Вирок № 98476672, 22.07.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2529/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді Мельник А.В.,

секретарі судового засідання Кавалко В.С., Будз М.В.,

номер кримінального провадження 12020210000000341, внесеного 27.08.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Барнадівка Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора Гука Р.Б.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Маркушевського Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту 27.08.2020 близько 20 год 10 хв. на терасі будинку по АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, та його зятем ОСОБА_3 раптово виникла словесна сварка з приводу зловживання спиртними напоями ОСОБА_1 , яка переросла в бійку.

Під час вказаної бійки ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_1 металевою каструлею в потиличну ділянку голови, від чого той впав біля столу, та продовжував йому наносити чисельні удари ногами в різні ділянки тіла, не даючи піднятися, а коли ОСОБА_1 припіднявся, наніс удар кулаком в груди.

ОСОБА_1 , з метою умисного протиправного позбавлення життя і спричинення фізичної шкоди ОСОБА_3 , маючи при цьому можливість відвернути і припинити посягання в свою сторону в інший спосіб або уникнути протиправних суспільно-небезпечних посягань, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс удар лезом ножа в область грудної клітки ОСОБА_3 , чим спричинив йому тілесні ушкодження: проникаюче ножове поранення лівої половини передньої поверхні грудей із ушкодженням серцевої сорочки та передньої стінки правого шлуночка серця, що призвело до настання смерті потерпілого, тобто умисно вбив ОСОБА_3 .

Смерть ОСОБА_3 настала 27.08.2020 близько 20 год 30 хв. в с.Кровінка Теребовлянського району Тернопільської області в автомобілі під час його транспортування в лікарню в результаті проникаючого ножового поранення грудей із ушкодженням правового шлуночка серця, яке супроводжувалося крововиливом у серцеву сорочку і тампонадою серця кров`ю.

Між заподіяним ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 проникаючим ножовим пораненням грудей і настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що обвинувачення йому зрозуміле, вину в інкримінованому йому злочині не визнає, вказав, що в зазначений в обвинувальному акті час і при зазначених обставинах він скоїв вбивство ОСОБА_3 , шляхом заподіяння останньому ножового поранення у груди, але захищаючи себе від його протиправних дій щодо нього, перевищивши межі необхідної оборони, а відтак повинен нести відповідальність за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.

По суті пред`явленого обвинувачення пояснив, що його дочка ОСОБА_4 проживала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Подружжя разом із малолітнім сином проживали із ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Із зятем ОСОБА_3 в них і раніше виникали конфлікти, протягом останніх 4 років ставалися періодичні сварки, під час яких ОСОБА_3 застосовував щодо нього фізичне насильство, а протягом останнього року побиття відбувались майже щомісяця.

27.08.2020 ОСОБА_1 був вдома, зять прийшов з роботи. ОСОБА_3 був агресивно налаштований, нервовий. ОСОБА_1 думав, що зять був нетверезий, оскільки побачив у нього почервоніння обличчя. На подвір`ї його господарства, під навісом, що поряд з входом в житловий будинок, виникла словесна перепалка, яку ініціював ОСОБА_3 , оскільки сказав щоб ОСОБА_1 більше не виходив з дому. Обвинувачений відповів, що буде виходити. При цьому, ОСОБА_3 металевою каструлею наніс йому удар в потиличну ділянку голови, внаслідок чого він втратив свідомість та впав. Коли опритомнів, зять продовжував наносити йому удари ногами по різних частинах тіла. Обличчя ОСОБА_1 закривав руками. На його слова «хватить», зять не реагував, нецензурно виражався в його адресу, кричав «вб`ю».

ОСОБА_5 кричала з кухні «не бий», однак ОСОБА_3 продовжував побиття. Коли ОСОБА_1 став підніматись, зять продовжував його побиття за допомогою кулаків рук. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 кулаком в груди від чого останній впав на стіл, який знаходився під навісом спиною, однак не повністю, а упершись. На столі стояв кухонний ніж, яким в цей день ОСОБА_1 приблизно за 3 години до конфлікту чистив рибу. ОСОБА_3 , з метою продовжити побиття обвинуваченого здійснив активний рух в сторону ОСОБА_1 та намагався завдати йому удар рукою. В цей час ОСОБА_1 побоюючись за своє життя і здоров`я та захищаючи своє життя, схопив у руку зі столу кухонний ніж і наніс ним удар в область живота своєму зятю.

ОСОБА_1 уточнив, що під час події 27.08.2020 проміжку в часі між діями ОСОБА_3 не було, останній безперервно бив ОСОБА_1 .. Обвинувачений захищаючись, підняв руку з ножем і завдав ножове поранення ОСОБА_3 , він не замахувався для завдання удару. Всі події відбувались під навісом на подвір`ї його господарства, що поряд з входом в житловий будинок, де відстань є невеликою.

Після удару ножем ОСОБА_3 розвернувся та вибіг на дорогу, де впав. Про те, що сталось ОСОБА_1 одразу повідомив сусіда ОСОБА_6 та попросив його надати допомогу ОСОБА_3 , який лежав на дорозі. Обвинувачений і сам намагався надати допомогу ОСОБА_3 , зокрема, прикладав рушник до місця, де була рана, говорив: «не вмирай». Потім ОСОБА_3 було відправлено в лікарню, по дорозі до якої він помер.

Обвинувачений вказав, що дуже шкодує, що так сталось, він не хотів вбивати ОСОБА_3 , удар ножем завдав з метою самозахисту, просив пробачення у потерпілої.

На запитання сторони обвинувачення пояснив, що побиття його ОСОБА_3 були досить частими, однак опору він не чинив, задля збереження сім`ї дочки, а також тому, що боявся що агресивність зятя щодо нього могла бути ще більшою. Разом з тим, після одного із останніх конфліктів, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 , що якщо ще раз будуть побиття з його боку, то ОСОБА_1 звернеться в суд.

На запитання сторони захисту пояснив, що в момент події ОСОБА_1 був тверезий, випив алкоголь через стресову ситуацію після того, як ОСОБА_3 повезли в лікарню. Крім того, розповів, що останній перед днем вбивства ОСОБА_3 конфлікт між ними відбувся десь за 2-3 дні до цього, під час якого ОСОБА_3 почав душити ОСОБА_1 біля ясеня, очевидцем вказаного була сусідка ОСОБА_7 .

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що її син ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_5 ною, з якою проживав у селі Барнадівка Теребовлянського району Тернопільської області в господарстві свого тестя ОСОБА_1 . Спочатку після шлюбу відносини були хороші, а потім між її сином - ОСОБА_3 та обвинуваченим почались конфлікти, часто відбувались суперечки через зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями та безпідставними зауваженнями в сторону її сина та дружини ОСОБА_8 (дочки ОСОБА_1 ). За словами потерпілої, ОСОБА_3 неодноразово висловлював побажання переїхати з сім`єю (дружиною ОСОБА_9 та сином) в сусідні населені пункти, однак його не підтримувала дружина. ОСОБА_2 зазначила, що її син ОСОБА_3 характеризувався виключно позитивно, майстерно виконував будівельні, сантехнічні та інші роботи в селі та за його межами, піклувався про всіх членів своєї сім`ї.

