Ухвала суду № 98434373, 16.07.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 359/2356/21

Номер провадження 2/373/590/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м. Переяслав

Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Хасанова В.В., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Незвіського Д. Я. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника – адвокат Незвіський Д.Я. 14.07.2021 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 кожної першої та третьої суботи місяця 10:00 до 18:00 та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури.

Необхідність забезпечення позову представник заявника обґрунтовує тим, що його довіритель ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення місця проживання якого до досягнення ним 14-ти років є предметом спору. ОСОБА_2 створює перешкоди у контакті дитини з батьком – ОСОБА_1 - не дає бачитися, спілкуватися заявнику з дитиною та брати участь у її вихованні, що підтверджується доказами, наведеними у додатках. Заявник має підстави вважати, що відповідач застосовує до дитини психологічний тиск. Відтак, оскільки заявнику чиняться перешкоди у спілкування з дитиною, що може істотно ускладнити виконання остаточного рішення суду та призвести до фактичної неможливості його виконання з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв`язків між батьком та сином, заявник просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суддя вважає заяву обґрунтованою з таких підстав.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до приписів статей 141,153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 18 листопада 2020 року в справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 25 серпня 2020 року в справі № 466/2317/20 (провадження № 61-11539ск20).

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Так, судом досліджено копію рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області №631 від 12.10.2020 «Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні його малолітнього сина», копію повідомлення Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області № 11981/109/1200/01 від 05.07.2021, копію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2021 про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа – ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

За результатами вивчення матеріалів справи, суддя знайшов достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька із малолітнім сином дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей.

При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене захід забезпечення позову, запропонований заявником, у вигляді зобов`язання відповідача забезпечувати побачення та спілкування батька та сина із встановленням графіку їх зустрічей відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв`язків між батьком та сином.

На підставі 149, 150, 153, 258 - 261 ЦПК України, ЦПК України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 18:00 та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В.Хасанова