Рішення № 98451304, 14.07.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/343/21

Провадження № 2/428/150/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

представника позивача Оверченко О.А.,

представника відповідача Григоренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення частини не нарахованої та не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Оверченко Оксана Анатоліївна звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення частини не нарахованої та не виплаченої заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.03.2019 ОСОБА_1 з 15.11.2017 було поновлено на роботі на посаді охоронника 3 розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Лисичанського міського відділу Управління поліції охорони в Луганській області та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2017 по 19.03.2019 у розмірі 52 226, 46 грн., визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. Так, відповідачем у квітні 2019 року була нарахована позивачу заробітна плата (заборгованість) в розмірі 58 377, 69 грн., в травні 2019 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 4407,89 грн., а вже в червні 2019 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 3 297,58 грн., що є нижчою ніж встановлена мінімальна заробітна плата по Україні. Представник позивача зазначає, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 грн., з 1 вересня - 5000 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня - 28,31 грн., з 1 вересня - 29,2 грн. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що відповідачем починаючи з червня 2019 року по жовтень 2020 року було грубо порушено законодавство про працю, що призвело до не нарахування та недоплати позивачу заробітної плати до рівня мінімальної заробітної плати у розмірі 11 759, 12 грн. У поданій позовній заяві просить суд стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 доплату до рівня мінімальної заробітної плати у розмірі 11 759, 12 грн.

Згодом представником позивача були збільшені позовні вимоги, в яких вона просила стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 доплату до рівня мінімальної заробітної плати у розмірі 27 596, 64 грн.

На виконання ухвали суду від 22.01.2021 представником відповідача Управління поліції охорони в Луганській області Григоренко О.В. було подано відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги Управління не визнає у повному обсязі на підставі наступного.

Середній заробіток для такої категорії працівників як ОСОБА_1 розраховується згідно із нормами, зазначеними у Порядку № 100 виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю мобілізації, призову або укладення контракту. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденної (або середньогодинної) заробітної плати на число робочих днів (або на норму тривалості робочого часу у відповідному місяці), які мають бути оплачені за середнім заробітком. Розрахунок середньої заробітної плати наведено у п. 4 розділу III Порядку № 100.

На підставі поданих УПО Луганської області розрахунків судом прийнята середньогодинна заробітна плата в розмірі 20,59 грн. Суми середнього заробітку, які виплачуються працівнику, який уклав контракт з ЗСУ, не підлягають індексації, але підлягають коригуванню у разі збільшення окладу такого працівника, відповідно до п. 10 Порядку № 100.

УПО Луганської області у відповідності до Колективного договору, прийнятого на 2019-2021 роки, де відбулось збільшення окладів працівників та у відповідності до наказу Управління від 14.05.2019 № 217 «Про встановлення розміру коефіцієнта коригування заробітної плати у випадках збереження середнього заробітку у 2019 році», яким було встановлено коефіцієнт 1,12, перераховано середньогодинний заробіток ОСОБА_1 і який становить 23,06 грн.

В даному ж випадку працівником така норма відпрацьована не була, оскільки він уклав контракт зі Збройними Силами України. Відповідно здійснення донарахування виплати до розміру мінімальної заробітної плати неправомірно.

11 березня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_2 , в якій зазначено, що заперечення щодо позовних вимог, викладених відповідачем у письмовому відзиві на позов, вона вважає необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Оверченко О.А. підтримала заявлений позов у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Управління поліції охорони в Луганській області Григоренко О.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.03.2019 ОСОБА_1 було поновлено з 15.11.2017 на роботі на посаді охоронника 3 розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Лисичанського міського відділу Управління поліції охорони в Луганській області та стягнуто з Управління поліції охорони в Луганській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2017 по 19.03.2019 в розмірі 52 226, 46 грн., визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

У вказаному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Управлінням поліції охорони в Луганській області в період з 29.03.2016 по 14.11.2018.

30.10.2017 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на три роки.

14.11.2017 позивач був звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та копією витягу з наказу від 14.11.2017 року № 69 в/с.

Відповідно до копії листа Управління поліції охорони в Луганській області «Про надання відповіді на адвокатський запит», за період з квітня по лютий 2021 не відбулось підвищення, змін розміру окладів охоронників 3 розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Лисичанського міського відділу Управління поліції охорони в Луганській області.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , який працює в Управлінні поліції охорони в Луганській області, заробітна плата останнього складає: за травень 2019 року – 4407,89 грн., за червень 2019 року – 3297,58 грн., за липень 2019 року – 4243,18 грн., за серпень 2019 року – 3851,02 грн., за вересень 2019 року – 3874,08 грн., за жовтень 2019 року – 4058,56 грн., за листопад 2019 року – 3874,08 грн., за грудень 2019 року – 3827,96 грн., за січень 2020 року – 3851,02 грн., за лютий 2020 року – 3689,60 грн., за березень 2020 року – 3874,08 грн., за квітень 2020 року – 3851,02 грн., за травень 2020 року – 3482,06 грн., за червень 2020 року – 3689,60 грн., за липень 2020 року – 4243,04 грн., за серпень 2020 року – 3689,60 грн., за вересень 2020 року – 4058,56 грн., за жовтень 2020 року – 3851,02 грн., за листопад 2020 року – 3874,08 грн., за грудень 2020 року – 4012,44 грн., за січень 2021 року – 3482,06 грн., за лютий 2021 року – 3689,60 грн., за березень 2021 року – 4058,56 грн., за квітень 2021 року – 4035,50 грн., за травень 2021 року – 3320,64 грн., за червень 2021 року – 3689,60 грн.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем своїх трудових прав, який вважає, що виплачена йому середньомісячна заробітна плата за час проходження служби в Збройних Силах України є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, що суперечить законодавству. Вказані правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КЗпП України та ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (надалі – Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

З пункту 10 вищевказаного Порядку вбачається, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Згідно із пунктом 4 Порядку працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Суд зазначає, що в даному випадку єдиною підставою позовних вимог є аргумент позивача про те, що середній заробіток за час його військової служби за контрактом не міг бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати у відповідний період.

Однак, вказаний вище аргумент позивача, на думку суду, є неспроможним, а позиція, викладена у позові, помилковою з огляду на таке.

Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати або інші нормативно-правові акти не передбачають необхідності проведення доплати до розміру мінімальної заробітної плати в тому випадку, якщо нарахована середня заробітна плата у певному місяці є нижчою за розмір мінімальної заробітної плати.

Зі змісту ст. 95 КЗпП, ст. 3, 3-1 Закону України «Про оплату праці» вбачається, що гарантований мінімальний розмір заробітної плати поширюється на оплату праці лише тих працівників, які фактично виконують місячну (годинну) норму праці. Проте, позивачу середній заробіток сплачувався не за фактично виконану на підприємстві роботу, а у зв`язку із проходженням військової служби, тобто в якості спеціальної гарантії, передбаченої ст. 119 КЗпП.

З відзиву відповідача вбачається, що середній заробіток позивача під час проходження ним військової служби за контрактом розрахований у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Вказана обставина не оспорювалась представником позивача і доказів на користь протилежного суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не було доведено фактів порушення його прав під час процедури виплати середнього заробітку за час проходження ним військової служби за контрактом, у зв`язку з чим вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено повністю і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення частини не нарахованої та не виплаченої заробітної плати відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Управління поліції охорони в Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 27, код ЄДРПОУ 40109152.

Повне рішення складено 19.07.2021.

Суддя І. С. Посохов