Про факт заподіяння ножового поранення її сину вона дізналась 27.08.2020 ввечері від своєї дочки, до якої близько 20 год зателефонувала невістка ОСОБА_4 та повідомила про те, що ОСОБА_1 завдав ножового поранення ОСОБА_3 . Після чого різко погіршилося її самопочуття, а через деякий час їй повідомили про смерть сина - ОСОБА_3 .

Вважає, що ОСОБА_1 умисно вбив її сина, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні умисного вбивства та призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Прокурор в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України підтримав, вказав, що у даному кримінальному провадженні виключається стан необхідної оборони у момент заподіяння ОСОБА_1 ножового поранення у грудну клітку ОСОБА_3 , адже визначальним у поведінці ОСОБА_1 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитись над ним), що за своїми ознаками не становить необхідної оборони, дії ОСОБА_1 набули протиправного характеру і повинні розцінюватись на загальних підставах. Вказав, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі, оскільки його вина повністю доведена під час судового розгляду кримінального провадження.

Захисник Маркушевський Б.Ф. вказував на відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки ОСОБА_1 захищаючись від протиправного насильства з боку ОСОБА_3 та діючи в обстановці необхідної оборони, застосував засіб захисту (кухонний ніж) та заподіяв шкоду у вигляді позбавлення життя, що за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони, та вчинив злочин, передбачений ст.118 КК України.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , доводи захисника, пояснення потерпілої ОСОБА_2 , свідків обвинувачення, дослідивши письмові докази обвинувачення, виходить з наступного.

Допитана безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , з яким виховували неповнолітнього сина 2010 року народження. Проживали вони в будинку її батьків в селі Барнадівка Теребовлянського району Тернопільської області. 27.08.2020 близько 20 год. по місцю проживання між її чоловіком - ОСОБА_3 та її батьком ОСОБА_1 черговий раз виник конфлікт, вона в цей час перебувала на кухні будинку та бачила конфлікт особисто через вікно, а батько та чоловік були біля будинку під навісом. Причиною конфлікту було те, що ОСОБА_1 хотів йти на вулицю за межі господарства, а ОСОБА_3 був проти цього. У ході конфлікту її чоловік - ОСОБА_3 почав завдавати удари кулаком руки по тілу її батька - ОСОБА_1 .. В цей час їхня собака почала кусати за штани ОСОБА_3 , який взяв в руки каструлю, що висіла на огорожі, та вдарив нею собаку з метою відігнати її. В цей час вона крикнула до чоловіка - ОСОБА_3 , щоб він не бив собаку.

В подальшому ОСОБА_3 завдав удар вказаною каструлею ОСОБА_1 в потилицю, від чого останній впав на землю біля столу та втратив свідомість. ОСОБА_3 продовжував наносити ОСОБА_1 удари ногами по тілу. ОСОБА_5 кричала з кухні «не бий», однак її чоловік не реагував, а вона не могла вийти на подвір`я та розборонити чоловіка та батька, оскільки в той час мала травму ноги та ходила за допомогою «костилів».

Через деякий час, коли ОСОБА_1 опритомнів та почав підніматись із землі, хотів йти в кухню, її чоловік - ОСОБА_3 шарпнув її батька та вдарив в груди, потім знову замахнувся. Інших дій батька свідок не бачила так, як в той момент ОСОБА_1 знаходився до неї спиною. Побачила лише, що ОСОБА_3 раптово побіг із подвір`я в сторону вулиці села, а в руках батька був кухонний ніж, який був в крові.

Безпосередньо будь-якого удару ножем зі сторони батька - ОСОБА_1 в сторону її чоловіка - ОСОБА_3 , вона не бачила.

Вказала, що її чоловік ОСОБА_3 раніше безпричинно чіплявся до її батька ОСОБА_1 та застосовував фізичне насильство.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 . Безпосередньо 27.08.2020 конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не бачив. Того ж дня у вечірній час почув крики свого односельчанина ОСОБА_11 та вибіг на вулицю. ОСОБА_11 сказав: «давай машину». На вулиці ОСОБА_10 побачив ОСОБА_3 , який лежав на тротуарі. Поряд з ним перебував ОСОБА_1 , який говорив до зятя: «не вмирай, я того не хотів». ОСОБА_10 побіг до свого сина ОСОБА_12 , який на своєму автомобілі БМВ під`їхав до місця, де лежав ОСОБА_3 , останнього поклали в автомобіль та ОСОБА_12 разом із ОСОБА_13 повезли ОСОБА_3 в лікарню в м.Теребовлю. Згодом ОСОБА_10 стало відомо, що по дорозі в лікарню ОСОБА_3 помер.

Крім того, ОСОБА_10 зазначив, що він перебував у хороших стосунках як з ОСОБА_3 так і з ОСОБА_1 , особисто конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не бачив, однак часто бачив ОСОБА_1 з слідами побоїв, які, на його думку, завдавав ОСОБА_1 зять. Зазначив, що жодних розмов з цього приводу між ним та ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 не було.

Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , 27.08.2020 не бачив безпосередньо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Ввечері того дня близько 20 год. він був біля воріт свого господарства та почув на вулиці крики односельчан, після чого вийшов і побачив тіло ОСОБА_3 , який лежав на тротуарі, на тілі побачив прорізану горизонтальну рану в області сонного сплетіння, все було в крові. Після чого ОСОБА_3 помістили на заднє сидіння в автомобіль БМВ ОСОБА_12 та повезли в лікарню.

ОСОБА_14 зазначив, що на вулиці біля тіла ОСОБА_3 перебував і ОСОБА_1 , який хотів врятувати життя зятю, просив односельчан допомогти зупинити кров.

Також, ОСОБА_14 вказав, що ОСОБА_1 знає близько 2-ох років, вони живуть по-сусідству, сприймає його як адекватного чоловіка. Неодноразово разом працювали по-господарству та здійснювали ремонтні роботи як з ОСОБА_1 так і з ОСОБА_3 , в стані алкогольного сп`яніння їх не бачив, чи зловживали вони алкогольними напоями він не знає. Однак, йому відомо про існування конфліктів між ОСОБА_1 та його зятем ОСОБА_3 , в результаті яких ОСОБА_1 часто був побитим. Про вказані конфлікти і побиття йому розказував ОСОБА_1 , а зі слідами побоїв останнього декілька разів бачив ОСОБА_14 особисто.

Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , безпосередньо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27.08.2020 він не бачив, однак того вечора, перебуваючи по місцю свого проживання почув крик з подвір`я ОСОБА_1 : «Володя, не бий його». Через невеликий проміжок часу до нього в господарство прийшов ОСОБА_1 і сказав, що «зарізав зятя». ОСОБА_6 разом з ОСОБА_1 вийшли на вулицю, де перед брамою ОСОБА_6 лежав ОСОБА_3 .. ОСОБА_6 перевернув ОСОБА_3 на спину і побачив рану під грудною кліткою по центру. ОСОБА_1 , який був поряд, говорив до зятя: « ОСОБА_15 », побіг по рушник щоб закрити рану. Потім ОСОБА_3 повезли в лікарню.

З приводу наявності конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказав, що йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_16 , 27.08.2020 безпосередньо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не бачив, того дня у вечірній час побачив як з господарства ОСОБА_1 на дорогу вибігає його зять ОСОБА_3 і падає. ОСОБА_11 побачив рану на тілі ОСОБА_3 та телефоном викликав швидку допомогу. ОСОБА_1 говорив до ОСОБА_3 : «Володя, тримайся, я цього не хотів».

Крім того, ОСОБА_11 на запитання захисника вказав, що не бачив щоб в той вечір ОСОБА_1 був випившим, оскільки спілкувався з ним нормально. Також зауважив, що раніше конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не бачив, однак про їх існування знає зі слів ОСОБА_1 , який постійно жалівся ОСОБА_11 , що його болить «середина», казав, що його добиває «зятьок» коли випивший. Напередодні, ОСОБА_11 бачив відбитки пальців рук на шиї ОСОБА_1 , останній казав, що його душив зять.

Допитана безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , 27.08.2020 безпосередньо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачила. Цього дня ввечері вона вигулювала свою собачку на вулиці села Барнадівка, та побачила як з подвір`я ОСОБА_1 на дорогу вибіг ОСОБА_3 , тримаючись за груди, зігнувся і впав. Після цього вона почала кричати про допомогу. Бачила, що ОСОБА_3 не рухався. ОСОБА_17 одразу близько не підходила, віднесла свою собачку додому і тоді повернулась. Біля ОСОБА_3 вже було багато людей. Потім його повезли у лікарню.

ОСОБА_17 також вказала на те, що із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в неї були хороші стосунки, ОСОБА_3 виключно позитивно характеризувався, виконував майстерно усі ремонтні, будівельні та інші роботи, мав мотоблок, обробляв землю, допомагав в тому числі і їй.

До 27.08.2020 вона зверталась до ОСОБА_18 з проханням допомогти їй із електрикою при бурінні криниці, ОСОБА_1 сказав, що порадиться із зятем та дочкою і вони їй не відмовили. ОСОБА_17 здавалося, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 хороші, непорозумінь та сутичок між ними не помічала, та в стані алкогольного сп`яніння не бачила.

27.08.2020 після того, як ОСОБА_3 повезли в лікарню ОСОБА_17 підійшла до ОСОБА_1 , останній говорив: «Що я наробив», плакав і жалів.

На запитання сторони обвинувачення уточнила, що собака, який є на господарстві ОСОБА_1 , є приязною, нікого не кусала, навіть тоді, коли свідок заходила на подвір 'я ОСОБА_1 .

Допитаний безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , 27.08.2020 у вечірній час він повертався додому з роботи, де біля господарства ОСОБА_1 побачив скупчення людей та те, що людину кладуть на заднє сидіння автомобіля, впізнав, що це ОСОБА_3 . ОСОБА_12 підбіг до ОСОБА_13 та попросив його сісти за кермо належного йому легкового автомобіля та відвести в лікарню ОСОБА_3 , на що ОСОБА_13 погодився.

В селі Кровінка Теребовлянського району вони зустріли автомобіль швидкої медичної допомоги, фельдшер, оглянувши пацієнта, прийняла рішення не переносити тіло пораненого ОСОБА_3 із автомобіля БМВ до автомобіля швидкої медичної допомоги. Фельдшер пересіла в автомобіль БМВ, де знаходився ОСОБА_3 та надавала медичну допомогу, однак через критичний стан пораненого його врятувати не вдалося та фельдшер констатувала його смерть.

Щодо взаємовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідок ОСОБА_13 пояснив, що йому відомо про наявність між ними конфліктів, зокрема близько 2-ох років перед подією, що мала місце 27.08.2020 він бачив ОСОБА_1 вича сильно побитого, обличчя якого було в крові, тоді ОСОБА_13 викликав швидку медичну допомогу. При спілкуванні ОСОБА_13 з ОСОБА_3 останній не заперечував факту побиття ним ОСОБА_1 ..

На запитання сторони обвинувачення зазначив, що собака, який є на господарстві ОСОБА_1 , є досить привітливою та спокійною, випадків агресії як в сторону сім`ї ОСОБА_1 так і сторонніх осіб він не бачив.

Допитана безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 бли ОСОБА_19 20 год вона піднімалась по зовнішній драбині на горище свого житлового будинку та чула крики, кричала ОСОБА_4 . Перебуваючи на середині цієї драбини приблизно на восьмій сходинці, звідки проглядалось подвір`я господарства ОСОБА_1 , вона побачила, як ОСОБА_1 піднімався із землі біля будинку. Після того, як він піднявся, ОСОБА_3 рукою завдав два удари в грудну клітку ОСОБА_1 , від чого той спиною впав на стіл, який знаходився на площадці (піднавіс) житлового будинку. Що було на столі свідок не бачила. Після цього, ОСОБА_3 , який був повернутий до неї спиною, почав активний рух в сторону ОСОБА_1 та замахнувся щоб завдати ОСОБА_1 удар. В цей момент ОСОБА_1 випрямив руку, в якій щось блиснуло, свідок думала, що це може бути ніж, однак стверджувати не могла.

Самого удару ножем вона не бачила. Після цього свідок побачила, як ОСОБА_3 на кілька секунд зупинився та зовсім не рухався, а потім раптово побіг з місця конфлікту в сторону вулиці села та впав там.

Потім вона дізналась, що під час конфлікту мав місце удар ножем зі сторони ОСОБА_1 в сторону ОСОБА_3 , від чого в подальшому і помер ОСОБА_3 ..

Крім того, ОСОБА_7 пояснила, що раніше вона вже була свідком конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час яких останній застосовував фізичне насильство до ОСОБА_1 . Так, у вівторок 25.08.2020 вона була очевидцем того, як ОСОБА_20 біля їхнього господарства, біля дерева ясеня в процесі конфлікту почав душити ОСОБА_1 ..Також, ОСОБА_7 зазначила, що вона була очевидцем того, як десь 2-3 роки тому, на подвір`ї ОСОБА_1 , останнього дуже сильно побив ОСОБА_3 .

Допитаний безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , вказав, що свідком подій 27.08.2020 він не був, про конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 йому нічого не відомо, зауважив лише, що десь 2-3 роки тому проходив біля господарства ОСОБА_1 , почувши там крики, зупинився. На подвір`ї він побачив лежачого ОСОБА_1 , по тілу якого ОСОБА_3 наніс удар ногою. Поряд з ними була ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_3 ).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , 27.08.2020 у вечірній час він почув крики на вулиці, коли вийшов, то побачив, що ОСОБА_3 лежав на дорозі, спершись на ОСОБА_23 паркану. Він підійшов до нього на відстань біля 5-ти метрів та побачив кров на його одязі. Односельчани поклали постраждалого в легковий автомобіль ОСОБА_12 та повезли в лікарню. Пізніше ОСОБА_22 стало відомо, що ОСОБА_3 помер.

Також ОСОБА_22 зазначив, що раніше неодноразово, приблизно раз в місяць, бачив ОСОБА_1 побитим. Останній говорив йому, що то побив його зять. ОСОБА_1 жалівся ОСОБА_22 , що його болять нирки, через те, що його скопав зять.

Допитана безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , 27.08.2020 безпосередньо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачила, в той день вона перебувала у будинку, на вулицю не виходила, оскільки напередодні перенесла інсульт. Про вказану трагічну подію дізналась від жительки села Барнадівка – ОСОБА_7 , яка приходила до неї додому провідати її. Жодних конфліктів вона особисто раніше не помічала між ОСОБА_1 та його зятем, ОСОБА_24 раніше неодноразово зверталася до них за допомогою по господарству, вони завжди допомагали, у тому числі і разом, також ОСОБА_3 на мотоблоці допомагав їй виконувати польові роботи з городніми культурами. В стані сп`яніння нікого з них раніше не бачила.

Також, на запитання сторони обвинувачення свідок вказала, що на господарстві ОСОБА_1 є собака середнього росту, яка досить лагідна та спокійна, коли ОСОБА_25 заходила на подвір`я до ОСОБА_1 , то ця собака ніколи не була агресивною, не гавкала та не кусала.

Допитана безпосередньо у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що працює фельдшером станції швидкої медичної допомоги у смт. Микулинці. 27.08.2020 у вечірню пору доби надійшов виклик у с. Барнадівка Теребовлянського району на подію із ножовим пораненням потерпілої особи. По дорозі на виклик автомобіль швидкої допомоги зустрів легковий автомобіль, у якому везли в лікарню ОСОБА_3 ОСОБА_26 почала надавати медичну допомогу ОСОБА_3 , який був без свідомості, вона побачила на його тілі рану, яка була досить глибокою, потерпілий був у критичному стані, тому ОСОБА_26 прийняла рішення про продовження транспортування тіла пораненого у легковому автомобілі до лікарні та сама пересіла з автомобіля швидкої до легкового автомобіля. Однак, по дорозі до лікарні в с. Кровінка ОСОБА_3 помер.

В судовому засіданні також було досліджено такі докази:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 27.08.2020 зареєстровано кримінальне провадження №1202021000000431 із правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 115 КК України (т.1 а.с.208).

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 28.08.2020, 28.08.2020 о 00 год 30 хв старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Заблоцьким В.М. затримано ОСОБА_1 у присутності захисника Маркушевського Б.Ф. та понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (т. 2 а.с.156-158).

Рапорт від 28.08.2020 помічника чергового ГРПП №1 Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Молинь Г.М., відповідно до якого 27.08.2020 о 20.43 год. в чергову частину Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення лікаря бригади №45 про те, що в Теребовлянську ЦРЛ доставлено ОСОБА_3 , 1987 р.н., жителя с. Барнадівка Теребовлянського району, який під час сімейного скандалу отримав ножове поранення у серце. Виїздом на місце події встановлено, що при сімейному конфлікті за місцем спільного проживання ОСОБА_1 , 1960 р.н., житель с. Барнадівка Теребовлянського району, наніс один удар ножем в область серця своєму зятю ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої допомоги по дорозі в Теребовлянську ЦРЛ (т.1 а.с 209).

Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього від 27.08.2020, який складено слідчим СВ головного управління Національної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Рупа С.Р. в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , огляд проводився за адресою: АДРЕСА_1 . Так, навпроти вхідних воріт у господарство за адресою АДРЕСА_1 на відстані 3 м від входу у господарство виявлено речовину бурого кольору, яка вилучена із об`єктом носієм, а саме фрагментом каменю та рештками рослин. Відразу біля входу в господарство під металевими воротами, через які здійснюється вхід до господарства, виявлено на поверхні каменю, який вкладений на території всього подвір`я, що наявна концентрація групи слідів речовини бурого кольору у хаотичному порядку та простягаються до входу житлового будинку (ганку). Біля входу в житловий будинок з лівої сторони виявлено металеву каструлю сірого кольору. В ганку з лівої сторони відносно входу в куті виявлено попри стіну диван, під вікном наявний стіл, на якому наявний вазон та ніж, який вилучено. На лезі ножа наявна речовина бурого кольору. Вказана слідча дія зафіксована на відеозапис (т.1 а.с.210-223). Від учасників судового розгляду не надходило зауважень щодо даного протоколу огляду, та клопотань про відтворення відеозапису в судовому засіданні.

Протокол огляду трупа ОСОБА_3 від 27.08.2020 із фототаблицею, згідно якого оглядалося тіло трупа чоловічої статі, яке на момент огляду знаходилося в приміщення моргу Теребовлянської районної лікарні, згідно якого виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючої рани в передній частині ближче до лівої частини в області серця; в ділянці серця виявлено проріз футболки, що знаходилась на трупі, а також нашарування речовини бурого кольору (т.1 а.с. 224-232).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №659, виданого 28.08.2020, смерть ОСОБА_3 наступила у приватному авто під час реанімаційних заходів, причиною смерті є тампонада серця, проникаюче ножове поранення грудей з ушкодженням правого шлуночка серця (т.1 а.с. 233).

Відповідно до висновку експерта №651 (експертиза розпочата 28.08.2020, закінчена – 13.10.2020) проводилася судово-медична експертизи трупа ОСОБА_3 та було встановлено, що окрім сліду від надання медичної допомоги у вигляді катетеризації вени у правій ліктьовій ямці, було виявлено проникаюче поранення лівої половини передньої поверхні грудей із ушкодженням серцевої сорочки та передньої стінки правого шлуночка серця.

Виявлене у ОСОБА_3 поодиноке поранення грудей спричинене прижиттєво незадовго до настання його смерті, що підтверджується зяянням рани при відсутності ознак її загоєння, слідами виразної зовнішньої і внутрішньо грудної кровотечі, виразністю і забарвленням крововиливів по ходу раневого каналу тощо.

