Рішення № 98455558, 21.07.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1719/21

Номер провадження 2/213/1360/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Довгої А.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ “ПІВДГЗК”) про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він понад 16 років працював на підприємстві відповідача слюсарем по ремонту обладнання РЗФ №2 та слюсарем черговим і по ремонту обладнання дільниці опалення і вентиляції.

Відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, у зв`язку з чим він отримав професійне захворювання, яке встановлено висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини». Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 17 березня 2011 року, встановлено три фактори, що свідчать про шкідливі і тяжкі умови праці.

Висновком МСЕК від 04 лютого 2020 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності (ХОЗЛ) безстроково.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач не має змоги вести звичне життя, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, сухий кашель, біль та важкість у грудній клітині, загальну слабкість, головний біль, запаморочення. Окрім того у позивача систематично виникає необхідність в отриманні медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Відновлення стану здоров`я не можливе.

Наявність вказаних явищ негативно позначається на його душевному та фізичному станах, що завдає моральної шкоди.

Позивач вважає, що з боку роботодавця йому повинна бути відшкодована моральна шкода у розмірі 150 000 грн, яку просить стягнути з відповідача без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою від 12 липня 2021 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представником відповідача подано відзив на позов, з якого слідує що вина відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди завданої ушкодження здоров`я не встановлена. Для стягнення моральної шкоди позивач повинен довести факт порушення відповідачем його законних прав, що призвело до моральних страждань. Із наведених позивачем обставин не вбачається яким чином відповідач порушив законні права та інтереси позивача, і як наслідок він отримав моральні страждання. Відповідач не заперечує проти наявності у позивача професійного захворювання, однак надані ним докази не свідчать про заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу.

Позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, все одно реалізував своє право на працю в шкідливих умовах, де працював тривалий час – 11 років 1 місяці – в умовах впливу шкідливих факторів, загальний стаж позивача на підприємстві відповідача складає 15 років 8 міс. 12 днів, хоча для отримання права на пенсію на пільгових умовах було достатньо пропрацювати в таких умовах лише 10 років. Позивач не лише знав про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах, отримуючи за це відповідні пільги та компенсації. Ще в 2009 році лікарями МСЧ ВАТ «ПІВДГЗК» було рекомендовано позивачу працевлаштуватися за іншою професією, але позивач відмовився. Позивач забезпечувався засобами колективного та індивідуального захисту. Вважають, що безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я та тривалий стаж роботи призвели до встановлення професійного захворювання, погіршення самопочуття.

Також вважають, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК підтверджує лише втрату фізичного здоров`я та не може бути доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.

Розмір позовних вимог ОСОБА_1 вважають таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

07 липня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відшкодування моральної шкоду потерпілим від професійних захворювань не є страховою виплатою та не залежить від від отримання інших компенсаційних виплат. Факт наявності у позивача моральної шкоди та вини відповідача підтверджується наданими позивачем актом розслідування причин виникнення професійного захворювання, Санітарно-гігієнічною характеристикою умов правці позивача, медичним висновком ЛЕК ДУ ««Український НДІ промислової медицини». Свої моральні страждання позивач оцінює в 150 000 грн, яка на його думку відповідає тяжкості та характеру завданої йому шкоди та відповідає принципам розумності, справедливості та спів розмірності.

Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, вважають, що позивачем не доведено факту порушення його законних прав та інтересів, посилання позивача на подані ним документи як на підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки вони лише підтверджують втрату фізичного здоров`я та не є доказами заподіяння позивачу моральної шкоди. Вимоги позивача вважають такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що 11 жовтня 1995 року він прийнятий у Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на збагачувальну фабрику №2 слюсарем по ремонту обладнання, 02 січня 2003 року переведений на дільницю опалення та вентиляції слюсарем черговим та з ремонту устаткування. 22 червня 2011 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (а.с.25-29).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2011 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст., яке встановлено Українським НДІ промислової медицини 10 лютого 2011 року. Згідно з пунктами 16,17 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи слюсарем по ремонту обладнання та слюсарем черговим та з ремонту обладнання дільниці опалення і вентиляції на РЗФ-2 ВАТ «Півд. ГЗК» ОСОБА_1 внаслідок недосконалості технологічних процесів, робочих місць та конструктивних недоліків обладнання, виконував роботи пов`язані з впливом пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДК. Причиною професійного захворювання визнано: тривала робота впродовж 11 років 1 міс. в умовах впливу виробничого пилу; виробничі фактори: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу) в тому числі вміст вільного SiO2 – 4,1 мг/м3 пр и ГДК 2,0 мг/м3 та 8,4-8,6 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3 (а.с. 8-10).

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 від 02 березня 2011 року, складеної ДЗ «Інгулецька районна СЕС» м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, загальна оцінка умов праці слюсаря дільниці опалення і вентиляції РЗФ-2 ВАТ «Півд. ГЗК» - 3.3 (шкідливі 3 ст.) (а.с.13-19).

Відповідно до наданої виписки з медичної карти стаціонарного хворого, позивач в період з 12 грудня 2019 року по 24 грудня 2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу наслідків професійного захворюваннята скаргами на їх загострення (а.с.22-24).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23 грудня 2019 року позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої ст.), група С. Легенева недостатність другого-третього ступеня (а.с.20-21).

При повторному огляді МСЕК 04 лютого 2020 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 27 січня 2020 року безстроково (а.с.12).

Пільговий стаж роботи позивача на підприємстві відповідача за списком №1 складає 7 років 2 міс. 22 дні, за списком №2 – 8 років 5 міс. 21 днів. Стаж на підприємстві складає 15 років 8 місяців 12 днів, що видно із довідки №87 від 07 червня 2021 року, наданої АТ «ПІВДГЗК» (а.с.49).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, що визначено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2011 року та настанням у позивача негативних наслідків - встановленння безстроково ступеню втрати професійної працездатності - 25% по хронічному обструктивному захворюванню легень з 27 січня 2020 року.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжував працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Також суд не погоджується із запереченнями представника відповідача про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю їх вини, відсутністю причинного зв`язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та протиправними діяннями підприємства, оскільки із пунктів 16, 17 вказаного Акту розслідування хронічного професійного захворювання видно, що професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з виконанням робіт пов`язаних з впливом пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДК, що було наслідком недосконалості технологічних процесів, робочих місць та конструктивних недоліків обладнання.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано.

Окрім того, з метою запобігання професійним захворюванням пропонувалось розробити та узгодити з ДЗ Інгулецька районна СЕС» заходи по поліпшенню умов праці та зниженню концентрації пилу на робочих місцях слюсарів чергових і по ремонту обладнання РЗФ -2 ВАТ «Півд. ГЗК», що видно з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2011 року. Також зазначено. Що керівництво РЗФ-2 ВАТ «Півд. ГЗК» вкотре порушило вимоги ст. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «ПІВДГЗК», яким було допущено перевищення концентрації пилу на робочому місці позивача, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство – відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання. У зв`язку з вказаним, суд не погоджується із запереченнями представника відповідача в частині того, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжував працювати в шкідливих умовах праці, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення позивачу професійного захворювання з 10 лютого 2011 року, погіршення стану його здоров`я, що потягло встановлення позивачу з 27 січня 2020 року 25% втрати працездатності у зв`язку з профзахворюванням безстроково. Також суд враховує обсяг і характер фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів – 11 років 01 місяць.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 60 000 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням стану здоров`я під час роботи на підприємстві відповідача. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 90000 грн - позивачу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в доход держави у розмірі 600 грн.

На підставі ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.13 Закону України "Про охорону праці" та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві грошові кошти у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення – 21 липня 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв