Ухвала суду № 98432278, 15.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"15" липня 2021 р. Справа № 922/3537/20

вх. № 3537/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

Розглянувши скаргу керуючого реалізацією на рішення приватного виконавця

по справі за заявою Фізична особа ОСОБА_1

до Фізична особа ОСОБА_1

про неплатоспроможність

за участю сторін: керуючий реалізацією - Чипиженко Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ВИМОГИ КЕРУЮЧОГО РЕАЛІЗАЦІЄЮ.

22.06.2021 року до господарського суду надійшла скарга керуючого реалізацією на рішення приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. В обгрунтування поданої скарги та на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2021 керуючим реалізацією надані додаткові пояснення до вказаної вище скарги, в якій зазначає, що всупереч приписам Кодексу України з питань банкрутства, ухвали господарського суду Харківської області від 19.11.2020 та постанови Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 по справі №922/3537/20 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. приймались рішення про поновлення виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_1 , а також, про повернення виконавчих документів стягувачу.

Керуючий реалізацією вважає, що такі рішення приватного виконавця прийняті з порушенням вимог закону та порушують права банкрута, а саме: покладають на банкурта додаткові обмеження, не передбачені законодаством.

Керуючий реалізацією просить поновити пропущений строк на оскарження рішень приватного виконавця, вказуючи, що він не є стороною виконавчих проваджень, в рамках яких було прийнято оскаржувані рішення, у зв`язку з чим не отримував копії постанов приватного виконавця.

Ухвалою суду від 25.06.2021 рроку скарга керуючого реалізацією призначена до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2021 року, зобов`язано скаржника надати суду правове обгрунтування скарги на рішення приватного виконавця, в якому викласти що саме (яке право) порушено по відношенню до боржника такими діями приватного виконавця, а також зобов`язано ПВВО Харківської області Близнюкова Ю.В. надати суду відзив на скаргу керуючого реалізацією, в якому викласти правове обгрунтування своїх дій, з огляду на дію мораторію введеного ухвалою господарського суду від 19.11.2020 року.

Приватний виконавець Близнюков Ю.В. вимог ухвали суду не виконав, в судове засідання не з`явився, відзиву на скаргу не надав, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за вих. №017382/5, яке наявне в матеріалах справи.

Присутній в судовому засіданні керуючий реалізацією заявлену скаргу з урахуванням додаткових пояснень підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити її та поновити права банкрута, порушені незаконними рішеннями приватного виконавця.

Інші учасники у справі про неплатоспроможність в судове засідання не з`вились, про час та місце розгляду скарги керуючого реалізацією були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення, наявні в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв`зку з чим суд розглядає скаргу керуючого реалізацією по суті.

Розглянувши матеріали справи, скаргу керуючого реалізацією, вислухавши пояснення керуючого реалізацією, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Таким чином, розгляд справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 та скарги керуючого реалізацією повинні відбуватись за нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Постановою Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів фізичної особи; керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Чипиженка Є.В.

Відповідно до ч.1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс, КУзПБ), провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 3 ст. 41 Кодексу, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах. При цьому, згідно ч. 5 ст. 121 КУзПБ, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Як вже зазначалось судом вище, постановою від 15.04.2021 фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів. Зазначеною постановою суду встановлено, що з дня її прийняття припиняється стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, а також скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Зазначена заборона набрала чинності 19.11.2020 та до цього моменту не скасована.

Під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. приймались рішення про поновлення виконавчих проваджень № 63465604 та № 63463625, боржником за якими є ОСОБА_1 , та про повернення виконавчих документів стягувачу.

Так, в рамках виконавчого провадження № 63465604 з примусового виконання наказу по справі № 922/927/20, виданого 14.09.2020 Господарським судом Харківської області, приватний виконавець Близнюков Ю.В. вчинив такі дії: виніс постанову від 27.04.2021 про поновлення вчинення виконавчих дій та постанову від 10.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також, в рамках виконавчого провадження № 63463625 з примусового виконання наказу по справі № 922/927/20, виданого 14.09.2020 Господарським судом Харківської області, приватний виконавець Близнюков Ю.В. вчинив такі дії: виніс постанову від 27.04.2021 про поновлення вчинення виконавчих дій та постанову від 04.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В якості підстави винесення постанов про поновлення вчинення виконавчих дій приватний виконавець послався на ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, на усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Підставою винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем стало п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема посилання на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також на те, що здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оцінюючі правомірність винесення постанов про поновлення вчинення виконавчих дій, суд приймає до уваги, що на дату їх прийняття діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника ОСОБА_1 . Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Отже, з дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по дату закриття провадження у справі, будь-які виконавчі дії щодо ОСОБА_1 не можуть вчинятися, а відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 , підлягають зупиненню до дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Як встановлено судом, обставини, які стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, не припиняли своєї дії з 19.11.2020 по теперішній час. Таким чином, постанови приватного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 63465604 та № 63463625 прийняті з порушенням вимог закону.

Щодо правомірності прийняття приватним виконавцем постанов про повернення виконавчого документа стягувачу, суд зазначає наступне.

В якості підстави прийняття постанов про повернення виконавчого документа стягувачу приватний виконавець послався на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також на те, що здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас, в матеріалах справи про неплатоспросожність ОСОБА_1 наявні інвентаризаційні описи, з яких вбачається, що у боржника наявне нерухоме майно (земельні ділянки), автотранспорт, корпоративні права, права на знаки для товарів та послуг та ін.

Крім того, керуючий реалізацією надав копії документів, отримані ним при ознайомленні з матеріалами виконавчих проваджень, з яких вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження № 63463625 наявна відповідь на запит № 102386989 від 06.05.2021 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; в матеріалах виконавчого провадження № 63465604 наявна відповідь на запит № 102386925 від 06.05.2021 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Згідно зазначених відповідей, у власноісті боржника перебуває 6 одиниць автотранспорту.

Таким чином, приватний виконавець отримав відомості з державного реєстру транспортних засобів про наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а тому висновок приватного виконавця про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також про те, що здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними – не відповідає фактичним обставинам та матеріалам виконавчих проваджень.

Отже, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях № 63465604 та № 63463625 прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Суд приймає до уваги пояснення керуючого реалізацією, що оскажувані рішення приватного виконавця створюють для боржника несприятливі правові наслідки та покладають на боржника додаткові обмеження, які не передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Так, згідно ч. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", в Україні впроваджено Єдиний реєстр боржників - систематизовану базу даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження, яка ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. На сьогоднішній день у Єдиному реєстрі боржників відображаються відомості, згідно яких ОСОБА_1 є боржником за виконавчими провадженнями № 63465604 та № 63463625, що відкриті приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. Ці відомості розміщені у вільному доступі в мережі интернет та доступні необмеженому колу осіб.

Згідно ч. 7 ст. 64 КУзПБ, вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними. Згідно ч. 1 ст. 134 КУзПБ, господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника-фізичної особи від боргів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо, затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому, в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, вимоги кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути погашені у т.ч. за рахунок реалізації майна банкрута або визнані погашеними ухвалою суду про завершення процедури погашення боргів.

Згідно пунктів 5 та 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, усі вимоги кредиторів, які будуть задоволені у процедурі погашення боргів або за підсумками процедури не будуть задоволені через недостатність майна, вважатимуться погашеними, а відповідні виконавчі провадження підлягатимуть закінченню на підставі п. 5 або 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, згідно ч. 7 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає виключення боржника з Реєстру боржників у разі повернення виконавчих документів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 цього Закону. Постановлення господарським судом рішення про завершення процедури погашення боргів боржника, закриття провадження у справі про неплатоспроможність та про звільнення боржника-фізичної особи від боргів також не передбачено у якості підстави виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Отже, прийнявши рішення про повернення виконавчих документів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем створено ситуацію, за якої виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників за підсумками цієї справи про неплатоспроможність стає неможливим. Відомості про ОСОБА_1 відображатимуться у Єдиному реєстрі боржників протягом необмеженого часу, у тому числі, і в разі постановлення господарським судом рішення про звільнення ОСОБА_1 від боргів в порядку ст. 134 КУзПБ. В свою чергу, наявність відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників накладає на неї додаткові обмеження, крім прямо передбачених ст. 135 КУзПБ, а саме: згідно п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно є відчуження такого майна особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників; згідно п. 8-1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Суд виходить з того, что формулювання ст. 135 КУзПБ не припускає розширеного тлумачення та не передбачає можливості встановлення обмежень стосовно осіб, визнаних банкрутами, іншими нормативними актами, крім Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, повернення приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. виконавчих документів стягувачу в рамках виконавчих проваджень № 63465604 та № 63463625 порушує права ОСОБА_1 , а саме: створює додаткові обмеження його прав та інтересів понад обмеження, що прямо передбачені законом для особи, визнаної банкрутом.

Суд зазначає, що згідно ч. 1-2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. В разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги керуючого реалізацією, в зв`язку з чим постанови приватного виконавця в межах виконачих проваджень №63465604 та № 63463625 про поновлення вчинення виконавчих дій та про повернення виконавчого документа стягувачу підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 58-65, 113, 130-133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 86, 233-235, 339, 341 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу керуючого реалізацією задовольнити.

2. Визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В.:

- в рамках виконавчого провадження № 63465604 від 27.04.2021 про поновлення вчинення виконавчих дій та від 10.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- в рамках виконавчого провадження № 63463625 від 27.04.2021 про поновлення вчинення виконавчих дій та від 04.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Ухвалу направити керуючому реалізацією, банкруту, представнику кредиторів Петренко О.С. та ОСОБА_2 , представнику кредиторів: Шеєнко О.А., Кривенко А.А., Овдієнко Ю.В., Костенко В.М., іншим кредиторам, приватному виконавцю Близнюкову Ю.В.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання повного судового рішення.

Ухвала підписана 20.07.2021.

Суддя Міньковський С.В.