Вирок № 98482050, 21.07.2021, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/212/21

н/п 1-кп/174/33/2021

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2021 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

прокурора - Михайлюка І.В.,

захисника- Курільця Ю.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вільногірську кримінальне провадження №12021046150000001 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м.Вільногірську Дніпропетровської області, громадянки України, розлученої, позбавлена батьківських прав, освіта професійно-технічна, не працює, зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 01.10.2014 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ст.ст.75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року направлена для відбування покарання до кримінально-виконавчої установи на призначений строк, затримана 12.01.2016 р.;

- 24.05.2016 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнена 03.05.2019 р. з Дніпродзержинської виправної колонії № 34 за ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 26.02.2019 р. умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 3 дні,

- 17.02.2020 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ст.75, п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 р. покарання приведено у відповідність до нового закону, вважається засудженою за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі,з іспитовим строком 2 роки,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 16.02.2021 року, близько 10.40 год., знаходячись разом з ОСОБА_2 на кухні в квартирі АДРЕСА_2 , побачила, як останній поклав до гаманця банківську платіжну картку, в результаті чого в ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на викрадення даної картки, належної ОСОБА_2 , з метою подальшого зняття готівкових коштів з вказаного рахунку, тобто з корисливою метою.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 , 16.02.2021 року, близько 10.45 год., продовжуючи знаходитись на кухні в квартирі АДРЕСА_2 , передбачаючи, що на рахунку, доступ до якого забезпечується за допомогою вказаної банківської платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , можуть знаходитись грошові кошти, діючи умисно, усвідомлюючи те, що вказана картка їй не належить, маючи злочинний намір, спрямований на викрадення вказаної банківської платіжної картки, та корисливий мотив подальшого таємного викрадення грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку, скориставшись тим, що ОСОБА_2 за її діями не спостерігає, діючи таємно, витягла з гаманця банківську платіжну картку останнього, яку поклала до своєї кишені для подальшого використання, тобто таким чином викрала її.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» N 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-ІП від 5 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" N 2121-ІП від 7 грудня 2000 року, документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які являють собою емітовані в установленому законодавством порядку пластикові чи іншого виду картки, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банка) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі - держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки. Тобто, платіжні картки як платіжні інструменти - засоби доступу до банківських рахунків, повністю відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів.

Повторно, 16.02.2021 року, близько 10.50 год., ОСОБА_1 , маючи при собі викрадену банківську платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_2 , направилась до банкомату АТ КБ «Приватбанк» з метою таємного викрадення грошових коштів з вказаного рахунку.

В той же день, тобто 16.02.2021 року, в період часу з 11.18 год. до 11.20 год., ОСОБА_1 , знаходячись біля банкомату АТ КБ «Приватбанк» по вул.Центральна, 26, м.Вільногірська Дніпропетровської області, маючи на меті таємне викрадення грошових коштів з банківської платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, скориставшись вказаною вище карткою, здійснила в дві операції зняття грошових коштів, і таким чином вчинила їх крадіжку з вищевказаного банківського рахунку на загальну суму 6 200,00 грн., якими розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

Повторно, 23.02.2021 року, близько 22.00 год., ОСОБА_1 знаходилась в квартирі АДРЕСА_3 , де у неї раптово виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_3 ..

В той же день, тобто 23.02.2021 року, близько 22.10 год., ОСОБА_1 , продовжуючи знаходитись в квартирі АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за її злочинними діями не спостерігають сторонні особи, пройшла до кімнати, де діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрала майно ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung S 3310» сірого кольору вартістю 300,00 грн., бездротовий чайник марки «Alesi» модель «КТ-170» сірого кольору з чорними вставками вартістю 150,00 грн., цифрову фотокамеру марки «Olympus» FE - 340/Х-855 сірого кольору, вартістю 575 грн., сканер марки «Epson Perfection» модель «V 33/V 330 Photo» чорного кольору вартістю 1049,50 грн., USB- кабель чорного кольору вартістю 100,00 грн., після чого, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 2 174,50 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину визнала повністю і показала, що 16.02.2021 р. була в гостях у ОСОБА_2 , де вживали разом спиртні напої. До цього разом ходили до магазину, де ОСОБА_2 розраховувався в її присутності банківською карткою, так дізналася ПІН-код. Коли він пішов до туалету, з його гаманця витягла банківську картку, пішла до банкомату, де зняла 6000 грн., а потім ще 200 грн. Після цього повернулася додому до ОСОБА_2 та непомітно повернула картку до гаманця. 23.02.2021 р. була в гостях у ОСОБА_3 , вживали спиртні напої, а коли він заснув, взяла телефон, камеру, чайник, сканер, кабель та пішла. В послідуючому це майно добровільно видала працівникам поліції. Крадіжки вчиняла тому, що не вистачало грошей на життя. У вчиненому щиро кається.

