Ухвала суду № 98459145, 20.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

20 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2944/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Голіцино Московської області, Росія, за період з 01.05.2015 по 13.03.2018;

- зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Голіцино Московської області, Росія, за період з 01.05.2015 по 13.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , бабуся позивача, отримувала пенсію в УПФУ в м. Первомайську. Після перепідпорядкування смт. Тошківка Попаснянському району Луганської області з 01.05.2015 пенсія відповідачем їй не нараховувалася через те, що вона не подала окремої заява для поновлення виплати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді недоотриманих за життя сум пенсії. При оформленні спадщини УПФУ в Попаснянському районі Луганської області надало державному нотаріусу Попаснянського району недостовірну суму недоотриманої пенсії померлої, визначивши її у розмірі 49869,64 грн. Однак відповідач надав недостовірну інформацію нотаріусу, зазначивши лише суми недоотриманої пенсії за останні три роки від дня отримання запиту від нотаріуса. Після отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернулася до відповідача з усіма необхідними документами. При цьому відповідач виплатив їй ще меншу суму - 47126,01 грн, що складає суму неотриманої пенсії за період з 14.03.2018 по 31.03.2020.

Позивач вважає, що загалом відповідач не виплатив їй як спадкоємиці ОСОБА_2 суми недоотриманої за її життя пенсії, які є частиною спадщини, за період з 01.05.2015 по 13.03.2018, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 19.07.2021 надав суду відзив на позовну заяву від 16.07.2021 №1200-0803-8/24014, в якому зазначив такі обставини (а.с.35-37).

15.03.2021 до управління звернулась ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі частини першої статі 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» недоотримана пенсія ОСОБА_2 була нарахована на відкритий картковий рахунок АТ «Ощадбанк» спадкоємця в квітні 2021 року за період з 14.03.2018 року по 31.01.2020 року у розмірі 47 126,01 грн.

Управління вважає, що позивач не надав суду доказів про протиправність дій відповідача, тому у задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 після усунення недоліків позовної заяви справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.30-31).

Отже, за змісту заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві та змісту заперечень, зазначених у відзиві, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі, оскільки цей спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернулась на захист свого права цивільного на отримання спадщини у вигляді неотриманої пенсії її бабусі в більшому розмірі, ніж це передбачено свідоцтвом про спадщину.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Дії чи бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (спірних правовідносин). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 52 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно зі статтею 66 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII "Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №282-2020, державним нотаріусом Попаснянською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом. У склад спадщини увійшли недоотримана пенсія у сумі 49869,64 грн, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі листа Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 03.02.2021 № 1229-0102-8/836 (а.с. 8).

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, після отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину позивач набув право власності на суму пенсії, тобто грошові кошти, оскільки право на пенсію не входить до складу спадщини (статті 1218, 1219 Цивільного кодексу України)

Згідно з частинами першою, третьою статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Дослідженням позовної заяви судом встановлено, що суттю спору є суто приватно-правові відносини між сторонами, а саме отримання позивачем сум недоотриманої пенсії, що належали його батькові за життя та неправильне (на думку позивача) визначення органом Пенсійного фонду з цього приводу суми, що повинна увійти до складу спадщини та бути виплачена спадкоємцю.

Оглядом Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.12.2015 № 27-3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2016 за № 96/28226, судом встановлено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;

2) забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства;

3) планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

4) забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації;

5) забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду;

6) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів;

7) призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;

8) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

9) здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

10) застосовує фінансові санкції, передбачені законом;

11) надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб;

12) проводить за вимогою страхувальників звірення сум нарахування та сплати страхових внесків, інших платежів, надає їм інформацію, визначену законодавством;

13) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

14) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення, надає страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, роз`яснює їхні права і обов`язки;

15) інформує громадськість про свою діяльність;

16) здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

17) узагальнює та аналізує результати роботи управління Фонду, вносить відповідні пропозиції головному управлінню Фонду;

18) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;

19) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Отже, саме у вказаних правовідносинах територіальний орган Пенсійного фонду виступає як суб`єкт владних повноважень, дії якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому дії територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор щодо визначення сум недоотриманих пенсій за життя померлих пенсіонерів набувають приватно-правовий характер, оскільки нерозривно пов`язані з правом спадкоємців на спадщину у вигляді недоотриманих сум пенсій померлих спадкодавців, і повинні розглядатись, у разі порушення прав спадкоємців, нерозривно в порядку цивільного судочинства шляхом безпосереднього стягнення таких недоотриманих сум, а не визнання протиправними дій територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За приписами частини першої статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз`яснити позивачу, що вона має право звернутися за захистом порушених прав в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду.

Суд також роз`яснює, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 293, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися за захистом прав в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до Луганського окружного адміністративного суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Шембелян