Рішення № 98457740, 21.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/9040/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (далі - Волинський ОВК) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 23.08.2014 по 02.09.2014, з 04.10.2014 по 12.01.2015, з 26.03.2015 по 01.04.2015, будучи мобілізованим, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Згідно із витягом з протоколу засідання ВЛК Західного регіону № 389 від 11.06.2015 отримана позивачем 29.03.2015 травма - «так, пов`язана із захистом Батьківщини». 06.07.2015 медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) встановила позивачу 5% втрати працездатності, відповідно до чинного законодавства позивачу була виплачена компенсація в зв`язку із втратою працездатності у розмірі 4263,00 грн.

В 2019 році позивач продовжив військову службу, підписавши контракт, був зарахований 30.01.2019 на посаду командира 2 відділення 2 десантно-штурмового батальйону ВЧ А0284.

27.11.2019 госпітальна ВЛК психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону встановила діагноз та визнала позивача непридатним до служби у мирний час, 26.12.2019 позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Як вбачається із витягу з протоколу засідання 16 регіональної ВЛК Міноборони № 55 від 10.02.2020, позивачу було встановлено захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

30.03.2020 МСЕК під час первинного огляду (про що зазначено у довідці МСЕК) встановила позивачу ІІІ групу інвалідності та зазначила, що захворювання «так, пов`язане із захистом Батьківщини», що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 195526.

Позивач через Волинський ОВК звернувся до Міноборони із заявою та документами про виплату компенсації відповідно до чинного законодавства по ІІІ групі інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по втраті працездатності 5%.

05.06.2020 комісія Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) відмовила позивачу у виплаті допомоги на тій підставі, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, рішення оформлене протоколом від 05.06.2020 № 78.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням Комісії з тих підстав, що відповідно до нормативно-правових актів, наведених у тексті позовної заяви, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності, при цьому, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду. Крім того, в довідці МСЕК зазначено, що група інвалідності первинно встановлена 30.03.2020, а не у 2015 році, а тому дворічний строк не можна вважати пропущеним. Позивач також вказує, що відсотки втрати працездатності в 2015 році були встановлені через інше захворювання.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 30.03.2020 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії від 05.06.2020 № 78 (пункт 2), та зобов`язати Міноборони вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020, з урахуванням вже проведених виплат, пов`язаних із встановленням 5% працездатності, та факту подання усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 27).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 06.07.2020 № 597 (а. с. 33-35) представник відповідача Шведа О.Б. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Волинський ОВК письмових пояснень щодо позову та відзиву до суду не подав, при цьому, третя особа отримала у встановленому порядку ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі разом із копією позовної заяви з додатками (а. с. 31).

Ухвалою суду від 05.10.2020 провадження у цій справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 1.380.2019.006957 (адміністративне провадження № К/9901/15869/20) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (а. с. 45-46).

29.03.2021 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі, якою також ухвалив судовий розгляд справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження, запропонував учасникам справи у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати до канцелярії суду додаткові пояснення щодо правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 1.380.2019.006957 (а. с. 54).

12.04.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача Шведи О.Б., у яких представник вказала про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки з дня первинного встановлення втрати працездатності 5% (06.07.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (30.03.2020) минуло понад два роки (а. с. 66-67).

Позивач та третя особа на виконання ухвали суду від 29.03.2021 додаткових пояснень до суду не подали.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 23.08.2014 по 02.09.2014, з 04.10.2014 по 12.01.2015, з 26.03.2015 по 01.04.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі її проведення на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта В3720 від 27.10.2015 № 3706 (а. с. 8).

Згідно із витягом з протоколу засідання ВЛК Західного регіону № 389 від 11.06.2015 отримана позивачем травма (29.03.2015) - «так, пов`язана із захистом Батьківщини» (а. с. 9).

06.07.2015 Львівська обласна МСЕК № 3 встановила позивачу 5% втрати професійної працездатності, про що видано довідку серії 12ААА № 001707 (а. с. 10).

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 27.11.2019 № 643/3 госпітальна ВЛК психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону встановила діагноз та визнала позивача непридатним до служби у мирний час (а. с. 12).

Як вбачається із витягу з протоколу засідання 16 регіональної ВЛК Міноборони № 55 від 10.02.2020, позивачу було встановлено захворювання, яке «так, пов`язане із захистом Батьківщини» (а. с. 13).

30.03.2020 Волинська обласна МСЕК встановила позивачу 3 групу інвалідності та зазначила, що захворювання «так, пов`язане із захистом Батьківщини», про що видано довідку серії 12 ААБ № 195526 (а. с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Волинського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, долучивши до заяви пакет документів.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 05.06.2020 № 78, Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 (Волинський ОВК), якого 26.12.2019 звільнено з військової служби та 06.07.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталося 29.03.2015 (довідка МСЕК серія 12ААА № 001707 від 06.07.2015), а 30.03.2020 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААБ № 195526 від 30.03.2020). Вказане рішення мотивоване тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках, та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності, пройшов термін понад 2 роки, тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. У цьому ж рішенні зазначено про виплату позивачу допомоги у зв`язку із встановленням 5% втрати працездатності в сумі 4263,00 грн. (а. с. 16).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (зі змінами, у чинній редакції, далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За приписами частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу 5% втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Згідно із пунктом 2 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (у тій же редакції) одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Як передбачено підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (у чинній редакції), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у чинній редакції) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (у чинній редакції) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (зі змінами, тут і надалі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, далі - Порядок № 975), передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За правилами підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

При вирішенні даної справи суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957, які полягають у такому.

Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

Таким чином, за наслідками розгляду справи № 1.380.2019.006957 зроблено такі висновки:

- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;

- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми;

- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Суд, застосовуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957, до обставин цієї справи, зазначає про таке.

06.07.2015 позивачу під час первинного огляду органами МСЕК первинно встановлено 5% втрати працездатності, а надалі 30.03.2020, після встановлення часткової втрати працездатності було встановлено ІІІ групу інвалідності. Таким чином, на час первинного встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (06.07.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. Оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (06.07.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (30.03.2020) минуло понад два роки, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. При цьому, на думку суду, та обставина, що захворювання, за якими було встановлено ступінь втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, є різними, не впливає на висновки суду про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх