної відповідальності платника податків, а також неприпустимість втручання податкового органу у майнові права платника податків, зокрема, безпідставного позбавлення права на бюджетне відшкодування, оскільки таке втручання має бути законним і забезпечувати баланс інтересів обох сторін.

Також слід зазначити, що внаслідок неправомірності зменшення відповідачем бюджетного відшкодування ПДВ, неправомірним є і нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0009870402 від 23.09.2020.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано належних доказів повторного (протягом 1095 днів) вчинення ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» дій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПКУ стосовно сплати податку на додану вартість.

Отже, застосування відповідачем штрафу у розмірі 50% від зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість також є неправомірним.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На цей час правова позиція Верховного Суду з питань, аналогічних тим, що розглядаються у даній справі, є сталою і викладена в численних судових рішень, зокрема, постановах від 07.03.2018 у справі №804/3240/16, від 14.03.2018 у справі №813/4815/13-а, від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 03.04.2018 у справі №804/1963/17, від 03.04.2018 у справі №804/6292/16, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 21.08.2018 у справі №804/76/15, від 25.09.2018 у справі №2а-19874/10/0570, від 22.07.2020 у справі №820/8298/13-а, від 24.07.2020 №140/1504/19, від 29.07.2020 у справі №620/21/19, від 31.07.2020 у справі №120/1589/19-а та інших.

Таким чином, позиція відповідача щодо позбавлення права позивача на податковий кредит на підставі припущень про недотримання вимог податковою законодавства суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, з якими ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» жодним чином не пов`язано, або внаслідок відсутності у контролюючого органу інформації про джерело походження товару, суперечить чинному законодавству України, правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини та правовій позиції Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (вул. Військбуд, буд. 124, м. Запоріжжя, 69013), в особі представника – адвоката Барсукової Ірини Георгіївни ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0009870402, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «22» липня 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль