Рішення № 98486244, 22.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 р. Справа№200/6970/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого суді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Військової частини 3057 Національної гвардії України

до відповідача 2: Військової частини 3035 Національної гвардії України

про: визнання протиправними дії Військової частини 3057 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року, зобов`язання Військову частину 3057 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, визнання протиправними дії Військової частини 3035 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року, зобов`язання Військову частину 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3057 Національної гвардії України, Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання протиправними дії Військової частини 3057 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року, зобов`язання Військову частину 3057 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, визнання протиправними дії Військової частини 3035 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року, зобов`язання Військову частину 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у військовій частині 3057 з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та у військовій частині 3035 з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року. Позивач зазначає, що в період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року позивачі протиправно не нараховували та не виплачували йому індексацію грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січень 2008 року, так як наступна зміна посадового окладу відбулася в березні 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704. Позивач наголошує, що оскільки право на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця, отже дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з використанням базового місяця січень 2008 року не можуть визнаватися правомірними. З огляду на викладене позивач проси суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підставі.

Відповідач вказує, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до Законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Законом № 2011 встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідач вказує, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Відповідач зазначає, що у період 2015-2018 роки індексація грошового забезпечення військовослужбовцям проводилась, відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, тобто, з урахуванням фінансових ресурсів на відповідний рік. З огляду на зазначене відповідач вважає, що індексація грошового забезпечення позивача, у період проходження служби (11.02.2016 року по 14.09.2016 року), здійснювалась відповідно до вимог діючого законодавства та без порушень. Крім того, відповідач наголошує, що нарахування грошового забезпечення та визначення базового місяця належить виключно до дискреційних повноважень військової частини 3057 Національної гвардії України. Також, відповідач стверджує, що позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки зі служби він був звільнений 14.09.2016 року, а з даним позовом він звернувся лише у червні 2021 року. Враховуючи зазначені обставини відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у даних правовідносинах повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до Положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому підстави для зобов`язання здійснити розрахунок індексації позивача з використанням базового місяця січень 2008 року відсутні.

Також, відповідач вказує на те, що у зв`язку з відсутністю у Національній гвардії України власного затвердженого порядку індексації грошового забезпечення та відповідних роз`яснень щодо визначення базового місяця, зважаючи, що індексація нараховується у межах бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, відповідач наголошує про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7-8).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 25 серпня 2016 року (а.с. 6).

З копії військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 встановлено, що останній 11.02.2016 року був зарахований в списки Військової частини 3057 на підставі наказу № 5 о/с, 14.09.2016 року виключений із списків Військової частини 3057 на підставі наказу № 198, 09.09.2016 року зарахований в списки Військової частини 3035 на підставі наказу № 71 о/с, 07.11.2017 року виключений із списків Військової частини 3035 на підставі наказу № 238 (а.с. 9-10).

Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року позивач звернувся до Військової частини 3057 та Військової частини 3035 із зверненнями, відповідно до яких просив повідомити причини не виплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди, надати довідку про розмір належної до виплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди, виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також надати копію витягів з наказу про виключення із списків особового складу військової частини 3057 та 3035 (а.с. 4, 5).

Листом від 03.06.2021 року № 40/57/32-1586 Військова частина 3057 повідомила позивачу, що згідно п. 6 Порядку про проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 проведення індексації грошового забезпечення здійснювалась у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Також, військова частина зазначила про неможливість надання документів, у зв`язку з переданням їх на зберігання до Центрального архівного відділу НГУ (а.с. 3).

Згідно довідки № 0656 від 30.06.2021 року про розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року, виданої Військовою частиною 3057, встановлено, що позивачу у період з лютого 2016 року по вересень 2016 року проведено індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяцю травень 2014 року (а.с. 16).

Військовою частиною 3035 надано до суду лист від 17.05.2021 року № 40/35-788/Р-29 адресований ОСОБА_1 , відповідно до якого повідомлено, що за період з 16.09.2016 року по 07.11.2017 року право на отримання індексації не набуто. Правові підстави для виплати індексації грошового за період з 16.09.2016 року по 07.11.2017 року відсутні.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 14 червня 2021 року зобов`язував відповідачів по справі надати довідку про розмір нарахованої індексації грошового забезпечення позивача, однак Військовою частиною 3035 не виконані вимоги ухвали та не надано до суду відповідну довідку. Проте, як вбачається, з листа Військової частини 3035 позивач у період з 16.09.2016 року по 07.11.2017 року індексація грошового забезпечення не проводилась.

Відтак, спірним питанням в даній справі є протиправність дій відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.91 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року.

Судом встановлено, що в 2016 року позивачу проведена індексація грошового забезпечення, однак індексація була проведена з урахуванням фінансових ресурсів на відповідний рік згідно п. 6 Порядку № 1078.

Суд не приймає до уваги посилання з приводу обмеженого фінансування з огляду на те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Суд наголошує, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Тобто, відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є саме по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки відповідачем не доведено, що у бюджеті відповідного рівня, з якого здійснюється відповідне фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

При цьому підвищення грошового забезпечення чи встановлення більшого розміру премії не має наслідком звільнення від обов`язку проведення індексації грошового забезпечення у встановленому законом порядку за попередні бюджетні періоди.

Отже, позивач у період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року мав право на проведення індексації грошового забезпечення.

Щодо базового місяця, то суд зазначає, що згідно довідки Військової частини 3057 встановлено, що позивачу у період з лютого 2016 року по вересень 2016 року проведено нарахування та виплати індексації, проте з використанням базового місяці травень 2014 року, а Військова частина 3035 у період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року взагалі не проводила індексацію.

Суд зазначає, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність спору у сторін з приводу визначення базового місяця, то суд вважає за необхідне вказати, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) затверджено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення та визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з положеннями п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Суд наголошує, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до п. 10-1 Порядку №1078, (в редакції постанови КМ № 526 від 13.06.2012), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Натомість, згідно з п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Згідно з положеннями п.13 постанови № 1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

З аналізу постанови Кабміну Міністрів України №1294 в період її дії з 01.01.2008 по 01.03.2018, слідує незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Відтак, з огляду на позицію сторін та відповідно до обставин справи, суд вважає, що при вирішенні цього спору необхідно одночасно вирішити вимогу щодо проведення індексації так і визначення базового місяця (січень 2008 року) при обрахуванні індексації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про протиправність дій позивача відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивача індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року та з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року без застосування базового місяця січень 2008 року.

Стосовно доводів відповідача 1 про те, що позивачем порушено строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

В силу приписів частин 1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Виплата індексації доходів є складовою грошового забезпечення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі N 804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 360/3359/19.

При цьому судом враховується рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зі змісту якого слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Враховуючи наведені вище положення, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з метою захисту порушеного права не пропущено, оскільки працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державник гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України, Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання протиправними дії Військової частини 3057 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, зобов`язання Військову частину 3057 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, визнання протиправними дії Військової частини 3035 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, зобов`язання Військову частину 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України, Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання протиправними дії Військової частини 3057 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, зобов`язання Військову частину 3057 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, визнання протиправними дії Військової частини 3035 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, зобов`язання Військову частину 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини 3057 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину 3057 (код ЄДРПОУ 23313948, місце знаходження: пр. Нахімова, 182, м. Маріуполь, Донецька область, 87525) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 року по 14.09.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Військової частини 3035 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину 3035 (код ЄДРПОУ 23313902, місцезнаходження: вул. Добровольського, буд. 2, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2016 року по 07.11.2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська