Ухвала суду № 98483930, 13.07.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 6/490/226/2021 Справа № 490/2808/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С.,без участі сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № ц-3-3080, виданий 26.05.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва на виконання рішення суду від 21.12.2010 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ВТБ банк.

Заяву обґрунтовує тим, що 21.12.2020 року Центральним районним судом м. Миколаєва прийняте рішення по справі № 2ц-3-3080/10 за позовом ВТБ банку про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. Позов було задоволено та стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВТБ банку певну суму грошових коштів. На вимогу стягувача було видано виконавчі листи за № 2-3-3080 від 18.01.2011 року та від 26.05.2011 року. Зазначає, що впродовж 10 років проведення виконавчих заходів відносно ОСОБА_1 , на виконання рішення суду від 21.12.2010 року на підставі виконавчого листа № ц-3-3080, виданого 18.01.2011 року та 26.05.2011 року відбулися зміни, а саме: боржником частково погашений борг перед стягувачем, відсутні повноваження у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) здійснювати виконавчі дії за ВП № 33603290, відкритим Центральним ВДВС ММУЮ щодо ОСОБА_1 , закінчився процесуальний строк здійснення вказаного ВП. Зазначає, що порушуються права боржника на законне здійснення виконавчого провадження, та вважає, що є ризик подвійного стягнення боргу.

Ухвалою від 19.04.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 13.07.2021 року.

25.06.2021 року від представника заявника ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання у відсутність заявника.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.Судом постановлено про розгляд заяви у відсутності сторін, що відповідає приписам ч.3 ст. 432 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в заяві, суд встановив наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2010 року у справі № 2ц-3-3080/10 позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» прострочену заборгованість за кредитом – 18159 грн. 19 коп., поточну заборгованість за кредитом – 228892 грн. 30 коп., 30 % річних – 3611 грн. 87 коп., прострочену заборгованість за процентами – 26780 грн. 27 коп., поточну заборгованість за процентами - 2978 грн. 32 коп., а також 889 грн. 52 коп. судових витрат з кожного.

Рішення набрало законної сили.

Постановою про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця Кашнікович А.Г. від 02.02.2011 року відкрито ВП № 24106455 за виконавчим листом № ц-3-3080 від 18.01.2011 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» прострочену заборгованість за кредитом – 18159 грн. 19 коп., поточну заборгованість за кредитом – 228892 грн. 30 коп., 30 % річних – 3611 грн. 87 коп., прострочену заборгованість за процентами – 26780 грн. 27 коп., поточну заборгованість за процентами - 2978 грн. 32 коп., а також 889 грн. 52 коп. судових витрат з кожного. Накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 281311,47 грн.

Постановою від 29.04.2011 року старшого державного виконавця Кашнікович А.Г. у ВП № 24106455 виконавчий лист № ц-3-3080 від 18.01.2011 року повернуто в орган, що його видав. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Постановою про відкриття виконавчого провадження № 27186649 від 02.06.2011 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № ц-3-3080 від 26.05.2011 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» прострочену заборгованість за кредитом – 18159 грн. 19 коп., поточну заборгованість за кредитом – 228892 грн. 30 коп., 30 % річних – 3611 грн. 87 коп., прострочену заборгованість за процентами – 26780 грн. 27 коп., поточну заборгованість за процентами - 2978 грн. 32 коп., а також 889 грн. 52 коп. судових витрат з кожного.

Постановою від 21.06.2012 року старшого державного виконавця Кашнікович А.Г. у ВП № 27186649 виконавчий лист № ц-3-3080 від 26.05.2011 року повернуто стягувачу.

Постановою про відкриття виконавчого провадження № 33603290 від 27.07.2012 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № ц-3-3080 від 18.01.2011 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» прострочену заборгованість за кредитом – 18159 грн. 19 коп., поточну заборгованість за кредитом – 228892 грн. 30 коп., 30 % річних – 3611 грн. 87 коп., прострочену заборгованість за процентами – 26780 грн. 27 коп., поточну заборгованість за процентами - 2978 грн. 32 коп., а також 889 грн. 52 коп. судових витрат з кожного. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 281311,47 грн.

Згідно з Актом про проведення прилюдних торгів від 19.08.2013 року була реалізована на прилюдних торгах квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Арештоване майно придбане ОСОБА_3 за 60000 грн., кошти повністю сплачені 02.08.2013 року.

Постановою про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження 03.12.2014 у ВП № 27185835 виведено ВП № 27185835 з примусового виконання за виконавчим листом № ц-3-3080 від 26.05.2011 року.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2014 року у ВП № 27185835 виконавчий лист № ц-3-3080 від 26.05.2011 року повернуто стягувачу.

Постановою від 30.04.2014 року, виданою старшим державним виконавцем Головіним О.Ю., про звернення стягнення на доходи боржника у ВП № 33603290 звернено стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 .

Постановою про скасування процесуального документу від 30.03.2016 року у ВП № 33603290 скасовано документ «Загальна постанова без затвердження» від 30.04.2014, видану ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа № ц-3-3080 від 26.05.2011 року.

Згідно листа від ПАТ «ВТБ Банк» за період з 01.06.2014 року по 31.05.2015 року від ДВС на користь Банку надійшли кошти в загальній сумі 7 104,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Оскаржуваний виконавчий лист було видано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та у відповідності до цього рішення, а отже, його не можна вважати таким, що виданий помилково.

Також, із матеріалів справи та доказів, наданих заявником на підтвердження його вимог, не вбачається, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою,оскільки заявник лише частково погасив свою заборгованість перед стягувачем.

Щодо інших підстав, на які посилається заявник, суд зазначає, що ним не доведено відсутність у Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) права здійснювати виконавчі дії за ВП № 33603290, відкритим Центральним ВДВС ММУЮ щодо ОСОБА_1 . Окрім того, наявність або відсутність повноважень у Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) здійснювати виконавчі дії не впливає на дійсність та чинність виконавчого документа, який оскаржується заявником, та не може бути підставою для його скасування.

Щодо процесуального строку здійснення виконавчого провадження за виконавчим листом, на закінчення якого також посилається заявник, суд зазначає, що така підстава у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження, і не є предметом розгляду в даному провадженні, та не може слугувати підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, а саме виконавчого листа № ц-3-3080, виданого 26.05.2011.

Таким чином, зазначені підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження належними засобами доказування, та не можуть слугуватині матеріальними, ні процесуальними підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене, питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.

У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень прав та інтересів боржника.

Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, та при розгляді справи керується виключно принципом верховенства права, то, виходячи із приписів ст.ст. 10,13 ЦПК України і приписів ст. 431, 432 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника та для визнання виконавчого листа № ц-3-3080 від 26.05.2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Таким чином, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № ц-3-3080, виданого 26.05.2011 року Центральним районним судом міста Миколаєва на виконання рішення суду від 21.12.2010 року у справі № 2ц-3-3080/10 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО