Рішення № 98441391, 26.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2446/18

провадження № 2/753/1014/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У лютому 2018 р. Акціонерне товариство "ПРАВЕКС БАНК" (далі за текстом -АТ «ПРАВЕКС БАНК», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі за текстом ОСОБА_2 , поручитель, відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 302 839,50 дол. США.

Позов обґрунтований такими обставинами. 23.09.2008 позичальник ОСОБА_1 уклав з АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», кредитний договір № 5066-003/08Р, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у валюті на суму 260 000 дол. США на строк до 23.09.2019 зі сплатою 12,49% річних за користування кредитними коштами. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено порукою згідно з укладеними з поручителем ОСОБА_2 договором поруки, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком всім належним йому майном та грошовими коштами. Позичальник допустив порушення своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого станом на 15.12.2017 утворилась заборгованість в загальному розмірі 302 839,50 дол. США, яка складається з: суми кредиту - 174 930 дол. США; суми відсотків - 127 909,50 дол. США та пені, вимог про стягнення якої позивач не заявляє.

Відповідачі заявили про невизнання позову з підстав спливу позовної давності. На обґрунтування заперечень вказали, що останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 20.11.2013, а відтак відповідно до пунктів 4.4., 6.1.7. кредитного договору строк виконання зобов`язань за цим договором настав 11.01.2014. Послались також на те, що позивач визнав строк початку перебігу позовної давності шляхом складання 04.02.2014 виконавчого напису нотаріуса.

У відзиві на позов відповідач 1 також виклав заперечення проти вимог до поручителя ОСОБА_2 зазначаючи, що порука припинилась через непред`явлення до поручителя вимоги в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 06.03.2018 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 13.06.2018 (а.с. 30-31), яке у зв`язку з неявкою відповідачів було відкладене на 18.09.2018 (а.с. 40).

В підготовчому засіданні 18.09.2018 суд зобов`язав позивача надати інформацію щодо виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та відклав підготовче засідання на 27.11.2018 (а.с. 50-51).

26.11.2018 від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 757/57392/18-ц за його позовом до позивача про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 71).

27.11.2018 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 77-81).

В підготовчому засіданні 27.11.2018 суд прийняв відзив на позовну заяву, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, встановив строк для подання відповіді на відзив і заперечень та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2019 (а.с. 94-96).

08.01.2019 від відповідачів надійшла заява про застосування позовної давності (а.с. 101-105).

23.01.2019 від представника відповідача 1 ОСОБА_3 надійшли пояснення по справі та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 757/57392/18-ц за позовом відповідача 1 до позивача про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 112-116, 119-121).

30.01.2019 від представника позивача Пивоварова В. І. надійшла заява про підтримання позовних вимог та проведення судового засідання за його відсутності (а.с. 126).

В підготовчому засіданні 30.01.2019 суд повторно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.05.2019 (а.с. 130-131).

20.05.2019 від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 757/57392/18-ц (а.с. 148).

30.05.2019 від представників сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 157, 158), які суд задовольнив та відклав розгляд справи на 09.10.2019 (а.с. 159).

09.10.2019 у зв`язку з неявкою представника позивача суд відклав розгляд справи на 18.02.2020 (а.с. 166).

В судовому засіданні 18.02.2020 суд долучив до матеріалів справи надані представником позивача ОСОБА_6 документи, а саме: копію вступної та резолютивної частин рішення у цивільній справі № 757/57392/18-ц; інформацію щодо виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_7 оголосив перерву в судовому засіданні до 09.04.2020 (а.с. 189-190).

07.04.2020 від представника позивача Ковалевського Є В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через впровадження карантинних заходів, спричинених COVID-19 (а.с. 192), яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 05.10.2020 (а.с. 196).

05.10.2020 від представника відповідачів ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.204), яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 26.01.2021 (а.с. 213).

В судове засідання 26.01.2021 сторони не з`явилися, від представника позивача Ковалевського Є В. надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, а від відповідачів - про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, що свідчить про достатність часу для викладення сторонами позицій у спірних правовідносинах і надання заяв по суті справи на обґрунтування таких позицій, суд не встановив підстав для чергового відкладення розгляду справи та дійшов висновку про можливість її розгляду за відсутності сторін та їх представників, за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

23.09.2008 між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (банком) правонаступником якого є АТ «ПРАВЕКС БАНК», та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 5066-003/08Р (далі - кредитний договір),предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті на загальну суму 260 000 дол. США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування нерухомого майна (а.с. 7-8).

Договором передбачено, що кредит надається позичальникові строком з 23.09.2008 до 23.09.2019 зі сплатою 12,49 відсотків річних (пункт 1.2. кредитного договору).

Згідно з умовами, визначеними пунктом 4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язаний погашати кредит щомісячно, до 10 числа кожного місяця, згідно такого графіка: з 23.09.2008 по 10.10.2008 -2 000 дол. США; з 10.09.2008 по 31.10.2008 - 18 000 дол. США; з 31.10.2008 по 10.08.2019 - рівними частинами, по 1832 дол. США; з 10.08.2019 по 23.09.2019 - 1840 дол. США.

Сторони договору погодили, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений у пункті 1.2. даного договору (пункт 4.2. кредитного договору).

Відповідно до умов пункту 3.1. кредитного договору для забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору, позивальник передає в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру.

З метою забезпечення виконання усіх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 24.09.2008 між його сторонами було укладено нотаріально засвідчений договір іпотеки № 5066-003/08Р, згідно з умовами якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав банку (іпотекодержателю) в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-13).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось також порукою згідно з укладеним 24.09.2008 між ОСОБА_2 (поручителем) та АКБ «Правекс-Банк» (кредитором) договором поруки № 5066-003/08Р, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 16-17).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у визначеному договором розмірі, що не заперечується відповідачами.

Судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 допускав систематичні порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків у встановлені договором строки та розмірах, а з грудня 2013 р. будь-які сплати за кредитним договором взагалі припинив.

У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені договором терміни банк звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

04.02.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 343, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для задоволення вимог ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» за кредитним договором в загальному розмірі 1 610 102,46 грн. (а.с. 14-15).

Згідно з наведеним у виконавчому написі розрахунком заборгованість позивача за кредитним договором складається із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі сумі 1 397 690,70 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 212 411,76 грн., а стягнення провадиться за період з 11.11.2011 по 13.05.2013.

За даним виконавчим написом державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ було відкрите виконавче провадження № 42369620 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2014), проте 23.06.2014 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.19.

Підставою повернення виконавчого документа стягувачу послугував встановлений Законом України № 1304-VII від 03.06.2014 мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

На підтвердження розміру заявлених вимог позивач надав розрахунки, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором, нарахована станом на 15.12.2017, складає 302 839,50 дол. США, що включає: 174 930 дол. США - заборгованість по тілу кредиту; 127 909,50 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 4-6).

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 цього Кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2. даного договору, припиняється достроково, на 11 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 2.1.6. договору іпотеки, невиконання чи неналежне виконання іпотекодавцем основного зобов`язання надає банку звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна в повному обсязі.

Вказана умова договору кореспондує з положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на лютий 2014 р.), згідно яких іпотекодержатель (заставодержатель) має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави).

Частинами першою, другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3.1.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 3.2. даного договору), шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Отже сторони за договором іпотеки погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів даної норми нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Аналіз вищенаведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, на час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Наведена правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12-ц, від 04.07.2018 по справі № 310/11534/13-ц, від 12.09.2018 по справі № 186/1974/14-ц, від 12.09.2018 по справі № 473/825/16-ц, від 19.09.2018 по справі № 643/16336/16-ц, від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц.

За обставинами справи установлено, що у 2014 р. банк скористався наданим йому договором та законом правом вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та реалізував його шляхом направлення позичальнику письмової вимоги та подальшого звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак строк користування кредитом достроково припинився (пункт 4.4. кредитного договору).

Своїми діями банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та інших передбачених кредитним договором сум, а вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки приватний нотаріус захистив порушене право кредитодавця в обраний ним спосіб.

Отже з урахуванням суті взаємопов`язаних кредитних і заставних зобов`язань суд вважає необґрунтованими вимоги банку про стягнення з позичальника відсотків за користування кредитними коштами, що були нараховані після настання строку виконання зобов`язань за договором в повному обсязі.

З огляду на зміст виконавчого напису нотаріуса таким строком є 13.05.2013.

Водночас судом установлено, що у зв`язку з набранням у 2014 р. чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», реальне поновлення порушених прав банку не відбулося, і зобов`язання за кредитним договором залишається невиконаним.

Верховний Суд у низці своїх рішень (постанов) системно проаналізував положення статей 509, 526, 599 ЦК України в сукупності з нормами, які регулюють питання забезпечення виконання зобов`язання, та сформулював правову позицію, суть якої полягає у тому, що за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не буде вважатися подвійним стягненням задоволення вимог кредитора про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у непогашеній частині.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позову про наявність підстав для стягнення з позичальника в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, але у розмірі, що існував на момент настання строку виконання договору в повному обсязі.

Разом з тим відповідачами подано заяву про застосування позовної давності, сплив якої відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 259 передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Судом установлено, що договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом установлено, що з метою реального поновлення порушених прав банк пред`явив виконавчий напис нотаріуса до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», проте постановою державного виконавця від 23.06.2014 виконавчий напис було повернуто банку у зв`язку з неможливістю його виконання внаслідок встановленого законом мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

За таких обставин початковим моментом перебігу позовної давності у даному спорі є дата, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про те, що у реальному захисті його порушеного права відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.19) копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Банк звернувся до суду з даним позовом 07.02.2018, тобто з пропущенням строків позовної давності, і доказів поважності причин їх пропущення суду не надано.

Згідно з умовами, визначеними у договорі поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за кредитним договором, при цьому відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За приписами частини 4 статті 559 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Верховний Суд України та новостворений Верховний Суд неодноразово висловлювали аналогічну позицію з питання припинення поруки.

За умовами кредитного договору виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом зумовлює його обов`язок достроково повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним на 11 день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, систематичні порушення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором почалися ще у травні 2010 р., останній платіж на користь банку ним здійснено у листопаді 2013 р., а у лютому 2014 р. банк реалізував належне йому право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

З даним позовом банк звернувся до суду лише у лютому 2018 р., а відтак надана відповідачем ОСОБА_2 порука припинилася на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Правекс Банк» до позичальника ОСОБА_1 в повному обсязі, а саме: в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, - з підстав їх необґрунтованості; в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках у розмірі, зазначеному у виконавчому написі нотаріуса, - з підстав пропущення строків позовної давності, а до поручителя ОСОБА_2 - у зв`язку з припиненням поруки.

На підставі Кодексу України з процедур банкрутства найближчим часом втратить чинність Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відтак порушене право позивача може бути реалізоване шляхом повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку, встановленому чинним Законом України «Про виконавче провадження».

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на результат розгляду справи та відсутність доказів понесення судових витрат відповідачами розподіл понесених позивачем судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: