Рішення № 98475019, 22.07.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/273/2021 Справа № 490/9828/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 р. м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Дудник Г.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення суб"єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку розміру пенсії ,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва, в якому просить суд:

- скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №66/5 від 09.09.2016 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-146 від 07.07.2016 р. ;

- зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва провести мені перерахунок пенсії у відповідності до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (із змінами і доповненнями в редакції від 01.01.2008, що діяла на час призначення пенсії), без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-146 від 07.07.2016 р., згідно якої заробітна плата складає 8098, 57 грн. (вісім тисяч дев`яносто вісім гривень 57 копійок) та здійснити відповідні виплати з 01 грудня 2015 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016 року визначено головуючого по справі суддю Батченко О.В.

Ухвалою від 10.10.2016 року відкрито провадження по справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року замінено відповідача - з Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області .

Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

15.02.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою суд від 17.02.2021 року прийнято до провадження справу за вказаним позовом та у зв`язку з великою навантеженістю,продовжити судовий розгляд і призначити судове засідання у справі на 07/06/2021 року .

Ухвалою суду від 07.06.2021 замінено відповідача - з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, зобов?язання здійснити перерахунок пенсії у зв?язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури без врахування обмежень розміру пенсії та провести виплату недонарахованих коштів по перерахованій пенсії на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідності до постанови КМУ від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у нього з`явилось право на перерахунок пенсії саме з 1 грудня 2015 року.

Згідно отриманої ним довідки прокуратури Миколаївської області №18-146 від 07.07.2016 р. заробітна плата за посадою начальника відділу прокуратури Миколаївської області, з якої йому призначено пенсію, з 01.12.2015, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, складає 8098, 57 грн.

У зв`язку з цим та на підставі вищевказаної довідки прокуратури Миколаївської області, 02.09.2016 р. він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва з заявою щодо проведення перерахунку пенсії по заробітній платі відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (із змінами і доповненнями в редакції від 01.01.2008, що діяла на час призначення пенсії).

Проте, Управлінням Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва рішенням від 09.09.2016 №66/5 йому відмовлено в проведенні перерахунку пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 з посиланням на пункт 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, яким скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Також у цьому рішенні зазначено про внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії», а саме щодо виключення пункту 4, яким було врегульовано питання перерахунку пенсій державним службовцям.

Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ протиправними і такими, що порушують мої Конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Щодо посилання УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва на внесення змін Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії», а саме виключення пункту 4, яким було врегульовано питання перерахунку пенсій державним службовцям, зазначив, що вказана норма Постанови КМУ від 09.12.2015 №1013, відповідно до статті 58 Конституції України не має зворотної дії у часі, оскільки погіршує його права, а також суперечить вимогам статті 22 Конституції України, так як звужує зміст та обсяг існуючих прав. В даному випадку нормами, які визначають механізм проведення перерахунку мені пенсії за вислугу років є частини 12, 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (із змінами і доповненнями в редакції від 01.01.2008, що діяла на час призначення пенсії).

Відповідач в січні 2017 надав письмові заперечення на позов, в якому в задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, УПФУ зазначило, що станом на момент звернення позивача із заявою, положення ст.50-1 Закону України № 1789 втратили чинність та повинні застосовуватись положення ст. 86 Закону України № 1697, який набрав чинності 26.10.2014 року. Станом на час звернення позивача як до них з заявою про перерахунок пенсії, так і на час звернення до суду - відповідних змін до законодавства не прийнято , у звязку з чим норми Закону № 1697 у частині врегулювання пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до вказаного закону - втратили чинність, отже відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Сама по собі відмова у такому перерахунку не є порушенням конституційних прав позивача та не є звуженням обсягу вже набутих ним прав або позбавленням його права на соціальний захсит - адже жодним чином не призвела до зменешення розміру вже отримуваної ним пенсії.

Також управління заперечує проти задовлення позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру .Також звернули увагу т на те, що у позивача взагалі відсутні підстави для проведення переахунку пенсії з 101.12.2015 року - оскільки своє право на звернення до УПФУ з відповідною ззаявою він реалізував лише у вересні 2016 року.

В лютому 2018 року позивачем подано відповідь на заперечення відповідача. Ззаначив, що судова практика останнього часу свідчить про законність вимог позивачів про перерахунок пенсії.

В травні 2019 року позивачем подано додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог. Посилається на встановлену Верховним Судом України у справі № 826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності КМУ в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч.20 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру" .З огляду на подоження ст. 58 Конституції України вважає свої вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з`яивився, про поважність причин неявки суду не повідомив. Попередньому складу суду надавав заяву про ррозгляд справи у їх відсутність. Просив про відмову у позові з підстав, виклаениз в письмових запереченнях.

Суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» , призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII .

07.07.2016 року Миколаївською обласною прокуратурою позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для пред`явлення в УПФУ № 18-146 про те, що він справді працював в Прокуратурі Миколаївської області на посаді начальника відділу та заробітна платат становм на 01.12.2015 (згідно Постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 становить 8098,57 грн - для нарахування пенсії у межах максимальної.

02.09.2016 року позивач звернувся до УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.

09.09.2016 року УПФУ прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.Як вбачається з вказаного рішення, згідно пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, втому числі спеціальних на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів , зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Крім того, ЗУ від 11.10.2014 № 1697- УІІ "Про прокуратури" не передбачено право колишніх працівників прокуратури на перерахунок призначених пенсій у зв`язку з підпищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Згіно п.20 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру" умови та порядокк перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України .Станом на 09.09.2016 року жодних нормативно-правових актів на розвиток положень п.20 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру " не прийнято.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У подальшому до ст. 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Однак, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, частину вісімнадцяту ст. 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Водночас, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Слід зазначити, що 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15.12.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), встановлено, що частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Відповідно до ч. 12 ст. 86 Закону № 1697-VII у редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014р. умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Крім того, у своєму рішенні від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина 12 ст. 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Таким чином, позивач у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Отже, положення ч. 12 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019 року.

Відтак, з 13.12.2019 року, Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Як встановлено з довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 07.07.2016 року № 18-146, виданої позивачу Прокуратурою Миколаївської області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р., що є підставою для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за чинними нормами за відповідною (прирівняною) посадою начаьника відділу, становить 8098, 57 грн .

Однак, відповідачем Рішенням № 66/5 від 09.09.2016 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", згідно з вказаною довідкою про заробітну плату, оскільки діючим на той час законодавством перерахунок пенсії у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, які є підставою для перерахунків пенсії за вислугу років - не передбачено, відповідного порядку Постановою КМУ не прийнято.

За наведених вище обставин та нормативного обґрунтування, суд вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 07.07.2016 року № 18-146, виданої позивачу Прокуратурою Миколаївської області, а тому суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача № 66/5 про відмову у перерахунку пенсії позивачу на підставі цієї довідки .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести переахунок пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку на підставі цієї ж довідки , то суд зазначає, що спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду у даній справі, виникли не у зв`язку з обмеженням відповідачем відсоткового розміру пенсії позивача - адже згідно змісту оскаржуваного рішення таке питання в заяви пенсіонера взагалі нге ставилося. Відтак, така позовна вимога є передчасною, адже судовому захисту підлягає саме порушене право, а не його ймовірне порушення відповідачем.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити відповідні виплати з 01.12. 2015 року з урахуванням довідки прокуратури Миколаївської області від 07.07.2016 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій, суд зазначає наступне.

По-перше, оскільки відповідачем ще не здійснено відповідний перерахунок, що є предметом даної справи, право позивача за цією вимогою ще не порушено. По-друге, належним виконанням судового рішення у даній справі буде вважатися як і виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і здійснення виплати однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, дана вимога позивача є передчасною, а отже задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про обмеження виплати пенсії граничним розміром, то суд виходить з наступного.

Згідно абз.1 п.2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. У постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 зроблено такі висновки:

"Тлумачення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1.10.2011р. і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1.10.2011р., але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виділення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст.2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6.09.2012р. №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

Норми ст.2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч.4 ст.85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах по справі №347/2083/16 від 21 травня 2021р..

Абз.6 ч.15 ст.86 ЗУ "Про прокуратуру", чинний на час здійснення перерахунку пенсії позивача, встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, призначення пенсії позивачу у 2008р. жодним чином не надає право пенсійному органу не застосовувати обмеження до пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, визначенні чинним на час проведення перерахунку - а це саме вересень 2016 року законодавством.

Також з урахуванням тривалості перебування в суді, суд вважає за необхідне зазначити щодо подальших звернень ОСОБА_1 до органів ПФУ з заявами про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром ( в разі наявності таких звернень) - то таке виходить, як вже зазначалося судом вище, за межі позовних вимог в даній адміністративній справі, що не перешкоджає позивачеві в разі наявності спору звернутися до суду з відповідним позовом за певний період.

Враховуючи викладене та той факт, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.09.2016 року ( часу звернення з відповідною заявою , а не з 01.12.2015 року - як помилково зазначає позивач) пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001 року, що діяла на час призначення пенсії на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 07.07.2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню в повній мірі.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва( правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ) №66/5 від 09.09.2016 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-146 від 07.07.2016 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити з 01.09.2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001 року, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-146 від 07.07.2016 р., згідно якої заробітна плата складає 8098, 57 грн., із врахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 552 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено 22.07.2021 року.

Суддя О.А. Гуденко