Смерть громадянина ОСОБА_8 настала в результаті проникаючого ножового поранення грудей із ушкодженням правого шлуночка серця, яке супроводжувалось крововиливом у серцеву сорочку і тампонадою серця кров`ю. Даний висновок про причину смерті встановлений при експертизі його трупа та підтверджується результатами мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів.

Таким чином, між заподіянням ОСОБА_3 поранення грудей та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Смерть ОСОБА_3 настала приблизно за 12-16 годин до проведення розтину його трупа.

При судово-медичній експертизі крові та сечі з трупа громадянина ОСОБА_3 , виконаній у відділенні судово-медичної токсикології, спиртів не виявлено (т.1 а.с. 235-238).

Згідно висновку експерта №368 від 01.09.2020 проводилася експертиза крові трупа ОСОБА_3 та було встановлено, що кров від трупа ОСОБА_3 належить до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.1 а.с. 239-240).

У судовому засіданні було досліджено також висновок експерта №49 (експертиза розпочата 01.09.2020, закінчена 21.09.2020), згідно якого було проведено судово-медичну експертизу біологічних об`єктів (клаптя шкіри з передньої поверхні грудей і клаптя перикарду з передньої стінки) від трупа громадянина ОСОБА_3 та встановлено, що на наданих клапті шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей і підлягаючому клапті перикарду з передньої стінки від труна громадянина ОСОБА_3 виявлено по 1 наскрізному (щодо товщі клаптів) ушкодженню у вигляді щілиноподібних ран, які по локалізації і напряму довжників збігаються між собою у шарах м`яких тканин грудей та утворилися від одноразової колючо-ріжучої дії гострого предмета з властивостями леза і спинки клинка, що притаманно клинку ножа.

В момент утворення вищевказаної рани шкіри грудей та підлягаючого ушкодження стінки перикарду клинок ножа був обернений лезом вверх дещо вліво та діяв крізь текстильну тканину під кутом в напрямі спереду назад дещо зліва направо щодо передньої поверхні грудей, що супроводжувалося деяким натиском на спинку клинка (т.2 а.с. 1-5).

Відповідно до висновку експерта №1046 (експертиза розпочата 03.09.2020, закінчена -11.09.2020) проводилась експертиза взірця крові та сечі від трупа ОСОБА_3 , за результатами якої при газохроматографічному дослідженні взірця крові та сечі від трупа ОСОБА_3 спиртів та їх ізомерів не виявлено (т.2 а.с. 6).

Висновок експерта №813 (експертиза розпочата 01.09.2020, закінчена -14.09.2020), згідно якого проведено експертизу шматочків внутрішніх органів, вилучених під час розтину трупа ОСОБА_3 та встановлено: деструкція (наскрізне ушкодження) серця з крововиливами в епікард та міокард, ожиріння серця, нерівномірна гіпертрофія міокарда, його дистрофія; деструкція клітковини переднього середостіння зі свіжими крововиливами, крововиливи в легені; окремі морфологічні прояви шокової реакції в печінці (т.2 а.с. 7).

Відповідно до висновку експерта №811/651 (експертиза розпочата 29.10.2020, закінчена - 16.11.2020) було проведено додаткову судово-медичну експертизу у кримінальному провадженні №12020210000000431 щодо смерті ОСОБА_3 та встановлено, що на лівій половині переду теніски в середній третині виявлено пошкодження тканини, яке по локалізації і напрямі довжника збігається з відповідним тілесним ушкодженням грудей у потерпілого (проникаюче поранення передньої поверхні лівої половини грудей в проекції 6, 7-го лівих ребер по білягрудинній лінії з ушкодженнями серцевої сорочки та передньої стінки правого шлуночка серця) та з ушкодженнями на біологічних об`єктах від трупа громадянина ОСОБА_3 (клапоть шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей і підлягаючий клапоть перикарду з передньої стінки – вилучені експертом під час розтину) і спричинене одноразовою колючо-ріжучою дією гострого предмета з властивостями леза та спинки клинка, що притаманно клинку ножа.

Вищевказані пошкодження на тенісці і відповідне тілесне ушкодження грудей потерпілому, найімовірніше, спричинені клинком наданого кухонного ножа.

В момент утворення вищезазначених пошкодження на тканині переду теніски і відповідного тілесного ушкодження грудей у потерпілого клинок ножа був обернений лезом вверх дещо вліво та діяв крізь текстильну тканину теніски під кутом в напрямі спереду назад дещо зліва направо щодо передньої поверхні грудей, що супроводжувалось деяким натиском на спинку клинка.

Окрім вищевказаного пошкодження від колючо-ріжучої дії гострого предмета, на переді теніски у середньоцентральній третині на вертикальній лінії виявлено 3 невеликі наскрізні кутоподібні пошкодження тканини (без проекційних тілесних ушкоджень), які виникли від короткочасної локальної динамічної дії тупої слідоутворюючої поверхні (предмета).

З огляду на локалізацію рани та напрямок раневого каналу, заподіяння виявленого у громадянина ОСОБА_3 проникаючого ножового поранення лівої половини передньої поверхні грудей із ушкодженням серцевої сорочки та передньої стінки правого шлуночка серця за обставин, наведених ОСОБА_1 у протоколах допиту та слідчому експерименті від 30.09.2020, загалом не виключається (т.2 а.с. 8-16).

Згідно висновку експерта №221 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена - 20.11.2020) в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_3 знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через деструктивні зміни в ядрах. Серологічним дослідженням в об`єктах визначено антиген А системи АВ0.

На підставі отриманих результатів, не виключено походження виявлених слідів від особи (осіб) – носія (носіїв) антигену А системи АВ0, в тому числі за рахунок крові та клітин самого ОСОБА_3 . Клітин, які б могли належати ОСОБА_1 , в цих об`єктах не знайдено (т.2 а.с. 17-19).

Відповідно до висновку експерта № 779 (експертиза розпочата 28.08.2020, закінчена – 02.09.2020) було проведено судово-медичну експертизу громадянина ОСОБА_1 та встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені синці передньої поверхні грудей справа та по центру, синець задньої поверхні грудей зліва, садна лівої бокової поверхні грудей, садна лівого та садна і синець із саднами на його тлі правого передпліччя, садна та внутрішньо-шкірні крововиливи ділянки ліктьового суглоба, садна лівої кисті, синець тазової ділянки справа, синець ділянки правого колінного суглоба, синець із садном на його тлі лівої гомілки.

Виявлені у ОСОБА_1 ушкодження, зважаючи на їх вид, забарвлення синців, стан поверхні саден і м`яких тканин, утворились від дії тупих предметів близько 1-2 доби до його експертного обстеження, не виключено у вказаний у постанові термін та належать до легких тілесних ушкоджень (т.2 а.с. 20-23).

