Рішення № 98455578, 20.07.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/37491/13-ц

Провадження № 2/202/1587/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 липня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Піявському Е.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25.11.2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося з цим позовом до відповідачів.

Ухвалою суду від 04.04.2014 року даний позов залишений без розгляду на підставі п.3ч.1 ст. 207 ЦПК України в редакції 2004 року (а.с.25).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 року ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2014 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.59,60).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2015 року позовні вимоги Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року у розмірі 55 771 грн.34 коп.; солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 10 000 грн.; вирішено питання про судові витрати. Рішення ухвалено при заочному розгляді відповідно до положень ст.ст. 224-226 ЦПК України в редакції 2004 року (а.с.75-77).

Ухвалою суду від 08.04.2021 року вказане рішення скасовано за заявою відповідача ОСОБА_1 , справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог АТ Комерційний банк «ПриватБанк» зазначило, що відповідно до укладеного договору №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5978,68 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.04.2009 року.

Зобов`язання позичальника ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «АкцентБанк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, станом на 18.10.2013015 року виникла заборгованість у розмірі 65 771,34 грн., що складається з: 5928,81 грн. - заборгованості за кредитом; 15 254,59 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 40 979,78 грн. – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина); 3108,16 грн. – штрафу (процентна складова). Вказану суму позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» солідарно 10 000 грн. та вирішити питання про судові витрати.

Представник позивача, не дивлячись на неодноразові виклики, в судове засідання не з`явився, направив до суду виписку з банківського рахунку за кредитним договором №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року за період з 06.04.2006 року по 25.11.2013 року, відповідь на відзив, в котрій просив задовольнити вимоги Банку в повному обсязі .

Представник відповідача ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений (а.с.133,145).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, направила на адресу суду відзив з проханням розглядати справу за її відсутності і відсутності її представника. З наданого відзиву вбачається, що, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що не отримувала кредитних коштів у ПАТ «КБ «ПравтБанк», а паспорт на ім`я ОСОБА_1 було втрачено. Крім того, відповідно до кредитного договору, кінцевою датою повернення кредиту є 06.04.2009 року, а позивач звернувся до суду з цим позовом у жовтні 2013 року, тобто поза межами строку позовної давності. Просила застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. Також відповідач ОСОБА_1 зауважила на тому, що штраф і пеня, про стягнення яких за кредитним договором ставить питання позивач, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором суперечить положенням ст. 61 Конституції України (а.с.126-129). Також відповідачем було направлено заяву про передачу даної справи за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, оскільки вона, відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.130).

Суд вважає, що заява ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не підлягає задоволенню, оскільки другий відповідач у справі – ПАТ «Акцент-Банк» знаходиться за адресою:м. Дніпро, вул. Батумська,11, що за територіальною юрисдикцією відноситься до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.04.2006 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з заявою №DNH4KP30331257 про отримання строкового кредиту в сумі 5 978,70 грн. для придбання телевізору HAIR. Кредитні кошти надані строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 2,09% на місяць.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилась та згодна з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і виразила свою згоду, що Заява разом із запропонованими Банком умовами надання фізичним особам споживчого кредиту, Тарифами складає між Позичальником і Банком кредитно-заставний договір. Для виконання зобов`язань Банком Позичальнику відкритий рахунок (а.с.8).

До Заяви Банк додав Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.9,10).

20.10.2010 року між ПАТ «Акцент-Банк» і ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений договір поруки, відповідно до якого ПАТ «АкцентБанк» поручився перед кредитором за виконання зобов`язань боржником за кредитним договором №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року. Розмір відповідальності поручителя перед кредитором становить 10 000 грн. (а.с. 6,7).

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18.10.2013 року становить 65 771,34 грн. і складається з: 5928,81 грн. - заборгованості за кредитом; 15 254,59 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 40 979,78 грн. – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина); 3108,16 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 5).

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання за кредитним договором №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року, суму отриманих від Банку грошових коштів не повернула. При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача ОСОБА_1 на те, що кредитні кошти вона не отримала, а паспорт на ім`я ОСОБА_1 нею був втрачений, оскільки відповідних належних та допустимих доказів з цього приводу ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором позивачем розрахована заборгованість за період з 21.05.2006 року по 18.10.2013.

Частиною першою статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст. 264 ЦК).

Як вбачається зі змісту кредитного договору №DNH4KP30331257, строк погашення кредиту до 06.04.2009 року, а з цим позовом до суду Банк звернувся 25.11.2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Враховуючи, що відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5928,81грн. і в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 21.05.2006 року по 07.04.2009 року не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

При цьому суд критично ставиться до положень, що містяться в п.п.6.6. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, де йдеться про те, що сторонами за цим Договором встановлюється строк позовної давності у п`ять років по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів.

У постанові від 03.07.2019 року у справі № 14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як встановлено і підтверджено матеріалами справи, надані Банком Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які містяться в матеріалах справи (а.с.9,10), не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді збільшення строку позовної давності до п`яти років.

Суд відмовляє у задоволені в цій частині позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 26.06.2009 року по 16.02.2010 рік, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 (14-10цс18) дійшла такого висновку.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки, звернувшись до суду з цим позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , зокрема, заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 26.06.2009 року по 16.02.2010 рік, тобто вже після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, закінчення строку дії кредитного договору, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача вказаної заборгованості за відсотками за цей період у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення штрафів задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Як встановлено, заява позичальника №DNH4KP30331257, підписана ОСОБА_1 06.04.2006 року, не містить обов`язку позичальника сплачувати пеню (неустойку), штрафи за порушення зобов`язань за кредитним договором. А Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, де у п.3 містяться відповідні обов`язки позичальника, відповідач ОСОБА_1 не підписувала, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Отже, суд відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку пені, штрафів за кредитним договором №DNH4KP30331257 від 06.04.2006 року у зв`язку з безпідставністю.

Що стосується вимог Банку про солідарне стягнення з відповідачів за договором поруки в розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука

припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня

настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить

вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не

встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука

припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя

протягом одного року від дня укладення договору поруки

Як убачається з договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, строк виконання основного зобов`язання в Договорі не встановлено.

Враховуючи те, що договір поруки був укладений між Банком та відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» 20.10.2010 року, та Банком протягом року з дня його укладення не пред`являлася вимога до поручителя ПАТ «Акцент-Банк, у суду немає правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку 10 000 грн.

За таких обставин, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачеві у задоволенні позову, судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України позивачеві не відшкодовуються.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві просила покласти витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. на позивача, проте жодного доказу щодо понесення нею витрат в будь-якому розмірі не надано. Тому витрати відповідача ОСОБА_1 на правову допомогу не підграють відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» у позовних вимогах до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.А.Бєльченко.