Рішення № 98481947, 15.07.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/13508/19

Провадження №2а/932/343/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі головуючого судді Кошлі А.О.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко А.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Недвиги Р.А.

представника відповідача: Куцугуб О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадянина Республіка Гана ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває адміністративна справа за громадянина Республіка Гана ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач з урахуванням заяви від 22.04.2021 року просить визнати протиправним та скасувати рішення № 76 від 30.08.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 з забороною подальшого в`їзду на територію України терміном на 3 роки; скасувати наказ № 124 від 07.10.2019 року яким прийнято відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач будучи громадянином Республіки Гана у зв`язку з побоюванням за своє життя і свободу був змушений залишити країни по релігійним причинам. Він не володіє українською мовою, 22.05.2019 року його посвідка на тимчасове проживання в Україні була скасована, 29.08.2019 року звернувся до ГУ ДМС України вДніпропетровській області, проте було застосовано штраф за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП та прийнято рішення № 76 від 30.08.2019 року про примусове повернення із забороною в`їзду на 3 роки. Таке рішення вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки повернення до країни погодження загрожує життю та свободі позивача, на ньому намагаються впливати духовно його розширене сім`я. З цих підстав звертався із заявою про визнання біженцем проте безпідставно було відмовлено.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, позивач додатково пояснив що його дружина та син проживають в республіці Кот- д`Івуар , з батьками зв`язок відсутній.

Представник відповідача проти позову заперечувала, повідомила, що позивач прибув в України з метою навчання, 03.09.2018 року отримав посвідку на тимчасове проживання в України строком до 14.04.2020 року. Водночас 13.05.2019 року його було відраховано навчального закладу, 22.05.2019 року скасовано посвідку, проте останню не здав. 30.08.2019 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для отримання консультації та було встановлено, що позивач перевищив термін перебування в Україні та ухилився від виїзду тому 30.08.2019 року прийнято рішення № 76. Після прийняття вказано рішення 17.09.2019 року позивач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 26.09.2019 року проведено співбесіду та 07.10.2019 року прийнято наказ яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Враховуючи вищевикладене просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши надані документи встановлено наступне.

Згідно відомостей Національної металургійної академії України громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 22.04.2018 року за візою «Д» з метою навчання. 02.05.2018 року він був зарахований на підготовче відділення. 06.08.2018 року зарахований на перший курс металургійного факультету. 11.05.2018 оформлено посвідку на тимчасове проживання до 01.10.2018 року. 03.09.2018 року оформлено посвідку з терміном дії 14.04.2020 року.

13.05.2019 року наказом № 302-с громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 був відрахований з навчального закладу за академічну неуспішність та порушення умов контракту.

22.05.2019 року прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в України громадяни Республіки Гана ОСОБА_1 .

30.08.2019 року вказаний громадяни звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для отримання консультацій та встановлено порушення правил перебування іноземців на території України ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в результаті чого прийнято рішення № 76 яким вирішено примусово повернути за межі України громадянина Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати громадянина Республіки Гана ОСОБА_1 залишити територію україни у термін до 14.09.2019 року; заборонити громадянину Республіки Гана ОСОБА_1 в`їзд до України терміном на три роки до 30.08.2022 року.

Було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесення постанова про притягнення до адмін. Відповідальності за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який було сплачено.

17.09.2019 року ОСОБА_1 подав заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 7-19.

26.09.2019 за участі перекладача проведено співбесіду з громадянином Республіки Гана ОСОБА_1 , за результатами якої 07.10.2019 року складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

07.10.2019 року наказом ГУ ДМС України в Дніпропетровській області № 124 прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року задоволено заяву позивача та вжито заходів забезпечення позову, зупинена дія рішення від 30.08.2019 року № 76 до набрання законної сили рішенням ухваленим за результатами розгляду даної справи.

10.08.2020 року позивач отримав новий паспорт з строком дії до 09.08.2030 року.

Згідно довідки від 23.04.2021 року останній є членом релігійної громади Святого Йосипа парафії Римсько-католицької церкви м. Дніпра.

Вирішуючи позовні вимог з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 4 розділу 1 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

За змістом ст. ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону (ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій (ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Положенням ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Нормою ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою релігійного переслідування у країні походження, порушення прав людини в Республіці Гана, він залишив країну походження та прибув до України.

Водночас такі твердження не можуть вважати переконливими, оскілки як встановлено в ході судового розгляду справи позивач прибув на територію України з метою навчання, та до повідомлення його про скасування посвідки на проживання, прийняття рішення про примусове повернення із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту не звертався.

Значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. Вбачається, що ні на час в`їзду на територію України, під час навчання позивач не звертався з відповідними заявами до міграційної служби.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог та відповідність таких вимог наданим доказам суд звертає увагу на наступне

Відповідно до положень п. 2 розділу ІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому правові підстави щодо скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни позивача відсутні.

Крім цього, суд також вважає спростованими відповідачем доводи позивача про наявність порушень вимог п. 2 розділу ІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, оскільки зміст витребуваних судом документів свідчить про те, що всі дії пов`язані із розглядом справи відповідачем та ухвалення оспорюваного рішення відбувалися в присутності перекладача Савчекно Д.В . Позивач копію спірного рішення отримав 30.08.2019 року, що підтверджується його підписом, також підписом позивача підтверджено про його повідомлення щодо прийнятого рішення про примусове повернення позивача, про кінцеву дату залишення території України, про наслідки невиконання та оскарження рішення в суді. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що позивач був позбавлений можливості розуміти зміст складених відносно нього документів та наслідків які вони для нього можуть мати.

Натомість, суд приходить висновку про відсутність у спірному рішенні жодних із підстав для заборони в`їзду в Україну позивача, відсутність будь якого належного обґрунтування необхідності застосування щодо нього заборони подальшого в`їзду в Україну та відсутність посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийняті рішення про встановлення заборони в`їзду в Україну громадянину Республіки Гана ОСОБА_1 , на термін 3 роки до 30.08.2022 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме скасування спірного рішення в частині заборони в`їзду на територію України позивача.

В решті заявлених вимог позов задоволенню не підлягає у зв`язку із спростуванням відповідачем наведених позивачем у позові доводів та доведенням правомірності ухвалення оспорюваного позивачем рішення про примусове повернення, дотримання порядку його ухвалення встановленого Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст. 26, ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 30, ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст.ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 139, 211, 241-246, 268-272, 288, 289, 371, 372 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов громадянина Республіка Гана ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 76 від 30 серпня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони в`їзду на територію України строком на 3 (три) роки до 30 серпня 2022 року громадянину Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_1 )

В іншій частині вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: громадянин Республіка Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 .

Відповідач: ГУ ДМС у Дніпропетровській області м.Дніпро, вул. Липинського, 7.

Повний текст рішення складено 15.07.2021 року.

Суддя А.О. Кошля