Згідно висновку експерта №1060 (експертиза розпочата 01.09.2020, закінчена -07.09.2020) була проведена судово-медична експертиза взірця крові громадянина ОСОБА_1 та встановлено, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянина ОСОБА_1 , відібраного 28.08.2020 о 02 год 25 хв., виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,48 проміллє (т.2 а.с. 24-26).

Висновком експерта №399 від 16.09.2020 встановлено, що кров громадянина ОСОБА_1 належить до групи В(ІІІ) з ізогематоглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с. 27-28).

Згідно висновку експерта №219 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена -16.10.2020) в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_1 знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах придатних для цитологічного обліку ядер. Серологічно в об`єктах визначено антиген А системи АВ0.

На підставі отриманих результатів, не виключено походження антигену В за рахунок власних клітин ОСОБА_1 . Не властивий йому антиген А, який виявлено в піднігтьовому вмісті правої руки, міг виникнути за рахунок крові ОСОБА_3 , або іншої особи – носія цього антигену (т.2 а.с. 29-31).

Висновок експерта №220 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена -19.10.2020), згідно якого при судово-медичній експертизі тампонів змивів з рук ОСОБА_1 знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося. Серологічно в цих об`єктах визначено антиген А і В системи АВ0. Враховуючи отримані результати, не виключено походження виявленого антигену В за рахунок власних клітин ОСОБА_1 . Не властивий йому антиген А може належати ОСОБА_3 , або іншій особі – носію цього антигену (т.2 а.с. 32-34).

Відповідно до висновку експерта №217 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена -15.10.2020) при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, вилученої з місця події знайдено кров особи чоловічої генетичної статі, не виключено походження виявленої крові від ОСОБА_3 .. Виявлені сліди не можуть належати ОСОБА_1 (т.2 а.с. 35-36).

Згідно висновку експерта №218 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена 15.10.2020) при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, розташованої на фрагменті рослини та двох уламках каменю, знайдено кров людини чоловічої гендерної статі. Серологічно визначено антиген А системи АВ0. Враховуючи отримані результати та групи крові зазначених у постанові осіб, експерт не виключає походження виявленої крові від ОСОБА_3 .. Судово-медичних даних про присутність у цих об`єктах клітин ОСОБА_1 не отримано (т.2 а.с. 37-39).

Висновком експерта №222 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена 05.10.2020) встановлено, що при судово-медичній експертизі поверхні каструлі крові не знайдено (т.2 а.с. 40-42).

Згідно висновку експерта №229 (експертиза розпочата 01.10.2020, закінчена - 20.10.2020) було проведено судово-медичну експертизу ножа, за результатами якої при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, розташованої на клинку ножа, знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося. Серологічним дослідженням визначено антиген А і В системи АВ0.

На підставі отриманих результатів, з урахуванням груп крові зазначених у постанові слідчого осіб, експерт не виключає походження виявлених слідів від особи (осіб) – носія (носіїв) антигенів А і В системи АВ0, в тому числі – від змішування крові та клітин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.2 а.с. 43-46).

Висновок експерта №412 (експертиза розпочата 16.10.2020, закінчена - 22.10.2020) згідно якого було проведено судово-медичну експертизу речових доказів: штанів типу «джинси», сорочки, пари сандалет, двох шкарпеток, які належать громадянину ОСОБА_1 та встановлено, що у слідах на штанах типу «джинси» (об. №1), сорочці (об. №2-4), які належать громадянину ОСОБА_1 , знайдено кров. На парі сандалет, двох шкарпеток громадянина ОСОБА_1 слідів, подібних на кров не виявлено. Встановлено, що в об`єктах №1-4 – це кров людини.

Кров у слідах (об. №1,2) на предметах одягу громадянина ОСОБА_1 може належати крові ОСОБА_1 , на об`єктах з кров`ю №3,4 походження крові від потерпілого ОСОБА_3 та громадянина ОСОБА_1 не виключається (т.2 а.с. 47-50).

Згідно висновку експерта №411 (експертиза розпочата 15.10.2020, закінчена -21.10.2020) було проведено судово-медичну експертизу речових доказів: штанів, теніски, светра спортивного крою померлого ОСОБА_3 та встановлено, що у слідах на штанах (об. №№1-5), тенісці (об. №6) та светрі спортивного крою (об. №№ 7, 8), які належали потерпілому ОСОБА_3 , знайдено кров. Встановлено, що в об`єктах №1-8 – це кров людини. Кров, що виявлена на вказаних об`єктах, може походити від особи, для крові якої властивий виявлений антиген А за системою АВ0, що не виключає можливості належати крові самому потерпілому ОСОБА_3 і не належить громадянину ОСОБА_1 (т.2 а.с. 51-55).

У судовому засіданні було досліджено також висновок судової дактилоскопічної експертизи № 3/1-788/20 від 23.09.2020, згідно якого сліди папілярних узорів, вилучені під час огляду місця події в с. Барнадівка, по факту вбивства громадянина ОСОБА_3 , а саме сліди долонної поверхні руки та слід пальця руки залишені ОСОБА_1 (т.2 а.с. 57-64).

Висновком судової дактилоскопічної експертизи №3/1-789/20 від 24.09.2020 встановлено, що на поверхні металевої каструлі, вилученої під час огляду місця події та наданої на експертизу, слідів папілярних узорів не виявлено (т.2 а.с. 66-72).

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №3/1-790/20 від 29.09.2020 на поверхнях ножа, наданого на дослідження слідів папілярних узорів не виявлено (т.2 а.с. 74-82).

Відповідно до висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи №7-254/20 від 29.09.2020 на експертизу було передано мобільний телефон марки «МОТО», в пам`яті якого виявлено ряд відео файлів, графічних файлів та програмне забезпечення, збережені контакти, записи про дзвінки, смс повідомлення. Інформація отримана в ході дослідження записана на оптичний диск (т.2 а.с. 84-88).

Висновком судово-психіатричного експерта №424 від 06.10.2020 встановлено, що за теперішнього часу ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждає, тому може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованого йому діяння ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждав, тому міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_1 на момент скоєння ним злочину 27.08.2020 в тимчасовому хворобливому стані, в тому числі патологічного сп`яніння не перебував, перебував в стані простого алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. На момент скоєння злочину ОСОБА_1 в стані фізіологічного афекту не перебував (т.2 а.с. 90-91).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 30.09.2020 із фототаблицею, за участю ОСОБА_1 , його захисника Маркушевського Б.Ф. та двох понятих, ОСОБА_1 вказав, що під час конфлікту із зятем ОСОБА_3 27.08.2020 заподіяв одне ножове поранення ОСОБА_3 в область грудей біля серця. Зазначив, що удар наніс захищаючи себе від ударів ОСОБА_3 . До цього ОСОБА_3 бив його металевою каструлею по голові та завдавав ударів руками і ногами по тілу. Вказав, що не пам`ятає як саме було розміщене лезо ножа по відношенню до тіла ОСОБА_3 в момент нанесення ним удару ножем по тілу ОСОБА_3 ОСОБА_1 на місці показав механізм спричинення пошкоджень ОСОБА_3 , що зафіксовано у фото таблиці до протоколу (т.2 а.с. 93-102).