Докази по справі в судовому засіданні досліджені згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються і суд вважає їх встановленими та доказаними у суді.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченої ОСОБА_1 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, факти вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в суді, а її дії слід кваліфікувати :

-по ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-по ч.1 ст.357 КК України як викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховує вчинення нею кримінального проступку та тяжкість вчинених нею злочинів, обставини, які обтяжують та пом`якшують її покарання, особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок та нетяжкі злочини.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, суд відносить рецидив злочинів.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд відносить її щире каяття.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо (а.с.79), на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває (а.с.80-81), не працює, розлучена, позбавлена батьківських прав.

Згідно досудової доповіді, складеної Верхньодніпровським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області відносно обвинуваченої, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб, виконання покарання у громаді можливо у винятковому випадку за умови покладення на обвинувачену обов`язку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України (а.с.72-74).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005р., «Ізмайлов проти Росії» від 16.10. 2008 р.).

Врахувавши обставини справи та особу обвинуваченої, яка раніше судима за вчинення умисних злочинів, і знову вчинила нові кримінальні правопорушення, в тому числі і корисливі злочини в період іспитового строку по попередньому вироку, що свідчить про її схильність до вчинення аналогічних суспільно-небезпечних діянь, не працює і не має легальних джерел доходів та сталих соціальних зв`язків, дані досудової доповіді органу пробації, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, тому їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_1 раніше засуджена вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 р. за ч.1 ст.309, ст.75, п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, яке відповідно до ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 р. приведено у відповідність до нового закону та остання вважається засудженою до 2 років обмеження волі, з іспитовим строком 2 роки, і вчинила кримінальні правопорушення по даній справі після постановлення вказаного вироку, то загальну міру покарання їй слід обрати за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши до знову призначеного покарання невідбуту частину покарання по попередньому вироку, яка у відповідності до вимог п.п.. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України становить 1 рік позбавлення волі.

Цивільні позови не заявлені.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази: мобільний телефон «Samsung S 3310», бездротовий чайник «Alesi» моделі «КТ-170», цифрову фотокамеру «Olympus» FE - 340/Х-855, сканер «Epson Perfection» модель «V 33/V 330 Photo», USB- кабель, які знаходяться в камері схову речових доказів ВП № 4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №721 від 10.03.2021 р. (а.с. 85) - слід повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Строк відбуття покарання обвинуваченій слід обраховувати з дати фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.

Керуючись ст.ст. 349, 367- 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити їй покарання:

по ч.2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

по ч.1 ст.357 КК України- 1 (один) рік обмеження волі.

Загальну міру покарання ОСОБА_1 визначити на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, п.п. «б» п. 1 ч.1 ст.72 КК України, до знову призначеного покарання, частково, у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання по вироку Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 р. і остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити 2 (два) роки 3 (три) місяці позбавлення волі .

Речові докази по справі: мобільний телефон «Samsung S 3310», бездротовий чайник «Alesi» моделі «КТ-170», цифрову фотокамеру «Olympus» FE - 340/Х-855, сканер «Epson Perfection» модель «V 33/V 330 Photo» , USB- кабель, які знаходяться в камері схову речових доказів ВП № 4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №721 від 10.03.2021 р. - повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 не обирати.

На вирок протягом тридцяти днів з моменту його проголошення може бути подано апеляцію в Дніпровський апеляційний суд через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий - суддя: А.А.Борцова