Постановою про визнання, доручення речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.09.2020 визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ фрагмент каменю та рештки рослин із накладанням речовини бурого кольору, тампони із змивами речовини бурого кольору, металеву каструлю сірого кольору, ніж із накладанням речовини бурого кольору, чотири сліди папілярних узорів пальців і долоней рук, які вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «MOTO» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , футболку оранжевого кольору із горизонтальними полосами білого та чорного кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, кофту жовтого кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, штани синього кольору із вставками жовтого кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, які вилучені під час огляду трупа ОСОБА_3 , сорочку помаранчевого кольору, штани сірого кольору, резинові тапочки темно-синього кольору, шкарпетки чорного кольору, вилучені під час затримання та проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_1 . Вказані речові докази передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області (т.2 а.с. 141).

Зауважень щодо достовірності та допустимості наданих письмових доказів з боку учасників судового розгляду висунуто не було.

Крім того, суд, враховуючи думку учасників судового провадження щодо відсутності потреби у огляді у судовому засіданні речових доказів у даному провадженні, у зв`язку з тим, що обставини, які підтверджуються речовими доказами, учасники судового провадження не оспорюють, визнав недоцільним проведення огляду речових доказів у судовому засіданні.

Ретельно аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, пояснення свідків, враховуючи досліджені докази обвинувачення, та встановлені обставини, суд погоджується з думкою сторони захисту та не погоджується з думкою сторони обвинувачення, та вважає необхідним кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст.118 КК України, так як він скоїв умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, з огляду на таке.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №438/656/17, на яку у судових дебатах посилався прокурор, перший елемент підстави необхідної оборони – це наявність суспільно небезпечного посягання. При цьому об`єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоча і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист стала інша особа. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.

Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання.

Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона знаходиться в стані необхідної оборони. У разі, якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється.

Суд зазначає, що у постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» дано більш детальне роз`яснення щодо перебування особи у стані необхідної оборони, вказано що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 201/10870/19 особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

З фактичних обставин, встановлених судом в судовому засіданні вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед подією 27.08.2020 виникали конфлікти, в результаті яких ОСОБА_3 завдавав обвинуваченому тілесних ушкоджень.

При цьому, суд враховує позицію сторони обвинувачення про те, що показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_22 щодо обставин неодноразового побиття ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є недопустимими доказами, оскільки їхні показання є показаннями з чужих слів, а саме: зі слів обвинуваченого.

Разом з тим, вказані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_13 , який вказав, що при спілкуванні з ОСОБА_3 останній не заперечував факту побиття ним ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що був очевидцем того як близько 2-3 років тому на подвір`ї ОСОБА_1 він побачив лежачого ОСОБА_1 , по тілу якого ОСОБА_3 наніс удар ногою, свідка ОСОБА_7 , яка була очевидцем того, як напередодні подій 27.08.2020 ОСОБА_3 почав душити ОСОБА_1 та підтверджують показання обвинуваченого про існування конфліктів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які мали місце протягом останніх років та наслідком яких було завдання обвинуваченому тілесних ушкоджень.

Також з пояснень ОСОБА_1 , даних ним в судовому засіданні вбачається, що у день події на подвір`ї його господарства, під навісом, що поряд з входом в житловий будинок між ним та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, в наслідок якої ОСОБА_3 металевою каструлею наніс йому удар в потиличну ділянку голови, внаслідок чого він втратив свідомість та впав. Коли опритомнів, зять продовжував наносити йому удари ногами по різних частинах тіла. Обличчя ОСОБА_1 закривав руками. Коли ОСОБА_1 став підніматись, зять продовжував його побиття за допомогою кулаків рук. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 кулаком в груди від чого останній впав на стіл, який знаходився під навісом спиною, однак не повністю, а упершись. На столі стояв кухонний ніж, яким в цей день ОСОБА_1 приблизно за 3 години до конфлікту чистив рибу. ОСОБА_3 , з метою продовжити побиття обвинуваченого здійснив активний рух в сторону ОСОБА_1 та намагався завдати йому удар рукою. В цей час ОСОБА_1 схопив у руку зі столу кухонний ніж і наніс ним удар в груди своєму зятю. Після вчиненого ОСОБА_1 просив у односельчан допомоги щоб урятувати ОСОБА_3 .

Дані пояснення підтверджені висновком судово-медичної експертизи №779, згідно якої у ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження, які утворились не виключено у вказаний у постанові термін (тобто 27.08.2020).

Щодо посилань сторони обвинувачення у судових дебатах на недоведеність обставини заподіяння легкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 , з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові від 22.04.2021 у справі №703/2325/14-к, згідно якої «Висновок судово - медичної експертизи свідчить лише про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень і не може бути доказом винуватості особи в заподіянні цих ушкоджень», суд зазначає, що у даному кримінальному провадженні вказана позиція не підлягає до застосування, оскільки у справі, що переглядалась Верховним Судом вирішувалось питання щодо наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто вказана правова позиція викладена при відмінних із даним провадженням обставинах.

Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3 27.08.2020 бив обвинуваченого, так, вона була свідком того, як ОСОБА_3 рукою завдав два удари в грудну клітку ОСОБА_1 , від чого той спиною впав на стіл, який знаходився на площадці (піднавіс) житлового будинку.

Також, свідок ОСОБА_5 підтвердила безпосередньо у судовому засіданні обставини щодо побиття 27.08.2020 ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони обвинувачення про критичне ставлення до показань свідка ОСОБА_5 через необхідність врахування критерію співвідношення інтересів свідка та обвинуваченого, враховуючи те, що остання двічі під час досудового розслідування змінила показання, а також через їх неузгодженість із показами безпосереднього свідка - ОСОБА_7 , та показами усіх свідків в частині особистісних якостей та характеристик ОСОБА_3 та в частині обставини агресивності собаки на подвір`ї ОСОБА_1 , оскільки усі інші свідки ствердили, що коли заходили на подвір`я до ОСОБА_1 , то його собака була завжди спокійною, нікого не кусала, не чіпляла дітей, бігала у межах подвір`я, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд зазначає, що ним дається оцінка показанням свідка ОСОБА_5 , які були дані безпосередньо у судовому засіданні та погоджується із стороною обвинувачення щодо того, що в частині особистісних якостей та характеристик ОСОБА_3 та в частині обставини агресивності собаки на подвір`ї ОСОБА_1 показання ОСОБА_5 є неузгодженими із показаннями інших свідків та ставиться до них критично.

Разом з тим, показання ОСОБА_5 з приводу безпосередньої події конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: її місце, час, тривалість, обставини та послідовності дій учасників конфлікту узгоджуються із показаннями безпосереднього свідка ОСОБА_7 та показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 .. Враховуючи те, що саме вказані обставини підлягають доказуванню у межах даного кримінального провадження, суд вважає, що в цій частині показання ОСОБА_5 є допустимим доказом.

Викладені обставини свідчать, що ОСОБА_1 зазнав суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_3 , яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю і, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з його боку, використав ніж, який лежав неподалік від нього на столі.

Такі дії обвинуваченого означають, що у нього виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання.

За таких обставин суд не погоджується із стороною обвинувачення, що мотивом дій ОСОБА_1 під час конфлікту був умисел на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_29 (ст.115 КК України), оскільки це протирічить встановленим обставинам справи. Доказів того, що ОСОБА_1 мав умисел на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині суду не надано, а сформульоване йому обвинувачення фактично базується на визнанні винуватості обвинуваченим, який щиро кається у вчиненому.

Водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_1 , вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.

Згідно зі ст. 24 КК України, злочин визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

При оцінці правильності кваліфікації дій обвинуваченого, судом враховано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», а саме п. 22, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст. 337 КПК України можливо перекваліфікувати із ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, оскільки своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 , який посягав на його життя та здоров`я, тяжкої шкоди, що виразилася у скоєнні його умисного вбивства, при цьому завдана ним шкода явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, тому що у зазначеній ситуації не була необхідною та достатньою для негайного припинення посягання, тобто перевищивши межі необхідної оборони, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 118 КК України.

При кваліфікації дій обвинуваченого суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі № 201/10870/19 від 20.10.2020.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оброни, доведена при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.118 КК України, яке згідно статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд вважає доводи сторони захисту щодо не перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення ним кримінального правопорушення, а вжиття ним алкоголю пізніше безпідставними, оскільки вказане спростовується дослідженим у судовому засіданні висновком експерта №1060.

Обставинами, які пом?якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття, сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом враховується, мотиви та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, особа винного, його вік, а також те, що такий раніше не судимий, вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його поведінку до, під час та одразу після вчиненого злочину, який вживав заходів до порятунку потерпілого, не намагався уникнути відповідальності, мав належну процесуальну поведінку протягом всього судового розгляду, щиро каявся у скоєному злочині.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання, суд не знаходить підстав для застосування ст.69, 75, 76 КК України та приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є неможливим, а тому, йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 118 КК України у виді позбавлення волі, так як такий вид покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно протоколу затримання від 28.08.2020 ОСОБА_1 було затримано 28.08.2020 о 00 год 30 хв. Цього ж дня до ОСОБА_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.10.2020 ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід на домашній арешт цілодобово. Таким чином, з 28.08.2020 до 16.10.2020 включно ОСОБА_1 утримувалася під вартою та на підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення слід зарахувати ОСОБА_1 у загальний строк покарання, враховуючи, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судової дактилоскопічної експертизи №3/1-788/20 від 23.09.2020 в сумі 653,80 грн, судової дактилоскопічної експертизи №3/1-789/20 від 24.09.2020 в сумі 653,80 грн, судової дактилоскопічної експертизи №3/1-790/20 від 29.09.2020 в сумі 817,25 грн, судової комп`ютерно-технічної експертизи №7-254/20 від 29.09.2020 в сумі 1961,40 грн, всього в сумі 4086,25грн , які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_30 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2020.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.118 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк затримання та тримання під ватрою ОСОБА_1 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі із моменту затримання 28.08.2020 до моменту зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт 16.10.2020.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту, залишити без зміни до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 19.09.2021.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 4086,25 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн 25 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави.

Після набрання вироком суду законної сили скасувати накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2020 арешт на майно, а саме: на наступні речі, вилучені під час огляду місця події, що по АДРЕСА_1 :

- об`єкт № 1 – фрагмент каменю та рештки рослин із накладанням речовини бурого кольору, упаковані в паперовий конверт згідно з вимогами законодавства;

- об`єкт № 2 – тампони із змивами речовини бурого кольору, упаковані в паперовий конверт згідно з вимогами законодавства;

- об`єкт № 3 – металеву каструлю сірого кольору, упаковану в сейф-пакет EXP0462724;

- об`єкт № 4 – ніж із накладанням речовини бурого кольору, поміщений в паперову коробку та упакований в сейф-пакет EXP0263137;

- чотири сліди папілярних узорів пальців та долоней рук, які поміщені на додаток та упаковані в сейф пакет EXP0289744.

На наступні речі, вилучені під час огляду трупа ОСОБА_3 від 27.08.2020:

- мобільний телефон марки «MOTO» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який упаковано в сейф-пакет INZ 1030138;

- футболку оранжевого кольору із горизонтальними полосами білого та чорного кольору із нашарування речовини бурого кольору, яку упаковано в сейф-пакет INZ 2001553;

- кофту жовтого кольору із нашарування речовини бурого кольору, яку упаковано в сейф-пакет 4517404;

- штани синього кольору із вставками жовтого кольору із нашарування речовини бурого кольору, які упаковано в сейф-пакет EXP0344835.

На наступні речі, вилучені в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 28.08.2020:

- сорочку помаранчевого кольору, яку упаковано в сейф пакет № 7307860;

- штани сірого кольору, які упаковано в сейф пакет № 7307860;

- резинові тапочки темно-синього кольору, які упаковано в сейф пакет №EXP0344431;

- носки чорного кольору, які упаковано в сейф пакет №EXP0344431.

Речові докази у справі, а саме:

фрагмент каменю та рештки рослин із накладанням речовини бурого кольору, тампони із змивами речовини бурого кольору, металева каструля сірого кольору, ніж із накладанням речовини бурого кольору, чотири сліди папілярних узорів пальців і долоней рук, які вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , футболку оранжевого кольору із горизонтальними полосами білого та чорного кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, кофту жовтого кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, штани синього кольору із вставками жовтого кольору із нашаруванням речовини бурого кольору, які вилучені під час огляду трупа ОСОБА_3 , поміщені у сейф-пакет та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського районного суду Тернопільської області – після набрання вироком законної сили знищити;

мобільний телефон марки «MOTO» IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який вилучений під час огляду трупа ОСОБА_3 , поміщений у сейф-пакет та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського районного суду Тернопільської області – після набрання вироком законної сили передати матері ОСОБА_3 – ОСОБА_2 ;

сорочку помаранчевого кольору, штани сірого кольору, резинові тапочки темно-синього кольору, шкарпетки чорного кольору, вилучені під час затримання та проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_1 , які поміщені у сейф-пакет та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського районного суду Тернопільської області – після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1 .

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя А.В.Мельник